| dbo:abstract
|
- Kauzalita (z lat. causa, příčina) znamená příčinnost, kauzální vztah mezi příčinou a jejím následkem. V silnějším smyslu přesvědčení, že nic se neděje bez dostatečné příčiny (determinismus). (cs)
- El concepte filosòfic de causalitat es refereix a les relacions causa-efecte. És a dir, és la relació establerta entre els esdeveniments, objectes, variables, o estats de l'assumpte de què es tracti. La causa precedeix cronològicament l'efecte. Sempre que es tornin a repetir les mateixes causes, es tornaran a produir els mateixos efectes; no obstant això, no implica que sempre que es produeixi un efecte B, hagi estat la mateixa causa A la qual l'ha 'causat'. David Hume va negar el concepte de causalitat, ja que segons ell només per associació de dos esdeveniments que acostumen a succeir alhora la ment infereix la idea de causa, que no té cap prova real (no hi ha impressió o captació de la causa, solament dels dos fets). L'ésser humà, però, accepta que existeix aquest concepte abstracte per poder fer inferències i prediccions tant en la seva vida quotidiana com en la ciència, suposant una connexió de motiu, lògica, entre diferents aspectes de la realitat. Tot i que el mateix Hume criticà la causalitat, és un mètode típic dels empiristes. Ja que és l'observació de l'experiència (nombre n de casos d'estudi) que porta a una conclusió per generalització, principi que s'aplica tant en relació causa-efecte com en d'altres. (ca)
- السببية أو العلية، والتسبيب هي موضوع فلسفي وبشكل أخص في فرع فلسفة العلوم تعني بالعلاقة بين حدث يسمى السبب وحدث آخر يسمى الأثر، بحيث يكون الحدث الثاني نتيجة للأول. ويشير هذا المصطلح إلى مجموعة العلاقات السببية أو علاقات السبب والتأثير التي يمكن ملاحظتها خلال الخبرة اليومية والتي تستند إليها النظريات العلمية في تفسير الظواهر العلمية. وقد أطنب الفلاسفة والعلماء كلاماً فيها ومن أبرز من تكلم في شأنها الفيلسوف الشكوكي السكوتلندي ديفيد هيوم. لكن الحصول على تعريف دقيق يبقى أمرا صعبا لاختلاف تفسير الموضوع فلسفيا ووجود نقاش وجدالات عميقة فلسفية حول نظريات السببية كافة. ويكفي أن نعتبر السببية العلاقة المباشرة التي تربط بين الأحداث، والأجسام، المتغيرات المختلفة وأيضا الحلات المختلفة للأجسام. من المفترض أيضا عادة أن يكون السبب سابقا زمناً أو رتبة للأثر فلا يجوز أن يكون فعل السبب لاحقا للتأثير وإلا ذهب مفهوم السببية البديهي. فحدوث المسبب يفترض حدوث لاحق للتأثير (في حال ثبات جميع الشروط الأخرى) أو على الأقل زيادة احتمالية حدوثه. بعض أمثلة السببية موجودة بكثرة في حياتنا اليومية:
* اصطدام كرة بمجموعة كرات البلياردو يؤدي إلى تفرقها.
* ارتفاع درجة حرارة المياه يؤدي إلى غليانها.
* جاذبية القمر تؤدي إلى ظاهرة المد الأرضية.
