| dbo:abstract
|
- L'apostasia (del grec αποστασία, "desertar" o "revoltar-se", de απο, apo, "fora, a part", στασις, stasis, "posició") és l'acte de renunciar a la religió que hom professa (o a la que està reconegut). Qui comet apostasia és un apòstata; així per exemple, l'emperador romà Julià, educat en el cristianisme, va decidir tornar al paganisme i restablir els antics cultes; per això, se'l coneix com a Julià l'Apòstata (361-363). L'apostasia és doncs la renúncia o abjuració d'una determinada fe, així com la sortida o abandó d'una orde religiós. També pot fer referència al clergue que prescindeix usualment de la seva condició, incomplint així les seves obligacions clericals. En aquest sentit observem una línia general de significat en totes les accepcions. Enfront de l'heretgia, sembla que l'apostasia suposa un abandó o negació total de la doctrina original. És a dir, en comptes de negar un dogma de la doctrina es nega la doctrina completa. Mentre que l'apòstata o l'heretge neguen en tot o en part (respectivament) la doctrina, el pagà és un que no coneix —o que encara no ha estat iniciat en ella— la doctrina. (ca)
- Apostáze (původem řecky: ἀποστασία; v přepisu apostasia) je termín označující v klasickém smyslu odpadnutí či odstoupení od víry. Moderní sociologie užívá pojem apostáze v novějším a obecnějším smyslu: odpor k formalizovanému náboženství (nikoli nutně ateistický), který je typický pro postindustriální společnosti. V metaforickém smyslu může pojem označovat jakékoli odpadlictví či opuštění něčeho. (cs)
- الردة هي التصريح بالارتداد وفعل عن دين معين وترك تعاليمه، إما إلى دين آخر أو تكوين دين مستحدث جديد. يشتق لفظ الردة في أغلب اللغات الأوروبية من الإغريقية ἀποστασία (أبوستازيا apostasia)، والتي تعني الانشقاق أو الثورة. (ar)
- Η αποστασία (προερχόμενη από τις λέξεις από και στάσις, δηλαδή κατα λέξη, απομάκρυνση) είναι όρος που περιγράφει την αποκήρυξη εκ μέρους ενός ατόμου της θρησκείας του, ειδικά όταν θεωρείται ότι υποκινείται από ποταπά κίνητρα. Από τεχνικής άποψης, κατά τη χρήση του όρου στην Κοινωνιολογία χωρίς την υποτιμητική απόχρωση του όρου, ο όρος αναφέρεται στην αποκήρυξη και την άσκηση κριτικής ή εναντίωσης προς την θρησκεία στην οποία ανήκε προηγουμένως το άτομο. Το άτομο που διαπράττει την αποστασία ονομάζεται αποστάτης, εκείνος ο οποίος αποστατεί. Στην παλιότερη Δυτική φιλολογία, ο όρος αναφερόταν τυπικά στους βαφτισμένους Χριστιανούς οι οποίοι εγκατέλειψαν την πίστη τους. Οι όροι αποστάτες και αποστασία δεν αποτελούν συνήθως αυτοπροσδιορισμό: ελάχιστα πρώην μέλη κάποιας θρησκείας αποκαλούν τους εαυτούς τους αποστάτες και γενικά θεωρούν τους όρους αυτούς υποτιμητικούς. Σύμφωνα με τους πρώην ομοϊδεάτες του αποστάτη κάποιοι λόγοι που τον οδηγούν στην αποκήρυξη της θρησκείας του είναι η απώλεια της πίστης του, η υποτιθέμενη αποτυχία της θρησκευτικής και/ή η πλύση εγκεφάλου· αντίθετα ο ίδιος ο αποστάτης προβάλλει ηθικά κίνητρα. Η πραγματικότητα συνήθως είναι συνθετότερη διότι πιθανώς ο αποστάτης δεν ήταν αρκετά σεβαστός από τους πρώην συνιδεολόγους του, ή διότι η εγκαταλελειμμένη από αυτόν κοσμοθεωρία δεν άρμοζε στην ώριμη πλέον προσωπικότητά του. Συχνά ο αποστάτης διαμαρτύρεται ότι η συμπεριφορά των πρώην ομοϊδεατών του, μεταβλήθηκε προς το χειρότερο. Κάποιοι αποστάτες εκφράζουν και συνθετότερες απόψεις, όπως ότι δεν αποσκίρτησαν ποτέ από δόγμα αλλά ότι αντιθέτως το κατανόησαν βαθύτερα· όμως οι απολογητικές αναλύσεις τους αυτές σπανίως γίνονται ευρέως και εξωδογματικά αποδεκτές. Σύμφωνα με τον Θουκυδίδη, αποστατεί κανείς όταν προηγουμένως βρίσκεται υπό καθεστώς βίας, ενώ σε αντίθετη περίπτωση επαναστατεί. Πολλά θρησκευτικά κινήματα θεωρούν την αποστασία ως (αμαρτία), ως διαφθορά της αρετής της αγνής πίστης με