dbo:abstract
|
- أتراك كريت (اليونانية Τουρκοκρητικοί أو Τουρκοκρήτες, Tourkokritikí أو Tourkokrítes, التركية Giritli, Girit Türkleri, أو Giritli Türkler), مسلمين كريتيين أو مسلمى كريت هم كانوا السكان المسلمين لجزيرة كريت (حتى عام 1923)، والآن أحفادهم استقروا بشكل أساسي في تركيا، وجزر الدوديكانيز تحت الإدارة الإيطالية، سوريا (خصوصا في قرية الحميدية)، لبنان، ليبيا، ومصر. فمسلمي كريت كانوا من أصل يوناني، تركي ورومى. قد تحول الكثيرين إلى الإسلام في أعقاب الفتح العثماني لجزيرة كريت. وكان هذا المعدل المرتفع من التحول إلى الإسلام من قبل أهلها مماثلة لتلك التي في البوسنة والهرسك وألبانيا، وأجزاء من غرب مقدونيا اليونانية، وبلغاريا; ربما كان هذا المعدل المرتفع بشكل ملحوظ من التحول بين اهلها الاصليين أكثر من المهاجرين الوافدين. مثلا في غرب مقدونيا اليونانية فإن مسلمى كريت ظلوا يتحدثون اللغة الكريتية اليونانية. ومع ذلك، فإن السكان اليونانيين المسيحيين في كريت اطلقوا عليهم لهم لقب "أتراك" كمرادف لكلمة "مسلم"، منذ أن مسلمي كريت قد تخلوا عن ولائهم للكنيسة المسيحية الأرثوذكسية. وغالبا ما كانوا يعرفوا ب"اتراك كريتيين". من بين السكان المسيحين، فإن التزاوج والتحول إلى الإسلام أنتج مجموعة من الناس تسمى بأتراك كريتيين، فإن الرحالة الأوروبيين" كانوا على علم بأن "أتراك" جزيرة كريت كانوا معظمهم ليسوا من أصل تركي، ولكن كانت الكريتيين تحولوا من الأرثوذكسية إلى الإسلام. فقد تسبب العنف الطائفي خلال القرن ال19 في مغادرة الكثير من جزيرة كريت، وخصوصا خلال الحرب اليونانية التركية عام 1897, وبعد إعلان الحكم الذاتي في كريت أحادي الجانب في الاتحاد مع الحكم اليونانى عام 1908. وأخيراً وبعد الحرب اليونانية التركية من 1919-1922 وحرب الاستقلال التركية، فقد تم تبادل إجباري للمسلمين المتبقيين في كريت مع المسيحيين اليونانيين في الأناضول وفقا لأحكام معاهدة لوزان (1923). في كافة الفترات كان معظم مسلمي كريتي يتحدثون اليونانية، ولكن لغة الإدارة ولغة المكانة للطبقات العليا الحضرية للمسلمين كانت العثمانية التركية. ففي ظل الامبراطورية العثمانية، بلغ العديد من أتراك كريت مناصب بارزة. أولئك الذين غادروا جزيرة كريت في أواخر 19 وأوائل القرن ال20 استقر منهم إلى حد كبير على طول بحر ايجه في تركيا وساحل البحر المتوسط. موجات أخرى من اللاجئين استقروا في المدن السورية مثل دمشق وحلب، والحميدية. في طرابلس، لبنان. حيفا، إسرائيل. الإسكندرية وطنطا في مصر. في حين أن بعض هذه الشعوب اندمجوا مع السكان أنفسهم من حولهم على مدار القرن ال20، والغالبية العظمى منهم لا يزالون يعيشون في مجتمعات متماسكة بإحكام الحفاظ على ثقافتهم الفريدة والتقاليد واللهجة اليونانية الكريتية واللغة التركية. في الواقع كثير منهم يقوموا بزيارات إلى لم شمل أقارب لهم في لبنان، في جزيرة كريت وأجزاء أخرى من اليونان حتى فيها بعض من أبناء عمومتهم قد لا تزال تتبادل اسم العائلة فيما بينهم ولكن اتباع ديانة مختلفة. ورغم أن معظم أتراك كريت هم من المسلمين السنة، والإسلام في جزيرة كريت تحت الحكم العثماني وقد تأثر بشدة من قبل نظام البكتاشية الصوفية، كما كان عليه الحال في بعض أجزاء من منطقة البلقان. ذهب هذا التأثير إلى أبعد من الأرقام الفعلية للبكتاشية الحالية في كريت وأنه ساهم في تشكيل الناتج الأدبي، الإسلام الشعبى، وتقاليد التسامح بين الأديان. (ar)
- Οι Τουρκοκρητικοί ή μουσουλμάνοι της Κρήτης, ήταν μια πληθυσμιακή ομάδα της Μεγαλονήσου από την εποχή της κατάκτησης του νησιού από την Οθωμανική Αυτοκρατορία το 1669, μέχρι την υποχρεωτική ανταλλαγή πληθυσμών μεταξύ Ελλάδας και Τουρκίας το 1923. Στην Κρήτη δεν εγκαταστάθηκαν ποτέ μαζικά Οθωμανοί από την Ανατολία, πλην των μόνιμων στρατευμάτων για την επάνδρωση και φύλαξη των φρουρίων που έστελνε η Υψηλή Πύλη. Οι μουσουλμάνοι της Κρήτης ήταν κρητικής καταγωγής και ομιλητές της κρητικής διαλέκτου. Ελάχιστοι εξ αυτών