| dbo:abstract
|
- Ciril d'Alexandria (vers 380-444) va ser el patriarca d'Alexandria del 412 al 444. Va ser entronitzat quan la ciutat es trobava en el punt àlgid de la seva influència i poder dins l Imperi Romà. Ciril va escriure molt i va ser un dels principals antagonistes de les controvèrsies cristològiques de finals dels segles IV i V. Va ser una figura central en el Concili d'Efes del 431, que va portar a la deposició de Nestori com a patriarca de Constantinoble. Ciril és comptat entre els Pares de l'Església i també com a Doctor de l'Església, i la seva reputació dins el món cristià li ha donat els seus títols Pilar de la Fe i Segell de tots els Pares. Els bisbes nestorians al seu sínode al Concili d'Efes el van declarar heretge, titllant-lo de "monstre, nascut i educat per a la destrucció de l'església". Ciril és conegut per la seva disputa amb Nestori i el patriarca Joan d'Antioquia, a qui Ciril va excloure del Concili d'Efes per haver arribat tard. També és conegut per la seva expulsió de novacians i jueus d'Alexandria i per l'increment de les tensions que van portar a l'assassinat de la filòsofa hel·lenística Hipàcia per part d'una multitud cristiana. Els historiadors no estan d'acord sobre quina responsabilitat hi va tenir. Ciril va intentar obligar el pietós emperador cristià Teodosi II (408-450 dC) a què li dediqués la seva taula pasqual. També és important tenir en compte que la taula Pasqual de Ciril tenia una estructura bàsica metònica en forma d'un cicle lunar metònic de 19 anys que ell mateix va adoptar cap a l'any 425 dC. Aquest era molt diferent del primer cicle lunar metònic de 19 anys inventat al voltant del 260 dC per Anatoli, però exactament igual al cicle lunar similar que havia estat introduït cap a l'any 412 dC per Annianus. El d'Annianus és l'equivalent julià d'aquest cicle lunar alexandrià adoptat per Ciril que tornaria a emergir molt més tard: un segle més tard a Roma com l'estructura bàsica de la taula pasqual de Dionís l'Exigu (525 dC) i dos segles més després a Anglaterra com el de la taula de Pasqua de Beda (725 dC). L'Església catòlica no va commemorar sant Ciril en el calendari tridentí: no va afegir la seva festa fins a l'any 1882, assignant-li la data del 9 de febrer. Aquesta data és utilitzada per l'Església Ortodoxa de Ritu Occidental. No obstant això, la revisió del calendari catòlic de 1969 el va traslladar al 27 de juny, considerat com el dia de la mort del sant, tal com celebra l'Església ortodoxa copta. S'ha escollit la mateixa data per al calendari luterà. Les esglésies catòlica ortodoxa oriental i bizantina celebren la seva festa el 9 de juny i també, juntament amb el papa Atanasi I d'Alexandria, el 18 de gener. Ciril és recordat a l'Església d'Anglaterra amb una commemoració el 28 de juny. (ca)
- Svatý Cyril Alexandrijský (řecky Κῧρος, latinské Cyr je přepisem perského Kýros, arabsky :أبو قير) (asi 380 – 27. června 444) byl teologem a alexandrijským patriarchou. Patří mezi významné církevní Otce. Katolická církev jej roku 1883 prohlásila za učitele církve, je uctíván jako světec církví katolickou, pravoslavnou a některými protestantskými církvemi. Přesto mnohé podrobnosti Cyrilova životopisu svědčí o jeho netoleranci, svárlivosti a sklonu k agresivitě. Někdy bývá chybně ztotožňován se světcem téhož jména a původu, Cyrem Alexandrijským († 303), lékařem, po němž bylo pojmenováno egyptské město Abúkir (arabsky Otec Kyr). (cs)
- كيرلس الأول (376 - 27 يونيو 444 م) والبطريرك الرابع والعشرون والملقب «عمود الدين ومصباح الكنيسة الأرثوذكسية». كان ابن أخت ثاوفيلس (بابا الإسكندرية) (رقم 23) وتربي عند خاله في مدرسة الإسكندرية وتثقف بعلومها اللاهوتية والفلسفية اللازمة للدفاع عن الدين المسيحي والأيمان الأرثوذكسي أرسله خاله إلى دير القديس مقار في البرية فتتلمذ هناك علي يد المعلم صرابامون وقرأ له سائر الكتب الكنسية وأقوال الآباء وروض عقله بممارسة أعمال التقوى مدة من الزمان. ثم بعد أن قضي في البرية خمس سنوات أرسله البابا ثاؤفيلس إلى الأب سرابيون الأسقف. وبعد ذلك أعاده الأسقف إلى الإسكندرية ففرح به خاله ورسمه شماسا وعينه واعظا في الكنيسة الكاتدرائية وجعله كاتبا له. ولما توفى خاله البابا ثاؤفيلس في سنة (15 أكتوبر 412 م) أجلسوا هذا الأب خلفه في (17 أكتوبر سنة 412 م) ووجه اهتمامه لمناهضة العبادة الوثنية والدفاع عن الدين المسيحي وبدأ يرد علي افكار الإمبراطور يوليانوس في مصنفاته العشرة التي كانت موضع فخر الشباب الوثنيين باعتقاد أنها هدمت أركان الدين المسيحي. فقام البابا كيرلس بالرد عليها، وقام بمناوئة أصحاب الفكر غير الارثوذكسى حتى تمكن من قفل كنائسهم والاستيلاء علي مقتنياتها الذهبية. ثم أمر بطرد اليهود من الإسكندرية فقام قتال وشغب بين اليهود والمسيحيين وتسبب عن ذلك اتساع النزاع بينه وبين الوالي. من خلال عداوته لاوريستيس يرتبط اسم كيرلس الأول باغتيال هيباتيا الفيلسوفة والرياضية الافلاطونية المحدثة التي كانت على علاقة طيبة باوريستيس. ولما قام نسطور بنشر فكره بان العذراء هي والدة المسيح وليست والدة الإله.