| dbo:abstract
|
- El participi és una forma no personal del verb que té un caràcter molt proper a l'adjectiu. De fet molts dels actuals adjectius són antics participis. El participi sol funcionar, en les llengües indoeuropees, per formar els temps compostos i passius, amb un auxiliar (he anat, he ido, I have gone…). Hi ha participis irregulars però la majoria es formen a partir de l'arrel de l'infinitiu afegint una terminació específica segons l'idioma. Existeix la construcció absoluta del participi, en què és el nucli d'una proposició subordinada que modifica tota l'oració principal (acabats els deures, va sortir a jugar). En tant que verb, el participi pot portar en aquests casos qualsevol complement sintàctic. (ca)
- Příčestí (participium, z lat. participare – „mít účast“; české označení vzniklo obrozeneckým převzetím ruského pričástije, což je částečný kalk z latiny) je neurčitý jmenný tvar slovesa, který má v jazyce různé funkce:
* účast na tvorbě složených slovesných časů;
* účast na tvorbě trpného rodu;
* funkce přívlastku;
* alternativa k vedlejším větám (větné kondenzátory);
* a jiné. Příčestí jsou často základem tvorby přídavných jmen (deverbální adjektiva), např. koupen > koupený, minul > minulý, a podstatných jmen (deverbální substantiva), zakoupen > zakoupení. Počet druhů příčestí se v různých jazycích liší. Existují např. minulé, trpné (pasivní), supinum, , , přechodníky (transgresivy) aj. (cs)
- Η μετοχή είναι ρηματικός τύπος που φανερώνει χρόνο και διάθεση. Η μετοχή της παθητικής φωνής μοιάζει με όνομα Επίθετο αφού έχει γένη και κλίνεται. Η μετοχή λοιπόν είναι κατά ένα μέρος ρήμα (χρόνος, διάθεση) και κατά ένα μέρος όνομα (γένος, κλίση), δηλαδή μετέχει και στα δύο είδη του λόγου. Η ενεργητική μετοχή φανερώνει τον τρόπο που εκδηλώνεται η ενέργεια του ρήματος, και είναι άκλιτη. Έχει κατάληξη -οντας (π.χ. τρέχοντας) ή -ώντας (π.χ. τραβώντας). Η παθητική μετοχή φανερώνει ότι η ενέργεια του ρήματος έχει επηρεάσει το υποκείμενο σε παρελθόντα χρόνο, και είναι κλιτή με τρία γένη (αρσενικό, θηλυκό, ουδέτερο) και δύο αριθμούς (ενικό, πληθυντικό). Έχει κατάληξη (για το αρσενικό γένος):
* συνήθως, -μένος, π.χ. φοβισμένος, κοιμισμένος.
* αν είναι προπαροξύτονη, -όμενος, π.χ. ερχόμενος. Ειδικά οι μετοχές που προέρχονται από ρήματα δεύτερης συζυγίας καταλήγουν σε -ώμενος, π.χ. περισπώμενος.