* ارتفاع الحرارة وتمدد المعدن أو انخفاضها وانكماش المعدن. (ar)
- Kausalität (von lateinisch causa, „Ursache“, und causalis, „ursächlich, kausal“) ist die Beziehung zwischen Ursache und Wirkung. Sie betrifft die Abfolge von Ereignissen und Zuständen, die aufeinander bezogen sind. Demnach ist A die Ursache für die Wirkung B, wenn B von A erzeugt wird. (de)
- Αιτιότητα ή αιτιακότητα είναι η σχέση μεταξύ και . Με άλλα λόγια υπάρχει αιτιώδης συνάφεια δύο καταστάσεων (αιτίας και αποτελέσματος), όταν είναι βέβαιο ότι η δεύτερη κατάσταση προέκυψε εξ αιτίας της πρώτης. Τόσο το αίτιο, όσο και το αιτιατό μπορεί να είναι γεγονότα, δηλαδή μεταβολές που επήλθαν στον αντικειμενικό κόσμο. Για παράδειγμα, το πάτημα ενός διακόπτη είναι το αίτιο και το άναμμα της λάμπας είναι το αιτιατό. Η σχέση (η συνάφεια) συνίσταται στο ότι η λάμπα άναψε επειδή είχε πατηθεί ο διακόπτης και βεβαίως δεν θα είχε ανάψει αν δεν είχε πατηθεί ο διακόπτης. Όμως μπορούν (το αίτιο ή/και το αιτιατό) να μην αποτελούν γεγονότα, δηλαδή μεταβολές στον αντικειμενικό κόσμο. Για παράδειγμα η διατήρηση του σκότους σε ένα κλειστό δωμάτιο με λάμπα και διακόπτη οφείλεται στο ότι δεν πατήθηκε ο διακόπτης. Υφίσταται αιτιώδης συνάφεια ανάμεσα στη ύπαρξη (και στη διατήρηση) μιας κατάστασης και στην έλλειψη (ή στην παράλειψη) μιας δράσης (ενός γεγονότος ή μιας πράξης). Σημείωση : ένα γεγονός χαρακτηρίζεται ως "πράξη" όταν η μεταβολή που επέρχεται στον αντικειμενικό κόσμο οφείλεται στην ανθρώπινη βούληση. Η αιτιώδης συνάφεια δεν αναφέρεται αποκλειστικά στη σχέση μεταξύ δύο και μόνον γεγονότων ή καταστάσεων, αλλά μπορεί (και συνήθως αυτό συμβαίνει) να αποτελεί μια αιτιακή διαδοχή (μια αλυσίδα) μεταξύ αιτίων και αιτιατών. Βασικό συστατικό της αιτιότητας (της αιτιώδους συνάφειας) είναι η έννοια του χρόνου, δηλαδή της διαδοχής αιτίου και αιτιατού. (el)
- La Kaŭzeco en filozofio venas el fakto ke ĉio (okazintaĵo) devenas el kaŭzo, deveno aŭ komenco. (eo)
- Causality (also referred to as causation, or cause and effect) is influence by which one event, process, state, or object (a cause) contributes to the production of another event, process, state, or object (an effect) where the cause is partly responsible for the effect, and the effect is partly dependent on the cause. In general, a process has many causes, which are also said to be causal factors for it, and all lie in its past. An effect can in turn be a cause of, or causal factor for, many other effects, which all lie in its future. Some writers have held that causality is metaphysically prior to notions of time and space. Causality is an abstraction that indicates how the world progresses. As such a basic concept, it is more apt as an explanation of other concepts of progression than as something to be explained by others more basic. The concept is like those of agency and efficacy. For this reason, a leap of intuition may be needed to grasp it. Accordingly, causality is implicit in the logic and structure of ordinary language. In English studies of Aristotelian philosophy, the word "cause" is used as a specialized technical term, the translation of Aristotle's term αἰτία, by which Aristotle meant "explanation" or "answer to a 'why' question". Aristotle categorized the four types of answers as material, formal, efficient, and final "causes". In this case, the "cause" is the explanans for the explanandum, and failure to recognize that different kinds of "cause" are being considered can lead to futile debate. Of Aristotle's four explanatory modes, the one nearest to the concerns of the present article is the "efficient" one. David Hume, as part of his opposition to rationalism, argued that pure reason alone cannot prove the reality of efficient causality; instead, he appealed to custom and mental habit, observing that all human knowledge derives solely from experience. The topic of causality remains a staple in contemporary philosophy. (en)
- La causalidad es la "relación necesaria existente entre causa y efecto. Se puede hablar de esa relación entre acontecimientos, procesos, regularidad de los fenómenos y la producción de algo". No existe una única definición comúnmente aceptada del término "causa". En su acepción más amplia, se dice que algo es causa de un efecto, cuando el último depende del primero tanto lógicamente, como cronológicamente; o, en otras palabras, la causa es aquello que hace que el efecto sea lo que es. Esto se puede dar de muchos modos diversos y, por ello, no es extraño que a un efecto correspondan multitud de causas. Dos condiciones necesarias pero no suficientes para que A sea causa de B son:
* Que A preceda a B en el tiempo.
