| dbo:abstract
|
- أنشأت النازية نظامًا متطورًا للدعاية، استخدمت التقنيات الجديدة للقرن العشرين، بما في ذلك السينما. أغرقت النازية الجماهير عن طريق الشعارات التي كانت تستهدف مباشرة غرائز وعواطف الناس. قيم النازيون الفيلم كأداة دعائية لقوة هائلة. لم يكن الاهتمام الذي اكتسبه أدولف هتلر ووزير الدعاية له جوزيف جوبلز في الفيلم نتيجة لفتنة شخصية فقط. تم التخطيط لاستخدام الفيلم للدعاية من قبل حزب العمال الألماني الاشتراكي الوطني في وقت مبكر من عام 1930، عندما أنشأ الحزب لأول مرة قسمًا للأفلام. (ar)
- Die nationalsozialistische Filmpolitik wurde im Wesentlichen nach der Machtübernahme Hitlers und seiner NSDAP zur Errichtung einer völkisch-nationalistischen Diktatur im Deutschen Reich betrieben (vgl. Zeit des Nationalsozialismus). Sie ist untrennbar mit Joseph Goebbels’ Reichsministerium für Volksaufklärung und Propaganda verbunden. Goebbels ernannte sich selbst zum „Schirmherrn des deutschen Films“, der durch eine Vielzahl von Maßnahmen wie Steuerung und Kontrolle der Filmproduktion, Zensur, „Arisierung“, Repressionen sowie Förderung einzelner Künstler und Unternehmer die deutsche Filmindustrie zu einem wichtigen Teil des NS-Propagandaapparates machte. Da Unterhaltung im Nationalsozialismus eine politische Funktion hatte, ist es kein Widerspruch, dass die Mehrzahl der Spielfilme im Dritten Reich scheinbar unpolitischer Natur war. Nachdem die NSDAP bereits in der Stummfilmzeit Erfahrung mit der Produktion von Wahlkampffilmen gesammelt hatte, konzentrierte sich die nationalsozialistische Filmpolitik nach dem Regierungsantritt (1933) auf die Gleichschaltung und Indienstnahme der deutschen Filmindustrie. Dieser Gleichschaltungsprozess verlief außerordentlich erfolgreich und integrierte 1938 auch die Filmwirtschaft des angeschlossenen Österreichs (Ostmark bzw. Alpen- und Donaugaue). Der Prozess erreichte seinen Abschluss 1942 mit der Gründung des staatsmonopolistischen UFA-Konzerns. Über alle politischen Ziele hinaus waren Joseph Goebbels, Hermann Göring und Adolf Hitler vom Film auch persönlich fasziniert. (de)
- El nazismo creó un elaborado sistema de propaganda, que utilizó las nuevas tecnologías del siglo XX, incluyendo el cine. El nazismo sedujo a las masas por medio de lemas que fueron dirigidos a los instintos y emociones del pueblo. Los nazis valoraban las películas como un instrumento de propaganda con enorme poder. El interés que Adolf Hitler y su ministro de propaganda Joseph Goebbels tenían en la cinematografía no solo era el resultado de una fascinación personal. El uso de películas como propaganda fue planeado por el Partido Nacionalsocialista Obrero Alemán en una fecha tan temprana como 1930, cuando el Partido estableció por primera vez un departamento cinematográfico. (es)
- Nazism created an elaborate system of propaganda, which made use of the new technologies of the 20th century, including cinema. Nazism courted the masses by the means of slogans that were aimed directly at the instincts and emotions of the people. The Nazis valued film as a propaganda instrument of enormous power. The interest that Adolf Hitler and his propaganda minister Joseph Goebbels took in film was not only the result of a personal fascination. The use of film for propaganda had been planned by the Nazi Party as early as 1930, when the party first established a film department. (en)