* αν είναι παροξύτονη, -ωμένος, π.χ. αγχωμένος. Ορισμένες μετοχές, με την συχνή χρήση, μετατρέπονται σε ουσιαστικά, π.χ. η Οικουμένη (ήταν αρχικά η Οικουμένη Γη). (el)
- Ein Partizip (lateinisch participium, von particeps „teilhabend“; Plural: Partizipien) ist eine grammatische Form (Partizipialform), die von einem Verb abgeleitet wird und dabei teilweise Eigenschaften eines Adjektivs erwirbt, teilweise aber auch Eigenschaften eines Verbs beibehält. Die Bezeichnung „Partizip“ und ebenso die deutsche Bezeichnung Mittelwort bringen diese Eigenart zum Ausdruck, an zwei Kategorien zugleich teilzuhaben, nämlich Verb und Adjektiv. In ähnlicher Art gibt es auch Zwischenstufen zwischen Verb und Substantiv, die als Gerundien bezeichnet werden. Deutsche Beispiele für Partizipien sind die Formen auf -end wie spielend (zum Verb spielen; sogenanntes „Partizip Präsens“) und die Formen auf ge- wie gespielt (sogenanntes „Partizip Perfekt“). In der traditionellen Grammatik wurden Partizipien oft als eigene Wortart neben Verb, Adjektiv, Substantiv etc. aufgezählt; in der heutigen Sprachwissenschaft wird diese Sicht jedoch nicht geteilt, sondern Partizipien werden als Wörter oder sogar Konstruktionen angesehen, bei denen in wechselnden Anteilen verbale und adjektivische Komponenten enthalten sind. Die meisten germanistischen Lehrbücher und Schulgrammatiken bezeichnen Partizipien als Verbformen. Verbale Eigenschaften von Partizipien können darin bestehen, dass sie teilweise mit den üblichen Ergänzungen des Verbs kombiniert werden und dass sie traditionell nach Zeitstufe und Aktiv/Passiv unterschieden werden. Sie zeigen jedoch nie Merkmale von finiten Verbformen (Zahl, Person und Modus), und bei der „Zeitstufe“ handelt es sich nie um ein echtes deiktisches (also finites) Tempus, sondern um relative Zeitverhältnisse, wie sie auch sonst im Infinitiv möglich sind (vgl. den Infinitiv des Perfekts wie in gespielt zu haben). Adjektivische Eigenschaften von Partizipien können z. B. darin bestehen, dass sie als Attribute zu einem Substantiv auftreten können, wobei sie im Deutschen auch die Flexion von Adjektiven aufweisen, etwa die Endung -e in spielende Kinder. Die grammatischen Eigenschaften von Partizipien sind jedoch uneinheitlich; eine Hauptschwierigkeit des Begriffs besteht darin, dass unter der Bezeichnung „Partizip“ meist alle Varianten zusammengefasst werden, die äußerlich die gleiche Form haben (also im Deutschen mit -end, ge-), auch wenn sie ganz verschiedene grammatische Eigenschaften aufweisen. Zum Beispiel ist die flektierte attributive Form wie in gespielte Überraschung eindeutig adjektivisch, die äußerlich gleiche Form in Hilfsverbkonstruktionen des Deutschen, etwa Die Kinder haben Fußball gespielt ist eindeutig eine infinite Verbform. Daneben gibt es Verwendungen von Partizipien als adverbiale Bestimmung, die schwerer einzuordnen sind. Die Redeweise von einem Zwischenstatus des Partizips kann also verschieden ausgelegt werden: Es kann gemeint sein, dass ein Mittelwort im echten Sinn vorliegt, das also verbale und adjektivische Eigenschaften gleichzeitig aufweist, oder dass es sich um Formen handelt, die zwischen klar adjektivischen und klar verbalen Verwendungen wechseln. Partizipien finden sich in verschiedenen Sprachen der Welt, teils auch in anderen „Zeitstufen“ (vor allem Partizipien des Futurs) oder mit anderen Ausprägungen der Aktiv/Passiv-Unterscheidung. Die Erscheinung, dass, wie im Deutschen, Präsenspartizipien „aktivisch“ sind und Perfektpartizipien „passivisch“ sind, findet sich auch in anderen Sprachen als Tendenz wieder, allerdings bei weitem nicht ausnahmslos (Slawische Sprachen haben beispielsweise Perfekt-Aktiv-Partizipien). Es gibt auch Partizipien, die sich hinsichtlich der Aktiv/Passiv-Unterscheidung neutral verhalten. (de)
- Participo (de la lat.: participium pri particeps „partoprena“) estas infinita verbformo. La nomo aludas la partoprenon al la ecoj kaj de adjektivoj kaj ankaŭ de verboj. Participo estas verba moduso kombinanta la ecojn de verbo kaj nomo: amata, amanta estas adjektivaj participoj; amate, amante estas adverbaj participoj; amato, amanto estas substantivaj participoj; amato estas pasiva participo; amanto estas aktiva participo. (eo)