اجتمع لاجله مجمع مسكوني مكون من مائتي أسقف بمدينة أفسس في عهد الإمبراطور ثيودوسيوس الثاني الشهير بالصغير فرأس القديس كيرلس بابا الإسكندرية هذا المجمع وناقش نسطور وهدده بالحرم والإقصاء عن كرسيه أن لم يرجع عن آرائه وكتب حينئذ الإثنى عشر فصلا عن الإيمان الارثوذكسى رافضا فكر نسطور، وقد خالفه في ذلك الأنبا يوحنا بطريرك أنطاكية وبعض الأساقفة الشرقيين منتصرين لنسطور ولكنهم عادوا إلى الوفاق بعد ذلك وانتصر كيرلس علي خصومه وقد وضع كثيرا من المقالات والرسائل شارحا فيها «أن الله الكلمة طبيعة واحدة ومشيئة واحدة وأقنوم واحد متجسد» وحرم كل من يفرق المسيح أو يخرج عن هذا الرأي ونفي الإمبراطور نسطور في سنة 435 م إلى البلاد المصرية وأقام في أخميم حتى توفي في سنة 440 م. ومن أعمال البابا كيرلس شرح الأسفار المقدسة وفي نهاية حياته مرض قليلا وتوفى بعد أن أقام علي الكرسي الإسكندري إحدى وثلاثين سنة وثمانية شهور وعشرة أيام. (ar)
- Ο άγιος Κύριλλος Αλεξανδρείας (περ. 378 - περ. 444) υπήρξε επίσκοπος Αλεξανδρείας μεταξύ των ετών 412 και 444. Ήταν κεντρική μορφή της συνόδου της Εφέσου το 431, που οδήγησε στην απομάκρυνση του Νεστόριου από τον αρχιεπισκοπικό θώκο της Κωνσταντινούπολης. Αν και αμφιλεγόμενη ιστορική προσωπικότητα, θεωρείται εκ των κορυφαίων δογματικών της ορθόδοξης Εκκλησίας και έχει συγγράψει πολλά θεολογικά συγγράμματα, τα οποία του απέφεραν τον χαρακτηρισμό του στύλου της Ορθοδοξίας και περίοπτη θέση ανάμεσα στους εκκλησιαστικούς συγγραφείς. Πολυσυζητημένο είναι το θέμα της εμπλοκής του ή όχι στη δολοφονία της νεοπλατωνικής φιλοσόφου Υπατίας και στην υποκίνηση στάσεων και βίαιων εκδηλώσεων: κάποιοι μελετητές τον εμπλέκουν άμεσα στα γεγονότα αυτά ενώ άλλοι ελαχιστοποιούν το ρόλο και την ευθύνη του. (el)
- Sankta Cirilo el Aleksandrio (aŭ de Aleksandrio) (n. en Aleksandrio, ĉ. 370/3 - m. samurbe en 444) estis romia religiulo el la nuna Egiptio, Patriarko de Aleksandrio ekde 412 ĝis la forpaso. Cirilo estis nevo de la potenca kaj influa episkopo Teofilo, li akompanis sian onklon al la (403) kiu elpelis al Johano Krisostomo, al kiu li poste sukcedis en la aleksandria seĝo en 412). Multaj oponiĝis al lia nomumado, eble pro lia forta karaktero kaj lia akra regemo. Lia episkopa regado karakteriziĝis pro la premo kontraŭ la judoj, paganoj kaj aliaj kristanaj grupoj, ankaŭ pro liaj disputoj kontraŭ la imperia aŭtoritato kaj la batalo por la regado en la Patriarkato de Konstantinopolo. Liaj verkaĵoj atestas pri lia ampleksa kono, krom la Biblio de la ekleziaj verkistoj, de la nekristanaj aŭtoroj de tiu epoko. Verŝajne dum tempo retiriĝis al la dezerto, kie ricevis de la monaĥoj, la edukadon kiel asketo, laŭ dedukto de la kvar leteroj kiun verkis . Li estas konsiderata sanktulo de la Eklezioj Romkatolika, Ortodoksa kaj Kopta. En 1882 Cirilo estis proklamata Doktoro de la Eklezio fare de la Papo Leono la 13-a, kiu ankaŭ samtempe doktorigis alian gravulon de la eklezio: Cirilo el Jerusalemo. (eo)
- Kyrill I. (auch Kyrillos oder Cyrill(us); * um 375/80 in Alexandria; † 27. Juni 444 ebenda) war vom 15. Oktober 412 bis zu seinem Tode Patriarch von Alexandrien. Er gilt als Heiliger, Kirchenvater und Kirchenlehrer. Kyrill war schon zu Lebzeiten eine sehr umstrittene Gestalt und ist es in der theologischen Geschichtsschreibung seither geblieben. Er gilt einerseits als einer der großen theologischen Denker seiner Zeit, andererseits als temperamentvoll, impulsiv und undiplomatisch, als „einer der bedenkenlosesten und gewalttätigsten […] in der langen Reihe exzentrischer alexandrinischer Patriarchen“. (de)
- Cyril of Alexandria (Ancient Greek: Κύριλλος Ἀλεξανδρείας; Coptic: Ⲡⲁⲡⲁ Ⲕⲩⲣⲓⲗⲗⲟⲩ ⲁ̅ also ⲡⲓ̀ⲁⲅⲓⲟⲥ Ⲕⲓⲣⲓⲗⲗⲟⲥ; c. 376 – 444) was the Patriarch of Alexandria from 412 to 444. He was enthroned when the city was at the height of its influence and power within the Roman Empire. Cyril wrote extensively and was a major player in the Christological controversies of the late-4th and 5th centuries. He was a central figure in the Council of Ephesus in 431, which led to the deposition of Nestorius as Patriarch of Constantinople.Cyril is counted among the Church Fathers and also as a Doctor of the Church, and his reputation within the Christian world has resulted in his titles Pillar of Faith and Seal of all the Fathers. The Nestorian bishops at their synod at the Council of Ephesus declared him a heretic, labelling him as a "monster, born