μιλούσαν και έγραφαν την τουρκική γλώσσα, την οποία διδάσκονταν ως δεύτερη. Θεωρούμενοι δε ως «διαρκώς τελούντες υπό τα όπλα», ουδέποτε κλήθηκαν να υπηρετήσουν στον τακτικό οθωμανικό στρατό, παρά κατατάσσονταν στα κατά τόπους γενιτσαρικά τάγματα (ορτάδες) και καλούνταν γενίτσαροι από τους χριστιανούς Κρητικούς. Οι Τουρκοκρητικοί αποτελούσαν, σε διάφορες περιόδους, περίπου το 1/8 έως 1/2 του πληθυσμού της Κρήτης. Οι Τουρκοκρήτες πλέον ζούν στη Μέση Ανατολή και κυριότερα στα δυτικά παράλια της Τουρκίας, στο Λεβάντε, την Αίγυπτο και τη Λιβύη. Μεγάλο μερίδιό τους διατηρεί μέχρι σήμερα την ελληνική γλώσσα και σε κάποιο βαθμό τα κρητικά ήθη και έθιμα όπως τις μαντινάδες. Ο πληθυσμός τους σήμερα εκτιμάται πως ξεπερνάει τα 450.000 άτομα. (el)
- The Cretan Turks (Greek: Τουρκοκρητικοί or Τουρκοκρήτες, Tourkokritikí or Tourkokrítes; Turkish: Giritli, Girit Türkleri, or Giritli Türkler; Arabic: أتراك كريت) or Cretan Muslims were the Muslim inhabitants of the island of Crete. Their descendants settled principally in Turkey, the Dodecanese Islands under Italian administration (part of Greece since World War II), Syria (notably in the village of Al-Hamidiyah), Lebanon, Palestine, Libya, and Egypt, as well as in the larger Turkish diaspora. Cretan Muslims were of mainly Greek origin, with some Turkish ancestry through intermarriage with the small number of Turks who settled in Ottoman Crete. Many Cretan Greeks had converted to Islam in the wake of the Ottoman conquest of Crete. This high rate of local conversions to Islam was similar to that in Bosnia-Herzegovina, Albania, parts of western North Macedonia, and Bulgaria; perhaps even a uniquely high rate of conversions rather than immigrants. The Greek Muslims of Crete continued to speak Cretan Greek. Intermarriage and conversion to Islam produced a group of people called Turkocretans; ethnically Greek but converted (or feigning conversion) to Islam for various practical reasons. European travellers' accounts note that the 'Turks' of Crete were mostly not of Turkic origin, but were Cretan converts from Orthodoxy." Sectarian violence during the 19th century caused many Muslims to leave Crete, especially during the Cretan Revolt (1897–1898), and after Crete's unilateral declaration of union with Greece in 1908. Finally, after the Greco-Turkish War of 1919–1922 and the Turkish War of Independence, the remaining Muslims of Crete were compulsorily exchanged for the Greek Christians of Anatolia under the terms of the Treaty of Lausanne (1923). At all periods, most Cretan Muslims were Greek-speaking, using the Cretan Greek dialect, but the language of administration and the prestige language for the Muslim urban upper classes was Ottoman Turkish. In the folk tradition, however, Cretan Greek was used to express Muslims' "Islamic—often Bektashi—sensibility". Today, the highest number of the Turkocretan descendants can be found in Ayvalık. Those who left Crete in the late 19th and early 20th centuries settled largely along Turkey's Aegean and Mediterranean coast. Alongside Ayvalık and Cunda Island, they settled in İzmir, Çukurova, Bodrum, Side, Mudanya, Adana and Mersin. (en)