- Nazisme menciptakan sebuah sistem propaganda, yag memakai teknologi-teknologi baru dari abad ke-20, termasuk sinema. Nazime menghimpun massa sebagai alat slogan yang ditujukan langsung kepada insting dan emosi masyarakat. Nazi menilai film sebagai alat propaganda dari kekuasaan. Peminatan Adolf Hitler dan Joseph Goebbels membuat film tak sekadar hasil dari pembiusan pribadi. Pemakaian film untuk propaganda telah direncanakan oleh pada awal 1930, saat partai tersebut mula-mula mendirikan departemen film. (in)
- La période du cinéma sous le Troisième Reich est l'histoire du cinéma allemand entre 1933 et 1945. Ce cinéma est marqué d'abord par une « aryanisation » radicale, c'est-à-dire l'éloignement des artistes juifs, ainsi que par l'étatisation progressive des structures artistiques et par des orientations politiques marquées. Il fait suite à la période plus diversifiée artistiquement parlant du cinéma sous la République de Weimar, que d'aucuns ont qualifiée d'« âge d'or du cinéma allemand ». Néanmoins, contrairement à une idée répandue, les films de propagande ne représentent qu'une infime partie des métrages réalisés sous le régime nazi. Joseph Goebbels, ministre de la Propagande et de l'Éducation du peuple, qui a sous sa tutelle l'industrie cinématographique allemande, la mène certes d'une main de fer, notamment en imposant ses choix dans diverses scénarios ou pour un acteur ou une actrice en particulier. Mais il a compris, dès 1933, que le public se désintéresse des films marqués idéologiquement. Ainsi, les films réalisés sous le Troisième Reich ne seront pas des odes au régime, mais la plupart du temps des divertissements ou des films historiques, parfois et discrètement marqués d'anglophobie et d'antisémitisme. Par ailleurs, la mise au pas du cinéma allemand a affaibli son potentiel de modernité « internationale ». L’histoire du cinéma n’a pas vraiment retenue les noms des réalisateurs des films tournés sous Goebbels en dehors de Leni Riefenstahl, Veit Harlan ou Pabst qui restent aujourd'hui encore auréolés de prestige. Les thèmes traités dans les longs métrages nazis changent au gré de la situation géopolitique de l'Allemagne. Ainsi, Le Juif Süss, réalisé par Veit Harlan en 1940 obtient un grand succès et est considéré comme emblématique de l'incursion nazie et antisémite dans le cinéma allemand. Réalisé en 1944, Kolberg, en s'inspirant d'un évènement historique des guerres napoléoniennes, vise à redonner espoir et combativité au peuple alors que la Seconde Guerre mondiale est quasiment perdue pour l'Allemagne. Entre 1933 et 1945, le cinéma allemand est le deuxième cinéma du monde quant au nombre de films produits, qui sont diffusés progressivement dans toute l'Europe occupée. Il bénéficie de nombreuses avancées technologiques et artistiques, notamment par le travail de cadrage et d'ambiance de Leni Riefenstahl (usage du travelling, de caméras sur rails et de caméras sous-marines) ou l'invention du cinéma en couleur avec Agfacolor, dont le film La Belle Diplomate est le premier à utiliser la technique. (fr)