* Que A y B estén relativamente próximos en el espacio y en el tiempo. (es)
- Kausalitatea "kausaren eta efektuaren artean ezartzen den erlazioa da. Gertaeren, prozesuen, fenomenoen erregulartasunaren eta zerbaiten ekoizpenaren arteko erlazio horri buruz hitz egin daiteke ". Ez dago normalean onartzen den "kausa" terminoaren definizio bakar bat. Bere adiera zabalenean, zerbait efektu baten kausa dela esaten da, azkena lehenengoaren menpe dagoenean; edo, bestela esanda, kausa efektua badena bihurtzen duena da. Hau era askotara gerta daiteke eta, horregatik, ez da harritzekoa efektu bati kausa asko dagozkionik. A B kausa izateko beharrezkoak diren baina nahikoak ez diren bi baldintza hauek dira:
* A B baino lehenagokoa izatea denboran.
* A eta B nahiko hurbil egotea espazioan eta denboran. (eu)
- En science, en philosophie et dans le langage courant, la causalité désigne la relation de cause à effet.
* la cause, corrélat de l'effet, c'est « ce qui fait qu'une chose est ou qu'elle agit ainsi qu'elle le fait ». C'est ce qui produit l'effet ;
* la causalité est le « rapport actuel d'une cause et d'un effet ». Autrement dit, la causalité est l'influence par laquelle un événement, un processus, un état ou un objet (une cause) contribue à la production d'un autre événement, processus, état ou objet (un effet) considéré comme sa conséquence. Cette cause est un facteur responsable en partie ou totalement de l'effet, et l'effet dépend en partie ou totalement de cette cause. Dans les cas concrets, un processus dépend souvent de nombreux facteurs. Un effet peut à son tour être la cause ou le facteur causal de nombreux autres effets se produisant dans son avenir, ou l'un de ses avenirs possibles dans le cas de l'Interprétation d'Everett. La relation de causalité, contrairement à celle d'immanence, se produit donc dans le temps. Là où le temps n'intervient pas, par exemple en mathématiques, on parle plutôt de raison que de cause, puisque toute contingence est absente. Certains écrivains scientifiques, tels Alfred Robb, Alfred North Whitehead ou David Malament ont ainsi soutenu que la causalité est antérieure aux notions de temps et d'espace. Dans tous les cas, le principe de causalité suppose « la régularité de la nature », ce qui signifie que « les événements de cette nature ont lieu conformément à des lois ». La causalité suggère comment le monde progresse. A contrario, des principes comme ceux de Fermat, de Hamilton et Maupertuis, ainsi que la téléonomie ont suggéré quelque temps l'hypothèse d'explications finalistes, envisagées par Lamarck, puis Bergson. (fr)
- Kausalitas merupakan yang ilmunya dan pengetahuan yang secara otomatis bisa diketahui tanpa membutuhkan pengetahuan dan perantaraan ilmu yang lain; bahwa setiap kejadian memperoleh kepastian dan keharusan serta kekhususan-kekhususan eksistensinya akibat sesuatu atau berbagai hal lain yang mendahuluinya, merupakan hal-hal yang diterima tanpa ragu dan tidak memerlukan sanggahan. Keharusan dan keaslian sistem kausal merupakan bagian dari ilmu-ilmu manusia yang telah dikenal bersama dan tidak diliputi keraguan apapun. Kausalitas dibangun oleh hubungan antara suatu kejadian (sebab) dan kejadian kedua (akibat atau dampak), yang mana kejadian kedua dipahami sebagai konsekuensi dari yang pertama. Kausalitas merupakan asumsi dasar dari ilmu sains. Dalam metode ilmiah, ilmuwan merancang eksperimen untuk menentukan kausalitas dari kehidupan nyata. Tertanam dalam metode ilmiah adalah hipotesis tentang hubungan kausal. Tujuan dari metode ilmiah adalah untuk menguji hipotesis tersebut. (in)
- 因果性（いんがせい、英: causality、コーザリティ）とは、2つの出来事が原因と結果という関係で結びついていることや、あるいは結びついているかどうかを問題にした概念である。日本語では「因果関係」という表現も用いられる。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 이유 문서를 참고하십시오.)( 인과율은 여기로 연결됩니다. 물리학에서의 인과관계에 대해서는 인과율 (물리학) 문서를, 철학에서의 인과관계에 대해서는 인과율 (철학) 문서를 참고하십시오.)