and educated for the destruction of the church." Cyril is well known for his dispute with Nestorius and his supporter, Patriarch John of Antioch, whom Cyril excluded from the Council of Ephesus for arriving late. He is also known for his expulsion of Novatians and Jews from Alexandria and for inflaming tensions that led to the murder of the Hellenistic philosopher Hypatia by a Christian mob. Historians disagree over the extent of his responsibility in this. Cyril tried to oblige the pious Christian emperor Theodosius II (AD 408–450) to himself by dedicating his Paschal table to him. It is also important to note that Cyril's Paschal table was provided with a Metonic basic structure in the form of a Metonic 19-year lunar cycle adopted by him around AD 425, which was very different from the first Metonic 19-year lunar cycle invented around AD 260 by Anatolius, but exactly equal to the similar lunar cycle which had been introduced around AD 412 by Annianus; the Julian equivalent of this Alexandrian lunar cycle adopted by Cyril and nowadays referred to as the 'classical (Alexandrian) 19-year lunar cycle' would only much later emerge again: a century later in Rome as the basic structure of Dionysius Exiguus’ Paschal table (AD 525) and two more centuries later in England as the one of Bede's Easter table (AD 725). The Catholic Church did not commemorate Saint Cyril in the Tridentine Calendar: it added his feast only in 1882, assigning to it the date of 9 February. This date is used by the Western Rite Orthodox Church. Yet the 1969 Catholic Calendar revision moved it to 27 June, considered to be the day of the saint's death, as celebrated by the Coptic Orthodox Church. The same date has been chosen for the Lutheran calendar. The Eastern Orthodox and Byzantine Catholic Churches celebrate his feast day on 9 June and also, together with Pope Athanasius I of Alexandria, on 18 January. Cyril is remembered in the Church of England with a commemoration on 28 June. (en)
- Zirilo Alexandriakoa (Alexandria, c. 376 - 444) Alexandriako aitagoien eta Elizako doktorea izan zen. Haren osaba Teofiloren ondorengo izendatu zuten Alexandriako aitagoien kargurako (412). Fede ortodoxoaren aldeko suharra izan zen. 431n, Nestorioren heresia kondenatzearen alde agertu zen Efesoko kontzilioan. Alexandriako Zirilo santuaren dotrina idatzia Jesukristoren gorputz-hartzeari (gizon egiteari) buruzkoa izan zen. (eu)
- Cirilo de Alejandría (Alejandría, c. 370/3 - ibíd., 444) fue un eclesiástico romano, natural de Egipto, Patriarca de Alejandría desde 412 hasta su muerte. Sobrino del obispo Teófilo de Alejandría, acompañó a su tío al (403), en el cual fue depuesto Juan Crisóstomo. Más tarde sucedió a su tío como obispo y patriarca de la sede alejandrina (412). Muchos se opusieron a su nombramiento, quizá por su genio impaciente y dominador. Su episcopado se caracterizó por la presión contra judíos, paganos y otras confesiones cristianas, así como por sus roces con las autoridades imperiales y su lucha de poder con el Patriarcado de Constantinopla. Sus obras atestiguan un conocimiento extenso, además de la Biblia y de los escritores eclesiásticos, de los autores no cristianos de su época. Parece ser que durante un tiempo se retiró al desierto, donde recibió de los monjes educación ascética, según se deduce de las cuatro cartas que le escribió Isidoro de Pelusio. Es considerado santo por las Iglesias Católica, Ortodoxa, Copta y Luterana En 1882 Cirilo fue proclamado doctor de la Iglesia por el Papa León XIII, quien al mismo tiempo atribuyó el mismo título a otro importante exponente de la patrística griega, san Cirilo de Jerusalén. Esta proclamación se basó en su firmeza al servicio de la doctrina y en la valentía demostrada en defensa de la verdad católica, en particular contra el supuesto error de Nestorio, patriarca de Constantinopla, por lo que corrió el riesgo de ser desterrado y durante algunos meses vivió la humillación de la cárcel: “Nosotros —escribió— por la fe de Cristo estamos dispuestos a padecerlo todo: Las cadenas, la cárcel, todas las incomodidades de la vida y la misma muerte”. (es)
- Is naomh é Cyril Chathair Alastair. Rugadh é i 376 i Theodosios, an Éigipt agus fuair sé bás i 444. (ga)
- Cyrille d'Alexandrie (grec ancien : Κύριλλος Ἀλεξανδρείας), né vers 375, est évêque d'Alexandrie en 412 et meurt le 27 juin 444. Saint pour les orthodoxes et les catholiques, il est aussi, depuis la proclamation du pape Léon XIII en 1882, Père et Docteur de l'Église catholique. Considérant les valeurs de l'époque contemporaine, il est aussi un personnage polémique au regard de ses actions à l'encontre des juifs, et pour son implication dans la tentative de meurtre d'Oreste puis dans le meurtre d'Hypatie. (fr)