- Il nazismo diede vita a un elaborato sistema di propaganda, con l'uso delle nuove tecnologie pertinenti alla settima arte: il cinema. Esso si appellava alle masse mediante slogan che puntavano direttamente agli istinti e alle emozioni della gente: per questa ragione non sorprende affatto che i nazisti considerassero il film come uno strumento propagandistico di enorme portata. L'interesse dimostrato da Adolf Hitler e dal suo ministro della propaganda Joseph Goebbels per i film, non fu solamente il risultato di una passione personale. La strumentalizzazione del film per propaganda fu pianificata dal Partito Nazionalsocialista Tedesco dei Lavoratori nel 1930, allorché il partito stesso creò per la prima volta una sezione dedicata ai film. Film che ebbero, secondo lo storico Saul Friedländer, come tema dominante gli ebrei, considerati "dal mito nazista" da una parte «"un prodotto di scarto" e un "problema clinico" [...]», e dall'altra una minacciaː «l'umanità ariana si trovava dinnanzi il pericolo mortale di un dominio ebraico del mondo [...]». (it)
- Kinematografia III Rzeszy powstała w 1933 po dojściu do władzy Adolfa Hitlera w Niemczech i służyła głównie do celów propagandowych. Była całkowicie podporządkowana i kontrolowana przez Ministerstwo Propagandy i Oświecenia Publicznego kierowane przez Josepha Goebbelsa. Stworzony przez niego złożony system propagandowy, do swych celów wykorzystywał wiele nowych zdobyczy technologicznych XX wieku, w tym także kino. Naziści uznawali je za bardzo cenny instrument, za pomocą którego mogli wpływać na masy i propagować swoją ideologię. Służyły do tego także stosowne hasła oddziałujące bezpośrednio na ludzkie instynkty i emocje. Wraz z przejęciem władzy przez Hitlera zmieniły się także reguły dotychczas rządzące kinem, w którym nie było już miejsca dla Żydów, a filmy podporządkowano trzem zasadom: wodzostwa, rasy i niemieckiej wspólnoty narodowej. Z siedemnastu wytwórni filmowych, które istniały w 1939 w Niemczech prym wiodły: UFA, , i Bavaria Film. Najważniejszą z nich była, powstała jeszcze w czasie I wojny światowej UFA. (pl)
- ナチスの映画政策（ドイツ語: nationalsozialistische Filmpolitik）は、基本的にはアドルフ・ヒトラーとナチ党による権力掌握の後、ドイツ国にフェルキッシュかつナショナリスティックな独裁体制を確立するためのもので（ナチ時代を参照）、ヨーゼフ・ゲッベルスが率いた帝国国民啓蒙宣伝省と密接に関連していた。 ゲッベルスは「ドイツ映画の庇護者」を自認し、映画制作の管理・統制、、「アーリア化」、個々のアーティストや企業への抑圧や助成といった様々な措置を通じて、ドイツ映画産業をナチのプロパガンダ装置における枢要部として取り込んでいった。ナチズムにおいては、娯楽にさえも政治的な機能が付与されていたため、第三帝国のの大半が一見すると非政治的なことと矛盾しない。 ナチ党は無声映画時代に選挙運動映画の制作の経験を積み、1933年に政権を獲得するとドイツ映画産業の画一化と利用に焦点を当てた。画一化は大いに成功し、さらに1938年にはオーストリアの映画産業（オストマルク、または）も加わった。この過程は、最終的に1942年に国家独占企業のUFIコンツェルンの創設に至った。あらゆる政治的目標を別にして、ヨーゼフ・ゲッベルス、ヘルマン・ゲーリング、アドルフ・ヒトラーは個人的に映画に魅了されていたのである。 (ja)
- «С 30 января 1933 года ни одна другая отрасль промышленности не испытывает такого пристального внимания партии и правительства, как кинематограф. В принципе мы можем этим гордиться. Сам фюрер повторял в беседах с деятелями кинематографа слова о своей привязанности к кино, свидетельством которой является его восприимчивая и яркая натура. При такой любви фюрера и его министра пропаганды к кинематографу не может показаться странным, что партия и государство объявили его народным и культурным достоянием», — писал Оскар Кальбус в книге «О становлении немецкого киноискусства». 