| dbo:abstract
|
- El gnosticisme és una religió sincretista que es va originar al segle I a partir d'idees i sistemes filosòfics i religiosos de l'època entre sectes jueves i cristianes i es va desenvolupar al llarg dels segles II i III per tota la conca Mediterrània. Prioritza el coneixement espiritual (gnosi) per sobre de l'autoritat i les tradicions. Molts textos discuteixen els conceptes d'il·lusió i il·luminació i no sobre el pecat. En general consideren que els humans són ànimes divines (i per tant, perfectes), creades per un déu perfecte, que viuen en un cos i un món material que és imperfecte, ja que ha estat creat per un altre déu que és més proper però no és perfecte. Se sap poc dels seus orígens. Es creu que el seu apogeu podia ser al segle II. Sembla que a partir del segle IV aniria disminuint el nombre de gnòstics, al temps que les seves idees anaven influint a altres moviments de pensament, com el maniqueisme, el marcionisme o el bogomilisme. Durant segles, la majoria dels coneixements acadèmics sobre el gnosticisme es van limitar als escrits antiherètics de figures cristianes ortodoxes com Ireneu de Lió i Hipòlit de Roma. Hi va haver un renovat interès pel gnosticisme després del descobriment el 1945 de la d'Egipte, una col·lecció de textos cristians i gnòstics rars, incloent l'Evangeli de Tomàs i l'. Elaine Pagels ha observat la influència de fonts del judaisme hel·lenístic, zoroastrisme i platonisme en els textos de Nag Hammadi. Des de la dècada de 1990, la categoria dell gnosticisme ha estat sotmès a un escrutini creixent per part dels estudiosos. Un d'aquests problemes és si el gnosticisme s'ha de considerar una forma de , un fenomen interreligiós o una religió independent. Anant més enllà, altres estudiosos contemporanis com Michael Allen Williams i David G. Robertson concurs de si "gnosticisme" encara és una categoria històrica vàlida o útil, o si, en canvi, era simplement un terme d'art de proto-ortodox heresiòlegs per a un grup dispar de grups cristians contemporanis. (ca)
- الغنوصية أو العرفانية أو المعرفية (بالإنجليزية: Gnosticism) هي مصطلحات حديثة تطلق على مجموعة من أفكار ومعارف من الديانات القديمة التي انبعثت من المجتمعات اليهودية في القرنين الأول والثاني الميلاديين. وبحسب تفسيرهم للتوراة، اعتبر الغنوصيون (أو العرفانيون) أن الكون المادي هو انبثاق للرب الأعلى الذي وضع الشعلة الإلهية في صلب الجسد البشري. ويمكن تحرير أو إطلاق هذه الشعلة عن طريق معرفتها، أي «أغنصتها». انتشرت الأفكار الغنوصية في محيط البحر المتوسط في القرن الثاني الميلادي متأثرة بأفكار الحركة المسيحية الأولى وبنظريات . وبدأ انتشار الغنوصية بالاضمحلال من دون أن تغيب وتحولت إلى عامل مؤثر غير مباشر للثقافة الغربية التي ظهرت ببزوغ النهضة والباطنية الغربيتين وبرزت شهرتها في الروحانية الحديثة. انتشرت الغنوصية في زمن الامبراطورية الفارسية حتى ظهرت في الصين على شكل الديانة المانوية وفي العراق بشكل الديانة المندائية. والإشكال الأساسي الأكاديمي الذي يواجه الغنوصية هو ماهيتها، أهي ظاهرة عابرة لديانات متعددة أم هي ديانة بحد ذاتها؟ (ar)
- La gnosi (del grec γνῶσις gnōsis, 'coneixement') és la coneixença espiritual intuïtiva i perfecta, adquirida per mitjà d'una experimentació interna directa, i que proporciona una comprensió transcendental i aperceptiva. Es contraposa a la ciència i a la fe religiosa, considerades com a vies de coneixement imperfectes. Aquesta coneixença s'obté mitjançant la introspecció o la contemplació, utilitzant sovint tècniques espirituals de tipus místic o d'altres preconitzades en general pels ensenyaments esotèrics, fins a experimentar la o epifania. En les cultures d'on és originari el terme (grega i romana d'Orient), la gnosi definia el coneixement de l'infinit, el diví o l'increat, mentre que el coneixement estricte del món finit, natural o material s'anomenava coneixement epistemològic. El judaisme va desenvolupar el coneixement gnòstic mitjançant la càbala. Durant els primers segles del cristianisme, la gnosi fou molt present en les escoles conegudes amb el nom de gnosticisme (declarades herètiques més tard); i certes consideracions aportades per aquesta visió encara són presents en les esglésies ortodoxes orientals. En l'islam, el sufisme també es reivindica com un ensenyament gnòstic. (ca)
- غنوسيس (باليونانية γνώσις) كلمة يونانية تعني المعرفة وتستعمل في الإنكليزية للإشارة للمعرفة الروحية للقديسين أو الأشخاص المتنورين روحيا. تشير للمعرفة المباشرة من مصدر إلهي أو فوق طبيعي، وبالتحديد إلى التنوير الذي يوثق وجود الأمور فوق الطبيعية. (ar)
- Gnosticismus (z řeckého gnósis, γνώσις poznání) je nábožensko-filozofický směr pozdní antiky, který zažil svůj největší rozmach v 1.–3. století našeho letopočtu. Charakteristické je pro něj odmítání hmotného světa, přesvědčení o spásné roli poznání a víra v božskou jiskru v člověku. Tento článek nepojednává o novognosticismu či jiných proudech . (cs)
- Με τον όρο γνωστικισμός εννοείται ένα προχριστιανικής καταγωγής φιλοσοφικό και θρησκευτικό κίνημα, δείγμα του σύντονου συγκρητισμού της ρωμαϊκής εποχής ο οποίος είχε τις ρίζες του στα μεσογειακά ήθη της ελληνιστικής περιόδου. Ο όρος χρησιμοποιήθηκε επίσης για να περιγράψει διάφορες θρησκευτικές ομάδες των πρώτων τεσσάρων μεταχριστιανικών αιώνων. Ο γνωστικισμός αποτελούσε ένα σωτηριολογικό θρησκευτικό σύστημα, βασισμένο στην ημιδιαισθητική μυστικιστική έννοια της Γνώσης, το οποίο στις περισσότερες περιπτώσεις αποδεχόταν ως λυτρωτική θεότητα τον χριστιανικό Ιησού Χριστό, προσδίδοντάς του όμως διαφορετικές ιδιότητες απ' ό,τι ο χριστιανισμός. Οι γνωστικοί, διεσπαρμένοι σε διάφορες αυτόνομες κοινότητες και χωρίς κεντρικό συντονισμό ή συγκεντρωτικό , ουσιαστικά εκριζώθηκαν έως τον πέμπτο αιώνα από την επίσημη χριστιανική Εκκλησία και τον ρωμαϊκό Στρατό (αν και γνωστικά συστήματα επέζησαν μέχρι και τα τέλη του Μεσαίωνα), καθώς η Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία είχε θεσπίσει πλέον ως κρατική και μόνη αποδεκτή θρησκεία τον χριστιανισμό. Εξίσου σημαντικός λόγος για την εξάλειψή τους απέβη η συστηματική περιφρόνηση του φυσικού κόσμου, με την ιδιαίτερη μετάθεση του βάρους της διδασκαλίας τους προς την αρχή και δημιουργία του Σύμπαντος, καθώς και ο συνήθως αυστηρός βίος που δίδασκαν, συνοδευόμενος από περιφρόνηση του σώματος. Η έρευνα για τον γνωστικισμό βρίσκεται σε μεγάλη άνοδο μετά από την ανακάλυψη της γνωστικής βιβλιοθήκης του Ναγκ Χαμαντί και την εύρεση του γνωστικού Ευαγγελίου του Ιούδα. Ο γνωστικισμός εμφανίστηκε κατά τη διάρκεια μίας ιστορικής περιόδου με μεγάλη έξαρση του θρησκευτικού αισθήματος και των μυστικιστικών πρακτικών στον ρωμαϊκό κόσμο, από τον πρώτο αιώνα π. Χ. έως τον τέταρτο αιώνα. Παράλληλα με την ανάδυσή του στην ανατολική Μεσόγειο γνώρισαν άνθιση οι μυστηριακές λατρείες, ο ερμητισμός, ο μιθραϊσμός, ο νεοπλατωνισμός κλπ, ενώ αναπτύχθηκε και τελικά εδραιώθηκε ο χριστιανισμός. Ο γνωστικισμός περιελάμβανε στοιχεία ελληνικά, ιρανικά, ιουδαϊστικά και χριστιανικά. Η διερεύνηση της πρώιμης μορφής του γνωστικισμού έγινε από τους εχθρούς του, τους πρώτους διαμορφωτές του επίσημου ("ορθόδοξου") χριστιανικού δόγματος της εποχής όπως ο Κλήμης, ο Ωριγένης και ο Ειρηναίος. Οι συγκεκριμένοι καταδίκασαν αυτό που οι ίδιοι αποκάλεσαν «γνωστική αίρεση» και η πολεμική τους εναντίον του γνωστικισμού αποτέλεσε την πρωταρχική τους ώθηση για τη συγγραφή των θεολογικών συγγραμμάτων τους. Η γνωστική θρησκεία, αναγνωρίζοντας ότι ούτε ο Σίμων ούτε η Ελένη, αλλά ίσως ο Ιησούς από τη Ναζαρέτ να είναι ο ταπεινωμένος θεϊκός Μεσσίας έθετε σε κίνδυνο τον χριστιανισμό εν τη γενέσει του με εντελώς διαφορετικό τρόπο απ' ό,τι ο ιουδαϊσμός ο οποίος, παρά τα δικά του γνωστικίζοντα ρεύματα, δεν ήταν διατεθειμένος να κάνει κανενός είδους παραχωρήσεις. Ο Γνωστικισμός και ο Χριστιανισμός είτε αναπτύχθηκαν παράλληλα, βασισμένοι σε κοινές πηγές, είτε ο γνωστικισμός προηγήθηκε με κάποια πρώιμη μορφή του. (el)