- Sirilus atau Kirilos dari Aleksandria (bahasa Latin: Cyrillus Alexandrinus; bahasa Yunani: Κύριλλος Ἀλεξανδρείας, Kirillos Alexandreias) adalah seorang Kristen pada abad ke-4 yang menjabat sebagai uskup di Aleksandria, Mesir mulai tahun 412. Ketika ia ditahbiskan menjadi uskup, Cyrillus menggantikan pamannya yaitu, Theofilus. Ia memiliki pandangan bahwa Yesus Kristus bukan manusia yang didiami atau dipersatukan dengan Allah (Firman), melainkan Ia adalah Allah Firman yang telah menjadi manusia. Doktrin yang diperjuangkan oleh Cyrillus mengenai inkarnasi penjelmaan Allah. Uskup yang memerintah pada tahun 412 ini selain karena doktrin penjelmaan Allah, ia dikenal juga karena keterlibatannya dalam konflik dengan Nestorius, uskup Konstantinopel. Perdebatan sengit itu terjadi setelah Cyrillus mendengar ungkapan Nestorius yang menyangkal bahwa perawan Maria adalah theotokos atau biasa dikenal sebagai ibu yang melahirkan Allah. Selain itu, perbedaan lainnya juga terdapat pada inkarnasi Allah. Nestorius berpendapat bahwa Kristus adalah manusia yang dipersatukan dengan Firman, sedangkan Cyrillus menentang dengan mengatakan bahwa Kristus sendiri adalah Firman yang menjelma. Mendengar hal ini, Cyrillus segera melayangkan surat pertamanya kepada Nestorius yang memaksa agar Nestorius dapat menerima theotokos. Surat pertama gagal, dilanjutkan dengan surat kedua yang memerintah Nestorius agar ia mau menandatangani dua belas anathema (kutukan terhadap pernyataan-pernyataan Nestorius yang dianggap sesat oleh Cyrillus). Namun, karena kedua surat ini ditolak oleh Nestorius, akhirnya ia dipecat oleh kaisar dalam Konsili Efesus pada tahun 431.Perjuangan Cyrillus akhirnya membuat ia dikenal sebagai tokoh yang memperjuangkan doktrin inkarnasi Allah. Pada tahun 444, akhirnya Cyrillus meninggal dan posisinya segera digantikan oleh keponakannya, yaitu Dioskorus. Sirilus dan para pengikutnya diduga merupakan pelaku pembunuhan Hypatia, jemaat fanatik dari gerejanya menyeret Hypatia dari dalam kereta, mengoyak pakainnya, dan mengulitinya.Hypatia merupakan ahli astronomi, matematika, dan fisika dari perpustakaan Alexandria, sebelumnya Sirilus juga menuduhnya sebagai penyihir (in)
- 알렉산드리아의 키릴로스(그리스어: Κύριλλος Α΄ Αλεξανδρείας, 376년경 - 444년 6월 27일)는 제24대 알렉산드리아 대주교로 5세기경에 활약한 기독교 교부이다. 431년 에페소스 공의회에서 네스토리우스의 주장을 반대한 것으로 유명하다. 그는 기독교의 성인으로 추대되었으며, 축일은 각각 6월 27일(천주교회)과 6월 9일(동방 정교회)이다. (ko)
- アレクサンドリアのキュリロス (古代ギリシア語: Κύριλλος Ἀλεξανδρείας、376年 – 444年)は、キリスト教聖職者、教父、教会博士、アレクサンドリア総主教。アレクサンドリアがローマ帝国内で影響力を強めた4世紀後半から5世紀にかけてのキリスト論論争における主要な指導者の一人で、コンスタンティノープル総主教ネストリオスと論争した。に対しキュリロス派修道士が暴行を加えたり、女性哲学者ヒュパティア殺害を主導したりした。 (ja)
- Cirillo di Alessandria (Teodosia d'Egitto, 370 circa – Alessandria d'Egitto, 27 giugno 444) fu il quindicesimo papa della Chiesa copta (massima carica del patriarcato di Alessandria d'Egitto) dal 412 fino alla sua morte. La Chiesa cattolica e le Chiese ortodosse lo venerano come santo. Come teologo, fu coinvolto nelle dispute cristologiche che infiammarono la sua epoca. Si oppose a Nestorio durante il concilio di Efeso del 431 (del quale fu la figura centrale). In tale ambito, per contrastare Nestorio (che negava la maternità divina di Maria), sviluppò una teoria dell'Incarnazione che gli valse il titolo di doctor Incarnationis e che è considerata ancora valida dai teologi cristiani contemporanei. Perseguitò i novaziani, gli ebrei ed i pagani, sino a quasi annientarne la presenza nella città. Alcuni storici lo indicano come il mandante dell'omicidio della scienziata e filosofa neoplatonica Ipazia. Divenuto vescovo e patriarca di Alessandria nel 412, secondo lo storico Socrate Scolastico acquistò «molto più potere di quanto ne avesse avuto il suo predecessore» e il suo episcopato «andò oltre i limiti delle sue funzioni sacerdotali». Cirillo giunse a svolgere anche un ruolo dalla forte connotazione politica e sociale nell'Egitto greco-romano di quel tempo. Le sue azioni sembrano essersi ispirate al criterio della difesa dell'ortodossia cristiana a ogni costo: espulse gli ebrei dalla città; chiuse le chiese dei novaziani, confiscandone il vasellame sacro e spogliando il loro vescovo Teopempto di tutti i suoi possedimenti; entrò in grave conflitto con il prefetto imperiale Oreste. (it)