28 марта 1933 года в отеле «Кайзерхоф» министр пропаганды Йозеф Геббельс впервые выступил перед кинематографистами: «Я счастлив, что могу говорить как человек, который на протяжении всей своей жизни никогда не чуждался немецкого кино, а, наоборот, всегда был страстным поклонником киноискусства и поэтому намеревается вывести это киноискусство на уровень, соответствующий немецкой силе и немецкому гению. Национальная революция не ограничилась только политикой, она распространилась на области экономики, культуры, внутренней и внешней политики, а также на кино. Кино может обладать высокими художественными достоинствами, но с помощью своих дурных взглядов оказать пагубное воздействие, как, например „Броненосец Потёмкин“. Другие фильмы, как, например, „Нибелунги“, показывают, что воздействие зависит не от темы самой по себе, а от того способа, с помощью которого эта тема раскрывается». В своей речи Геббельс также заявил об обязанности государства принимать регулирующие меры: «Искусство свободно. Впрочем, оно должно привыкнуть к определённым нормам». (ru)
- O cinema na Alemanha Nazista foi um dos meios utilizado no sistema de propaganda nazista. Os nazistas valorizaram o filme como um instrumento de propaganda de enorme poder. O interesse que Adolf Hitler e seu ministro da Propaganda Joseph Goebbels teve no cinema não era apenas o resultado de um fascínio pessoal. A instrumentalização do filme para a propaganda tinha sido planejado pelo Partido Nazista já em 1930, quando se tornou o primeiro partido a estabelecer um departamento de cinema. (pt)
- — писав Оскар Кальбус в книзі «Про становлення німецького кіномистецтва».28 березня 1933 року в готелі «Кайзергоф» міністр пропаганди Йозеф Геббельс вперше виступив перед кінематографістами: Я щасливий, що можу говорити як людина, яка протягом всього свого життя ніколи не цуралась німецького кіно, а, навпаки, завжди була пристрасним шанувальником кіномистецтва і тому має намір вивести це кіномистецтво на рівень, відповідний німецькій силі і німецького генія. Національна революція не обмежилася тільки політикою, вона поширилась на області економіки, культури, внутрішньої і зовнішньої політики, а також на кіно. Кіно може володіти високими художніми достоїнствами, але з допомогою своїх поганих поглядів зробити згубний вплив, як, наприклад, «Броненосець Потьомкін». Інші фільми, як, наприклад, «Нібелунги», показують, що вплив залежить не від теми самої по собі, а від того способу, за допомогою якого ця тема розкривається. У своїй промові Геббельс також заявив про обов'язки держави приймати регулювальні заходи: «Мистецтво вільне. Втім, воно має звикнути до певних норм». (uk)
- 納粹主義創造了一個利用了20世紀新技術的精緻的宣傳系統，而電影也是其中一部分。 納粹黨重視電影並將其作為有巨大力量的宣傳工具。納粹黨在1930年代早期就成立了電影部門並利用電影作為宣傳工具。在納粹黨執政之後，還和外國合作拍攝電影。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- أنشأت النازية نظامًا متطورًا للدعاية، استخدمت التقنيات الجديدة للقرن العشرين، بما في ذلك السينما. أغرقت النازية الجماهير عن طريق الشعارات التي كانت تستهدف مباشرة غرائز وعواطف الناس. قيم النازيون الفيلم كأداة دعائية لقوة هائلة. لم يكن الاهتمام الذي اكتسبه أدولف هتلر ووزير الدعاية له جوزيف جوبلز في الفيلم نتيجة لفتنة شخصية فقط. تم التخطيط لاستخدام الفيلم للدعاية من قبل حزب العمال الألماني الاشتراكي الوطني في وقت مبكر من عام 1930، عندما أنشأ الحزب لأول مرة قسمًا للأفلام. (ar)
- El nazismo creó un elaborado sistema de propaganda, que utilizó las nuevas tecnologías del siglo XX, incluyendo el cine. El nazismo sedujo a las masas por medio de lemas que fueron dirigidos a los instintos y emociones del pueblo. Los nazis valoraban las películas como un instrumento de propaganda con enorme poder. El interés que Adolf Hitler y su ministro de propaganda Joseph Goebbels tenían en la cinematografía no solo era el resultado de una fascinación personal. El uso de películas como propaganda fue planeado por el Partido Nacionalsocialista Obrero Alemán en una fecha tan temprana como 1930, cuando el Partido estableció por primera vez un departamento cinematográfico. (es)