- Los turcos cretenses (en griego: Τουρκοκρητικοί o Τουρκοκρήτες, Tourkokritikí o Tourkokrítes. En turco: Giritli , Girit Türkleri o Giritli Türkler. En árabe: كريتي الأتراك kuriyati al'atrak) o musulmanes cretenses eran los musulmanes que habitaron la isla griega de Creta hasta 1923, así como sus descendientes, que se establecieron principalmente en Turquía, en el Dodecaneso que estaba bajo administración italiana, Siria (especialmente en la aldea de ), y también en menor medida, en el Líbano, Israel, Libia y Egipto, al igual que el resto de la Diaspora turca. Los musulmanes cretenses eran principalmente de origen griego, y en algunos casos tenían cierta ascendencia turca a través del matrimonio con la pequeña cantidad de turcos que se establecieron en la Creta otomana. Muchos cretenses griegos se convirtieron al Islam tras la conquista otomana de Creta. Esta alta tasa de conversiones locales al islam fue similar a la de Bosnia-Herzegovina, Albania, partes del oeste de la Macedonia griega y Bulgaria; tal vez incluso una tasa única de conversiones en lugar de inmigrantes. Los musulmanes griegos de Creta continuaron hablando . A menudo se les llamaba turkocretanos; «entre la población cristiana, los matrimonios mixtos y la conversión al islam produjeron un grupo de personas llamadas turcomanos; étnicamente griegos pero se convirtieron (o fingieron conversión) al islam por varias razones prácticas. Las cuentas de los viajeros europeos señalan que los 'turcos' de Creta en su mayoría no eran de origen turco, pero fueron cretenses conversos de la ortodoxia».La violencia sectaria durante el siglo XIX hizo que muchos abandonaran Creta, especialmente durante la Guerra greco-turca de 1897 , y tras la declaración unilateral autónoma del Estado de Creta a la unión con el Reino de Grecia en 1908. Finalmente, después de la guerra greco-turca de 1919-1922 y la Guerra de Independencia turca, los musulmanes restantes de Creta fueron intercambiados obligatoriamente (véase: Intercambio de poblaciones entre Grecia y Turquía) por los cristianos griegos de Anatolia bajo los términos del Tratado de Lausana (1923). En todos los períodos, la mayoría de los musulmanes cretenses hablaban griego, pero el idioma de administración y el idioma de prestigio para las clases altas urbanas musulmanas era el turco otomano. Sin embargo, en la tradición popular, el griego se usaba para expresar la «sensibilidad islámica -a menudo Bektashi- de los musulmanes». Bajo el Imperio Otomano, muchos turcos cretenses alcanzaron posiciones prominentes. Los que abandonaron Creta a fines del siglo XIX y principios del XX se asentaron en gran parte a lo largo de las costas mediterránea y egea de Turquía; otras oleadas de refugiados se asentaron en ciudades sirias como Damasco, Alepo y ; en Trípoli, Líbano; Haifa, Palestina; Alejandría y Tanta en Egipto, y Apolonia en Libia. Si bien algunos de estos pueblos se han integrado con las poblaciones que los rodean a lo largo del siglo XX, la mayoría de ellos aún viven en comunidades muy unidas que preservan su cultura, tradiciones y dialectos griegos cretenses. (es)
- I musulmani cretesi (in greco: μουσουλμάνοι της Κρήτης; in turco Giritli Müslümanlar) costituiscono una comunità di religione musulmana stanziata a Creta fino al 1923. I cretesi musulmani sono di etnia greca, discendenti di quelle comunità cretesi convertitesi all'Islam a partire dal XVI secolo. Nel corso del periodo ottomano, gli alti tassi di conversione della popolazione isolana all'Islam furono paragonabili a quelli in Bosnia, Albania, Macedonia, e Bulgaria. La comunità cretese musulmana mantenne il greco cretese come lingua madre. La locale