| dbo:abstract
|
- La coda és un passatge final d'un moviment o temps d'una composició musical que té com a funció principal dotar aquest moviment d'un final escaient. És habitual que algun element de l'inici d'aquesta coda permeti a l'oient entendre clarament –sempre que aquest tingui un cert domini i comprensió dels elements idiomàtics de l'estil– que s'està entrant en aquesta secció amb la qual es clou el moviment. Algunes de les tècniques que s'usen per a això són un canvi de tempo, un retorn a temes escoltats anteriorment, o encadenaments de processos cadencials. Habitualment la coda guarda una proporció de magnituds respectives amb la totalitat del moviment al qual fa de cloenda; això no priva que, a vegades, s'hagi experimentat, precisament, modificant aquesta relació de durades. En la música popular, la coda és aquell fragment que hi ha al final d'una cançó i que mostra explícitament que es tracta precisament d'un final. Això s'assoleix repetint un fragment que no es repeteix a cap altra banda de la cançó, o bé incorporant una part musical nova, no executada tampoc a cap altra banda de la cançó. A les partitures, el símbol de coda, que en el ram dels músics catalans s'anomena "l'ou", s'utilitza com a marcador de navegació de manera similar al signe Dal segno, sobretot a les sortides de les repeticions. Es troba principalment a la música moderna, i no pas en obres d'autors clàssics com ara Haydn o Mozart. (ca)
- Coda (z italštiny « queue ») je termín, který v klasické hudbě a tanci označuje zvláštní samostatnou část skladby, která se hraje jen jednou v úplném závěru – zvláštní konec skladby. Její trvání je proměnlivé: někdy velmi krátké a někdy v rozsahu mnoha taktů. V hudební notaci symbol coda je navigační značka, podobně jako znak . Vypadá jako velké O škrtnuté plusem. Používá se k označení toho místa, odkud se během opakování nějaké části přerušuje opakování a pokračuje se na závěrečnou část skladby – codu. Coda je také titul mnoha básní, například Ezry Pounda, Octavia Paze nebo finských básníků a . Jedná se také o název 8. dílu 5. série seriálu Živí mrtví (The Walking Dead). V klasickém tanci má „coda" dva významy: Je to třetí a poslední část pas de deux, jak ji založil Marius Petipa v 19. století. Po adagiu a variacích představuje „coda" vysokou úroveň tanečníků. Je to zároveň baletu, během kterého defilují sólisté na jevišti. Obzvláště velká nebo složitá „coda" může být nazývána grand coda. Pokud se účastní velká skupina tanečníků, lze použít termíny coda générale nebo grand coda générale. (cs)
- الخاتمة أو التذييل هما مرادفان لمصطلح «كودة» الإيطالي (coda) الذي يطلق على الذيل، ويطلقان على المقطع أو الفقرة التي تُختَم بها قطعة موسيقية، أي أنها تأتي عند نهاية هذه القطعة.