- Cyrillus I van Alexandrië (Grieks: Κύριλλος Α΄ Αλεξανδρείας) (Alexandrië, 375-380 - Alexandrië, 27 juni 444) was monnik en patriarch van Alexandrië van 412 tot 444. Hij was de neef en opvolger van Theophilus van Alexandrië. (nl)
- Cirilo de Alexandria (c. 375 ou 378 – 444) foi Patriarca de Alexandria quando a cidade estava no auge de sua influência e poder no Império Romano. Um dos Padres gregos, Cirilo escreveu extensivamente e foi protagonista nas controvérsias cristológicas do final do século IV e do século V. Foi uma figura central no Primeiro Concílio de Éfeso, em 431, que levou à deposição do patriarca Nestório de Constantinopla. Ele é listado entre os Pais e os Doutores da Igreja, e, por sua reputação no mundo cristão, é conhecido como "Pilar da Fé" e "Selo de Todos os Pais". Entretanto, os bispos nestorianos no Segundo Concílio de Éfeso o declararam herético, rotulando-o como um "monstro, nascido e criado para a destruição da Igreja". (pt)
- Cyryl z Aleksandrii (kopt. Ⲡⲁⲡⲁ Ⲕⲩⲣⲓⲗⲗⲟⲩ ⲁ̅; stgr. Κύριλλος Ἀλεξανδρείας; łac. Cyrillus Alexandrinus), także Cyryl Aleksandryjski, w Kościele koptyjskim (ang.) Cyryl I (ur. ok. 378 w Theodosios, zm. 27 czerwca 444 w Aleksandrii) – egipski filozof, teolog, biblista i astronom; biskup Aleksandrii. Święty Kościoła katolickiego, Kościoła prawosławnego oraz Kościołów przedchalcedońskich, luterańskich i anglikańskich. Cyryl uważany jest za jednego z najwybitniejszych teologów i egzegetów w dziejach chrześcijaństwa. Jego prace cechuje precyzyjna terminologia, logiczna argumentacja i umiejętność szerokiego omówienia historii problemu. Wśród dzieł Cyryla dominują prace biblistyczne, głównie komentarze do Pisma Świętego. Zachowały się też jego traktaty teologiczne i filozoficzne, homilie oraz listy. (pl)
- Kyrillos av Alexandria, "Trons pelare", född 376, död 27 juni 444, var patriark av Alexandria. Han vördas som helgon i Romersk-katolska kyrkan, de orientaliskt ortodoxa kyrkorna, och östortodoxa kyrkorna. År 1883 utsågs han till kyrkolärare av påve Leo XIII. (sv)
- Кирило Александрійський (дав.-гр. Κύριλλος Ἀλεξανδρείας, копт. Ⲡⲁⲡⲁ Ⲕⲩⲣⲓⲗⲗⲟⲩ 376—27 червня 444, Александрія, Єгипет) — святитель, Патріарх Александрійський, борець за православ'я, чернець-подвижник, богослов, один з Отців церкви. У молодості брав активну участь у цькуванні Константинопольського патріарха Івана Золотоустого (350—407), якого врешті випровадили помирати на заслання (403). У 412 році з допомогою військ зайняв (фактично спадковий) престол Патріарха Александрії. Претендував на світську владу, в неодноразових конфліктах з населенням міста спирався на «групи підтримки» з колишніх солдатів та гладіаторів, а також на озброєних нітрійських монахів. Організував гоніння на євреїв в Александрії, де була найбільша на той час єврейська діаспора, придушив збройний опір євреїв та у 414 році вигнав їх з міста (найперше в історії вигнання євреїв з християнської країни). Натхненник знищення Александрійської бібліотеки та вбивства параболанами її директора — математика і філософа-неоплатоніка Гіпатії (415). Скликав Ефеський собор (431), головував на ньому, і від імені собору прокляв несторіанство та позбавив сану й відлучив від Церкви Константинопольського патріарха Несторія. (uk)
- Кири́лл Александри́йский (др.-греч. Κύριλλος Α΄ Ἀλεξανδρείας; копт. Ⲡⲁⲡⲁ Ⲕⲩⲣⲓⲗⲗⲟⲩ ⲁ̅ также ⲡⲓ̀ⲁⲅⲓⲟⲥ Ⲕⲓⲣⲓⲗⲗⲟⲥ; 376 год — 27 июня 444 года) — архиепископ Александрийской церкви. Занимал эту кафедру с 412 по 444 год. Христианский египетский экзегет и полемист, возглавивший оппозицию несторианству. Представитель александрийской богословской школы. Кирилл много писал и был главным действующим лицом в христологических спорах конца IV и V веков. Он был центральной фигурой на Эфесском соборе 431 года, который привёл к низложению Нестория как архиепископа Константинопольского. Древневосточные православные церкви, католическая и православная церкви считают Кирилла одним из отцов Церкви, кроме того в Римско-католической церкви его считают учителем Церкви, его репутация в христианском мире привела к тому, что он получил титулы столпа веры и печати всех отцов. Кирилл хорошо известен своим спором с Несторием и его сторонником Иоанном Антиохийским. Он также известен своим конфликтом с еретиками новацианами и евреями Александрии и противостоянием с римским префектом Александрии Орестом, которое в итоге закончилось трагическим и загадочным убийством эллинистического философа Гипатии разъярённой фанатичной городской толпой. Историки расходятся во мнениях относительно того, на сколько виновен он в этом и виновен ли Кирилл в этом вообще. Кирилл пытался угодить благочестивому христианскому императору