인과관계(因果關係)는 원인과 결과의 관계를 말한다. 인과(因果) · 인과율(因果律) 또는 인과성(因果性)이라고도 한다. 하나의 사건(원인)이 다른 사건(결과)을 일으킬 때 둘의 관계를 인과관계라 한다. 불교에서 인과(因果)는 중요한 교의 중의 하나이며 또한 윤리적 행위가 성립되기 위한 기초로 본다. 엄밀하게 인과관계를 이해하고 정의하는 것은 극히 어려워, 지난 수천년간 많은 철학적 논의를 낳았다. 서양 철학에서 이것의 논의는 최소한 아리스토텔레스까지 거슬러 올라가며, 현대의 철학계에서도 중요한 주제로 남아 있다. (ko)
- Oorzakelijkheid, causaliteit of de wet van oorzaak en gevolg is een basaal, filosofisch concept, dat stelt dat gebeurtenissen plaatsvinden als gevolg van bepaalde, eerdere gebeurtenissen. Een waargenomen gebeurtenis is altijd het gevolg van een oorzaak die eraan voorafgaat. Andere benamingen voor het concept zijn causaal verband en causaal mechanisme. Causale verbanden zijn in de wetenschapsbeoefening essentieel, zowel in de natuur- als in de sociale wetenschappen. (nl)
- Nella storia della filosofia, nella scienza e nel senso comune il concetto di causa assieme a quello connesso di causalità o relazione causale indica la relazione tra due fenomeni (o classi di fenomeni), nel caso in cui il primo fenomeno, detto causa, è motivo di esistenza del secondo, detto effetto. La causa è il motivo per il quale qualcosa è, ed è così come è. Raffigurazione schematica delle quattro cause aristoteliche per un tavolo. (it)
- Причи́нность — философское и физическое понятие; причинная взаимообусловленность событий во времени. Детерминация, при которой при воздействии одного объекта (причина) происходит соответствующее ожидаемое изменение другого объекта (следствие). Одна из форм отношения, характеризующаяся генетичностью, необходимостью. На основании её понятия строились механистическая картина мира, концепции детерминизма (Лаплас, Спиноза). Причина (лат. causa) — то, без чего не было бы следствия. Взаимосвязь между причиной и следствием называют причинно-следственной связью. В качестве синонима иногда используется термин кауза́льность (лат. causalis). Каузальность выполняет важнейшую методологическую роль в научном и повседневно-бытовом познании. В теории управления каузальность характеризует причинную взаимообусловленность и инерционность процессов в управляемых объектах и системах. (ru)
- Przyczynowość – kategoria filozoficzna oznaczająca jedną z form powszechnej i koniecznej zależności zjawisk, które mają miejsce w obiektywnej rzeczywistości. (pl)
- Kausalitet, eller orsakssamband, innebär en form av nödvändighet i relationen mellan empiriska fenomen (ting eller händelser). Om kausalitet råder mellan två fenomen, kallas det ena orsak och det andra verkan. Statistiska samband kan sakna orsakssamband: två relaterade händelser kan till exempel bero på en tredje händelse. Relationens nödvändighet uttrycks i vetenskapliga lagar som i sin tur bygger på naturlagarna. Vanliga antaganden inom naturvetenskapen är dels att verkan inte kan föregå orsaken, dels att allting har (minst) en orsak. I den antika filosofin (Aristoteles) finns också idén om teleologiska orsaker, vilket motsvarar vad vi närmast kan beskriva som syfte eller ändamål. I modern fysik finns idén att enskilda händelser på mikroplanet (exempelvis en atomkärnas till synes spontana sönderfall) är slumpmässiga, det vill säga inte låter sig förklaras som nödvändiga med hänvisning till någon lag. Frågan om det ändå meningsfullt går att föreställa sig någon orsak till dem är en av den moderna fysikens metafysiska tvistefrågor (debatten Einstein-Bohr). Denna tvistefråga anses ha avslutats genom att man experimentellt kunnat verifiera EPR-paradoxen. Under alla förhållanden kommer naturens lagbundenhet även på mikronivån till uttryck som lagbundna statistiska sannolikheter, vilka på makronivån ger sig tillkänna som omutliga orsaks-verkans-relationer av klassisk typ. Enligt Kant är kausaliteten ett uttryck för hur det mänskliga förståndet är konstruerat, en så kallad förståndskategori, som föreligger före varje faktisk observation (a priori). Teorin kan bland annat förstås som ett sätt att besvara frågan varför allting har en orsak. (sv)