* أما في الكتابة الموسيقية، الكودة رمز موسيقي يوضع منه اثنين في جملة أو فقرة موسيقية للدلالة على أن عند إعادة الجملة أو الفقرة المحتوية على هذين الرمزين يجب تجاهل الحقول المتواجدة بين هذين الرمزين، حيث لا تُقرأ ولا تُعزف، أي أننا خلال الإعادة نقرأ أو نعزف فقط الحقول التي قبل الكودة الأولى ثم نقفز إلى أول حقل يلي الكودة الثانية. (ar)
- Als Koda oder Coda (italienisch für Schwanz) wird der angehängte, ausklingende Teil einer musikalischen Bedeutungseinheit bezeichnet. Dies kann ein Phrasenteil (Notation) sein, aber in größeren Formkategorien kann dem Codateil auch eine ganze thematische Episode zugeschrieben werden, Charakterzüge des ganzen Werks aufgreifen und zusammenfassen. Als ein Phrasenteil ist eine Coda eine (meist repetierte) funktionale Kadenzformel (meist: D-T) nach dem Erreichen des Zeitpunkts des Phrasenschlusses, insofern also ein Anhang oder „Schwanz“. Ein sehr populäres Beispiel für eine Coda dieser ersteren Bedeutung in der Popmusik ist das Fadeout bei All You Need Is Love von den Beatles (die diversen Zitate anderer musikalischer Werke, die dort eingearbeitet sind, gehören allerdings nicht zum wesentlich ausleitenden Material, zur schlichten repetierten Kadenzformel der Coda). Besondere Bedeutung kommt der Coda in der Sonatenhauptsatzform zu. Als ein Phrasenteil leitet sie den zweiten Themenabschnitt (vor der Wiederholung des Expositionsteils) aus. Eine ähnliche Funktion wird bei dem üblichen überleitenden Abschnitt vom ersten zum zweiten Themenabschnitt erfüllt. Ein im Sonatenhauptsatz ebenfalls als Coda (bzw. Coda-Abschnitt) bezeichneter Formteil (der also vollständige Phrasengestalten enthalten kann) folgt mitunter dem Schluss-Zeitpunkt des Reprisenteils, grundsätzlich entweder anstelle des Reprisenteils oder (meist) als deren Ausweitung bei der Wiederholung des Durchführung-Reprise-Abschnitts. Ludwig van Beethoven räumte der Coda (in diesem letzteren Sinne) mitunter einen Stellenwert ein, wie er zuvor allein dem Reprisenteil zukam. (de)
- Kodo (it. „vosto“) estas la alkroĉita, finsona parto de muzikaĵo, kiu ankaŭ ofte havas trajtojn de resumo de la tuta verko. Principe ĉiu muzika komponaĵo povas havi kodon. Apartan gravecon ĝi havas tamen en la sonata formo, en kiu ĝi prezentas post ekspozicio, tralaborado kaj reprizo memstaran kvaran formparton. Precipe Ludwig van Beethoven atribuas al la koda gravecon, kiu egalas al tiu de la reprizo aŭ superas tiun. En la pop-muziko la kodo aperas en multaj kantoj, ekzemple en Telegraph Road, On Every Street kaj Tunnel of Love de Mark Knopfler, gitaristo kaj komponisto de la bando Dire Straits. (eo)
- In music, a coda ([ˈkoːda]) (Italian for "tail", plural code) is a passage that brings a piece (or a movement) to an end. It may be as simple as a few measures, or as complex as an entire section. (en)
- Una coda, en el ámbito de la música, es un préstamo lingüístico del italiano que significa literalmente «cola». En este contexto puede hacer referencia a diversos conceptos:
* Es una sección musical al final de un movimiento, a modo de epílogo. Técnicamente se trata de una cadencia expandida. Con lo cual, puede ser tan simple como unos pocos compases o alcanzar tal complejidad que constituya una sección entera.
* Es un signo musical que se emplea en notación para señalar determinados puntos de referencia cuando se quiere indicar una repetición (ver Figura 1). (es)
- Coda est un terme utilisé en musique et en danse classique. C'est le passage terminal d'une pièce ou d'un mouvement, et également un signe qui permet de remplacer une phrase suspensive par une phrase conclusive. (fr)