- Nazism created an elaborate system of propaganda, which made use of the new technologies of the 20th century, including cinema. Nazism courted the masses by the means of slogans that were aimed directly at the instincts and emotions of the people. The Nazis valued film as a propaganda instrument of enormous power. The interest that Adolf Hitler and his propaganda minister Joseph Goebbels took in film was not only the result of a personal fascination. The use of film for propaganda had been planned by the Nazi Party as early as 1930, when the party first established a film department. (en)
- Nazisme menciptakan sebuah sistem propaganda, yag memakai teknologi-teknologi baru dari abad ke-20, termasuk sinema. Nazime menghimpun massa sebagai alat slogan yang ditujukan langsung kepada insting dan emosi masyarakat. Nazi menilai film sebagai alat propaganda dari kekuasaan. Peminatan Adolf Hitler dan Joseph Goebbels membuat film tak sekadar hasil dari pembiusan pribadi. Pemakaian film untuk propaganda telah direncanakan oleh pada awal 1930, saat partai tersebut mula-mula mendirikan departemen film. (in)
- ナチスの映画政策（ドイツ語: nationalsozialistische Filmpolitik）は、基本的にはアドルフ・ヒトラーとナチ党による権力掌握の後、ドイツ国にフェルキッシュかつナショナリスティックな独裁体制を確立するためのもので（ナチ時代を参照）、ヨーゼフ・ゲッベルスが率いた帝国国民啓蒙宣伝省と密接に関連していた。 ゲッベルスは「ドイツ映画の庇護者」を自認し、映画制作の管理・統制、、「アーリア化」、個々のアーティストや企業への抑圧や助成といった様々な措置を通じて、ドイツ映画産業をナチのプロパガンダ装置における枢要部として取り込んでいった。ナチズムにおいては、娯楽にさえも政治的な機能が付与されていたため、第三帝国のの大半が一見すると非政治的なことと矛盾しない。 ナチ党は無声映画時代に選挙運動映画の制作の経験を積み、1933年に政権を獲得するとドイツ映画産業の画一化と利用に焦点を当てた。画一化は大いに成功し、さらに1938年にはオーストリアの映画産業（オストマルク、または）も加わった。この過程は、最終的に1942年に国家独占企業のUFIコンツェルンの創設に至った。あらゆる政治的目標を別にして、ヨーゼフ・ゲッベルス、ヘルマン・ゲーリング、アドルフ・ヒトラーは個人的に映画に魅了されていたのである。 (ja)
- O cinema na Alemanha Nazista foi um dos meios utilizado no sistema de propaganda nazista. Os nazistas valorizaram o filme como um instrumento de propaganda de enorme poder. O interesse que Adolf Hitler e seu ministro da Propaganda Joseph Goebbels teve no cinema não era apenas o resultado de um fascínio pessoal. A instrumentalização do filme para a propaganda tinha sido planejado pelo Partido Nazista já em 1930, quando se tornou o primeiro partido a estabelecer um departamento de cinema. (pt)
- 納粹主義創造了一個利用了20世紀新技術的精緻的宣傳系統，而電影也是其中一部分。 納粹黨重視電影並將其作為有巨大力量的宣傳工具。納粹黨在1930年代早期就成立了電影部門並利用電影作為宣傳工具。在納粹黨執政之後，還和外國合作拍攝電影。 (zh)
- Die nationalsozialistische Filmpolitik wurde im Wesentlichen nach der Machtübernahme Hitlers und seiner NSDAP zur Errichtung einer völkisch-nationalistischen Diktatur im Deutschen Reich betrieben (vgl. Zeit des Nationalsozialismus). Sie ist untrennbar mit Joseph Goebbels’ Reichsministerium für Volksaufklärung und Propaganda verbunden. Goebbels ernannte sich selbst zum „Schirmherrn des deutschen Films“, der durch eine Vielzahl von Maßnahmen wie Steuerung und Kontrolle der Filmproduktion, Zensur, „Arisierung“, Repressionen sowie Förderung einzelner Künstler und Unternehmer die deutsche Filmindustrie zu einem wichtigen Teil des NS-Propagandaapparates machte. Da Unterhaltung im Nationalsozialismus eine politische Funktion hatte, ist es kein Widerspruch, dass die Mehrzahl der Spielfilme im Drit (de)