- Causalidade é a relação entre um evento A (a causa) e um segundo evento B (o efeito), provido que o segundo evento seja uma consequência do primeiro. Identifica-se logicamente a causalidade em "se não A, então não B", provida a ocorrência empírica de ao menos um B. A expressão anterior não equivale a rigor à expressão "se A, então B", sendo contudo esta e não aquela a usualmente atrelada em senso comum ao conceito de causalidade. Em termos diretos, A é causa de B quando A é requisito necessário, mas não necessariamente um requisito suficiente, para ocorrência de B. A expressão popular "Se A então B" implica suficiência, o que faz a mesma não abarcar todos os casos de causalidade, e ajusta-se também às situações ocasionais onde, mesmo que o escrutínio revele que a ocorrência de B seja por facto independente de A, A tenha precedido a ocorrência de B em todos os casos não controlados. Caracterizar uma relação causal, distinguindo-a de uma simples correlação, é um assunto delicado que por certo transcende a simples lógica booleana. Pelo método científico, deve-se estabelecer não apenas a correlação significativa entre os eventos em questão mas também os mecanismos físicos de ação que levam A a determinar B, ou melhor, a ausência de A a inibir B. Num sentido mais amplo, a causalidade ou determinação de um fenômeno é a maneira específica na qual os eventos se relacionam e surgem. Apreender a causalidade de um fenômeno é apreender sua inteligibilidade. Embora causa e efeito sejam em geral referidos a eventos, também podem ser referidos a objetos, processos, situações, propriedades, variáveis, fatos ou estados de coisas. (pt)
- 因果关系（英語：causality 或 causation），又称为 因果性，简称 因果，是一個事件（即“因”）和第二個事件（即“果”）之間的作用關係，其中後一事件被認為是前一事件的結果。一般來說，一個事件是很多原因綜合產生的結果，而且原因都發生在較早時間點，而該事件又可以成為其他事件的原因。 一般來說，因果還可以指一系列因素（因）和一個现象（果）之間的關係。對某个结果產生影響的任何事件都是该结果的一个因素。直接因素是直接影响结果的因素，也即无需任何介入因素（介入因素有时又称中介因素）。从这个角度来讲，因果之间的关系也可以称为因果关联（causal nexus）。 原因和结果通常和变化或事件有关，还包括客体、过程、性质、变量、事实、状况；概括因果关系争议很多。对因果关系的哲学研究历史悠久，佛教和西方哲學家如亞里士多德在2000多年前就已經提出因果，该问题仍是现代哲学的重要课题。 (zh)
- Причи́нність, також причи́нно-наслідко́вий зв'язо́к, причи́новість, причи́ново-наслідко́вий зв'язо́к, кауза́льність — (неформально, нестрого розуміючи) зв'язок між подією А («причиною») й іншою подією Б («наслідком»), яка необхідно настає за першою чи витікає з неї. Хоча «причина» й «наслідок» визначені стосовно події, замість неї можна взяти іншу істоту, як-от процес, властивість, змінну, факт, тощо, — адже на питання «Яка з них є справжньою й основною для причинності?» та «Як найкраще охарактеризувати зв'язок між ними?» людство ще не дало загальноприйнятих відповідей. Філософський аналіз причинності — складне питання, над розв'язанням якого філософи мізкували впродовж тисячоліть. У західній філософії питання причинності досліджував ще Арістотель, і його ще досі досліджують у сучасних філософських журналах. Фізик-теоретик Макс Борн у 1949 припустив три засади визначення причинності: 1.