την έννοια ότι όταν απωλεσθεί η πίστη το επακόλουθο είναι η αποστασία. Εντούτοις, τα περισσότερα άτομα που σε μια νέα θρησκεία μπορεί επίσης να θεωρηθούν αποστάτες από την άποψη της προηγούμενης πίστης τους. Ποικίλες θρησκευτικές ομάδες τιμωρούν τους αποστάτες. Αυτό μπορεί να περιλαμβάνει τη διακοπή της επικοινωνίας με τους αποστάτες από τα μέλη της προηγούμενης θρησκευτικής ομάδας. Κάτι τέτοιο μπορεί να αποτελεί είτε επίσημη τακτική της θρησκευτικής ομάδας ή να αποτελεί αυθόρμητη αντίδραση, λόγω διαφόρων ψυχοκοινωνικών παραγόντων. Κάποια θρησκεύματα αντιδρούν στην αποστασία με τον αφορισμό του αποστάτη ενώ κάποια άλλα φτάνουν ως το σημείο να απαιτούν τη θανατική ποινή του αποστάτη. Αντιστρόφως, κάποιοι αθεϊστές και αγνωστικιστές χρησιμοποιούν τον όρο "απομεταστροφή" (στην αγγλική, "deconversion") για να περιγράψουν την απώλεια της πίστης ενός ατόμου ως μέλους κάποιας θρησκείας. Κάποιοι αυτοαποκαλούμενοι "Ελεύθερα Σκεπτόμενοι" και εκείνοι που αντιμετωπίζουν με λιγότερο θετική διάθεση την παραδοσιακή θρησκεία θεωρούν την "απομεταστροφή" ως κέρδος για την "εκλογίκευση" και την επιστημονική μέθοδο. Η αξιοπιστία της προσωπικής μαρτυρίας των αποστατών είναι ένα σημαντικό και αμφιλεγόμενο ζήτημα για τη μελέτη της αποστασίας όσον αφορά τις αιρέσεις και τα . Η διαφορά μεταξύ της αποστασίας και της αίρεσης είναι ότι η αίρεση αφορά την απόρριψη ή την παραφθορά συγκεκριμένων δογμάτων από τον αιρετικό και όχι την πλήρη εγκατάλειψη της θρησκείας του όπως συμβαίνει με τον αποστάτη. Ο όρος χρησιμοποιείται επίσης όσον αφορά την αποκήρυξη των απόψεων κάποιου και σε άλλου τομείς εκτός της θρησκείας, και πιο συγκεκριμένα στην πολιτική. (el)
- Der Ausdruck Apostasie (griechisch ἀποστασία apostasía ‚Abfall‘, ‚Wegtreten‘ (vom ursprünglichen Sitz oder Standort); von ἀφίσταμαι aphístamai ‚abfallen‘, ‚wegtreten‘) bezeichnet in der Theologie die Abwendung von einer Religionszugehörigkeit (beispielsweise Kirchenaustritt oder Übertritt zu einem anderen Bekenntnis, Konversion). Jemand, der eine Apostasie vollzieht, ist ein Apostat. Während eine Häresie nur eine oder mehrere überlieferte Lehren der betreffenden Religionsgemeinschaft bestreitet, besteht die Apostasie, auch Abfall vom rechten Glauben genannt, in der Ablehnung der verlassenen Religion als solcher. Der Begriff stammt aus der christlichen Tradition, besonders der römisch-katholischen Kirche. Heute wird er vor allem für die Apostasie im Islam verwendet. Einige Länder der islamischen Welt ahnden Apostasie mit der Todesstrafe. Der Begriff ist eine Fremdbezeichnung für eine Person oder Gruppe aus der Sicht der verlassenen Religionsgemeinschaften und in den allermeisten Fällen mit stark abwertendem Urteil verbunden. (de)
- Apostasy (/əˈpɒstəsi/; Greek: ἀποστασία apostasía, 'a defection or revolt') is the formal disaffiliation from, abandonment of, or renunciation of a religion by a person. It can also be defined within the broader context of embracing an opinion that is contrary to one's previous religious beliefs. One who undertakes apostasy is known as an apostate. Undertaking apostasy is called apostatizing (or apostasizing – also spelled apostacizing). The term apostasy is used by sociologists to mean the renunciation and criticism of, or opposition to, a person's former religion, in a technical sense, with no pejorative connotation. Occasionally, the term is also used metaphorically to refer to the renunciation of a non-religious belief or cause, such as a political party, social movement, or sports team. Apostasy is generally not a self-definition: few former believers call themselves apostates due to the term's negative connotation. Many religious groups and some states punish apostates; this may be the official policy of a particular religious group or it may simply be the voluntary action of its members. Such punishments may include shunning, excommunication, verbal abuse, physical violence, or even execution. (en)