Феодосию II, посвятив ему свою пасхальную таблицу. Пасхальная таблица Кирилла была снабжена метонической базовой структурой в виде метонического 19-летнего лунного календаря, принятого им около 425 года, который сильно отличался от самого первого метонического 19-летнего лунного календаря, изобретённого около 260 года Анатолием Лаодикийским, но точно соответствовал аналогичному лунному календарю, введённому около 412 года Аннианом Александрийским; юлианский эквивалент данного коптского лунного календаря, принятый Кириллом и ныне именуемый «классическим (александрийским) 19-летним лунным календарём», появится вновь лишь намного позже: столетие спустя в Риме как основная структура пасхальной таблицы Дионисия Малого и ещё два столетия спустя в Англии как пасхальная таблица Беды Достопочтенного. Римско-католическая церковь не поминала святого Кирилла по : она добавила его праздник только в 1882 году, назначив ему дату 9 февраля. Эти данные использует православная церковь западного обряда. Однако пересмотр католического календаря 1969 года перенёс его день на 27 июня, который считается днём смерти святого, отмечаемым Коптской православной церковью. Эта же дата была выбрана и для лютеранского календаря. Православные и униатские церкви отмечают его день 9 (22) июня вместе с 18 (31) января — днём папы Афанасия I Александрийского оба раза шестеричным богослужением. (ru)
- 區利羅一世（Cyrillus Alexandrinus，376年－444年6月27日），又譯作亞歷山大的西里尔，天主教译为聖濟利祿，於412年-444年間於羅馬帝國統治下的埃及亞歷山大城任職亞歷山大宗主教。區利羅著作甚多，積極參於當時關於耶穌基督的神性和人性的爭論。他是第一次以弗所公會議的關鍵人物，會議導致聶斯脫里被革除的職務，聶斯脫里派亦被定作異端，大公教會和聶斯脫里派分裂。 區利羅在羅馬天主教、東方正統教派和東正教被尊為聖人。在東正教，區利羅的瞻禮定於6月9日，並於1月18日和教父亚他那修一同紀念。羅馬天主教會區利羅的瞻禮在1882年定於2月9日，在1969年修改為6月27日，作為逝世紀念日。路德會亦定於同一日。1883年罗马教宗良十三世宣封區利羅为教會聖師。 區利羅是具爭議的人物，他驅逐了亞歷山大城裏的猶太人和(Novatians)，並可能參與了殺害希臘女哲學家希帕提婭。歷史學家對於區利羅要為這些事件應負上多少責任有不同意見。羅馬皇帝狄奧多西二世曾指責他的舉止就像一個驕橫的法王，而聶斯脫里派的主教們認為他是「來破壞教會的魔王」。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Kyrill I. (auch Kyrillos oder Cyrill(us); * um 375/80 in Alexandria; † 27. Juni 444 ebenda) war vom 15. Oktober 412 bis zu seinem Tode Patriarch von Alexandrien. Er gilt als Heiliger, Kirchenvater und Kirchenlehrer. Kyrill war schon zu Lebzeiten eine sehr umstrittene Gestalt und ist es in der theologischen Geschichtsschreibung seither geblieben. Er gilt einerseits als einer der großen theologischen Denker seiner Zeit, andererseits als temperamentvoll, impulsiv und undiplomatisch, als „einer der bedenkenlosesten und gewalttätigsten […] in der langen Reihe exzentrischer alexandrinischer Patriarchen“. (de)
- Zirilo Alexandriakoa (Alexandria, c. 376 - 444) Alexandriako aitagoien eta Elizako doktorea izan zen. Haren osaba Teofiloren ondorengo izendatu zuten Alexandriako aitagoien kargurako (412). Fede ortodoxoaren aldeko suharra izan zen. 431n, Nestorioren heresia kondenatzearen alde agertu zen Efesoko kontzilioan. Alexandriako Zirilo santuaren dotrina idatzia Jesukristoren gorputz-hartzeari (gizon egiteari) buruzkoa izan zen. (eu)
- Is naomh é Cyril Chathair Alastair. Rugadh é i 376 i Theodosios, an Éigipt agus fuair sé bás i 444. (ga)
- Cyrille d'Alexandrie (grec ancien : Κύριλλος Ἀλεξανδρείας), né vers 375, est évêque d'Alexandrie en 412 et meurt le 27 juin 444. Saint pour les orthodoxes et les catholiques, il est aussi, depuis la proclamation du pape Léon XIII en 1882, Père et Docteur de l'Église catholique. Considérant les valeurs de l'époque contemporaine, il est aussi un personnage polémique au regard de ses actions à l'encontre des juifs, et pour son implication dans la tentative de meurtre d'Oreste puis dans le meurtre d'Hypatie. (fr)
- 알렉산드리아의 키릴로스(그리스어: Κύριλλος Α΄ Αλεξανδρείας, 376년경 - 444년 6월 27일)는 제24대 알렉산드리아 대주교로 5세기경에 활약한 기독교 교부이다. 431년 에페소스 공의회에서 네스토리우스의 주장을 반대한 것으로 유명하다. 그는 기독교의 성인으로 추대되었으며, 축일은 각각 6월 27일(천주교회)과 6월 9일(동방 정교회)이다. (ko)
- アレクサンドリアのキュリロス (古代ギリシア語: Κύριλλος Ἀλεξανδρείας、376年 – 444年)は、キリスト教聖職者、教父、教会博士、アレクサンドリア総主教。アレクサンドリアがローマ帝国内で影響力を強めた4世紀後半から5世紀にかけてのキリスト論論争における主要な指導者の一人で、コンスタンティノープル総主教ネストリオスと論争した。に対しキュリロス派修道士が暴行を加えたり、女性哲学者ヒュパティア殺害を主導したりした。 (ja)
- Cyrillus I van Alexandrië (Grieks: Κύριλλος Α΄ Αλεξανδρείας) (Alexandrië, 375-380 - Alexandrië, 27 juni 444) was monnik en patriarch van Alexandrië van 412 tot 444. Hij was de neef en opvolger van Theophilus van Alexandrië. (nl)