- Gnostikismo aŭ gnozismo estas formo de religio kiu floris dum la 2-a kaj 3-a jarcentoj. Ĝi eble devenis de grekaj interpretoj de orienta religio. Estis multaj specoj kaj subspecoj de gnostikismo – juda, kristana, zoroastria, idolkulta, ktp – sed el la multaj specoj, la plej forta kaj furora klare estis la kristana gnostikismo de Valentino (la 2-a jarcento), aleksandriano kiu preskaŭ fariĝis la papo ĉirkaŭ 140. Ĉi tie temas ĉefe pri ĉi tiu speco. (Alia ĉefaformo de kristana gnostikismo estis la de Marciono). Gnostikismo estis la unua granda herezo dekristanismo. Sekatolikismo estis la juda, proletarainterpreto de kristanismo, gnostikismo estis la greka, burĝa interpreto.Iasence, ĝi estis platonista interpreto de kristanismo: Alkatolikoj, ĝi ŝajnis kristana herezo, dum alplatonistoj, ĝi ŝajnis duon-bakita platonismokun arogantaj mitoj enmiksitaj. (Notu bone: en tiu tempo, katolikismo kajortodoksismo estis unu eklezio, ne skisminteĝis la 11-a jarcento (vidu Orienta skismo)). Gnostikismo instruis ke la materia mondo estas malbona, tial ĝiakreinto, la dio de Moseo, la Demiurgo, ankaŭ estas malbona. SedJesuo Kristo estis sendita de la vera, bona Dio,la nekonata Patro, por instrui doktrinon sekretan. Sed ĉar la materiamondo estas malbona, Jesuo klare ne estis homo, sed nur ŝajnis homo, kajnur ŝajnis morti sur la kruco. Tial Jesuo ne savas per sia morto, sed persia sekreta doktrino, la gnozo (greke, gnosis). Gnostikismo floris tra la romia imperio, kaj precipe enEgipto kaj estis simila al aliaj misteraj kultoj dela tempo kaj iafoje estis instruita de magiistoj.Sankta Ireneo de la 2-a jarcento estis laĉefa kaj la plej fama batalinto kontraŭ la herezo, sed eĉOrigeno en la 3-a jarcento devis batalikontraŭ ideojn gnostikajn. La biblioteko de Nag-Hamado, eltrovita en 1945en la , estas gnostika kaj enhavas multe de la sekretadoktrino de Jesuo. Antaŭ 1945, Ireneo estis nia ĉefa fonto pri gnostikismo, sed nun laĉefa fonto estas la biblioteko de Nag-Hamado. (eo)
- El gnosticismo (del griego antiguo: γνωστικός gnōstikós, "tener conocimiento") es un conjunto de antiguas ideas y sistemas religiosos que se originó en el siglo I entre sectas judías y cristianas antiguas. Estos varios grupos enfatizaban el conocimiento espiritual (gnosis) por encima de las enseñanzas y tradiciones ortodoxas y la autoridad de la iglesia. Viendo la existencia material como defectuosa y malévola, la cosmogonía gnóstica generalmente presenta una distinción entre un Dios supremo y oculto, y una deidad menor y malévola (en ocasiones asociada con Yahveh (Jehová) en el Antiguo Testamento) quien es responsable de crear el universo material. Los gnósticos consideraban que el principal elemento de salvación era el conocimiento directo de la divinidad suprema en la forma de intuiciones místicas o esotéricas. Muchos textos gnósticos discuten no los conceptos de pecado y arrepentimiento, sino los de ilusión e iluminación. Algunas de estas corrientes sincréticas filosófico-religiosas llegaron a mimetizarse con el cristianismo en los tres primeros siglos de nuestra era, convirtiéndose finalmente en un pensamiento declarado herético por la Iglesia después de una etapa de cierto prestigio entre algunos intelectuales cristianos. En efecto, puede hablarse de un gnosticismo pagano y de un gnosticismo cristiano, aunque el más significativo pensamiento gnóstico se alcanzó como rama heterodoxa del cristianismo primitivo. Según esta doctrina los iniciados no se salvan por la fe en el perdón gracias al sacrificio de Cristo, sino que se salvan mediante la gnosis, o conocimiento introspectivo de lo divino, que es un conocimiento superior a la fe. Ni la sola fe ni la muerte de Cristo bastan para salvarse. El ser humano es autónomo para salvarse a sí mismo. El gnosticismo es una mística esotérica de la salvación. Se mezclan sincréticamente creencias orientalistas e ideas de la filosofía griega, principalmente platónica. Es una creencia dualista: el bien frente al mal, el espíritu frente a la materia, el ser supremo frente al Demiurgo, el espíritu frente al cuerpo y el alma. El término proviene del griego Γνωστηκισμóς (gnostikismós); de Γνῶσις (gnosis): ‘conocimiento’. Los escritos gnósticos florecieron entre ciertos grupos cristianos en el mundo mediterráneo hasta mediados del siglo II, cuando los primeros padres de la iglesia los denunciaron como herejía. Los esfuerzos por destruir estos textos fueron exitosos en general, lo que resultó en que muy poco de los escritos de los teólogos gnósticos sobreviviera. Sin embargo, maestros gnósticos antiguos como Valentín veían sus creencias como compatibles con el cristianismo. Cristo es visto como un ser divino que ha tomado forma humana para liderar la humanidad de vuelta a la Luz. Sin embargo, el gnosticismo no se refiere a un único sistema estandarizado, y el énfasis en la experiencia directa da espacio a una amplia variedad de enseñanzas, incluyendo corrientes distintas como el Valentinianismo o el Setianismo, o corrientes posteriores cómo el Catarismo. En el Imperio Persa, las ideas gnósticas se difundieron incluso hasta China a través del movimiento relacionado llamado Maniqueísmo, en tanto que el Mandeísmo sigue aún vigente en Irak. Por siglos, la mayoría del conocimiento académico sobre el gnosticismo estuvo limitado a los escritos anti-heréticos de figuras cristianas ortodoxas como San Ireneo de Lyon e Hipólito de Roma. Un renovado interés en el gnosticismo ocurrió después del descubrimiento, en 1945, de la Biblioteca de Nag Hammadi en Egipto; una colección de raros y antiguos textos cristianos y gnósticos, entre los que se incluyen el Evangelio apócrifo de Tomás y el Apócrifo de Juan. Una cuestión importante en la investigación académica es la descripción del gnosticismo bien como un fenómeno interreligioso o como una religión independiente. Los académicos han reconocido la influencia de fuentes tales como el judaísmo helenístico, el zoroastrismo y el platonismo, y algunos han notado posibles vínculos con el budismo y el hinduismo, aunque la evidencia de influencia directa de estas últimas fuentes no es conclusiva. (es)
- Gnosis (von altgriechisch γνῶσις gnō̂sis „[Er-]Kenntnis“ bzw. „Wissen“) oder Gnostizismus (latinisierte Form des griechischen γνωστικισμός gnōstikismós) bezeichnet als religionswissenschaftlicher Begriff verschiedene religiöse Lehren und Gruppierungen des 2. und 3. Jahrhunderts n. Chr., teils auch frühere Vorläufer. Der Ausdruck wird auch für verschiedene Strömungen verwendet, die in wirkungsgeschichtlichem Zusammenhang mit diesen Gruppierungen stehen oder in den vertretenen Lehren Ähnlichkeiten aufweisen.Gnostische Positionen fassten teilweise auch in einigen Gemeinden des frühen Christentums Fuß. Die Gnosis entwickelte sich im 2. Jahrhundert zum theologischen Hauptgegner der frühen Kirche. Trotz aller Verschiedenheiten zeigen die gnostischen Lehren eine gewisse Grundtendenz: Eine oberste, über alle irdische Wirklichkeit schlechthin erhabene „gute Gottheit“ entfaltet sich in vielfachen Abstufungen und Ausströmungen (Emanation). Die sichtbare Welt schuf ein „Demiurg“, der auch den minderwertigen „fleischlichen“ Menschen bildete, indem er das zur göttlichen Oberwelt gehörende Pneuma mit der „bösen Materie“ vermischte. Die Erlösung des Menschen liegt in der Gnosis, d. h. in der Erkenntnis seines kosmischen Geschicks und der Göttlichkeit seines eigenen Selbst. (de)