- An pháirt dheireanach de phíosa ceoil (mar shampla, gluaiseacht i bhfoirm sonáide nó fúig), nach bhfuil riachtanach don struchtúr ach atá riachtanach chun buille scoir sásúil a chur leis. (ga)
- コーダ（coda）は、楽曲において独立してつくられた終結部分をいい、しばしば主題部とは違う主題により別につくられているものを指す。元来は「尾」を意味する語で、ラテン語のcaudaに由来する。日本語では「結尾部」「結尾句」「終結部」などとも記される。小規模なコーダはコデッタ（codetta、日本語では「小結尾部」とも）と呼ばれる。記述方法は、円に飛び出した十字であり、十字の端のＴ字状の棒や太字の円はセリフ(装飾)であり、記述の上での必須事項では無い。 クラシック音楽においては、次のようなパターンがみられる。 ソナタ形式提示部→展開部→再現部+コーダ提示部の最後にも置かれることがある。特にソナタ形式においては、モーツァルトの後期作品（例：交響曲第41番「ジュピター」）以降、それまでの主題を展開させるなどの技法を用い、充実したものとなっていった。ロンド形式ABACA+コーダ三部形式ABA+コーダ (ja)
- In musica la coda è una breve sezione musicale che serve da conclusione di un episodio (ad esempio un canone, un tempo di un'aria o un movimento di una sinfonia). In genere la coda è usata come passaggio da un movimento musicale ad una parte finale di coda che ha lo scopo di prolungare il brano aggiungendo una parte conclusiva. Ad esempio se nella fuga è il breve passaggio dalla fine di un episodio all'ingresso della risposta, nelle variazioni è talvolta un episodio esteso indicato per terminare una serie di pezzi ciascuno autonomamente già concluso, mentre nel minuetto e nello scherzo viene aggiunta al tipico schema ciclico A-B-A, e infine nella sonata Beethoven considerava la coda come un momento elevato di tensione drammatica. In notazione musicale il simbolo della coda è usato come riferimento per passare da un punto di un brano (indicato spesso come dal segno) alla parte finale (al coda). (it)
- 코다(영어: Coda)는 이탈리아어의 '꼬리'에서 유래되어, 특별히 추가된 종결부를 뜻한다. 모든 반복 기호에 의한 반복 연주시, 앞의 가 있는 마디에서 뒤의 가 있는 마디 사이는 생략하고 연주하라는 뜻이다. 코다기호는 세로줄 위에 위치하여야 한다. (ko)
- Een coda (Italiaans: staart) is het deel van een muzikale compositie dat zich na de climax van het stuk afspeelt, ofwel de eindsectie van een compositie aanduidt. In notatie van muzikale herhalingsstructuur ziet een codateken er uit als een cirkel met een kruis erdoor: Na een herhaling wordt het stuk uitgevoerd tot het eerste codateken en vervolgd bij het tweede codateken. Men ziet ook de termen:
* D.C. al coda of 'D.C. al fine': (D.C. of DC betekent 'da capo', vanaf het begin)
* Hier dient men vanaf het begin te herhalen, dan naar het codateken te springen.
* D.S. al coda of 'D.S. al fine': (D.S. of DS betekent 'dal segno', vanaf het segnoteken)
* Hier dient men vanaf het segnoteken te herhalen, en dan naar het codateken te springen. Een korte coda heet ook wel codetta. (nl)
- Coda (z języka wł., w dosłownym tłumaczeniu: ogon), lub koda – zakończenie utworu muzycznego.Koda jest typowa dla większych form muzycznych: formy sonatowej, fugi, również niektórych tańców. Może być krótkim ozdobnikiem, kilkoma akordami ujętymi w kadencję lub dłuższym fragmentem, niekiedy utrzymanym w narastającym tempie i dynamice. Koda, wykorzystując motywy utworu, ma stanowić jego podsumowanie i zamknięcie. (pl)
- Coda (que traduzindo do idioma italiano para o português quer dizer cauda) é a seção com que se termina uma música. Nesta secção o compositor ou arranjador poderá ou não utilizar ideias musicais já apresentadas ao longo da composição. (pt)
- Ко́да (фона́рь) (итал. coda — «хвост, конец, шлейф») в музыке — дополнительный раздел, возможный в конце музыкального произведения и не принимающийся в расчёт при определении его строения; пассаж заключительной части произведения. Кода следует за последним из основных разделов формы, начинается, как правило, после полного каданса. Технически это развернутая каденция. Она может быть как простой, так и с несколькими тактами, или сложной, как целая секция. Размеры коды непостоянны — от нескольких аккордов (в простых формах) до широко развитых