- Partizipioa (latinetik eratorri zen: participare «esku / parte hartu») aditz eta izenondoen artean dagoen hitza da. Oraindik irauten duen (edo iraungo duen/irauten zuen) edo amaitutako ekintza bat adierazten du izenondoen eran. Partizipioak perfektuak (ekintzaren emaitza azpimarratzen denean esaldian) edo inperfektuak (emaitza ez da azpimarratzen) izan daitezke, baita aktiboak (norbaitek edo zerbaitek jarduten duenean) edo pasiboak ere. (eu)
- El participio es, en gramática, la forma no personal del verbo que este toma para funcionar como adjetivo sin perder del todo su naturaleza verbal. Esta condición de participar de ambas naturalezas es la que da origen a su nombre, tal como afirmaba el Diccionario de la lengua española de la RAE en algunas de sus ediciones anteriores. En algunas lenguas, como el latín, existe más de un participio. (es)
- En grammaire, le participe est un mode du verbe qui lui donne les caractéristiques d'un adjectif. De ce fait, il « participe » à la fois d'une nature verbale et d'une nature de qualificatif. Dans les langues flexionnelles, il ne se conjugue pas mais peut se fléchir comme un adjectif, d'autant plus quand il accompagne un nom, avec lequel il peut s'accorder. En français, le participe passé s'accorde orthographiquement (par exemple chanté, -ée ; -és, -ées = « qui est chanté, -ée ; qui sont chantés, -ées ») mais pas le participe présent (chantant = qui chante). Dans certaines langues, telles que le latin, il existe non seulement les participes passé et présent mais aussi un participe futur : par exemple, morituri, « allant mourir », est le nominatif masculin pluriel du participe futur du verbe latin morire, « mourir ». En revanche, son héritage verbal lui permet de recevoir des compléments et des marques temporelles. Il sert de second élément, apportant le sens lexical, dans un temps composé : « j'ai marché ». (fr)
- In linguistics, a participle (PTCP) (from Latin participium a "sharing, partaking") is a nonfinite verb form that has some of the characteristics and functions of both verbs and adjectives. More narrowly, participle has been defined as "a word derived from a verb and used as an adjective, as in a laughing face". “Participle” is a traditional grammatical term from Greek and Latin that is widely used for corresponding verb forms in European languages and analogous forms in Sanskrit and Arabic grammar. Cross-linguistically, participles may have a range of functions apart from adjectival modification. In European and Indian languages, the past participle is used to form the passive voice. In English, participles are also associated with periphrastic verb forms (continuous and perfect) and are widely used in adverbial clauses. In non-Indo-European languages, ‘participle’ has been applied to forms that are alternatively regarded as converbs (see Sireniki Eskimo below), gerunds, gerundives, transgressives, and nominalised verbs in complement clauses. As a result, ‘participles’ have come to be associated with a broad variety of syntactic constructions. (en)
- Partisip atau modus partisip adalah modus adjektiva yang berasal dari verba, menggambarkan partisipasi dalam tindakan yang dilakukan oleh kata kerja. Sebagai adjektiva, partisip menerangkan dan memiliki jumlah kelamin dan kasus yang sama dengan kata benda atau kata ganti yang diterangkannya. Sebagai verba, partisip menerangkan dan memodifikasi kata kerja dalam kalimat utama. Selain itu, partisip juga memiliki karakteristik dari verba, yaitu: mempunyai , , subjek, ataupun objek.
* l
*
* s (in)
- 分詞（ぶんし）は準動詞の一種であり、動詞が形容詞としての用法をあわせ持つものである。分詞には現在分詞と過去分詞、ラテン語や古典ギリシア語などには未来分詞がある。分詞は形容詞としての機能を持つのが普通だが、分詞構文では副詞としての機能も持つ。 「分詞」という用語は印欧語に対して用いることが多いが、その他の言語でも類似の活用形に用いることがある。 また、ロシア語等では分詞に類するものとして、動詞から派生した形容詞・副詞である形動詞・副動詞がある。 (ja)
- Il participio è un modo verbale molto vicino all'aggettivo e al sostantivo. Deve il suo nome al fatto che partecipa (in latino partem capit, cioè prende parte) a queste categorie. Ha in italiano due tempi, il presente e il passato.
* Gli usi del participio presente come verbo (volante, rimanente, partente) sono poco frequenti nelle lingue romanze, dove le forme hanno in genere più la funzione di aggettivi e sostantivi.
* Il passato (per esempio volato, rimasto, partito), invece, è di importanza fondamentale per i loro sistemi verbali, il che è evidente nella formazione di tempi composti come il passato prossimo.