- Gnostizismoa joera filosofiko eta erlijiosoa da, Erromaren eta Greziaren eraginpean zeuden herrietan K. a. II. mendean zabaldu zena. Gnostizismoak antzinako erlijioetatik hartu zuen iturria, eta haiengan ere izan zuen eragina, baina bere eragin nabarmenena kristautasun sortu berrian izan zuen (elizaren kanonean, kredoan eta epistoletan oinarritutako eraketa), eta garai horretan osatu zen erabat. Gnostizismoaren arabera, ezagumena ez da behaketa enpirikoaren bidez lortzen, jainkoaren azalpenen bidez baizik. Gnostikoen ustez gizonak berezkoak ditu kontzientziarik eza eta jainkotasuna, baina zoritxarreko erortzearen ondorioz, mundu arrotz batera bidalia izan zen. Jainkoaren azalpenak bere jatorriaren, esentziaren eta etorkizun handiaren berri eman zion gizonari. Gnosisaren azalpen hori ez da filosofiaren ezagumenak bezala arrazoiaren bidez lortzen, ezta kristautasunaren azalpena bezala ere, ez baita historian oinarritzen ez idatzietan biltzen; izatearen misterioaren intuizioa da. Doktrina kristauaren garapena gnostizismoaren aurkako erantzuna izan da neurri batean behintzat. Kredoaren sinboloak ezartzea, Testamentu Berria kanon batera biltzea, epistolen garrantzia azpimarratzea, gnostikoen eskaerei erantzuteko onartu zituen kristautasunak. Gnostikoak lehenengo teologoak izan zirela eta kristautasun sortu berria sistema batera bildu zutela esan daiteke. (eu)
- Gnosisa (antzinako grezieratik literalki euskaratuz, ezagutza) korronte filosofiko eta erlijoso batzuetan norberaren kontzientziaren ezagutza, Jainkoaren ezagutza eta ezagutza espirituala izendatzeko erabili den terminoa izan historia. Kontzeptu hori oinarritzat harturik sortutako teoria, korronte, praktika eta mugimenduak gnostizismo izenaren baitan biltzen dira. (eu)
- Gnosis is the common Greek noun for knowledge (γνῶσις, gnōsis, f.). The term was used among various Hellenistic religions and philosophies in the Greco-Roman world. It is best known for its implication within Gnosticism, where it signifies a spiritual knowledge or insight into humanity's real nature as divine, leading to the deliverance of the divine spark within humanity from the constraints of earthly existence. (en)
- Gnosis es el sustantivo griego común para el conocimiento . El término se utiliza en varias religiones y filosofías helenísticas. Se conoce mejor desde el Gnosticismo, donde significa un conocimiento o perspicacia de la verdadera naturaleza de la humanidad como divina, que conduce a la liberación de la chispa divina dentro de la humanidad de las limitaciones de la existencia terrenal. (es)
- Le gnosticisme est un mouvement de pensée centré autour de la notion de « connaissance » (en grec : gnôsis) regroupant des doctrines variées et multiformes qui se développent au cours des IIe et IIIe siècles dans les limites de l'Empire romain. Ces doctrines se caractérisent généralement par l'affirmation que les êtres humains sont des âmes divines emprisonnées dans un monde matériel créé par un dieu inférieur mauvais ou imparfait, le Démiurge ou Yahvé à l'opposé duquel existe un autre être, transcendant et parfait, plus éloigné, un dieu supérieur lié à l'homme par la connaissance qu'il lui a donnée. Longtemps, le gnosticisme antique n'a été connu qu'à travers les écrits de ses détracteurs, certains Pères de l'Église au nombre desquels Irénée de Lyon et sa Dénonciation et réfutation de la gnose au nom menteur, un écrit de la deuxième moitié du IIe siècle. La découverte en 1945 de la bibliothèque de Nag Hammadi, dont une première traduction complète a été finalisée en 1977, a permis de renouveler la recherche sur le sujet. Le mouvement, dont les origines ne sont pas claires, connait son apogée au cours du IIe siècle. Les sectes gnostiques ont progressivement disparu à partir du IVe siècle, mais il est possible qu'elles aient influencé d'autres mouvements comme le manichéisme, le marcionisme ou encore le bogomilisme. (fr)
- De façon très générale, la gnose (du grec γνῶσις, gnôsis : connaissance) est une doctrine philosophico-religieuse selon laquelle le salut de l'âme passe par une connaissance (expérience ou révélation) directe de la divinité, et donc par une connaissance de soi. Dans le christianisme antique, le mot a été employé par Paul de Tarse (1 Cor. 1, 5), puis défendu et développé par un certain nombre de théologiens orientaux qui pendant les premiers siècles ont marqué le concept. Parmi les plus importants se trouvent Irénée de Lyon, Clément d'Alexandrie, Origène, Tertullien, ou encore Évagre le Pontique. Au XVIIe siècle, le principe est ré-exploité en France par Bossuet et Fénelon. Plus récemment, une importante confusion s'est créée sur le sens du mot gnose et sur son amalgame avec le terme gnosticisme. Le gnosticisme ou « gnosticisme historique » est un terme employé pour désigner certains mouvements du christianisme ancien qui relèvent d'une idéologie dualiste (croyance dans l’existence d'un Dieu du Mal et d'un Dieu du Bien). Cette gnose dualiste contraire aux principes métaphysiques du christianisme, a été combattue par les théologiens chrétiens des premiers siècles qui l'ont qualifiée de pseudo-gnose (Paul de Tarse), ou de « gnose au faux nom » (Irénée de Lyon). Le mot gnose désigne ainsi pour la période antique deux concepts théologiques opposés : une gnose chrétienne qui considère que tout homme est capable de percevoir Dieu, en lui, de devenir lumière et donc d'obtenir la vie éternelle ; et une gnose dualiste (gnosticisme) qui considère le corps et la vie terrestre comme une prison dont l'homme doit se libérer pour être sauvé. À partir du XIXe siècle, le terme gnose et les concepts qu'il recouvre ont été utilisés dans des contextes beaucoup plus larges, en histoire des religions (y compris non chrétienne), en philosophie, mais aussi en littérature ou en politique, ainsi que par les « nouveaux mouvements religieux », ésotériques et New Age. (fr)
- Is éard atá sa (ó γνωστικός na Gréigise - gnostikos nó “eolas a bheith agat”) téarma nua-aimseartha chun tuairisc a thabhairt ar a lán seanreiligiún a chloígh leis an saol spioradálta agus a thug droim láimhe don saol ábhartha. Shíl siad gur leathdhia a chruthaigh an saol úd. Chuaigh an gnóisíochas i bhfeidhm ar a lán reiligiún a mhúineann gur féidir “gnosis” (eolas, soilsiú, slánú, fuascailt, comhcheangal le Dia) a bhaint amach de bharr chleachtadh an daonchairdis (nó go mbeifí bocht dá bharr) agus na haontumhachta (ag deisceabail de réir a n-acmhainne agus ag rúnpháirtithe go hiomlán) agus de bharr chríonnacht a lorg trí chuidiú le daoine eile. Mar sin féin, bhí éagsúlacht ag gabháil le cleachtadh an ghnóisíochais. Sa ghnóisíochas tá baint ag an leathdhia leis an domhan thíos, áit a shamhlaítear leis an ábhar, leis an gcolainn, leis an am agus go háirithe le saol lochtach sealadach. Tá Dia le fáil sa domhan thuas agus samhlaítear leis an anam agus le foirfeacht é. Ba é tuiscint na nGnóisithe ná nach bhféadfadh Dia na foirfeachta domhan chomh truaillithe, chomh neamhfhoirfe leis an saol ábhartha s'againn a chruthú. De ghnáth sainmhínítear an gnóisíochas i gcomhthéacs Críostaí. Shíleadh scoláirí éigin go raibh an gnóisíochas ann roimh an gCríostaíochas agus go raibh prionsabail chreidimh agus nósanna spioradálta ag baint leis a