- Apostateco (greke ἀπόστασις (apostasis), 'transfuĝo', el ἀπό, apo, 'for, dise', στάσις, stasis, 'ejo', 'staranto') estas formale disiĝi el religia sekto aŭ eklezio, forlasinta aŭ rezigninta antaŭan kredon. Persono kiu faras tian rezignaĵon (aŭ kiu apostatigas) estas apostato aŭ defalinto. Tiuj esprimoj havas mallaŭdan implicon en ĉiutaga uzo. Por sociologoj, la esprimo apostateco de persono signifas rezignon kaj kritikon de, aŭ kontraŭstaro al, sia iama kredo, kun teknika signifo sen mallaŭda implico. Kelkfoje la esprimo etendiĝas al rezigno de ne-religia kredo aŭ motivo, kiel ekzemple partio, ideologio, aŭ, ŝerceme, sportularo. Apostateco ĝenerale ne estas mem-deklarita: tre malmultaj iamaj kredantoj tiel aĉas sin, pro tio ke la termino nun ŝajnas tiel implice negativa. Multaj religiemaj movadoj kondamnas apostatojn kiel pekantoj, kiuj koruptas la ceterajn piecajn kredantojn. Multaj sektoj kaj kelkaj landoj punas defalintojn. La sektanoj evitus defalintojn el la grupo aŭ submetas ilin al formala aŭ neformala puno, agoj kiuj povus esti la oficiala sektpolitiko aŭ kiuj povas esti faroj de ĝiaj individuaj anoj. En certaj cirkonstancoj, iuj kristanaj eklezioj ekskomunikas defalintojn, dum kelkaj Abrahamaj skriboj (judismo: Readmono 13:6–10, kaj islamo: al-Bukhari, Diyat, bab 6) ŝajnas postuli la mortpunon por defalintoj. Tamen, iuj islamaj kleruloj, kiel la Sudana, Hassan al-Turabi, kredas ke ĉi tiu puno historie ne preskribis por forlasi la islamokredon, sed por forlasi la islamarmeon aŭ perfidi la tiaman naskiĝantan politikan islamo-movadon. Ironie, la imputis apostatecon al Turabi pro lia milde liberalaj opinioj. Kvankam la plejmulto da kristanaj kaj judaj eklezioj ne plu proponas la mortpunon por venĝi apostatecon, kelkaj islamaj landoj (kiel ekzemple Irano daŭre perfortas la mortpunon en tiel okazoj. (eo)
- Apostasia (latinez apostasĭa, eta grekeraz ἀπoστασία; euskaraz "desertatu" edo "altxatu/jaiki" esan nahi du, απο, apo, "kanpo, at" eta στασις, stasis, "kokapena", literalki "zerbaitetik kanpo jartzea") edo fede-ukamena norberaren erlijioa izandakoaren ukazioa da. Hitzak berak esanahi ezberdinak ditu: alde batetik ordena erlijioso edo ikastetxe batetik atera edota hura abandonatzea izan liteke; bestetik, elizgizona izatea laga duen pertsona, bere apaiz-lekame betebeharrak alde batera utzita, edo oro har, sinesmen, erlijio- iritzi edo dotrina bat beste batekin aldatzeari ere deitzen zaio. Horrebestez, adiera hauek guztiek esanahi orokor bat dutela ikus daiteke. Heresiaren aurrean, apostasiak jatorrizko dotrinaren erabateko uztea edo ukatzea dakar. Hots, dotrinaren dogma jakin bat ukatu beharrean, dogma osoa ukatzen da. Apostatak dotrina osoa ukatu eta hereseak dotrinaren zati bat ukatzen du, jentilek, ordea, ez dute dotrina hori inoiz ezagutu edota ez dira haren irakaspenetan inoiz hasiak edo hezituak izan. Adibidez, Juliano erromatar enperadora kristautasunean hezi zen, baina paganismora itzuli eta antzinako kultuak berrezartzea erabaki zuen, ondorioz, Juliano Apostata (361-363) ezizena jaso zuen. (eu)