popolazione cristiana li definiva "turchi cretesi". Malgrado la comunità fosse di madrelingua greca, la lingua di prestigio tra le classi alte fu il turco ottomano. La lingua greca fu però riservata per esprimere la tipica tradizione popolare di sensibilità bektashi. Le violenze settarie nel XIX secolo portarono la maggior parte dei musulmani ad abbandonare Creta, specialmente nell'ambito della guerra greco-turca del 1897 e in seguito all'unione dell'isola alla Grecia nel 1908. Le ultime comunità musulmane a Creta furono espulse in seguito alla guerra greco-turca del 1919-1922 e allo scambio di popolazioni tra Grecia e Turchia stabilito dal Trattato di Losanna del 1923. I discendenti della comunità sono sparsi in Turchia (in particolare a Smirne, Bodrum, Adana, Mersin e ad ; la gran parte della popolazione di Ayvalık e delle isole vicine è di origine cretese musulmana), Dodecaneso, Egitto (ad Alessandria d'Egitto e a Tanta), Libia, Libano (a Tripoli) e Siria (ad ). Nel corso della guerra civile siriana, vi sono stati casi di arrivi a Creta di membri della comunità residenti in Siria. (it)
- Os turcos cretenses (em turco: Giritli, Girit Türkleri ou Türk Giritliler), turco-cretenses (em grego: Τουρκοκρητικοί, transl. Tourkokritikoí) ou cretenses muçulmanos eram os habitantes muçulmanos de Creta, que viveram na ilha até 1923, bem como seus descendentes, que vivem na Turquia. Após a conquista otomana de Creta (1645-1669), a colonização turca e uma alta taxa de conversões para o islamismo fizeram da ilha um caso único na história otomana; Certas fontes optam por utilizar o nome 'muçulmanos cretenses' para contabilizar também com uma parcela da população que teria se convertido ao cristianismo no decorrer do século XIX, bem como a presença de mais de 10.000 muçulmanos falantes do grego que vivem na Síria e no Líbano, que não se identificam como turcos, mas como gregos. Foram forçados a abandonar Creta e emigrar, em sua maioria, para a Turquia, em ondas sucessivas no decorrer do século XIX, durante ou depois dos eventos de 1897, no início do domínio grego sobre a ilha, em 1908 e especialmente durante as conjunturas do acordo de 1923 para a troca de populações entre a Grécia e a Turquia. Diversos turcos cretenses conseguiram chegar a posições de destaque no Império Otomano e, posteriormente, na República da Turquia, assimilando completamente tanto a cultura quanto o idioma turcos. No contexto multilíngue da Creta otomana, muitos também falavam o dialeto grego cretense (κρητικά, kritika). Na Turquia, estabeleceram-se ao longo do litoral que vai de Çanakkale a İskenderun; ondas subsequentes os levaram a cidades sírias como Damasco, Alepo e , a Trípoli, no Líbano, Haifa, em Israel, e até mesmo a Alexandria e Tanta, no Egito. Enquanto algumas destas populações se integraram às populações que lhes receberam no decorrer do século XX, boa parte ainda vive em comunidades fortemente unidas, que preservam sua cultura e tradições exclusivas, bem como o turco e o dialeto grego cretense, e muitas vezes mantêm contato com os parentes que se estabeleceram em outras localidades. (pt)