d’fhág a rian ar an luath-Chríostaíocht, ar an Nua-Phlatónachas, ar an nGiúdachas Heilléanach, ar reiligiúin rundiamhaire Ghréag-Rómhánacha agus ar an Sóróstarachas. Chuir léiriú leabharlann Nag Hammadi, cnuasach seanlámhscríbhinní ón Éigipt, cor nua sa scéal agus tugadh ar dhaoine athmhachnamh a dhéanamh dá bharr. Níor thángthas ar théacsanna gnóisíocha réamh-Chríostaí fós, agus meastar gur sa dara haois nó ina dhiaidh sin a tháinig an gnóisíochas ar an bhfód mar chóras creidimh ar leith. Go bunúsach, chuir na Gnóisithe béim ar an ngnóis, is é sin ar an eolas rúnda nach raibh teacht ag na gnáthdhaoine air - is é sin chaithfí tú a chur ar an eolas roimh aon rud. Gné thábhachtach den Ghnóiseachas ab ea an demiourgos, is é sin an Domhanchruthaitheoir nárbh ionann é agus Dia: ghlac na Gnóisithe leis go raibh an domhan saolta chomh neamhfhoirfe, chomh truaillithe nárbh é aon dea-Dhia a chruthaigh é. Mar sin, ba é a dtuiscint go raibh "droch-Dhia" ann, agus gurbh é an droch-Dhia seo, an demiourgos a chruthaigh é, nó a chuir obair mhaith an dea-Dhé ó mhaith. A lán de na Gnóisithe ba é an bharúil a bhí acu gurbh ionann an Diabhal agus an demiourgos. De réir mar a insítear an scéal sa Chríostaíocht cheartchreidmheach, ní raibh sa Ghnóiseachas ach eiriceacht, nó is éard a deir an ceartchreidmheachas sin ná nach bhfuil de dhíth ar an duine ach soiscéal Dé agus nach bhfuil in aon chineál eolas rúnda ach seafóid, nó fiú bréag de chuid an Diabhail. Mar sin féin, ba é an tuiscint a bhí ag go leor Gnóisithe ar a gcuid smaointí féin ná go raibh baint acu leis an gCríostaíocht agus gur Críostaithe a bhí iontu féin. Sa dara haois i ndiaidh bhreith Chríost, áfach, d'fhógair na hAithreacha Eaglasta gur eiricigh a bhí sna smaointeoirí Gnóiseacha, agus mar sin chuaigh a gcuid scríbhinní trí thine. Ar feadh j bhfad ní raibh d'eolas ar na Gnóisithe ach na scríbhinní frith-Ghnóiseacha a tháinig ó pheann na nAithreacha Eaglasta ar nós Irenaeus ó Lyon agus Hipiliteas ón Róimh. Sa bhliain 1945 áfach thángthas ar "Leabharlann Nag Hammadi", bailiúchán scríbhinní Gnóiseacha nó luath-Chríostaíocha, san Éigipt, agus tharraing na téacsaí seo - "Soiscéal Thomáis" agus "Leabhar Rúnda Eoin" mar shampla - súil an lucht léinn ar an nGnóiseachas in athuair. Glactar leis gurbh é tionchar an Ghiúdachais Heilléinigh agus an Phlatónachasis a thug spreagadh don Ghnóiseachas, ach bítear ag tuairimíocht, fiú, faoin Hiondúchas mar bhunfhoinse do na coincheapanna sain-Ghnóiseacha. Maidir leis an dóigh a ndeachaigh an Gnóiseachas i bhfeidhm ar na cultúir "Oirthearacha", ba iad an creideamh Manaicéach agus an creideamh Mandaech an dá chreideamh Gnóiseacha nó iar-Ghnóiseacha ba thábhachtaí. Tháinig siad ar an bhfód san Iaráin, agus creideamh beo is ea an Mandaechas sa tír sin inniu féin. (ga)
- Gnostisisme (bahasa Yunani: γνῶσις gnōsis, pengetahuan) merujuk pada bermacam-macam gerakan keagamaan yang beraliran sinkretisme pada zaman dahulu kala. Gerakan ini mencampurkan berbagai ajaran agama, yang biasanya pada intinya mengajarkan bahwa manusia pada dasarnya adalah jiwa yang terperangkap di dalam alam semesta yang diciptakan oleh tuhan yang tidak sempurna. Secara umum dapat dikatakan Gnostisisme adalah agama , yang dipengaruhi dan memengaruhi , Yudaisme, dan . Istilah gnōsis merujuk pada suatu pengetahuan yang telah dipaparkan. Dari sana manusia melalui unsur-unsur rohaninya diingatkan kembali akan asal-muasal mereka dari Tuhan yang superior. Yesus Kristus dipandang oleh sebagian sekte Gnostis sebagai perwujudan dari makhluk ilahi yang menjadi manusia untuk membawa gnōsis ke bumi. Pada mulanya Gnostisisme dianggap sebagai cabang aliran sesat dari Kekristenan, namun sekte Gnostis telah ada sejak sebelum kelahiran Yesus. Keberadaan kaum Gnostik sejak Abad Pertengahan semakin berkurang dikarenakan pengikutnya memeluk Islam atau akibat dari Perang Salib Albigensian (1209–1229). Gagasan Gnostis kembali muncul seiring dengan bertumbuhnya gerakan mistis pada akhir abad ke-19 dan abad ke-20 di Eropa dan Amerika Utara. (in)
- Il termine gnòsi deriva dal greco antico γνῶσις (gnòsis), vocabolo comune il cui significato originario era "conoscenza". Nelle scienza delle religioni, la parola gnosi assume un significato particolare, in quanto indica una forma speciale di conoscenza religiosa, che non procede da contenuti di fede acquisiti per intermediazione, né a partire da principi o postulati, ma si realizza come accesso diretto al divino, mediante una sorta di illuminazione interiore, al termine di un cammino, spesso misterico, che garantisce il raggiungimento della salvezza spirituale agli iniziati. Presente in molte tradizioni religiose e culturali del mondo, la gnosi non va confusa con lo gnosticismo, termine che, nello specifico, designa un complesso fenomeno di movimenti religiosi ereticali del cristianesimo dei primi secoli, dei quali la gnosi costituiva una componente fondamentale. (it)
- Lo gnosticismo è stato un movimento filosofico, religioso ed esoterico, a carattere iniziatico, molto articolato e complesso, presente nel mondo ellenistico greco-romano, che tra il II e il IV secolo d.C. raggiunse la massima diffusione. Il termine gnosticismo deriva dalla parola greca gnósis (γνῶσις), cioè «conoscenza», che era l'obiettivo che esso si poneva. Il termine gnosticismo venne coniato da Henry More nel 1669, con esplicito riferimento al vocabolo greco «gnosi» utilizzato nell'antichità dai seguaci del movimento. Anche se parrebbe collocarsi principalmente in un contesto cristiano, in passato alcuni studiosi ritennero che lo gnosticismo precedesse il cristianesimo e includesse credenze religiose pre-cristiane e pratiche spirituali comuni alle origini del cristianesimo, al neoplatonismo, all'ebraismo del Secondo Tempio, alle religioni misteriche e allo zoroastrismo (specialmente per ciò che riguarda lo zurvanismo). La discussione sullo gnosticismo è cambiata radicalmente con la scoperta dei Codici di Nag Hammadi, che condussero gli studiosi a una revisione delle precedenti ipotesi. (it)
- グノーシス主義（グノーシスしゅぎ、独: Gnostizismus、英: Gnosticism）またはグノーシス（希: Γνῶσις）は、1世紀に生まれ、3世紀から4世紀にかけて地中海世界で勢力を持った宗教・思想である。グノーシスは、古代ギリシア語で「認識・知識」を意味し、自己の本質と真の神についての認識に到達することを求める思想である。物質と霊の二元論に特徴がある。 グノーシス主義は、地中海世界を中心とするもの以外に、イランやメソポタミアに本拠を置くものがあり、ヘレニズムによる東西文化のシンクレティズムの中から形成されたと見られる。 代表的なグノーシス主義宗教にマニ教がある。 (ja)
- 그노시스는 '지식'을 뜻하는 그리스어의 일반 명사(γνῶ, gnoosis, f.)이다. 이 용어는 다양한 헬레니즘 종교와 철학에서 사용된다. 영지주의로부터 가장 잘 알려져 있는데, 여기서 그것은 인간의 본성에 대한 지식이나 통찰력 자체를 신으로 표현하며, 이는 개인에게 인류 본연의 신성한 불꽃을 전달하여 지구적 존재의 제약으로부터 해방시킨다. (ko)
- 영지주의(Gnosticism, 고대 그리스어: γνωστικός, 로마자 표기: gnōstikós, 코이네 그리스어: [ɣnostiˈkos], '지식을 가짐')는 일반적으로 1세기 후반에 유대교와 초기 기독교 종파 사이 시작된 종교적 사상 및 체계를 말한다. 여기에 속한 다양한 집단이 존재하였으며 이들은 교회의 정통 가르침, 전통, 권위에 대항한 개인적인 영적 지식을 강조했다. 육체적 존재를 결함이 있거나 악한 것으로 본 영지주의의 우주기원론은 일반적으로 우월하고 숨은 신과, 물질 세계를 창조한 악한 신 데미우르고스(때로는 구약성경의 야훼와 연관)을 구분하는 특색이 있었다. 영지주의자들은 구원에 이르는 주요 요소가 신비주의적 혹은 밀교적인 이해 형태 방식으로 최고 신성에 관한 진실된 지식이라 생각하였다. 많은 영지주의 문서는 원죄와 회개라는 개념을 대신하여 환영과 깨달음이라는 개념을 다룬다. 영지주의 문서들은 교부들이 영지주의를 이단이라 비난하며 이들의 문서들을 파괴했던 약 2세기까지는 지중해 세계의 특정 기독교 집단들 사이에서 번성하였다. 이러한 문서들을 파괴하려는 시도는 대체로 성공적이었으며, 그 결과 영지주의 신학자들은 거의 글을 남기지 못하였다. 그럼에도, 발렌티누스 같은 초기 영지주의 교부들은 자신들의 믿음이 정통 기독교의 믿음과 일치한다고 보았다. 영지주의 기독교 전통에서 그리스도는 인류를 빛으로 다시 인도하기 위해 인간의 모습을 취한 신성한 존재로 간주한다. 그러나 영지주의는 하나의 표준화한 체계는 아니며, 직접적인 경험에 관한 강조는 발렌티누스파와 세트파 같은 독특한 교파를 포함한 다양한 가르침을 허용하였다. 페르시아 제국에서 영지주의 사상들은 비슷한 성격의 마니교를 통해 저 멀리 중국까지 전파되었고, 만다야교등은 현재까지도 이라크에 남아있다. 수세기 동안, 영지주의에 관한 대부분 학문적 지식은 리옹의 이레네우스와 로마의 히폴리투스 같은 정통 기독교 인물들의 반이단적으로 쓴 기록물들에 국한했다. 1945년에 이집트의 나그함마디 문서들이 발견된 후 영지주의에 관한 관심이 새로워졌다. 이 문서들은 토마스 복음서과 요한의 외경을 포함한 희귀한 초기 기독교 및 영지주의 문헌 모음집을 포함하고 있다. 학술 연구의 주요 쟁점은 영지주의가 종교 간 현상 또는 독립 종교로서 자격에 관한 부분이다. 학자들은 헬레니즘 유대교, 조로아스터교, 플라톤주의 등 영향을 인정하고 있다. 그리고 일부는 불교와 힌두교에 관한 연관성을 지적했지만 후자로부터 직접적인 영향을 받았다는 증거는 결정적이지 않다. (ko)