- Cirilo de Alexandria (c. 375 ou 378 – 444) foi Patriarca de Alexandria quando a cidade estava no auge de sua influência e poder no Império Romano. Um dos Padres gregos, Cirilo escreveu extensivamente e foi protagonista nas controvérsias cristológicas do final do século IV e do século V. Foi uma figura central no Primeiro Concílio de Éfeso, em 431, que levou à deposição do patriarca Nestório de Constantinopla. Ele é listado entre os Pais e os Doutores da Igreja, e, por sua reputação no mundo cristão, é conhecido como "Pilar da Fé" e "Selo de Todos os Pais". Entretanto, os bispos nestorianos no Segundo Concílio de Éfeso o declararam herético, rotulando-o como um "monstro, nascido e criado para a destruição da Igreja". (pt)
- Kyrillos av Alexandria, "Trons pelare", född 376, död 27 juni 444, var patriark av Alexandria. Han vördas som helgon i Romersk-katolska kyrkan, de orientaliskt ortodoxa kyrkorna, och östortodoxa kyrkorna. År 1883 utsågs han till kyrkolärare av påve Leo XIII. (sv)
- 區利羅一世（Cyrillus Alexandrinus，376年－444年6月27日），又譯作亞歷山大的西里尔，天主教译为聖濟利祿，於412年-444年間於羅馬帝國統治下的埃及亞歷山大城任職亞歷山大宗主教。區利羅著作甚多，積極參於當時關於耶穌基督的神性和人性的爭論。他是第一次以弗所公會議的關鍵人物，會議導致聶斯脫里被革除的職務，聶斯脫里派亦被定作異端，大公教會和聶斯脫里派分裂。 區利羅在羅馬天主教、東方正統教派和東正教被尊為聖人。在東正教，區利羅的瞻禮定於6月9日，並於1月18日和教父亚他那修一同紀念。羅馬天主教會區利羅的瞻禮在1882年定於2月9日，在1969年修改為6月27日，作為逝世紀念日。路德會亦定於同一日。1883年罗马教宗良十三世宣封區利羅为教會聖師。 區利羅是具爭議的人物，他驅逐了亞歷山大城裏的猶太人和(Novatians)，並可能參與了殺害希臘女哲學家希帕提婭。歷史學家對於區利羅要為這些事件應負上多少責任有不同意見。羅馬皇帝狄奧多西二世曾指責他的舉止就像一個驕橫的法王，而聶斯脫里派的主教們認為他是「來破壞教會的魔王」。 (zh)
- كيرلس الأول (376 - 27 يونيو 444 م) والبطريرك الرابع والعشرون والملقب «عمود الدين ومصباح الكنيسة الأرثوذكسية». كان ابن أخت ثاوفيلس (بابا الإسكندرية) (رقم 23) وتربي عند خاله في مدرسة الإسكندرية وتثقف بعلومها اللاهوتية والفلسفية اللازمة للدفاع عن الدين المسيحي والأيمان الأرثوذكسي أرسله خاله إلى دير القديس مقار في البرية فتتلمذ هناك علي يد المعلم صرابامون وقرأ له سائر الكتب الكنسية وأقوال الآباء وروض عقله بممارسة أعمال التقوى مدة من الزمان. ومن أعمال البابا كيرلس شرح الأسفار المقدسة وفي نهاية حياته مرض قليلا وتوفى بعد أن أقام علي الكرسي الإسكندري إحدى وثلاثين سنة وثمانية شهور وعشرة أيام. (ar)
- Ciril d'Alexandria (vers 380-444) va ser el patriarca d'Alexandria del 412 al 444. Va ser entronitzat quan la ciutat es trobava en el punt àlgid de la seva influència i poder dins l Imperi Romà. Ciril va escriure molt i va ser un dels principals antagonistes de les controvèrsies cristològiques de finals dels segles IV i V. Va ser una figura central en el Concili d'Efes del 431, que va portar a la deposició de Nestori com a patriarca de Constantinoble. Ciril és comptat entre els Pares de l'Església i també com a Doctor de l'Església, i la seva reputació dins el món cristià li ha donat els seus títols Pilar de la Fe i Segell de tots els Pares. Els bisbes nestorians al seu sínode al Concili d'Efes el van declarar heretge, titllant-lo de "monstre, nascut i educat per a la destrucció de l'esglé (ca)
- Svatý Cyril Alexandrijský (řecky Κῧρος, latinské Cyr je přepisem perského Kýros, arabsky :أبو قير) (asi 380 – 27. června 444) byl teologem a alexandrijským patriarchou. Patří mezi významné církevní Otce. Katolická církev jej roku 1883 prohlásila za učitele církve, je uctíván jako světec církví katolickou, pravoslavnou a některými protestantskými církvemi. Přesto mnohé podrobnosti Cyrilova životopisu svědčí o jeho netoleranci, svárlivosti a sklonu k agresivitě. (cs)
- Ο άγιος Κύριλλος Αλεξανδρείας (περ. 378 - περ. 444) υπήρξε επίσκοπος Αλεξανδρείας μεταξύ των ετών 412 και 444. Ήταν κεντρική μορφή της συνόδου της Εφέσου το 431, που οδήγησε στην απομάκρυνση του Νεστόριου από τον αρχιεπισκοπικό θώκο της Κωνσταντινούπολης. Αν και αμφιλεγόμενη ιστορική προσωπικότητα, θεωρείται εκ των κορυφαίων δογματικών της ορθόδοξης Εκκλησίας και έχει συγγράψει πολλά θεολογικά συγγράμματα, τα οποία του απέφεραν τον χαρακτηρισμό του στύλου της Ορθοδοξίας και περίοπτη θέση ανάμεσα στους εκκλησιαστικούς συγγραφείς. (el)
- Sankta Cirilo el Aleksandrio (aŭ de Aleksandrio) (n. en Aleksandrio, ĉ. 370/3 - m. samurbe en 444) estis romia religiulo el la nuna Egiptio, Patriarko de Aleksandrio ekde 412 ĝis la forpaso. Cirilo estis nevo de la potenca kaj influa episkopo Teofilo, li akompanis sian onklon al la (403) kiu elpelis al Johano Krisostomo, al kiu li poste sukcedis en la aleksandria seĝo en 412). Multaj oponiĝis al lia nomumado, eble pro lia forta karaktero kaj lia akra regemo. Lia episkopa regado karakteriziĝis pro la premo kontraŭ la judoj, paganoj kaj aliaj kristanaj grupoj, ankaŭ pro liaj disputoj kontraŭ la imperia aŭtoritato kaj la batalo por la regado en la Patriarkato de Konstantinopolo. (eo)