* Причинність постулює, що існують закони, за якими проява сутності Б певного класу залежить від прояви сутності A іншого класу, де слово «сутність» означає будь-який фізичний об'єкт, явище, ситуацію чи подію; А називають причиною, Б називають наслідком. 2.
* Передування в часі постулює, що причина завжди відбувається раніше чи принаймні одночасно з наслідком. 3.
* Суміжність постулює, що причина та наслідок мають бути в просторовому контакті чи зв'язаними ланцюжком посередників, які контактують у просторі. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Kauzalita (z lat. causa, příčina) znamená příčinnost, kauzální vztah mezi příčinou a jejím následkem. V silnějším smyslu přesvědčení, že nic se neděje bez dostatečné příčiny (determinismus). (cs)
- Kausalität (von lateinisch causa, „Ursache“, und causalis, „ursächlich, kausal“) ist die Beziehung zwischen Ursache und Wirkung. Sie betrifft die Abfolge von Ereignissen und Zuständen, die aufeinander bezogen sind. Demnach ist A die Ursache für die Wirkung B, wenn B von A erzeugt wird. (de)
- La Kaŭzeco en filozofio venas el fakto ke ĉio (okazintaĵo) devenas el kaŭzo, deveno aŭ komenco. (eo)
- 因果性（いんがせい、英: causality、コーザリティ）とは、2つの出来事が原因と結果という関係で結びついていることや、あるいは結びついているかどうかを問題にした概念である。日本語では「因果関係」という表現も用いられる。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 이유 문서를 참고하십시오.)( 인과율은 여기로 연결됩니다. 물리학에서의 인과관계에 대해서는 인과율 (물리학) 문서를, 철학에서의 인과관계에 대해서는 인과율 (철학) 문서를 참고하십시오.)
인과관계(因果關係)는 원인과 결과의 관계를 말한다. 인과(因果) · 인과율(因果律) 또는 인과성(因果性)이라고도 한다. 하나의 사건(원인)이 다른 사건(결과)을 일으킬 때 둘의 관계를 인과관계라 한다. 불교에서 인과(因果)는 중요한 교의 중의 하나이며 또한 윤리적 행위가 성립되기 위한 기초로 본다. 엄밀하게 인과관계를 이해하고 정의하는 것은 극히 어려워, 지난 수천년간 많은 철학적 논의를 낳았다. 서양 철학에서 이것의 논의는 최소한 아리스토텔레스까지 거슬러 올라가며, 현대의 철학계에서도 중요한 주제로 남아 있다. (ko)
- Oorzakelijkheid, causaliteit of de wet van oorzaak en gevolg is een basaal, filosofisch concept, dat stelt dat gebeurtenissen plaatsvinden als gevolg van bepaalde, eerdere gebeurtenissen. Een waargenomen gebeurtenis is altijd het gevolg van een oorzaak die eraan voorafgaat. Andere benamingen voor het concept zijn causaal verband en causaal mechanisme. Causale verbanden zijn in de wetenschapsbeoefening essentieel, zowel in de natuur- als in de sociale wetenschappen. (nl)
- Nella storia della filosofia, nella scienza e nel senso comune il concetto di causa assieme a quello connesso di causalità o relazione causale indica la relazione tra due fenomeni (o classi di fenomeni), nel caso in cui il primo fenomeno, detto causa, è motivo di esistenza del secondo, detto effetto. La causa è il motivo per il quale qualcosa è, ed è così come è. Raffigurazione schematica delle quattro cause aristoteliche per un tavolo. (it)
- Przyczynowość – kategoria filozoficzna oznaczająca jedną z form powszechnej i koniecznej zależności zjawisk, które mają miejsce w obiektywnej rzeczywistości. (pl)
- 因果关系（英語：causality 或 causation），又称为 因果性，简称 因果，是一個事件（即“因”）和第二個事件（即“果”）之間的作用關係，其中後一事件被認為是前一事件的結果。一般來說，一個事件是很多原因綜合產生的結果，而且原因都發生在較早時間點，而該事件又可以成為其他事件的原因。 一般來說，因果還可以指一系列因素（因）和一個现象（果）之間的關係。對某个结果產生影響的任何事件都是该结果的一个因素。直接因素是直接影响结果的因素，也即无需任何介入因素（介入因素有时又称中介因素）。从这个角度来讲，因果之间的关系也可以称为因果关联（causal nexus）。 原因和结果通常和变化或事件有关，还包括客体、过程、性质、变量、事实、状况；概括因果关系争议很多。对因果关系的哲学研究历史悠久，佛教和西方哲學家如亞里士多德在2000多年前就已經提出因果，该问题仍是现代哲学的重要课题。 (zh)