* Diverse lingue come il latino o l'Esperanto dispongono inoltre di una forma del futuro. (it)
- 언어학에서, 분사(分詞, ptcp, 영어: Participle)는 수많은 시제로 완벽하거나 연속적인 문법상적 측면을 구성하는 준동사의 한 형태이다. 분사는 형용사나 부사의 역할도 할 수 있다. 예를 들어, 삶은 감자(boiled potato)에서, 삶은(boiled)은 명사 감자(potato)를 형용사적으로 변형시킨 동사 삶다(boil)의 과거분사이고, 우리를 지치게 만들다(ran us ragged)에서 지친(ragged)은 동사 rag의 과거분사이고, 동사 -되다(ran, -하게 만들다로 쓰인)에 부사의 자격을 부여하는 것이다. (ko)
- Het deelwoord of participium is een onbepaalde werkwoordsvorm. Het woord deelwoord duidt aan dat het woord eigenschappen deelt van zowel werkwoorden als naamwoorden. (nl)
- Imiesłów przymiotnikowy – forma czasownika połączonego z rzeczownikiem. W języku polskim imiesłów przymiotnikowy jest formą nieosobową, która odpowiada na pytania jaki? jaka? jakie? i odmienia się przez przypadki, liczby i rodzaje (jak przymiotniki). Rozróżniamy imiesłowy przymiotnikowe czynne i bierne. Imiesłowy przymiotnikowe czynne mają końcówki: -ący, -ąca, -ące (np. robiący, idąca, płaczące, krzyczące), lub -ły, -ła, -łe gdy mowa o imiesłowach przymiotnikowych przeszłych czynnych (np. zwiędła, zbiegły, zeszły). Imiesłowy przymiotnikowe bierne mają końcówki: -ny, -na, -ne, -ty, -ta, -te, -ony, -ona, -one. (np. lubiany, leczona, uszyte). Od niektórych czasowników można utworzyć tylko imiesłów przymiotnikowy czynny lub tylko bierny. Imiesłowy przymiotnikowe przeszłe czynne są obecnie rzadko używane, a nowych się nie tworzy. Są postrzegane jako przymiotniki. (pl)
- Nas gramáticas, o particípio é uma forma nominal de um verbo que tem várias funções, podendo funcionar como um substantivo, adjetivo, advérbio e também pode ser utilizada na construção de frases compostas. Linguisticamente, a língua portuguesa apresenta três particípios: o particípio passado (terminações -ado e -ido: 'aumentado', 'diminuído') e o particípio presente (terminações -ante, -ente e -inte: 'falante', 'ciente', 'seguinte'), e o particípio futuro (terminação em -uro: 'nascituro', 'vincituro') no entanto a maioria dos gramáticos considera que existe apenas um particípio no português, o particípio passado. O gerúndio da língua portuguesa também pode desempenhar funções semelhantes a um particípio presente. (pt)
- Particip (latin participium, från particeps, 'deltagande') betecknar ord som bildats av verb men som böjs och används som adjektiv. Det kan därmed sägas "deltaga" i två ordklasser, och har därav fått sitt namn. Viss oenighet förekommer om participens ordklasstillhörighet. Nationalencyklopedin menar att participen numera vanligen (men oegentligt) förs till verben, medan Svenska Akademiens språklära (Hultman 2003, s. 79, s. 155) anger att de hör till adjektiven och Svenska Akademiens grammatik placerar dem i en egen ordklass. Som argument för att de bildar en egen ordklass kan anföras att participen i olika sammanhang kan ha verbliknande eller adjektivliknande funktion. Participet köttätande kan exempelvis avse en handling (verbliknande funktion) men också en egenskap (adjektivliknande funktion). I många indoeuropeiska språk, som svenska, tyska, engelska och franska förekommer två particip, presens particip och perfekt particip. Även rikligare uppsättningar av particip förekommer: finskans verb har sex participformer och latin har tre med futurum particip förutom de två svenskan har. (sv)
- Дієприкме́тник (лат. participium, від participō — «беру участь») — форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? Дієприкметники можуть виражати ознаку предмета за дією, яку виконує предмет (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Наприклад: за́мкнений, напи́саний, наро́джений, пожо́вклий, посиві́лий. Дієприкметник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прикметника, що відбито й в назві: дієприкметник буквально означає прикметник, що діє, перебуває в дії. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія часу (теперішній — даленіючий, тремтячий; минулий — замерзлий, посивілий), категорія виду й стану (доконаний — прочитаний; недоконаний — народжуваний).Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого його утворено. Порівняйте: запланувати — запланований (доконаний вид), планувати — планований (недоконаний вид). Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета та змінюється за родами, числами та відмінками. Наприклад, дієприкметник написаний в однині матиме таку саму парадигму, що й прикметник твердої групи зелений. Утім, на відміну від прикметника, який називає сталу, постійну ознаку предмета (зелений сад — сад зелений завжди чи певний відтинок часу), дієприкметник називає ознаку за дією, тобто динамічну (зеленіючий сад — він зеленіє в момент мовлення, зараз) У реченні дієприкметник, як і прикметник, найчастіше виступає в ролі означення (другорядного члена речення). Наприклад, Долітають завмираючі гуки музики (І. Нечуй-Левицький). Дієприкметник може субстантивуватися, виконуючи синтаксичну роль підмета та додатка. Наприклад: Завідуючий зайшов до кафедри (підмет). (uk)