- La apostasía (del latín apostasĭa, a su vez del griego antiguo ἀπoστασία: απο apo ‘fuera de’ y στασις stasis ‘colocarse’) es la negación, la renuncia o la abjuración de la fe en una religión. Asimismo, se refiere al acto del clérigo que prescinde usualmente de su condición, e incumple, así, con sus obligaciones clericales. Es, igualmente, el abandono de un partido para entrar en otro, o el cambio de opinión o de doctrina. En griego moderno, el término equivalente Αποστασία (apostasía) no siempre implica connotaciones religiosas, como puede verse en el caso de la apostasía de 1965 (en griego, Αποστασία του 1965), en un uso no religioso. Hoy en día, la apostasía es reclamada por la ciudadanía como un derecho, como parte integrante del derecho a la libertad de conciencia y a la libertad de culto. Las personas piden constar como apóstata o que se elimine todo registro de pertenencia a un determinado grupo de creyentes y que deje de incluírseles, a los efectos pertinentes, como miembros del grupo, sobre todo en aquellos casos en que la adscripción se produjo sin tomar en cuenta su opinión. (es)
- Is an tréigean nó diúltú creideamh an duine ina bhaineann iad é séanadh creidimh. (ga)
- Apostasi adalah sikap berpindah atau meninggalkan suatu agama ke agama lainnya yang dilakukan oleh seseorang, sehingga menjadi ingkar terhadap agama yang diyakini sebelumnya. (in)
- L'apostasie (du grec ancien ἀπόστασις (apóstasis), « se tenir loin de ») est l'attitude d'une personne, appelée apostat, qui renonce publiquement à une doctrine, une croyance ou une religion. (fr)
- L'apostasìa (dal greco ἀπό apò «[lontano] da» e στάσις stàsis da ἵστημι ìstemi «stare, collocarsi») è l'abbandono formale e volontario della propria religione (in tale contesto si parlerà più propriamente di apostata della religione). All'apostasia può seguire sia l'adesione a un'altra religione (conversione), sia una scelta areligiosa (ateismo o agnosticismo). In senso stretto, il termine è riferito alla rinuncia e alla critica della propria precedente religione. Una vecchia e più ristretta definizione di questo termine si riferiva ai cristiani battezzati che abbandonavano la loro fede. Molte religioni considerano l'apostasia un vizio, una degenerazione della virtù della pietà, nel senso che, quando viene a mancare la pietà, l'apostasia ne è la conseguenza; spesso, l'apostata viene fatto bersaglio di condanne spirituali (ad esempio la scomunica) o materiali ed è rifuggito dai membri del suo precedente gruppo religioso. In alcuni Paesi del mondo, l'apostasia è un reato punibile con la pena di morte. (it)
- 배교(한자:背敎; 영어: apostasy; 그리스어: ἀποστασία "공격", "반격"; 라틴어: apostasia)는 어떤 종교로부터 탈퇴하여, 그 종교를 포기 또는 버리는 것이나 다른 종교로 바꾸거나 무종교인이 되는 것이다. 또한 이전의 신앙과 반대되는 어떤 견해를 수용하는 광범위한 맥락에서 정의 될 수 있다. 배교를 저지르는 사람을 배교자라고 한다. 배교라는 용어는 사회 학자들에 의하면 과거의 종교에 대한 포기와 비판이지만, 또는 기술적인 의미에서 사용되고, 경멸적 말로 하지 않는다. 이 용어는 때로는 비종교적 신념이나 비종교적인 원인 (예 : 정당, 두뇌 신뢰 또는 스포츠 팀)의 포기를 나타내기 위해 은유적으로 사용된다.배교는 일반적으로 스스로가 정의를 하지 않는다. 배교자들은 그 말의 부정적인 표현 때문에 스스로를 배교자라고 부르지 않는다. 일부 국가나 종교 단체에서 배교자들에 대해서는 비난, 출교, 폭언, 물리적 폭력, 심지어 처형을 한다. 그러한 처벌에는 분개, 파문, 언어 폭력, 신체적 폭력 또는 심지어 처형이 포함될 수 있다. 배교자를 죽음으로 처벌하는 사례는 특정 강경 이슬람 국가에서 발견되는 샤리아 법 (Sharia Law)에서 볼 수 있다. (ko)
- 背教（はいきょう、ギリシャ語:αποστασία、英語: Apostasy）とは教え、宗教の教義・教理などに背くことである。 (ja)
- Apostasia (em grego antigo απόστασις [apóstasis], "estar longe de") tem o sentido de um afastamento definitivo e deliberado de alguma coisa, uma renúncia de sua anterior fé ou doutrinação. Ao contrário da crença popular, não se refere a um mero desvio ou um afastamento em relação à sua fé e à prática religiosa. Pode manifestar-se abertamente ou de modo oculto. Dependendo de cada religião, um apóstata, afastado do grupo religioso do qual era membro, pode ser vítima de preconceito, intolerância, difamação e calúnia por parte dos demais membros ativos. Um caso extremo, é aplicação da pena de morte para apóstatas na religião islâmica em países muçulmanos, como por exemplo, na Arábia Saudita, Irã, e vários outros. (pt)