- Gnosis (γνῶσις) is het Oudgriekse woord voor 'kennis'. Gnosis is de kern in de religieuze overtuiging van een aantal religies die zich in de eerste eeuwen na Chr. ontwikkelden. Het betreft het hermetisme, de gnostiek, het mandeïsme en het manicheïsme. In de Nederlandse literatuur worden religies die gnosis als kernbegrip hadden gezamenlijk weleens benoemd met het woord gnosticisme. Gnosis is het verwerven van het inzicht in de oorsprong, huidige situatie en de bestemming van de mens. Die religies hadden verschillende wegen om tot dat inzicht te komen en ook binnen die religies waren er verschillende opvattingen. Het centrale thema was echter, dat de mens afkomstig is uit een goddelijke wereld en in zijn aardse situatie een goddelijke kern in zich heeft die afkomstig is uit die wereld. Die kern is verstrikt geraakt in de materie of in het kwaad in de stoffelijke wereld. Demonische krachten, soms ook geïnterpreteerd als hartstochten of het noodlot, trachten die kern gevangen te houden in zijn lichamelijk omhulsel. Wie de werkelijke situatie kent en dus ook weet heeft van zijn goddelijke kern en van de mogelijkheid tot terugkeer naar de goddelijke wereld heeft gnosis. (nl)
- Gnoza (stgr. γνῶσις gnosis "poznanie, wiedza") – forma świadomości religijnej podkreślająca wartość wiedzy jako narzędzia (samo)zbawienia. Mitologia gnostycka przedstawia człowieka jako pogrążonego we śnie – obudzenie z niego to poznanie prawdy o swoim duchowym powołaniu. Zasadniczą cechą światopoglądu gnostycznego (różnych proweniencji) jest przekonanie o upadku Ducha i uwięzieniu w świecie. W gnozie monistycznej świat – rozumiany jako byt materialny, ów padół zła i cierpienia, w którym przyszło człowiekowi żyć – jest ostatnią, najniższą emanacją Boga (bytu doskonałego). Zło, rozpad i śmierć zaistniały w wyniku pierwotnego boskiego upadku. Człowiek, istota obdarzona iskrą ducha, obarczony jest odpowiedzialnością naprawy tego błędu. Zadaniem oświeconego na ścieżce gnozy jest uwalnianie iskier Ducha i oddawanie ich Bogu. W przeciwieństwie do gnozy monistycznej, gdzie za zło i niedoskonały świat odpowiedzialny jest Jedyny Bóg, w dualistycznej gnozie Maniego świat jest polem walki dwóch niestworzonych antagonistycznych wobec siebie sił światła i ciemności (irański Ahura Mazda i Aryman). (pl)
- Gnose é o substantivo grego comum para conhecimento (γνῶσις, gnōsis, f.). O termo é usado em várias religiões e filosofias helenísticas. É mais conhecido do gnosticismo, em que significa um conhecimento espiritual ou percepção da verdadeira natureza da humanidade como divina, levando à libertação da centelha divina dentro da humanidade das restrições da existência terrena. (pt)
- Gnosticism (från det gammalgrekiska ordet γνωστικός gnostikos, ungefär "att besitta kunskap") är ett samtida begrepp för en uppsättning religiösa idéer som frodades i det judisk-kristna kulturområdet runt år 1–200. Baserat på en viss tolkning av Torah och andra religiösa skrifter trodde dess anhängare att världen skapats av en emanation av Gud som fångat en ursprunglig gudsgnista i människans kropp, en gnista som kunde befrias genom gnosis (andlig insikt). Gnosticism var ingen självständig religion, utan är en religionshistorisk fackterm från 1800-talet, myntad i syfte att användas som samlingsterm för ett antal, inbördes olika, mystiska, andliga idéströmningar med mångtusenåriga anor. Dess utövare kallade inte själva sin religion för gnosticism (Valentinus kallade den kristendom), men några av dem (framför allt och Marcellina) kallade den för gnosis (insikt eller kunskap). (sv)
- Гностицизм (от др.-греч. γνωστικός, «обладающий знанием») – собрание религиозных идей и систем, возникших в конце I века нашей эры среди иудейских и ранних христианских сект. Последователи гностицизма ставили личное духовное знание (гнозис) выше ортодоксальных учений, традиций и авторитета традиционных религиозных институтов. Считая материальное существование порочным или злым, гностическая космогония обычно проводит различие между верховным, скрытым Богом и злобным меньшим божеством (иногда связанным с Яхве Ветхого Завета), ответственным за создание материальной вселенной. Гностики считали главным элементом спасения прямое познание верховной божественности в форме мистического или эзотерического постижения. Многие гностические тексты имеют дело не с концепциями греха и раскаяния, а с иллюзией и просветлением. Гностические сочинения были широко распространены среди определённых христианских групп в Средиземноморском мире примерно до второго века, когда отцы ранней церкви объявили их ересью. Попытки уничтожить эти тексты оказались во многом успешными, в результате чего сохранилось очень мало сочинений гностических теологов. Тем не менее ранние гностические учителя, такие как Валентин, считали свои верования соответствующими христианству. В гностической христианской традиции Христос рассматривается как божественное существо, принявшее человеческую форму, чтобы привести человечество обратно к Свету. Однако гностицизм не является единой стандартизированной системой, и акцент на непосредственном опыте допускает широкое разнообразие учений. В частности, к гностицизму относят такие разные учения, как валентинизм и сифианство. В Персидской империи гностические идеи распространились до Китая через родственное движение манихейство, в то время как мандеизм всё ещё жив в Ираке. На протяжении веков большинство научных знаний о гностицизме ограничивалось антиеретическими писаниями ортодоксальных христианских деятелей, таких как Ириней Лионский и Ипполит Римский. Интерес к гностицизму возродился после открытия в 1945 году египетской библиотеки Наг–Хаммади, собрания редких раннехристианских и гностических текстов, включая Евангелие от Фомы и Апокриф Иоанна. В научных исследованиях широко обсуждается классификация гностицизма: считать ли его межрелигиозным явлением либо отдельной религией. Ученые признали влияние на гностицизм таких источников, как эллинистический иудаизм, зороастризм и платонизм, а некоторые отметили возможные связи с буддизмом и индуизмом, хотя доказательства прямого влияния последних источников неубедительны. (ru)