- La période du cinéma sous le Troisième Reich est l'histoire du cinéma allemand entre 1933 et 1945. Ce cinéma est marqué d'abord par une « aryanisation » radicale, c'est-à-dire l'éloignement des artistes juifs, ainsi que par l'étatisation progressive des structures artistiques et par des orientations politiques marquées. Il fait suite à la période plus diversifiée artistiquement parlant du cinéma sous la République de Weimar, que d'aucuns ont qualifiée d'« âge d'or du cinéma allemand ». Néanmoins, contrairement à une idée répandue, les films de propagande ne représentent qu'une infime partie des métrages réalisés sous le régime nazi. Joseph Goebbels, ministre de la Propagande et de l'Éducation du peuple, qui a sous sa tutelle l'industrie cinématographique allemande, la mène certes d'une mai (fr)
- Il nazismo diede vita a un elaborato sistema di propaganda, con l'uso delle nuove tecnologie pertinenti alla settima arte: il cinema. Esso si appellava alle masse mediante slogan che puntavano direttamente agli istinti e alle emozioni della gente: per questa ragione non sorprende affatto che i nazisti considerassero il film come uno strumento propagandistico di enorme portata. L'interesse dimostrato da Adolf Hitler e dal suo ministro della propaganda Joseph Goebbels per i film, non fu solamente il risultato di una passione personale. (it)
- Kinematografia III Rzeszy powstała w 1933 po dojściu do władzy Adolfa Hitlera w Niemczech i służyła głównie do celów propagandowych. Była całkowicie podporządkowana i kontrolowana przez Ministerstwo Propagandy i Oświecenia Publicznego kierowane przez Josepha Goebbelsa. Stworzony przez niego złożony system propagandowy, do swych celów wykorzystywał wiele nowych zdobyczy technologicznych XX wieku, w tym także kino. Naziści uznawali je za bardzo cenny instrument, za pomocą którego mogli wpływać na masy i propagować swoją ideologię. Służyły do tego także stosowne hasła oddziałujące bezpośrednio na ludzkie instynkty i emocje. Wraz z przejęciem władzy przez Hitlera zmieniły się także reguły dotychczas rządzące kinem, w którym nie było już miejsca dla Żydów, a filmy podporządkowano trzem zasadom: (pl)
- — писав Оскар Кальбус в книзі «Про становлення німецького кіномистецтва».28 березня 1933 року в готелі «Кайзергоф» міністр пропаганди Йозеф Геббельс вперше виступив перед кінематографістами: Я щасливий, що можу говорити як людина, яка протягом всього свого життя ніколи не цуралась німецького кіно, а, навпаки, завжди була пристрасним шанувальником кіномистецтва і тому має намір вивести це кіномистецтво на рівень, відповідний німецькій силі і німецького генія. Національна революція не обмежилася тільки політикою, вона поширилась на області економіки, культури, внутрішньої і зовнішньої політики, а також на кіно. Кіно може володіти високими художніми достоїнствами, але з допомогою своїх поганих поглядів зробити згубний вплив, як, наприклад, «Броненосець Потьомкін». Інші фільми, як, наприклад, (uk)
- «С 30 января 1933 года ни одна другая отрасль промышленности не испытывает такого пристального внимания партии и правительства, как кинематограф. В принципе мы можем этим гордиться. Сам фюрер повторял в беседах с деятелями кинематографа слова о своей привязанности к кино, свидетельством которой является его восприимчивая и яркая натура. При такой любви фюрера и его министра пропаганды к кинематографу не может показаться странным, что партия и государство объявили его народным и культурным достоянием», — писал Оскар Кальбус в книге «О становлении немецкого киноискусства». (ru)
|