- Geloofsafval of apostasie (ook wel (geloofs)afvalligheid, geloofsverzaking, geloofsverlating, uittreding of ontkering) is het formeel afstand doen van een religie of geloof, al of niet met een bekering tot een ander geloof. Oorspronkelijk wordt het gebruikt voor gedoopte christenen die afstand nemen van hun geloof en niet voor mensen die afstand nemen van een ander (of geen) geloof om christen te worden. In de godsdienstsociologie is het soms gedefinieerd als het afstand doen en kritiseren van het voormalige geloof. Kerkuittreding en het laten schrappen uit het doopregister is een formele manier om hieraan uiting te geven. Geloofsafval betekent impliciete excommunicatie uit de oorspronkelijke geloofsgemeenschap. Afvalligen komen voor binnen alle religies. De reacties erop kunnen verschillen, maar zijn soms heftig. Het woord heeft vaak een negatieve connotatie en zeer weinig afvalligen gebruiken deze benaming voor zichzelf. Geloofsafval is niet hetzelfde als ketterij, waarin gelovigen juist geen afstand willen doen van een religie of geloof, maar de geldigheid van bepaalde stellingen (geloofswaarheden) erin ontkennen en deze stellingen willen veranderen. (nl)
- Apostazja (gr. ἀποστασία „odstąpienie, odnowa, odpadnięcie, zdrada, odstępstwo”; z ἀπό (apo) „od”, στάσις (stasis) „postawa, pozycja”; połączenie tych słów oznacza „οdległość, oddalenie, zdystansowanie się od...”) – porzucenie wiary religijnej lub religii. W pierwotnym znaczeniu – całkowite porzucenie wiary chrześcijańskiej; termin został również adaptowany do ogólnych pojęć religioznawczych oraz wykorzystywany przez religie i wyznania niechrześcijańskie. (pl)
- Apostasi är att avfalla från något, i synnerhet en religion. En avfälling eller apostat är en person som antingen själv slutar bekänna sig till religionen i fråga eller ibland anklagas av en religions, ideologis, samhällsforms eller grupperings företrädare såsom varande "avfälling" i betydelsen "motstridig" eller "hotfull" mot grupperingens gemenskap, system och lära, såsom en dissident. Apostasisynen har i långa tider funnits inom vissa andliga rörelser och sekter, där de som lämnat rörelsen betraktats som "avfällingar". Bland annat betraktade den andlige och vetenskaplige läraren Pythagoras de som valde att lämna hans skola som "döda" och man lät till och med resa "gravstenar" över dessa, då de ansågs ha övergivit den andliga livsutvecklingens väg. Detta betraktas ofta som en nödvändig del av den andliga disciplinen i en lärjunges förhållande till sin läromästare. (sv)
- Вероотсту́пничество — отступничество от своей веры (религии) или принципов. В ранней истории христианства вероотступничество рассматривалось как один из грехов, отпустить которые может только Бог. Во второй половине III в. впервые было допущено церковное отпущение греха вероотступничества. В Римской империи эпохи христианства вероотступники наказывались лишением гражданских прав. В Средневековой Европе вероотступников приравнивали к еретикам и подвергали их таким же наказаниям. (ru)
- 叛教或叛道，指叛離道、違背道。中文「叛道」二字的出處：「孔子曰：『博學約之，弗叛矣夫』；夫學而不約，必叛道也」，又有「离经叛道」一詞。道是中華文化中的一個重要概念，《廣韻》：「道，理也，衆妙皆道也，合三才萬物共由者也。」 后来，「叛道」被引用作為一宗教用词。「道」字在此義中作宗教信仰用，「叛道」在此時是指信徒放棄了其原先的宗教信仰。《世界人權宣言》第18條表明「改變宗教或信仰之自由」是基本人權之一。 (zh)
- Апостасія (від грец. Αποστασία — відступництво) — термін, використовуваний для позначення релігійного відступництва. Відступництво є добровільною відмовою віруючого від своєї релігії або відмову клірика від своїх обов'язків або підпорядкування церковній ієрархії. У сучасному католицизмі розрізняють три типи відступництва (Бенедикт XIV, De Synodo diocesana, XIII, xi, 9):
* Відступництво від віри (apostasia а fide або perfidiae): повна і добровільна відмова від християнства, що супроводжується прийняттям іншої релігії (юдаїзму, ісламу і ін.) або відмовою від будь-якої релігії взагалі.