- Прича́стие (калька с лат. participium) — грамматический термин, обозначающий отглагольное имя прилагательное со значением , некоторыми лингвистами рассматривается как самостоятельная часть речи или же как особое «гибридное классовое слово». Называется так, потому что причастно к свойствам как глагола (образовано с помощью его корня), так и имени прилагательного (образовано с помощью его окончания). Глагольные признаки причастия — категории вида, залога, а также особенная предикативная форма времени. Объективными (связанными с именем прилагательным) признаками причастия являются категории рода, числа и падежа, возможность образования кратких форм у страдательных причастий, синтаксическая функция согласованного определения. Причастие используется во многих индоевропейских языках, арабском, венгерском, а также во многих эскимосских языках (например, в сиреникском). В других языках вместе с деепричастием образует особую часть речи — англ. Participle, нем. Partizip, фр. participe. (ru)
- 分词（英語：participle，簡寫：PTCP）是一個语言学術語，為一种非限定動詞形式，其在句子中的功能隨上下文的語境變化。取決於上下文，分詞可以具有副詞的功能或是作為一個形容詞。可以用于构成复合时态语态或作为修饰语。分词常常有其他词类的特征，特别是形容词和名词的特征。分詞的英語「participle」來自於拉丁語：participium，拉丁語又翻譯自希腊语「μετοχη」，其意義為分擔或分享。 包括印欧语系、闪-含语系、乌拉尔语系、阿尔泰语系、愛斯基摩-阿留申語系等語系中都有分词的存在。而汉藏语系的诸语言则没有分词这一语法范畴。在多数现代欧洲语言中都會有兩種分词，比如英語有现在分词（英語：present participle）和过去分词（英語：past participle）；德语有第一分词（德語：Partizip I）和第二分词（德語：Partizip II）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- El participi és una forma no personal del verb que té un caràcter molt proper a l'adjectiu. De fet molts dels actuals adjectius són antics participis. El participi sol funcionar, en les llengües indoeuropees, per formar els temps compostos i passius, amb un auxiliar (he anat, he ido, I have gone…). Hi ha participis irregulars però la majoria es formen a partir de l'arrel de l'infinitiu afegint una terminació específica segons l'idioma. Existeix la construcció absoluta del participi, en què és el nucli d'una proposició subordinada que modifica tota l'oració principal (acabats els deures, va sortir a jugar). En tant que verb, el participi pot portar en aquests casos qualsevol complement sintàctic. (ca)
- Participo (de la lat.: participium pri particeps „partoprena“) estas infinita verbformo. La nomo aludas la partoprenon al la ecoj kaj de adjektivoj kaj ankaŭ de verboj. Participo estas verba moduso kombinanta la ecojn de verbo kaj nomo: amata, amanta estas adjektivaj participoj; amate, amante estas adverbaj participoj; amato, amanto estas substantivaj participoj; amato estas pasiva participo; amanto estas aktiva participo. (eo)
- Partizipioa (latinetik eratorri zen: participare «esku / parte hartu») aditz eta izenondoen artean dagoen hitza da. Oraindik irauten duen (edo iraungo duen/irauten zuen) edo amaitutako ekintza bat adierazten du izenondoen eran. Partizipioak perfektuak (ekintzaren emaitza azpimarratzen denean esaldian) edo inperfektuak (emaitza ez da azpimarratzen) izan daitezke, baita aktiboak (norbaitek edo zerbaitek jarduten duenean) edo pasiboak ere. (eu)
- El participio es, en gramática, la forma no personal del verbo que este toma para funcionar como adjetivo sin perder del todo su naturaleza verbal. Esta condición de participar de ambas naturalezas es la que da origen a su nombre, tal como afirmaba el Diccionario de la lengua española de la RAE en algunas de sus ediciones anteriores. En algunas lenguas, como el latín, existe más de un participio. (es)
- Partisip atau modus partisip adalah modus adjektiva yang berasal dari verba, menggambarkan partisipasi dalam tindakan yang dilakukan oleh kata kerja. Sebagai adjektiva, partisip menerangkan dan memiliki jumlah kelamin dan kasus yang sama dengan kata benda atau kata ganti yang diterangkannya. Sebagai verba, partisip menerangkan dan memodifikasi kata kerja dalam kalimat utama. Selain itu, partisip juga memiliki karakteristik dari verba, yaitu: mempunyai , , subjek, ataupun objek.