- O gnosticismo (do grego Γνωστικισμóς; romaniz.: gnostikismós; de Γνωσις, gnosis: 'gnose', e gnostikos: 'conhecedor, sábio') é um conjunto de correntes filosófico-religiosas sincréticas oriundas da região do mediterrâneo durante os séculos I e II d.C., alicerçado em interpretações de relatos bíblicos e apócrifos pelo viés filosófico médio-platônico e de cultos de mistérios greco-romanos e orientais. Mesclara-se ao cristianismo primitivo dos primeiros séculos desta era, e fora condenado como heresia após um período de prestígio entre os intelectuais cristãos. Com base em interpretações heterodoxas e alternativas do pentateuco e doutros relatos da Escritura hebraica e cristã, os gnósticos afirmam que o universo material (cosmo) foi criado por uma emanação imperfeita do Deus supremo chamada demiurgo, para prender a centelha divina (espírito) no corpo humano. Esta centelha divina poderia, então, ser liberta através da gnose: que seria o conhecimento intuitivo sobre o espírito e a natureza da realidade. As ideias e ramos gnósticos floresceram no mundo mediterrâneo no século II d.C., em conjunto e trocando influências com os primeiros movimentos cristãos e médio-platônicos. Mesmo com um considerável declínio após o século II, o gnosticismo sobreviveu sub-repticiamente ao longo dos séculos na cultura ocidental, remanifestando durante o Renascimento através do esoterismo ocidental, assumindo a proeminência com a espiritualidade moderna. Do Império Persa, o gnosticismo se alastrou até a China através do maniqueísmo, ao passo que o mandeísmo ainda vive no Iraque. As primeiras definições e tentativas de destrinchar o gnosticismo ocorreram no contexto da Era cristã. Embora alguns estudiosos suponham que o gnosticismo seja anterior ou contemporâneo ao cristianismo, todos os textos gnósticos até hoje descobertos são posteriores à primeira metade do século I, época em que o cristianismo já estava estabelecido como religião através dos apóstolos. O estudo do gnosticismo e do cristianismo primitivo de Alexandria foram ambos reacesos após a descoberta da Biblioteca de Nag Hammadi, em 1945. (pt)
- Gnostycyzm (z stgr. γνωστικός gnostikos „dotyczący wiedzy, służący poznaniu wiedzy istnienia wszechrzeczy”) – doktryny i ruchy religijne powstające na wschodzie cesarstwa rzymskiego od I w. p.n.e do II w., gł. w Syrii i Egipcie, dualistyczne, łączące chrześcijaństwo z pogańskimi (grecko-egipskimi) wierzeniami religijnymi. Gnostykami nazywano tych, którzy nie zadowalając się prostą, naiwną wiarą, dążyli do poznania (γνώσις = wiedza), zrozumienia i poglębienia swojej wiary. (pl)
- Gnosis är ett grekiskt ord för kunskap, vetande och insikt. Ordet används som filosofisk och teologisk term, i synnerhet i samband med gnosticism och andra antika traditioner. Det utgör också ett led i ord som diagnos och prognos. (sv)
- Гностици́зм (від лат. gnostikos «обізнаний»; грец. γνῶσις «знання») — низка релігійних течій, що розвивалися паралельно з християнством. Гностицизм, в його розвинених формах, представляв собою поєднання східних і елліністичних мотивів з християнською інтерпретацією історії та призначення людства. Загальним для гностичних систем є різкий дуалізм — протиставлення духу і матерії. В основі гностичного міфу лежало уявлення, що світ наповнений злом і це зло жодним чином не могло бути створене Богом. Звідси слідувало, що світ створений або обмеженою у своїй могутності силою, або наперед визначено злою, яку гностики іменують Деміургом. Мета гностицизму полягає у возз'єднанні людини зі справжнім Богом завдяки таємному знанню — гнозису. Із гностицизмом пов'язане виникнення маніхейства. Він справив значний вплив на середньовічні єресі та неортодоксальну містику сучасного часу. Прихильник гностицизму — гностик. (uk)
- Гно́зис (? гно́сис) (грец. γνώσις - «знання») — філософський термін для позначення «знання», «пізнання», «пізнавання», «спізнавання». Філософи використовують гнозис для визначення духовного знання освіченої людини й описують його як пряме емпіричне знання надприродного або божественного. Термін походить із класичної античної філософії. Особливого поширення він набув за часів раннього християнства та його полеміки з гностицизмом. Це не «просвітленість», яка розуміється в загальному сенсі, як «осявання» чи «пізнавання» (грец. διαφωτισις),але , яка стверджує існування надприродного. (uk)
- Гно́зис (гно́сис) (от греч. γνώσις — «знание») — высшее, эзотерическое, откровенное, мистическое знание. Центральное понятие гностицизма. В раннем христианстве эзотерическому знанию гностиков противопоставляется идеал «истинного», христианского гнозиса — высшего проникновенного богопознания. Заметное распространение понятие получает в оккультно-мистических учениях Нового времени и XX века. В классической древнегреческой философии гнозис употребляется в техническом значении, обозначая знание, исследование, не имея мистических и эзотерических коннотаций. Характер откровенного, мистического знания гнозис приобретает в эллинистической и раннехристианской традиции под влиянием иудейских и восточных оккультных учений. В таком качестве гнозис становится центральным понятием гностицизма (учения Валентина, Василида, Маркиона и др.) где выступает в качестве оккультного знания о бесконечном, божественном и вечном во всем и вовне всего, в котором раскрываются высшие способности духа, преодолеваются ограничения материального мира и происходит самоутверждение в мире запредельном. Одновременно с мистическим характером, гнозис был знанием эзотерическим, передававшимся последователям гностических учений в тайне от непосвящённых. В раннем христианстве гнозис становится предметом критики со стороны Отцов Церкви. Так, отрицая эзотерический характер знания о Боге и отстаивая кафоличность христианской церкви, Ириней настаивал на несокрытости Божьего промысла. Вместе с тем в трудах Климента Александрийского и Оригена предпринимается попытка обоснования христианского гнозиса в противовес гнозису «языческому». В Новое время гнозис был составной частью ряда оккультных учений. В XX веке приобрёл широкую популярность в рамках новых религиозных, духовных и мистических движений. (ru)
- 諾斯底主義（英語：Gnosticism字源於古希臘語：γνωστικός，或稱靈知派和靈智派）的“諾斯底”一词在希臘語中意为“知識”，諾斯底是指在不同及團體中的同一信念，這信念可能源自於史前時代，但卻於公元的首數個世紀活躍於地中海週圍與伸延至中亞地區。這信念的主旨就是透過「」（Gnosis，或譯「真知」）來獲得知識。“靈知”在希腊语原文，是指透過個人經驗所獲得的一種知識或意識。諾斯底主義者相信透過這種超凡的經驗，可使他們脫離無知及現世。諾斯底主義可分為受瑣羅亞斯德教影響而傾向善惡二元神論的波斯學派、以及受柏拉圖主義影響而傾向一元神論的敘利亞／埃及學派。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- غنوسيس (باليونانية γνώσις) كلمة يونانية تعني المعرفة وتستعمل في الإنكليزية للإشارة للمعرفة الروحية للقديسين أو الأشخاص المتنورين روحيا. تشير للمعرفة المباشرة من مصدر إلهي أو فوق طبيعي، وبالتحديد إلى التنوير الذي يوثق وجود الأمور فوق الطبيعية. (ar)
- Gnosticismus (z řeckého gnósis, γνώσις poznání) je nábožensko-filozofický směr pozdní antiky, který zažil svůj největší rozmach v 1.–3. století našeho letopočtu. Charakteristické je pro něj odmítání hmotného světa, přesvědčení o spásné roli poznání a víra v božskou jiskru v člověku. Tento článek nepojednává o novognosticismu či jiných proudech . (cs)
- Gnosisa (antzinako grezieratik literalki euskaratuz, ezagutza) korronte filosofiko eta erlijoso batzuetan norberaren kontzientziaren ezagutza, Jainkoaren ezagutza eta ezagutza espirituala izendatzeko erabili den terminoa izan historia. Kontzeptu hori oinarritzat harturik sortutako teoria, korronte, praktika eta mugimenduak gnostizismo izenaren baitan biltzen dira. (eu)
- Gnosis is the common Greek noun for knowledge (γνῶσις, gnōsis, f.). The term was used among various Hellenistic religions and philosophies in the Greco-Roman world. It is best known for its implication within Gnosticism, where it signifies a spiritual knowledge or insight into humanity's real nature as divine, leading to the deliverance of the divine spark within humanity from the constraints of earthly existence. (en)
- Gnosis es el sustantivo griego común para el conocimiento . El término se utiliza en varias religiones y filosofías helenísticas. Se conoce mejor desde el Gnosticismo, donde significa un conocimiento o perspicacia de la verdadera naturaleza de la humanidad como divina, que conduce a la liberación de la chispa divina dentro de la humanidad de las limitaciones de la existencia terrenal. (es)
- グノーシス主義（グノーシスしゅぎ、独: Gnostizismus、英: Gnosticism）またはグノーシス（希: Γνῶσις）は、1世紀に生まれ、3世紀から4世紀にかけて地中海世界で勢力を持った宗教・思想である。グノーシスは、古代ギリシア語で「認識・知識」を意味し、自己の本質と真の神についての認識に到達することを求める思想である。物質と霊の二元論に特徴がある。 グノーシス主義は、地中海世界を中心とするもの以外に、イランやメソポタミアに本拠を置くものがあり、ヘレニズムによる東西文化のシンクレティズムの中から形成されたと見られる。 代表的なグノーシス主義宗教にマニ教がある。 (ja)