* Відступництво (відмова) від церковного сану (apostasia ab ordine): відмова священнослужителя від сану і пов'язаних з саном обов'язків. Спочатку розповсюджувалося і на церковнослужителів, так, Халкидонський собор (451 р.) ухвалив відлучати відступників від сану незалежно від їх положення в церковній ієрархії, цей принцип (лат. ne quis monachus vel clericus а suo gradu apostataret, сформульований в декреталії Льва IX, 1049) неодноразово підтверджувався впродовж середньовіччя. В наш час[коли?] відступництво від сану не карається церковними законами, проте єпископи зберігають право відлучення відступників, що упираються, від сану.
* Відступництво (відмова) від чернечого сану (apostasia а religione або monachatus): відмова ченця від сану, відхід з монастирської общини і відмова виконання своїх зобов'язань перед монастирською общиною або орденом. На Халкидонському соборі було ухвалено рішення про відлучення ченців, що повернулися в світ. У декреталіях Григорія IX згадуються ще два види відступництва: apostasia inobedientiae, тобто непокора наказу церковної влади і iteratio baptismatis — повторне хрещення або перехрещення. У Біблії зазвичай означає ухилення від покори Богові або Його слову. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Apostáze (původem řecky: ἀποστασία; v přepisu apostasia) je termín označující v klasickém smyslu odpadnutí či odstoupení od víry. Moderní sociologie užívá pojem apostáze v novějším a obecnějším smyslu: odpor k formalizovanému náboženství (nikoli nutně ateistický), který je typický pro postindustriální společnosti. V metaforickém smyslu může pojem označovat jakékoli odpadlictví či opuštění něčeho. (cs)
- الردة هي التصريح بالارتداد وفعل عن دين معين وترك تعاليمه، إما إلى دين آخر أو تكوين دين مستحدث جديد. يشتق لفظ الردة في أغلب اللغات الأوروبية من الإغريقية ἀποστασία (أبوستازيا apostasia)، والتي تعني الانشقاق أو الثورة. (ar)
- Is an tréigean nó diúltú creideamh an duine ina bhaineann iad é séanadh creidimh. (ga)
- Apostasi adalah sikap berpindah atau meninggalkan suatu agama ke agama lainnya yang dilakukan oleh seseorang, sehingga menjadi ingkar terhadap agama yang diyakini sebelumnya. (in)
- L'apostasie (du grec ancien ἀπόστασις (apóstasis), « se tenir loin de ») est l'attitude d'une personne, appelée apostat, qui renonce publiquement à une doctrine, une croyance ou une religion. (fr)
- 背教（はいきょう、ギリシャ語:αποστασία、英語: Apostasy）とは教え、宗教の教義・教理などに背くことである。 (ja)
- Apostazja (gr. ἀποστασία „odstąpienie, odnowa, odpadnięcie, zdrada, odstępstwo”; z ἀπό (apo) „od”, στάσις (stasis) „postawa, pozycja”; połączenie tych słów oznacza „οdległość, oddalenie, zdystansowanie się od...”) – porzucenie wiary religijnej lub religii. W pierwotnym znaczeniu – całkowite porzucenie wiary chrześcijańskiej; termin został również adaptowany do ogólnych pojęć religioznawczych oraz wykorzystywany przez religie i wyznania niechrześcijańskie. (pl)
- Вероотсту́пничество — отступничество от своей веры (религии) или принципов. В ранней истории христианства вероотступничество рассматривалось как один из грехов, отпустить которые может только Бог. Во второй половине III в. впервые было допущено церковное отпущение греха вероотступничества. В Римской империи эпохи христианства вероотступники наказывались лишением гражданских прав. В Средневековой Европе вероотступников приравнивали к еретикам и подвергали их таким же наказаниям. (ru)
- 叛教或叛道，指叛離道、違背道。中文「叛道」二字的出處：「孔子曰：『博學約之，弗叛矣夫』；夫學而不約，必叛道也」，又有「离经叛道」一詞。道是中華文化中的一個重要概念，《廣韻》：「道，理也，衆妙皆道也，合三才萬物共由者也。」 后来，「叛道」被引用作為一宗教用词。「道」字在此義中作宗教信仰用，「叛道」在此時是指信徒放棄了其原先的宗教信仰。《世界人權宣言》第18條表明「改變宗教或信仰之自由」是基本人權之一。 (zh)