- السببية أو العلية، والتسبيب هي موضوع فلسفي وبشكل أخص في فرع فلسفة العلوم تعني بالعلاقة بين حدث يسمى السبب وحدث آخر يسمى الأثر، بحيث يكون الحدث الثاني نتيجة للأول. ويشير هذا المصطلح إلى مجموعة العلاقات السببية أو علاقات السبب والتأثير التي يمكن ملاحظتها خلال الخبرة اليومية والتي تستند إليها النظريات العلمية في تفسير الظواهر العلمية. وقد أطنب الفلاسفة والعلماء كلاماً فيها ومن أبرز من تكلم في شأنها الفيلسوف الشكوكي السكوتلندي ديفيد هيوم. بعض أمثلة السببية موجودة بكثرة في حياتنا اليومية: (ar)
- El concepte filosòfic de causalitat es refereix a les relacions causa-efecte. És a dir, és la relació establerta entre els esdeveniments, objectes, variables, o estats de l'assumpte de què es tracti. La causa precedeix cronològicament l'efecte. Sempre que es tornin a repetir les mateixes causes, es tornaran a produir els mateixos efectes; no obstant això, no implica que sempre que es produeixi un efecte B, hagi estat la mateixa causa A la qual l'ha 'causat'. (ca)
- Αιτιότητα ή αιτιακότητα είναι η σχέση μεταξύ και . Με άλλα λόγια υπάρχει αιτιώδης συνάφεια δύο καταστάσεων (αιτίας και αποτελέσματος), όταν είναι βέβαιο ότι η δεύτερη κατάσταση προέκυψε εξ αιτίας της πρώτης. Τόσο το αίτιο, όσο και το αιτιατό μπορεί να είναι γεγονότα, δηλαδή μεταβολές που επήλθαν στον αντικειμενικό κόσμο. Για παράδειγμα, το πάτημα ενός διακόπτη είναι το αίτιο και το άναμμα της λάμπας είναι το αιτιατό. Η σχέση (η συνάφεια) συνίσταται στο ότι η λάμπα άναψε επειδή είχε πατηθεί ο διακόπτης και βεβαίως δεν θα είχε ανάψει αν δεν είχε πατηθεί ο διακόπτης. Όμως μπορούν (το αίτιο ή/και το αιτιατό) να μην αποτελούν γεγονότα, δηλαδή μεταβολές στον αντικειμενικό κόσμο. Για παράδειγμα η διατήρηση του σκότους σε ένα κλειστό δωμάτιο με λάμπα και διακόπτη οφείλεται στο ότι δεν πατήθηκε ο (el)
- Causality (also referred to as causation, or cause and effect) is influence by which one event, process, state, or object (a cause) contributes to the production of another event, process, state, or object (an effect) where the cause is partly responsible for the effect, and the effect is partly dependent on the cause. In general, a process has many causes, which are also said to be causal factors for it, and all lie in its past. An effect can in turn be a cause of, or causal factor for, many other effects, which all lie in its future. Some writers have held that causality is metaphysically prior to notions of time and space. (en)
- Kausalitatea "kausaren eta efektuaren artean ezartzen den erlazioa da. Gertaeren, prozesuen, fenomenoen erregulartasunaren eta zerbaiten ekoizpenaren arteko erlazio horri buruz hitz egin daiteke ". Ez dago normalean onartzen den "kausa" terminoaren definizio bakar bat. Bere adiera zabalenean, zerbait efektu baten kausa dela esaten da, azkena lehenengoaren menpe dagoenean; edo, bestela esanda, kausa efektua badena bihurtzen duena da. Hau era askotara gerta daiteke eta, horregatik, ez da harritzekoa efektu bati kausa asko dagozkionik. (eu)
- La causalidad es la "relación necesaria existente entre causa y efecto. Se puede hablar de esa relación entre acontecimientos, procesos, regularidad de los fenómenos y la producción de algo". No existe una única definición comúnmente aceptada del término "causa". En su acepción más amplia, se dice que algo es causa de un efecto, cuando el último depende del primero tanto lógicamente, como cronológicamente; o, en otras palabras, la causa es aquello que hace que el efecto sea lo que es. Esto se puede dar de muchos modos diversos y, por ello, no es extraño que a un efecto correspondan multitud de causas. (es)
- En science, en philosophie et dans le langage courant, la causalité désigne la relation de cause à effet.