* l
*
* s (in)
- 分詞（ぶんし）は準動詞の一種であり、動詞が形容詞としての用法をあわせ持つものである。分詞には現在分詞と過去分詞、ラテン語や古典ギリシア語などには未来分詞がある。分詞は形容詞としての機能を持つのが普通だが、分詞構文では副詞としての機能も持つ。 「分詞」という用語は印欧語に対して用いることが多いが、その他の言語でも類似の活用形に用いることがある。 また、ロシア語等では分詞に類するものとして、動詞から派生した形容詞・副詞である形動詞・副動詞がある。 (ja)
- 언어학에서, 분사(分詞, ptcp, 영어: Participle)는 수많은 시제로 완벽하거나 연속적인 문법상적 측면을 구성하는 준동사의 한 형태이다. 분사는 형용사나 부사의 역할도 할 수 있다. 예를 들어, 삶은 감자(boiled potato)에서, 삶은(boiled)은 명사 감자(potato)를 형용사적으로 변형시킨 동사 삶다(boil)의 과거분사이고, 우리를 지치게 만들다(ran us ragged)에서 지친(ragged)은 동사 rag의 과거분사이고, 동사 -되다(ran, -하게 만들다로 쓰인)에 부사의 자격을 부여하는 것이다. (ko)
- Het deelwoord of participium is een onbepaalde werkwoordsvorm. Het woord deelwoord duidt aan dat het woord eigenschappen deelt van zowel werkwoorden als naamwoorden. (nl)
- 分词（英語：participle，簡寫：PTCP）是一個语言学術語，為一种非限定動詞形式，其在句子中的功能隨上下文的語境變化。取決於上下文，分詞可以具有副詞的功能或是作為一個形容詞。可以用于构成复合时态语态或作为修饰语。分词常常有其他词类的特征，特别是形容词和名词的特征。分詞的英語「participle」來自於拉丁語：participium，拉丁語又翻譯自希腊语「μετοχη」，其意義為分擔或分享。 包括印欧语系、闪-含语系、乌拉尔语系、阿尔泰语系、愛斯基摩-阿留申語系等語系中都有分词的存在。而汉藏语系的诸语言则没有分词这一语法范畴。在多数现代欧洲语言中都會有兩種分词，比如英語有现在分词（英語：present participle）和过去分词（英語：past participle）；德语有第一分词（德語：Partizip I）和第二分词（德語：Partizip II）。 (zh)
- Příčestí (participium, z lat. participare – „mít účast“; české označení vzniklo obrozeneckým převzetím ruského pričástije, což je částečný kalk z latiny) je neurčitý jmenný tvar slovesa, který má v jazyce různé funkce:
* účast na tvorbě složených slovesných časů;
* účast na tvorbě trpného rodu;
* funkce přívlastku;
* alternativa k vedlejším větám (větné kondenzátory);
* a jiné. Příčestí jsou často základem tvorby přídavných jmen (deverbální adjektiva), např. koupen > koupený, minul > minulý, a podstatných jmen (deverbální substantiva), zakoupen > zakoupení. (cs)
- Η μετοχή είναι ρηματικός τύπος που φανερώνει χρόνο και διάθεση. Η μετοχή της παθητικής φωνής μοιάζει με όνομα Επίθετο αφού έχει γένη και κλίνεται. Η μετοχή λοιπόν είναι κατά ένα μέρος ρήμα (χρόνος, διάθεση) και κατά ένα μέρος όνομα (γένος, κλίση), δηλαδή μετέχει και στα δύο είδη του λόγου. Η ενεργητική μετοχή φανερώνει τον τρόπο που εκδηλώνεται η ενέργεια του ρήματος, και είναι άκλιτη. Έχει κατάληξη -οντας (π.χ. τρέχοντας) ή -ώντας (π.χ. τραβώντας). Ορισμένες μετοχές, με την συχνή χρήση, μετατρέπονται σε ουσιαστικά, π.χ. η Οικουμένη (ήταν αρχικά η Οικουμένη Γη). (el)
- Ein Partizip (lateinisch participium, von particeps „teilhabend“; Plural: Partizipien) ist eine grammatische Form (Partizipialform), die von einem Verb abgeleitet wird und dabei teilweise Eigenschaften eines Adjektivs erwirbt, teilweise aber auch Eigenschaften eines Verbs beibehält. Die Bezeichnung „Partizip“ und ebenso die deutsche Bezeichnung Mittelwort bringen diese Eigenart zum Ausdruck, an zwei Kategorien zugleich teilzuhaben, nämlich Verb und Adjektiv. In ähnlicher Art gibt es auch Zwischenstufen zwischen Verb und Substantiv, die als Gerundien bezeichnet werden. (de)