- L'apostasia (del grec αποστασία, "desertar" o "revoltar-se", de απο, apo, "fora, a part", στασις, stasis, "posició") és l'acte de renunciar a la religió que hom professa (o a la que està reconegut). Qui comet apostasia és un apòstata; així per exemple, l'emperador romà Julià, educat en el cristianisme, va decidir tornar al paganisme i restablir els antics cultes; per això, se'l coneix com a Julià l'Apòstata (361-363). (ca)
- Apostasy (/əˈpɒstəsi/; Greek: ἀποστασία apostasía, 'a defection or revolt') is the formal disaffiliation from, abandonment of, or renunciation of a religion by a person. It can also be defined within the broader context of embracing an opinion that is contrary to one's previous religious beliefs. One who undertakes apostasy is known as an apostate. Undertaking apostasy is called apostatizing (or apostasizing – also spelled apostacizing). The term apostasy is used by sociologists to mean the renunciation and criticism of, or opposition to, a person's former religion, in a technical sense, with no pejorative connotation. (en)
- Η αποστασία (προερχόμενη από τις λέξεις από και στάσις, δηλαδή κατα λέξη, απομάκρυνση) είναι όρος που περιγράφει την αποκήρυξη εκ μέρους ενός ατόμου της θρησκείας του, ειδικά όταν θεωρείται ότι υποκινείται από ποταπά κίνητρα. Από τεχνικής άποψης, κατά τη χρήση του όρου στην Κοινωνιολογία χωρίς την υποτιμητική απόχρωση του όρου, ο όρος αναφέρεται στην αποκήρυξη και την άσκηση κριτικής ή εναντίωσης προς την θρησκεία στην οποία ανήκε προηγουμένως το άτομο. Το άτομο που διαπράττει την αποστασία ονομάζεται αποστάτης, εκείνος ο οποίος αποστατεί. Στην παλιότερη Δυτική φιλολογία, ο όρος αναφερόταν τυπικά στους βαφτισμένους Χριστιανούς οι οποίοι εγκατέλειψαν την πίστη τους. Οι όροι αποστάτες και αποστασία δεν αποτελούν συνήθως αυτοπροσδιορισμό: ελάχιστα πρώην μέλη κάποιας θρησκείας αποκαλούν τους ε (el)
- Apostateco (greke ἀπόστασις (apostasis), 'transfuĝo', el ἀπό, apo, 'for, dise', στάσις, stasis, 'ejo', 'staranto') estas formale disiĝi el religia sekto aŭ eklezio, forlasinta aŭ rezigninta antaŭan kredon. Multaj sektoj kaj kelkaj landoj punas defalintojn. La sektanoj evitus defalintojn el la grupo aŭ submetas ilin al formala aŭ neformala puno, agoj kiuj povus esti la oficiala sektpolitiko aŭ kiuj povas esti faroj de ĝiaj individuaj anoj. (eo)
- Der Ausdruck Apostasie (griechisch ἀποστασία apostasía ‚Abfall‘, ‚Wegtreten‘ (vom ursprünglichen Sitz oder Standort); von ἀφίσταμαι aphístamai ‚abfallen‘, ‚wegtreten‘) bezeichnet in der Theologie die Abwendung von einer Religionszugehörigkeit (beispielsweise Kirchenaustritt oder Übertritt zu einem anderen Bekenntnis, Konversion). Jemand, der eine Apostasie vollzieht, ist ein Apostat. Während eine Häresie nur eine oder mehrere überlieferte Lehren der betreffenden Religionsgemeinschaft bestreitet, besteht die Apostasie, auch Abfall vom rechten Glauben genannt, in der Ablehnung der verlassenen Religion als solcher. (de)
- La apostasía (del latín apostasĭa, a su vez del griego antiguo ἀπoστασία: απο apo ‘fuera de’ y στασις stasis ‘colocarse’) es la negación, la renuncia o la abjuración de la fe en una religión. Asimismo, se refiere al acto del clérigo que prescinde usualmente de su condición, e incumple, así, con sus obligaciones clericales. Es, igualmente, el abandono de un partido para entrar en otro, o el cambio de opinión o de doctrina. (es)