- Критские мусульмане (также критские турки, тур. Giritli; Girit Türkleri; Türk Giritlileri Гиритли, Гирит Тюрклери, Тюрк Гиритлилери) — общее название многочисленной и очень своеобразной мусульманской общины острова Крит, имевшей долгую и сложную историю в арабский период между 825 и 961 годами (Критский эмират), а также в османский период в 1648—1923 годах. История мусульман Крита тесно переплелась с историей самого острова. Критяне переходили в ислам довольно поздно (в XVII—XIX веках) в основном по экономическим соображениям, многие из них при этом были криптохристианами (см. линобамбаки), а потому, быстро «вернулись» к православной вере в XX веке. При этом, в отличие от других регионов Османской империи, большинство местных мусульман не подверглось тюркизации и сохранило греческий язык в качестве родного. (ru)
- 克里特土耳其人,又稱克里特穆斯林,是希臘克里特島的穆斯林居民(直到1923年前),現在多分布於土耳其、多德卡尼斯群島、叙利亞、黎巴嫩、巴勒斯坦、利比亞。 克里特土耳其人祖先多是希臘人,一些人是在鄂圖曼統治克里特島時來到定居的土耳其人後裔。許多克里特島希臘人在鄂圖曼征服克里特島之後轉向伊斯蘭教。 克里特的希臘裔穆斯林繼續說克里特島希臘語。 然而,克里特的基督教希臘人稱他們為“土耳其人”作為“穆斯林”的同義詞,因為克里特島穆斯林已經放棄了對東正教教會的忠誠。在基督徒口中他們經常被稱為“突厥克里特人,歐洲旅行者的記載指出,克里特島的”土耳其人“ 也稱自己是土耳其-魯姆人。 19世紀的教派暴力導致許多克里特土耳其人離開克里特島,尤其是在希土戰爭 (1897年)的期間,並且在克里特島於1908年單方面宣布與希臘聯合統治後。最後,在1919-1922年希臘 -土耳其戰爭和土耳其獨立戰爭之後,根據“洛桑條約”(1923年)的規定,剩下的克里特島的穆斯林被強制換成安納托利亞的希臘裔基督徒。 在所有時期,大多數克里特島穆斯林是講希臘語的,但是穆斯林城市上層階級的行政語言和聲望語言是鄂圖曼土耳其語。 雖然大多數克里特島土耳其人是遜尼派穆斯林,但在鄂圖曼統治下克里特島的伊斯蘭教深受拜克塔什教團的影響。 (zh)
- Критські мусульмани — (також критські турки, тур. Giritli; Girit Türkleri) — загальна назва численної і дуже своєрідною мусульманської громади острова Крит, що мала довгу і складну історію в період між 1648–1923 роками. Історія мусульман Криту тісно переплелася з історією самого острова. Критяни переходили в іслам досить пізно (у XVII–XIX століттях) в основному з економічних міркувань, багато з них при цьому були криптохристиянами, а тому, швидко «повернулися» до православної віри в XX столітті. При цьому, на відміну від інших регіонів Османської імперії, більшість місцевих мусульман не піддалися тюркізації і зберегли грецьку мову як рідну. (uk)
|
rdfs:comment
|
- 克里特土耳其人,又稱克里特穆斯林,是希臘克里特島的穆斯林居民(直到1923年前),現在多分布於土耳其、多德卡尼斯群島、叙利亞、黎巴嫩、巴勒斯坦、利比亞。 克里特土耳其人祖先多是希臘人,一些人是在鄂圖曼統治克里特島時來到定居的土耳其人後裔。許多克里特島希臘人在鄂圖曼征服克里特島之後轉向伊斯蘭教。 克里特的希臘裔穆斯林繼續說克里特島希臘語。 然而,克里特的基督教希臘人稱他們為“土耳其人”作為“穆斯林”的同義詞,因為克里特島穆斯林已經放棄了對東正教教會的忠誠。在基督徒口中他們經常被稱為“突厥克里特人,歐洲旅行者的記載指出,克里特島的”土耳其人“ 也稱自己是土耳其-魯姆人。 19世紀的教派暴力導致許多克里特土耳其人離開克里特島,尤其是在希土戰爭 (1897年)的期間,並且在克里特島於1908年單方面宣布與希臘聯合統治後。最後,在1919-1922年希臘 -土耳其戰爭和土耳其獨立戰爭之後,根據“洛桑條約”(1923年)的規定,剩下的克里特島的穆斯林被強制換成安納托利亞的希臘裔基督徒。 在所有時期,大多數克里特島穆斯林是講希臘語的,但是穆斯林城市上層階級的行政語言和聲望語言是鄂圖曼土耳其語。 雖然大多數克里特島土耳其人是遜尼派穆斯林,但在鄂圖曼統治下克里特島的伊斯蘭教深受拜克塔什教團的影響。 (zh)
- Критські мусульмани — (також критські турки, тур. Giritli; Girit Türkleri) — загальна назва численної і дуже своєрідною мусульманської громади острова Крит, що мала довгу і складну історію в період між 1648–1923 роками. Історія мусульман Криту тісно переплелася з історією самого острова. Критяни переходили в іслам досить пізно (у XVII–XIX століттях) в основному з економічних міркувань, багато з них при цьому були криптохристиянами, а тому, швидко «повернулися» до православної віри в XX столітті. При цьому, на відміну від інших регіонів Османської імперії, більшість місцевих мусульман не піддалися тюркізації і зберегли грецьку мову як рідну. (uk)
- أتراك كريت (اليونانية Τουρκοκρητικοί أو Τουρκοκρήτες, Tourkokritikí أو Tourkokrítes, التركية Giritli, Girit Türkleri, أو Giritli Türkler), مسلمين كريتيين أو مسلمى كريت هم كانوا السكان المسلمين لجزيرة كريت (حتى عام 1923)، والآن أحفادهم استقروا بشكل أساسي في تركيا، وجزر الدوديكانيز تحت الإدارة الإيطالية، سوريا (خصوصا في قرية الحميدية)، لبنان، ليبيا، ومصر. في كافة الفترات كان معظم مسلمي كريتي يتحدثون اليونانية، ولكن لغة الإدارة ولغة المكانة للطبقات العليا الحضرية للمسلمين كانت العثمانية التركية. ففي ظل الامبراطورية العثمانية، بلغ العديد من أتراك كريت مناصب بارزة. (ar)