построений (например, в сонатной форме, где со времён Моцарта кода стала почти обязательным элементом). Она звучит в главной тональности произведения и содержит основные его темы. Она представляет собой распространение и окончательное закрепление и утверждение главной тональности путём использования органного пункта, многократного повторения аккордов тонической функции или аккордов полного каданса, а также посредством модуляционных отклонений, чаще всего — в субдоминантовую сферу и др. Содержание коды может явиться «послесловием», выводом, развязкой и обобщением тем, развитых в разработке. Coda (Ит.) (1) Это вертикальная нотная черта. (2) Такты, которые иногда добавляются в полифоническое движение после закрытия или завершения canto fermo. (3) Несколько аккордов или тактов, присоединенных к большому канону для того, чтобы сделать его законченным; или несколько «неканоновых» аккордов, добавленных малому канону для получения более гармоничного завершения. (4) Заключительное дополнение у движения или отрывка, в частности, предназначенное усилить ощущение наполненности и законченности. Также знаком кода отмечают фрагмент произведения, который при повторении купируется, то есть пропускается. В классическом балете кода — финальная, наиболее виртуозная часть либо другой музыкально-хореографической формы. Обычно она состоит из вращений (у женщин) либо прыжков (у мужчин) и, более длительная по времени, не совпадает с кодой музыкальной. Во 2-й части 6-й симфонии П. И. Чайковского в коде многотемных форм, темы сближаются друг с другом вплоть до контрапунктирования. В увертюре «Эгмонт» Людвика ван Бетховена кода встречается как самостоятельный материал. Как самостоятельный материал кода так же встречается в романсе «Финский залив» М. И. Глинки и № 12 («Маски») из балета «Ромео и Джульетта» С. С. Прокофьева. Как правило, кода начинается после заключительной каденции (в 1-м значении), но возможно постепенное перерастание в коду направление последнего проведения рефрена в рондо, как например в финале 4-й фортепианной сонаты Бетховена. Иногда, в сонатной форме начало коды может нарушать достигнутую в репризе устойчивость, последующее восстановление которой становится более эффективным. При таких приемах, кода подобна 2-й разработке, как например кода 1-й части 5-й симфонии Бетховена. Во многих сонатных композициях Бетховена кода уравновешивает целое и фактически приравнивается к основным разделам формы. (ru)
- 尾聲（Coda）為一音樂術語，用於標明將樂曲完結的樂句。尾聲由數小節至一樂段不等。 (zh)
- Кода (італ. coda — «хвіст, кінець, шлейф») в музиці — додатковий розділ, можливий наприкінці музичного твору, який не беруть в розрахунок при визначенні його будови. Кода йде за останнім із основних розділів форми, починається, як правило, після повної каденції. Розміри коди непостійні — від декількох акордів (у простих формах) до широко розвинених побудов (наприклад, у сонатній формі), де з часів Моцарта кода стала майже обов'язковим елементом. Вона звучить у головній тональності твору і містить основні його теми. Вона являє собою розповсюдження й остаточне закріплення та затвердження головної тональності завдяки використанню органного пункту, багаторазового повторення акордів тонічної функції або акордів повного кадансу, а також завдяки модуляційним відхиленням, найчастіше — у субдомінантову сферу та ін. Зміст коди може бути «післямовою», висновком, розв'язкою та узагальненням тем, розвинених у розробці. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الخاتمة أو التذييل هما مرادفان لمصطلح «كودة» الإيطالي (coda) الذي يطلق على الذيل، ويطلقان على المقطع أو الفقرة التي تُختَم بها قطعة موسيقية، أي أنها تأتي عند نهاية هذه القطعة.