- 그노시스는 '지식'을 뜻하는 그리스어의 일반 명사(γνῶ, gnoosis, f.)이다. 이 용어는 다양한 헬레니즘 종교와 철학에서 사용된다. 영지주의로부터 가장 잘 알려져 있는데, 여기서 그것은 인간의 본성에 대한 지식이나 통찰력 자체를 신으로 표현하며, 이는 개인에게 인류 본연의 신성한 불꽃을 전달하여 지구적 존재의 제약으로부터 해방시킨다. (ko)
- Gnose é o substantivo grego comum para conhecimento (γνῶσις, gnōsis, f.). O termo é usado em várias religiões e filosofias helenísticas. É mais conhecido do gnosticismo, em que significa um conhecimento espiritual ou percepção da verdadeira natureza da humanidade como divina, levando à libertação da centelha divina dentro da humanidade das restrições da existência terrena. (pt)
- Gnostycyzm (z stgr. γνωστικός gnostikos „dotyczący wiedzy, służący poznaniu wiedzy istnienia wszechrzeczy”) – doktryny i ruchy religijne powstające na wschodzie cesarstwa rzymskiego od I w. p.n.e do II w., gł. w Syrii i Egipcie, dualistyczne, łączące chrześcijaństwo z pogańskimi (grecko-egipskimi) wierzeniami religijnymi. Gnostykami nazywano tych, którzy nie zadowalając się prostą, naiwną wiarą, dążyli do poznania (γνώσις = wiedza), zrozumienia i poglębienia swojej wiary. (pl)
- Gnosis är ett grekiskt ord för kunskap, vetande och insikt. Ordet används som filosofisk och teologisk term, i synnerhet i samband med gnosticism och andra antika traditioner. Det utgör också ett led i ord som diagnos och prognos. (sv)
- Гно́зис (? гно́сис) (грец. γνώσις - «знання») — філософський термін для позначення «знання», «пізнання», «пізнавання», «спізнавання». Філософи використовують гнозис для визначення духовного знання освіченої людини й описують його як пряме емпіричне знання надприродного або божественного. Термін походить із класичної античної філософії. Особливого поширення він набув за часів раннього християнства та його полеміки з гностицизмом. Це не «просвітленість», яка розуміється в загальному сенсі, як «осявання» чи «пізнавання» (грец. διαφωτισις),але , яка стверджує існування надприродного. (uk)
- 諾斯底主義（英語：Gnosticism字源於古希臘語：γνωστικός，或稱靈知派和靈智派）的“諾斯底”一词在希臘語中意为“知識”，諾斯底是指在不同及團體中的同一信念，這信念可能源自於史前時代，但卻於公元的首數個世紀活躍於地中海週圍與伸延至中亞地區。這信念的主旨就是透過「」（Gnosis，或譯「真知」）來獲得知識。“靈知”在希腊语原文，是指透過個人經驗所獲得的一種知識或意識。諾斯底主義者相信透過這種超凡的經驗，可使他們脫離無知及現世。諾斯底主義可分為受瑣羅亞斯德教影響而傾向善惡二元神論的波斯學派、以及受柏拉圖主義影響而傾向一元神論的敘利亞／埃及學派。 (zh)
- الغنوصية أو العرفانية أو المعرفية (بالإنجليزية: Gnosticism) هي مصطلحات حديثة تطلق على مجموعة من أفكار ومعارف من الديانات القديمة التي انبعثت من المجتمعات اليهودية في القرنين الأول والثاني الميلاديين. وبحسب تفسيرهم للتوراة، اعتبر الغنوصيون (أو العرفانيون) أن الكون المادي هو انبثاق للرب الأعلى الذي وضع الشعلة الإلهية في صلب الجسد البشري. ويمكن تحرير أو إطلاق هذه الشعلة عن طريق معرفتها، أي «أغنصتها». والإشكال الأساسي الأكاديمي الذي يواجه الغنوصية هو ماهيتها، أهي ظاهرة عابرة لديانات متعددة أم هي ديانة بحد ذاتها؟ (ar)
- La gnosi (del grec γνῶσις gnōsis, 'coneixement') és la coneixença espiritual intuïtiva i perfecta, adquirida per mitjà d'una experimentació interna directa, i que proporciona una comprensió transcendental i aperceptiva. Es contraposa a la ciència i a la fe religiosa, considerades com a vies de coneixement imperfectes. Aquesta coneixença s'obté mitjançant la introspecció o la contemplació, utilitzant sovint tècniques espirituals de tipus místic o d'altres preconitzades en general pels ensenyaments esotèrics, fins a experimentar la o epifania. (ca)
- El gnosticisme és una religió sincretista que es va originar al segle I a partir d'idees i sistemes filosòfics i religiosos de l'època entre sectes jueves i cristianes i es va desenvolupar al llarg dels segles II i III per tota la conca Mediterrània. Prioritza el coneixement espiritual (gnosi) per sobre de l'autoritat i les tradicions. Molts textos discuteixen els conceptes d'il·lusió i il·luminació i no sobre el pecat. En general consideren que els humans són ànimes divines (i per tant, perfectes), creades per un déu perfecte, que viuen en un cos i un món material que és imperfecte, ja que ha estat creat per un altre déu que és més proper però no és perfecte. (ca)
- Με τον όρο γνωστικισμός εννοείται ένα προχριστιανικής καταγωγής φιλοσοφικό και θρησκευτικό κίνημα, δείγμα του σύντονου συγκρητισμού της ρωμαϊκής εποχής ο οποίος είχε τις ρίζες του στα μεσογειακά ήθη της ελληνιστικής περιόδου. Ο όρος χρησιμοποιήθηκε επίσης για να περιγράψει διάφορες θρησκευτικές ομάδες των πρώτων τεσσάρων μεταχριστιανικών αιώνων. Ο γνωστικισμός αποτελούσε ένα σωτηριολογικό θρησκευτικό σύστημα, βασισμένο στην ημιδιαισθητική μυστικιστική έννοια της Γνώσης, το οποίο στις περισσότερες περιπτώσεις αποδεχόταν ως λυτρωτική θεότητα τον χριστιανικό Ιησού Χριστό, προσδίδοντάς του όμως διαφορετικές ιδιότητες απ' ό,τι ο χριστιανισμός. Οι γνωστικοί, διεσπαρμένοι σε διάφορες αυτόνομες κοινότητες και χωρίς κεντρικό συντονισμό ή συγκεντρωτικό , ουσιαστικά εκριζώθηκαν έως τον πέμπτο αιώνα α (el)
- Gnostikismo aŭ gnozismo estas formo de religio kiu floris dum la 2-a kaj 3-a jarcentoj. Ĝi eble devenis de grekaj interpretoj de orienta religio. Estis multaj specoj kaj subspecoj de gnostikismo – juda, kristana, zoroastria, idolkulta, ktp – sed el la multaj specoj, la plej forta kaj furora klare estis la kristana gnostikismo de Valentino (la 2-a jarcento), aleksandriano kiu preskaŭ fariĝis la papo ĉirkaŭ 140. Ĉi tie temas ĉefe pri ĉi tiu speco. (Alia ĉefaformo de kristana gnostikismo estis la de Marciono). (eo)
- Gnosis (von altgriechisch γνῶσις gnō̂sis „[Er-]Kenntnis“ bzw. „Wissen“) oder Gnostizismus (latinisierte Form des griechischen γνωστικισμός gnōstikismós) bezeichnet als religionswissenschaftlicher Begriff verschiedene religiöse Lehren und Gruppierungen des 2. und 3. Jahrhunderts n. Chr., teils auch frühere Vorläufer. (de)
- El gnosticismo (del griego antiguo: γνωστικός gnōstikós, "tener conocimiento") es un conjunto de antiguas ideas y sistemas religiosos que se originó en el siglo I entre sectas judías y cristianas antiguas. Estos varios grupos enfatizaban el conocimiento espiritual (gnosis) por encima de las enseñanzas y tradiciones ortodoxas y la autoridad de la iglesia. Viendo la existencia material como defectuosa y malévola, la cosmogonía gnóstica generalmente presenta una distinción entre un Dios supremo y oculto, y una deidad menor y malévola (en ocasiones asociada con Yahveh (Jehová) en el Antiguo Testamento) quien es responsable de crear el universo material. Los gnósticos consideraban que el principal elemento de salvación era el conocimiento directo de la divinidad suprema en la forma de intuic (es)
- Gnostizismoa joera filosofiko eta erlijiosoa da, Erromaren eta Greziaren eraginpean zeuden herrietan K. a. II. mendean zabaldu zena. Gnostizismoak antzinako erlijioetatik hartu zuen iturria, eta haiengan ere izan zuen eragina, baina bere eragin nabarmenena kristautasun sortu berrian izan zuen (elizaren kanonean, kredoan eta epistoletan oinarritutako eraketa), eta garai horretan osatu zen erabat. (eu)
- Is éard atá sa (ó γνωστικός na Gréigise - gnostikos nó “eolas a bheith agat”) téarma nua-aimseartha chun tuairisc a thabhairt ar a lán seanreiligiún a chloígh leis an saol spioradálta agus a thug droim láimhe don saol ábhartha. Shíl siad gur leathdhia a chruthaigh an saol úd. Chuaigh an gnóisíochas i bhfeidhm ar a lán reiligiún a mhúineann gur féidir “gnosis” (eolas, soilsiú, slánú, fuascailt, comhcheangal le Dia) a bhaint amach de bharr chleachtadh an daonchairdis (nó go mbeifí bocht dá bharr) agus na haontumhachta (ag deisceabail de réir a n-acmhainne agus ag rúnpháirtithe go hiomlán) agus de bharr chríonnacht a lorg trí chuidiú le daoine eile. Mar sin féin, bhí éagsúlacht ag gabháil le cleachtadh an ghnóisíochais. (ga)