- Οι Τουρκοκρητικοί ή μουσουλμάνοι της Κρήτης, ήταν μια πληθυσμιακή ομάδα της Μεγαλονήσου από την εποχή της κατάκτησης του νησιού από την Οθωμανική Αυτοκρατορία το 1669, μέχρι την υποχρεωτική ανταλλαγή πληθυσμών μεταξύ Ελλάδας και Τουρκίας το 1923. Στην Κρήτη δεν εγκαταστάθηκαν ποτέ μαζικά Οθωμανοί από την Ανατολία, πλην των μόνιμων στρατευμάτων για την επάνδρωση και φύλαξη των φρουρίων που έστελνε η Υψηλή Πύλη. Οι μουσουλμάνοι της Κρήτης ήταν κρητικής καταγωγής και ομιλητές της κρητικής διαλέκτου. Ελάχιστοι εξ αυτών μιλούσαν και έγραφαν την τουρκική γλώσσα, την οποία διδάσκονταν ως δεύτερη. Θεωρούμενοι δε ως «διαρκώς τελούντες υπό τα όπλα», ουδέποτε κλήθηκαν να υπηρετήσουν στον τακτικό οθωμανικό στρατό, παρά κατατάσσονταν στα κατά τόπους γενιτσαρικά τάγματα (ορτάδες) και καλούνταν γενίτσαρο (el)
- The Cretan Turks (Greek: Τουρκοκρητικοί or Τουρκοκρήτες, Tourkokritikí or Tourkokrítes; Turkish: Giritli, Girit Türkleri, or Giritli Türkler; Arabic: أتراك كريت) or Cretan Muslims were the Muslim inhabitants of the island of Crete. Their descendants settled principally in Turkey, the Dodecanese Islands under Italian administration (part of Greece since World War II), Syria (notably in the village of Al-Hamidiyah), Lebanon, Palestine, Libya, and Egypt, as well as in the larger Turkish diaspora. (en)
- Los turcos cretenses (en griego: Τουρκοκρητικοί o Τουρκοκρήτες, Tourkokritikí o Tourkokrítes. En turco: Giritli , Girit Türkleri o Giritli Türkler. En árabe: كريتي الأتراك kuriyati al'atrak) o musulmanes cretenses eran los musulmanes que habitaron la isla griega de Creta hasta 1923, así como sus descendientes, que se establecieron principalmente en Turquía, en el Dodecaneso que estaba bajo administración italiana, Siria (especialmente en la aldea de ), y también en menor medida, en el Líbano, Israel, Libia y Egipto, al igual que el resto de la Diaspora turca. (es)
- I musulmani cretesi (in greco: μουσουλμάνοι της Κρήτης; in turco Giritli Müslümanlar) costituiscono una comunità di religione musulmana stanziata a Creta fino al 1923. I cretesi musulmani sono di etnia greca, discendenti di quelle comunità cretesi convertitesi all'Islam a partire dal XVI secolo. (it)
- Os turcos cretenses (em turco: Giritli, Girit Türkleri ou Türk Giritliler), turco-cretenses (em grego: Τουρκοκρητικοί, transl. Tourkokritikoí) ou cretenses muçulmanos eram os habitantes muçulmanos de Creta, que viveram na ilha até 1923, bem como seus descendentes, que vivem na Turquia. (pt)
- Критские мусульмане (также критские турки, тур. Giritli; Girit Türkleri; Türk Giritlileri Гиритли, Гирит Тюрклери, Тюрк Гиритлилери) — общее название многочисленной и очень своеобразной мусульманской общины острова Крит, имевшей долгую и сложную историю в арабский период между 825 и 961 годами (Критский эмират), а также в османский период в 1648—1923 годах. История мусульман Крита тесно переплелась с историей самого острова. Критяне переходили в ислам довольно поздно (в XVII—XIX веках) в основном по экономическим соображениям, многие из них при этом были криптохристианами (см. линобамбаки), а потому, быстро «вернулись» к православной вере в XX веке. При этом, в отличие от других регионов Османской империи, большинство местных мусульман не подверглось тюркизации и сохранило греческий язык в (ru)
|