- Apostasia (latinez apostasĭa, eta grekeraz ἀπoστασία; euskaraz "desertatu" edo "altxatu/jaiki" esan nahi du, απο, apo, "kanpo, at" eta στασις, stasis, "kokapena", literalki "zerbaitetik kanpo jartzea") edo fede-ukamena norberaren erlijioa izandakoaren ukazioa da. Hitzak berak esanahi ezberdinak ditu: alde batetik ordena erlijioso edo ikastetxe batetik atera edota hura abandonatzea izan liteke; bestetik, elizgizona izatea laga duen pertsona, bere apaiz-lekame betebeharrak alde batera utzita, edo oro har, sinesmen, erlijio- iritzi edo dotrina bat beste batekin aldatzeari ere deitzen zaio. (eu)
- L'apostasìa (dal greco ἀπό apò «[lontano] da» e στάσις stàsis da ἵστημι ìstemi «stare, collocarsi») è l'abbandono formale e volontario della propria religione (in tale contesto si parlerà più propriamente di apostata della religione). All'apostasia può seguire sia l'adesione a un'altra religione (conversione), sia una scelta areligiosa (ateismo o agnosticismo). In senso stretto, il termine è riferito alla rinuncia e alla critica della propria precedente religione. Una vecchia e più ristretta definizione di questo termine si riferiva ai cristiani battezzati che abbandonavano la loro fede. (it)
- 배교(한자:背敎; 영어: apostasy; 그리스어: ἀποστασία "공격", "반격"; 라틴어: apostasia)는 어떤 종교로부터 탈퇴하여, 그 종교를 포기 또는 버리는 것이나 다른 종교로 바꾸거나 무종교인이 되는 것이다. 또한 이전의 신앙과 반대되는 어떤 견해를 수용하는 광범위한 맥락에서 정의 될 수 있다. 배교를 저지르는 사람을 배교자라고 한다. 배교라는 용어는 사회 학자들에 의하면 과거의 종교에 대한 포기와 비판이지만, 또는 기술적인 의미에서 사용되고, 경멸적 말로 하지 않는다. (ko)
- Geloofsafval of apostasie (ook wel (geloofs)afvalligheid, geloofsverzaking, geloofsverlating, uittreding of ontkering) is het formeel afstand doen van een religie of geloof, al of niet met een bekering tot een ander geloof. Oorspronkelijk wordt het gebruikt voor gedoopte christenen die afstand nemen van hun geloof en niet voor mensen die afstand nemen van een ander (of geen) geloof om christen te worden. In de godsdienstsociologie is het soms gedefinieerd als het afstand doen en kritiseren van het voormalige geloof. Kerkuittreding en het laten schrappen uit het doopregister is een formele manier om hieraan uiting te geven. Geloofsafval betekent impliciete excommunicatie uit de oorspronkelijke geloofsgemeenschap. (nl)
- Apostasi är att avfalla från något, i synnerhet en religion. En avfälling eller apostat är en person som antingen själv slutar bekänna sig till religionen i fråga eller ibland anklagas av en religions, ideologis, samhällsforms eller grupperings företrädare såsom varande "avfälling" i betydelsen "motstridig" eller "hotfull" mot grupperingens gemenskap, system och lära, såsom en dissident. (sv)
- Apostasia (em grego antigo απόστασις [apóstasis], "estar longe de") tem o sentido de um afastamento definitivo e deliberado de alguma coisa, uma renúncia de sua anterior fé ou doutrinação. Ao contrário da crença popular, não se refere a um mero desvio ou um afastamento em relação à sua fé e à prática religiosa. Pode manifestar-se abertamente ou de modo oculto. (pt)
- Апостасія (від грец. Αποστασία — відступництво) — термін, використовуваний для позначення релігійного відступництва. Відступництво є добровільною відмовою віруючого від своєї релігії або відмову клірика від своїх обов'язків або підпорядкування церковній ієрархії. У сучасному католицизмі розрізняють три типи відступництва (Бенедикт XIV, De Synodo diocesana, XIII, xi, 9): У декреталіях Григорія IX згадуються ще два види відступництва: apostasia inobedientiae, тобто непокора наказу церковної влади і iteratio baptismatis — повторне хрещення або перехрещення. (uk)
|