* la cause, corrélat de l'effet, c'est « ce qui fait qu'une chose est ou qu'elle agit ainsi qu'elle le fait ». C'est ce qui produit l'effet ;
* la causalité est le « rapport actuel d'une cause et d'un effet ». Dans tous les cas, le principe de causalité suppose « la régularité de la nature », ce qui signifie que « les événements de cette nature ont lieu conformément à des lois ». (fr)
- Kausalitas merupakan yang ilmunya dan pengetahuan yang secara otomatis bisa diketahui tanpa membutuhkan pengetahuan dan perantaraan ilmu yang lain; bahwa setiap kejadian memperoleh kepastian dan keharusan serta kekhususan-kekhususan eksistensinya akibat sesuatu atau berbagai hal lain yang mendahuluinya, merupakan hal-hal yang diterima tanpa ragu dan tidak memerlukan sanggahan. Keharusan dan keaslian sistem kausal merupakan bagian dari ilmu-ilmu manusia yang telah dikenal bersama dan tidak diliputi keraguan apapun. (in)
- Causalidade é a relação entre um evento A (a causa) e um segundo evento B (o efeito), provido que o segundo evento seja uma consequência do primeiro. Identifica-se logicamente a causalidade em "se não A, então não B", provida a ocorrência empírica de ao menos um B. A expressão anterior não equivale a rigor à expressão "se A, então B", sendo contudo esta e não aquela a usualmente atrelada em senso comum ao conceito de causalidade. (pt)
- Kausalitet, eller orsakssamband, innebär en form av nödvändighet i relationen mellan empiriska fenomen (ting eller händelser). Om kausalitet råder mellan två fenomen, kallas det ena orsak och det andra verkan. Statistiska samband kan sakna orsakssamband: två relaterade händelser kan till exempel bero på en tredje händelse. Relationens nödvändighet uttrycks i vetenskapliga lagar som i sin tur bygger på naturlagarna. (sv)
- Причи́нність, також причи́нно-наслідко́вий зв'язо́к, причи́новість, причи́ново-наслідко́вий зв'язо́к, кауза́льність — (неформально, нестрого розуміючи) зв'язок між подією А («причиною») й іншою подією Б («наслідком»), яка необхідно настає за першою чи витікає з неї. Хоча «причина» й «наслідок» визначені стосовно події, замість неї можна взяти іншу істоту, як-от процес, властивість, змінну, факт, тощо, — адже на питання «Яка з них є справжньою й основною для причинності?» та «Як найкраще охарактеризувати зв'язок між ними?» людство ще не дало загальноприйнятих відповідей. (uk)
- Причи́нность — философское и физическое понятие; причинная взаимообусловленность событий во времени. Детерминация, при которой при воздействии одного объекта (причина) происходит соответствующее ожидаемое изменение другого объекта (следствие). Одна из форм отношения, характеризующаяся генетичностью, необходимостью. На основании её понятия строились механистическая картина мира, концепции детерминизма (Лаплас, Спиноза). Причина (лат. causa) — то, без чего не было бы следствия. Взаимосвязь между причиной и следствием называют причинно-следственной связью. (ru)
|