* أما في الكتابة الموسيقية، الكودة رمز موسيقي يوضع منه اثنين في جملة أو فقرة موسيقية للدلالة على أن عند إعادة الجملة أو الفقرة المحتوية على هذين الرمزين يجب تجاهل الحقول المتواجدة بين هذين الرمزين، حيث لا تُقرأ ولا تُعزف، أي أننا خلال الإعادة نقرأ أو نعزف فقط الحقول التي قبل الكودة الأولى ثم نقفز إلى أول حقل يلي الكودة الثانية. (ar)
- Kodo (it. „vosto“) estas la alkroĉita, finsona parto de muzikaĵo, kiu ankaŭ ofte havas trajtojn de resumo de la tuta verko. Principe ĉiu muzika komponaĵo povas havi kodon. Apartan gravecon ĝi havas tamen en la sonata formo, en kiu ĝi prezentas post ekspozicio, tralaborado kaj reprizo memstaran kvaran formparton. Precipe Ludwig van Beethoven atribuas al la koda gravecon, kiu egalas al tiu de la reprizo aŭ superas tiun. En la pop-muziko la kodo aperas en multaj kantoj, ekzemple en Telegraph Road, On Every Street kaj Tunnel of Love de Mark Knopfler, gitaristo kaj komponisto de la bando Dire Straits. (eo)
- In music, a coda ([ˈkoːda]) (Italian for "tail", plural code) is a passage that brings a piece (or a movement) to an end. It may be as simple as a few measures, or as complex as an entire section. (en)
- Una coda, en el ámbito de la música, es un préstamo lingüístico del italiano que significa literalmente «cola». En este contexto puede hacer referencia a diversos conceptos:
* Es una sección musical al final de un movimiento, a modo de epílogo. Técnicamente se trata de una cadencia expandida. Con lo cual, puede ser tan simple como unos pocos compases o alcanzar tal complejidad que constituya una sección entera.
* Es un signo musical que se emplea en notación para señalar determinados puntos de referencia cuando se quiere indicar una repetición (ver Figura 1). (es)
- Coda est un terme utilisé en musique et en danse classique. C'est le passage terminal d'une pièce ou d'un mouvement, et également un signe qui permet de remplacer une phrase suspensive par une phrase conclusive. (fr)
- An pháirt dheireanach de phíosa ceoil (mar shampla, gluaiseacht i bhfoirm sonáide nó fúig), nach bhfuil riachtanach don struchtúr ach atá riachtanach chun buille scoir sásúil a chur leis. (ga)
- コーダ（coda）は、楽曲において独立してつくられた終結部分をいい、しばしば主題部とは違う主題により別につくられているものを指す。元来は「尾」を意味する語で、ラテン語のcaudaに由来する。日本語では「結尾部」「結尾句」「終結部」などとも記される。小規模なコーダはコデッタ（codetta、日本語では「小結尾部」とも）と呼ばれる。記述方法は、円に飛び出した十字であり、十字の端のＴ字状の棒や太字の円はセリフ(装飾)であり、記述の上での必須事項では無い。 クラシック音楽においては、次のようなパターンがみられる。 ソナタ形式提示部→展開部→再現部+コーダ提示部の最後にも置かれることがある。特にソナタ形式においては、モーツァルトの後期作品（例：交響曲第41番「ジュピター」）以降、それまでの主題を展開させるなどの技法を用い、充実したものとなっていった。ロンド形式ABACA+コーダ三部形式ABA+コーダ (ja)
- 코다(영어: Coda)는 이탈리아어의 '꼬리'에서 유래되어, 특별히 추가된 종결부를 뜻한다. 모든 반복 기호에 의한 반복 연주시, 앞의 가 있는 마디에서 뒤의 가 있는 마디 사이는 생략하고 연주하라는 뜻이다. 코다기호는 세로줄 위에 위치하여야 한다. (ko)
- Coda (z języka wł., w dosłownym tłumaczeniu: ogon), lub koda – zakończenie utworu muzycznego.Koda jest typowa dla większych form muzycznych: formy sonatowej, fugi, również niektórych tańców. Może być krótkim ozdobnikiem, kilkoma akordami ujętymi w kadencję lub dłuższym fragmentem, niekiedy utrzymanym w narastającym tempie i dynamice. Koda, wykorzystując motywy utworu, ma stanowić jego podsumowanie i zamknięcie. (pl)
- Coda (que traduzindo do idioma italiano para o português quer dizer cauda) é a seção com que se termina uma música. Nesta secção o compositor ou arranjador poderá ou não utilizar ideias musicais já apresentadas ao longo da composição. (pt)
- 尾聲（Coda）為一音樂術語，用於標明將樂曲完結的樂句。尾聲由數小節至一樂段不等。 (zh)
- La coda és un passatge final d'un moviment o temps d'una composició musical que té com a funció principal dotar aquest moviment d'un final escaient. És habitual que algun element de l'inici d'aquesta coda permeti a l'oient entendre clarament –sempre que aquest tingui un cert domini i comprensió dels elements idiomàtics de l'estil– que s'està entrant en aquesta secció amb la qual es clou el moviment. Algunes de les tècniques que s'usen per a això són un canvi de tempo, un retorn a temes escoltats anteriorment, o encadenaments de processos cadencials. (ca)