- Gnostisisme (bahasa Yunani: γνῶσις gnōsis, pengetahuan) merujuk pada bermacam-macam gerakan keagamaan yang beraliran sinkretisme pada zaman dahulu kala. Gerakan ini mencampurkan berbagai ajaran agama, yang biasanya pada intinya mengajarkan bahwa manusia pada dasarnya adalah jiwa yang terperangkap di dalam alam semesta yang diciptakan oleh tuhan yang tidak sempurna. Secara umum dapat dikatakan Gnostisisme adalah agama , yang dipengaruhi dan memengaruhi , Yudaisme, dan . (in)
- Le gnosticisme est un mouvement de pensée centré autour de la notion de « connaissance » (en grec : gnôsis) regroupant des doctrines variées et multiformes qui se développent au cours des IIe et IIIe siècles dans les limites de l'Empire romain. Ces doctrines se caractérisent généralement par l'affirmation que les êtres humains sont des âmes divines emprisonnées dans un monde matériel créé par un dieu inférieur mauvais ou imparfait, le Démiurge ou Yahvé à l'opposé duquel existe un autre être, transcendant et parfait, plus éloigné, un dieu supérieur lié à l'homme par la connaissance qu'il lui a donnée. (fr)
- De façon très générale, la gnose (du grec γνῶσις, gnôsis : connaissance) est une doctrine philosophico-religieuse selon laquelle le salut de l'âme passe par une connaissance (expérience ou révélation) directe de la divinité, et donc par une connaissance de soi. À partir du XIXe siècle, le terme gnose et les concepts qu'il recouvre ont été utilisés dans des contextes beaucoup plus larges, en histoire des religions (y compris non chrétienne), en philosophie, mais aussi en littérature ou en politique, ainsi que par les « nouveaux mouvements religieux », ésotériques et New Age. (fr)
- Il termine gnòsi deriva dal greco antico γνῶσις (gnòsis), vocabolo comune il cui significato originario era "conoscenza". Nelle scienza delle religioni, la parola gnosi assume un significato particolare, in quanto indica una forma speciale di conoscenza religiosa, che non procede da contenuti di fede acquisiti per intermediazione, né a partire da principi o postulati, ma si realizza come accesso diretto al divino, mediante una sorta di illuminazione interiore, al termine di un cammino, spesso misterico, che garantisce il raggiungimento della salvezza spirituale agli iniziati. (it)
- 영지주의(Gnosticism, 고대 그리스어: γνωστικός, 로마자 표기: gnōstikós, 코이네 그리스어: [ɣnostiˈkos], '지식을 가짐')는 일반적으로 1세기 후반에 유대교와 초기 기독교 종파 사이 시작된 종교적 사상 및 체계를 말한다. 여기에 속한 다양한 집단이 존재하였으며 이들은 교회의 정통 가르침, 전통, 권위에 대항한 개인적인 영적 지식을 강조했다. 육체적 존재를 결함이 있거나 악한 것으로 본 영지주의의 우주기원론은 일반적으로 우월하고 숨은 신과, 물질 세계를 창조한 악한 신 데미우르고스(때로는 구약성경의 야훼와 연관)을 구분하는 특색이 있었다. 영지주의자들은 구원에 이르는 주요 요소가 신비주의적 혹은 밀교적인 이해 형태 방식으로 최고 신성에 관한 진실된 지식이라 생각하였다. 많은 영지주의 문서는 원죄와 회개라는 개념을 대신하여 환영과 깨달음이라는 개념을 다룬다. (ko)
- Lo gnosticismo è stato un movimento filosofico, religioso ed esoterico, a carattere iniziatico, molto articolato e complesso, presente nel mondo ellenistico greco-romano, che tra il II e il IV secolo d.C. raggiunse la massima diffusione. Il termine gnosticismo deriva dalla parola greca gnósis (γνῶσις), cioè «conoscenza», che era l'obiettivo che esso si poneva. Il termine gnosticismo venne coniato da Henry More nel 1669, con esplicito riferimento al vocabolo greco «gnosi» utilizzato nell'antichità dai seguaci del movimento. (it)
- Gnosis (γνῶσις) is het Oudgriekse woord voor 'kennis'. Gnosis is de kern in de religieuze overtuiging van een aantal religies die zich in de eerste eeuwen na Chr. ontwikkelden. Het betreft het hermetisme, de gnostiek, het mandeïsme en het manicheïsme. In de Nederlandse literatuur worden religies die gnosis als kernbegrip hadden gezamenlijk weleens benoemd met het woord gnosticisme. (nl)
- Gnoza (stgr. γνῶσις gnosis "poznanie, wiedza") – forma świadomości religijnej podkreślająca wartość wiedzy jako narzędzia (samo)zbawienia. Mitologia gnostycka przedstawia człowieka jako pogrążonego we śnie – obudzenie z niego to poznanie prawdy o swoim duchowym powołaniu. Zasadniczą cechą światopoglądu gnostycznego (różnych proweniencji) jest przekonanie o upadku Ducha i uwięzieniu w świecie. (pl)
- Гно́зис (гно́сис) (от греч. γνώσις — «знание») — высшее, эзотерическое, откровенное, мистическое знание. Центральное понятие гностицизма. В раннем христианстве эзотерическому знанию гностиков противопоставляется идеал «истинного», христианского гнозиса — высшего проникновенного богопознания. Заметное распространение понятие получает в оккультно-мистических учениях Нового времени и XX века. В Новое время гнозис был составной частью ряда оккультных учений. В XX веке приобрёл широкую популярность в рамках новых религиозных, духовных и мистических движений. (ru)
- O gnosticismo (do grego Γνωστικισμóς; romaniz.: gnostikismós; de Γνωσις, gnosis: 'gnose', e gnostikos: 'conhecedor, sábio') é um conjunto de correntes filosófico-religiosas sincréticas oriundas da região do mediterrâneo durante os séculos I e II d.C., alicerçado em interpretações de relatos bíblicos e apócrifos pelo viés filosófico médio-platônico e de cultos de mistérios greco-romanos e orientais. Mesclara-se ao cristianismo primitivo dos primeiros séculos desta era, e fora condenado como heresia após um período de prestígio entre os intelectuais cristãos. (pt)
- Gnosticism (från det gammalgrekiska ordet γνωστικός gnostikos, ungefär "att besitta kunskap") är ett samtida begrepp för en uppsättning religiösa idéer som frodades i det judisk-kristna kulturområdet runt år 1–200. Baserat på en viss tolkning av Torah och andra religiösa skrifter trodde dess anhängare att världen skapats av en emanation av Gud som fångat en ursprunglig gudsgnista i människans kropp, en gnista som kunde befrias genom gnosis (andlig insikt). (sv)
- Гностицизм (от др.-греч. γνωστικός, «обладающий знанием») – собрание религиозных идей и систем, возникших в конце I века нашей эры среди иудейских и ранних христианских сект. Последователи гностицизма ставили личное духовное знание (гнозис) выше ортодоксальных учений, традиций и авторитета традиционных религиозных институтов. Считая материальное существование порочным или злым, гностическая космогония обычно проводит различие между верховным, скрытым Богом и злобным меньшим божеством (иногда связанным с Яхве Ветхого Завета), ответственным за создание материальной вселенной. Гностики считали главным элементом спасения прямое познание верховной божественности в форме мистического или эзотерического постижения. Многие гностические тексты имеют дело не с концепциями греха и раскаяния, а с иллю (ru)
- Гностици́зм (від лат. gnostikos «обізнаний»; грец. γνῶσις «знання») — низка релігійних течій, що розвивалися паралельно з християнством. Гностицизм, в його розвинених формах, представляв собою поєднання східних і елліністичних мотивів з християнською інтерпретацією історії та призначення людства. Загальним для гностичних систем є різкий дуалізм — протиставлення духу і матерії. В основі гностичного міфу лежало уявлення, що світ наповнений злом і це зло жодним чином не могло бути створене Богом. Звідси слідувало, що світ створений або обмеженою у своїй могутності силою, або наперед визначено злою, яку гностики іменують Деміургом. Мета гностицизму полягає у возз'єднанні людини зі справжнім Богом завдяки таємному знанню — гнозису. Із гностицизмом пов'язане виникнення маніхейства. Він справив з (uk)
|