- Cyril of Alexandria (Ancient Greek: Κύριλλος Ἀλεξανδρείας; Coptic: Ⲡⲁⲡⲁ Ⲕⲩⲣⲓⲗⲗⲟⲩ ⲁ̅ also ⲡⲓ̀ⲁⲅⲓⲟⲥ Ⲕⲓⲣⲓⲗⲗⲟⲥ; c. 376 – 444) was the Patriarch of Alexandria from 412 to 444. He was enthroned when the city was at the height of its influence and power within the Roman Empire. Cyril wrote extensively and was a major player in the Christological controversies of the late-4th and 5th centuries. He was a central figure in the Council of Ephesus in 431, which led to the deposition of Nestorius as Patriarch of Constantinople.Cyril is counted among the Church Fathers and also as a Doctor of the Church, and his reputation within the Christian world has resulted in his titles Pillar of Faith and Seal of all the Fathers. The Nestorian bishops at their synod at the Council of Ephesus declared him a hereti (en)
- Cirilo de Alejandría (Alejandría, c. 370/3 - ibíd., 444) fue un eclesiástico romano, natural de Egipto, Patriarca de Alejandría desde 412 hasta su muerte. Sobrino del obispo Teófilo de Alejandría, acompañó a su tío al (403), en el cual fue depuesto Juan Crisóstomo. Más tarde sucedió a su tío como obispo y patriarca de la sede alejandrina (412). Muchos se opusieron a su nombramiento, quizá por su genio impaciente y dominador. Su episcopado se caracterizó por la presión contra judíos, paganos y otras confesiones cristianas, así como por sus roces con las autoridades imperiales y su lucha de poder con el Patriarcado de Constantinopla. (es)
- Sirilus atau Kirilos dari Aleksandria (bahasa Latin: Cyrillus Alexandrinus; bahasa Yunani: Κύριλλος Ἀλεξανδρείας, Kirillos Alexandreias) adalah seorang Kristen pada abad ke-4 yang menjabat sebagai uskup di Aleksandria, Mesir mulai tahun 412. Ketika ia ditahbiskan menjadi uskup, Cyrillus menggantikan pamannya yaitu, Theofilus. Ia memiliki pandangan bahwa Yesus Kristus bukan manusia yang didiami atau dipersatukan dengan Allah (Firman), melainkan Ia adalah Allah Firman yang telah menjadi manusia. Doktrin yang diperjuangkan oleh Cyrillus mengenai inkarnasi penjelmaan Allah. Uskup yang memerintah pada tahun 412 ini selain karena doktrin penjelmaan Allah, ia dikenal juga karena keterlibatannya dalam konflik dengan Nestorius, uskup Konstantinopel. Perdebatan sengit itu terjadi setelah Cyrillus me (in)
- Cirillo di Alessandria (Teodosia d'Egitto, 370 circa – Alessandria d'Egitto, 27 giugno 444) fu il quindicesimo papa della Chiesa copta (massima carica del patriarcato di Alessandria d'Egitto) dal 412 fino alla sua morte. La Chiesa cattolica e le Chiese ortodosse lo venerano come santo. Perseguitò i novaziani, gli ebrei ed i pagani, sino a quasi annientarne la presenza nella città. Alcuni storici lo indicano come il mandante dell'omicidio della scienziata e filosofa neoplatonica Ipazia. (it)
- Cyryl z Aleksandrii (kopt. Ⲡⲁⲡⲁ Ⲕⲩⲣⲓⲗⲗⲟⲩ ⲁ̅; stgr. Κύριλλος Ἀλεξανδρείας; łac. Cyrillus Alexandrinus), także Cyryl Aleksandryjski, w Kościele koptyjskim (ang.) Cyryl I (ur. ok. 378 w Theodosios, zm. 27 czerwca 444 w Aleksandrii) – egipski filozof, teolog, biblista i astronom; biskup Aleksandrii. Święty Kościoła katolickiego, Kościoła prawosławnego oraz Kościołów przedchalcedońskich, luterańskich i anglikańskich. (pl)
- Кири́лл Александри́йский (др.-греч. Κύριλλος Α΄ Ἀλεξανδρείας; копт. Ⲡⲁⲡⲁ Ⲕⲩⲣⲓⲗⲗⲟⲩ ⲁ̅ также ⲡⲓ̀ⲁⲅⲓⲟⲥ Ⲕⲓⲣⲓⲗⲗⲟⲥ; 376 год — 27 июня 444 года) — архиепископ Александрийской церкви. Занимал эту кафедру с 412 по 444 год. Христианский египетский экзегет и полемист, возглавивший оппозицию несторианству. Представитель александрийской богословской школы. Кирилл много писал и был главным действующим лицом в христологических спорах конца IV и V веков. Он был центральной фигурой на Эфесском соборе 431 года, который привёл к низложению Нестория как архиепископа Константинопольского. Древневосточные православные церкви, католическая и православная церкви считают Кирилла одним из отцов Церкви, кроме того в Римско-католической церкви его считают учителем Церкви, его репутация в христианском мире привела к т (ru)
- Кирило Александрійський (дав.-гр. Κύριλλος Ἀλεξανδρείας, копт. Ⲡⲁⲡⲁ Ⲕⲩⲣⲓⲗⲗⲟⲩ 376—27 червня 444, Александрія, Єгипет) — святитель, Патріарх Александрійський, борець за православ'я, чернець-подвижник, богослов, один з Отців церкви. У молодості брав активну участь у цькуванні Константинопольського патріарха Івана Золотоустого (350—407), якого врешті випровадили помирати на заслання (403). У 412 році з допомогою військ зайняв (фактично спадковий) престол Патріарха Александрії. Претендував на світську владу, в неодноразових конфліктах з населенням міста спирався на «групи підтримки» з колишніх солдатів та гладіаторів, а також на озброєних нітрійських монахів. Організував гоніння на євреїв в Александрії, де була найбільша на той час єврейська діаспора, придушив збройний опір євреїв та у 414 році (uk)
|