- Coda (z italštiny « queue ») je termín, který v klasické hudbě a tanci označuje zvláštní samostatnou část skladby, která se hraje jen jednou v úplném závěru – zvláštní konec skladby. Její trvání je proměnlivé: někdy velmi krátké a někdy v rozsahu mnoha taktů. V hudební notaci symbol coda je navigační značka, podobně jako znak . Vypadá jako velké O škrtnuté plusem. Používá se k označení toho místa, odkud se během opakování nějaké části přerušuje opakování a pokračuje se na závěrečnou část skladby – codu. V klasickém tanci má „coda" dva významy: (cs)
- Als Koda oder Coda (italienisch für Schwanz) wird der angehängte, ausklingende Teil einer musikalischen Bedeutungseinheit bezeichnet. Dies kann ein Phrasenteil (Notation) sein, aber in größeren Formkategorien kann dem Codateil auch eine ganze thematische Episode zugeschrieben werden, Charakterzüge des ganzen Werks aufgreifen und zusammenfassen. Als ein Phrasenteil ist eine Coda eine (meist repetierte) funktionale Kadenzformel (meist: D-T) nach dem Erreichen des Zeitpunkts des Phrasenschlusses, insofern also ein Anhang oder „Schwanz“. (de)
- In musica la coda è una breve sezione musicale che serve da conclusione di un episodio (ad esempio un canone, un tempo di un'aria o un movimento di una sinfonia). In genere la coda è usata come passaggio da un movimento musicale ad una parte finale di coda che ha lo scopo di prolungare il brano aggiungendo una parte conclusiva. Ad esempio se nella fuga è il breve passaggio dalla fine di un episodio all'ingresso della risposta, nelle variazioni è talvolta un episodio esteso indicato per terminare una serie di pezzi ciascuno autonomamente già concluso, mentre nel minuetto e nello scherzo viene aggiunta al tipico schema ciclico A-B-A, e infine nella sonata Beethoven considerava la coda come un momento elevato di tensione drammatica. (it)
- Een coda (Italiaans: staart) is het deel van een muzikale compositie dat zich na de climax van het stuk afspeelt, ofwel de eindsectie van een compositie aanduidt. In notatie van muzikale herhalingsstructuur ziet een codateken er uit als een cirkel met een kruis erdoor: Na een herhaling wordt het stuk uitgevoerd tot het eerste codateken en vervolgd bij het tweede codateken. Men ziet ook de termen: Een korte coda heet ook wel codetta. (nl)
- Ко́да (фона́рь) (итал. coda — «хвост, конец, шлейф») в музыке — дополнительный раздел, возможный в конце музыкального произведения и не принимающийся в расчёт при определении его строения; пассаж заключительной части произведения. Кода следует за последним из основных разделов формы, начинается, как правило, после полного каданса. Содержание коды может явиться «послесловием», выводом, развязкой и обобщением тем, развитых в разработке. Также знаком кода отмечают фрагмент произведения, который при повторении купируется, то есть пропускается. (ru)
- Кода (італ. coda — «хвіст, кінець, шлейф») в музиці — додатковий розділ, можливий наприкінці музичного твору, який не беруть в розрахунок при визначенні його будови. Кода йде за останнім із основних розділів форми, починається, як правило, після повної каденції. Розміри коди непостійні — від декількох акордів (у простих формах) до широко розвинених побудов (наприклад, у сонатній формі), де з часів Моцарта кода стала майже обов'язковим елементом. Зміст коди може бути «післямовою», висновком, розв'язкою та узагальненням тем, розвинених у розробці. (uk)
|