- En grammaire, le participe est un mode du verbe qui lui donne les caractéristiques d'un adjectif. De ce fait, il « participe » à la fois d'une nature verbale et d'une nature de qualificatif. Dans les langues flexionnelles, il ne se conjugue pas mais peut se fléchir comme un adjectif, d'autant plus quand il accompagne un nom, avec lequel il peut s'accorder. En français, le participe passé s'accorde orthographiquement (par exemple chanté, -ée ; -és, -ées = « qui est chanté, -ée ; qui sont chantés, -ées ») mais pas le participe présent (chantant = qui chante). (fr)
- In linguistics, a participle (PTCP) (from Latin participium a "sharing, partaking") is a nonfinite verb form that has some of the characteristics and functions of both verbs and adjectives. More narrowly, participle has been defined as "a word derived from a verb and used as an adjective, as in a laughing face". “Participle” is a traditional grammatical term from Greek and Latin that is widely used for corresponding verb forms in European languages and analogous forms in Sanskrit and Arabic grammar. (en)
- Il participio è un modo verbale molto vicino all'aggettivo e al sostantivo. Deve il suo nome al fatto che partecipa (in latino partem capit, cioè prende parte) a queste categorie. Ha in italiano due tempi, il presente e il passato. (it)
- Imiesłów przymiotnikowy – forma czasownika połączonego z rzeczownikiem. W języku polskim imiesłów przymiotnikowy jest formą nieosobową, która odpowiada na pytania jaki? jaka? jakie? i odmienia się przez przypadki, liczby i rodzaje (jak przymiotniki). Rozróżniamy imiesłowy przymiotnikowe czynne i bierne. Imiesłowy przymiotnikowe czynne mają końcówki: -ący, -ąca, -ące (np. robiący, idąca, płaczące, krzyczące), lub -ły, -ła, -łe gdy mowa o imiesłowach przymiotnikowych przeszłych czynnych (np. zwiędła, zbiegły, zeszły). (pl)
- Nas gramáticas, o particípio é uma forma nominal de um verbo que tem várias funções, podendo funcionar como um substantivo, adjetivo, advérbio e também pode ser utilizada na construção de frases compostas. (pt)
- Particip (latin participium, från particeps, 'deltagande') betecknar ord som bildats av verb men som böjs och används som adjektiv. Det kan därmed sägas "deltaga" i två ordklasser, och har därav fått sitt namn. Viss oenighet förekommer om participens ordklasstillhörighet. Nationalencyklopedin menar att participen numera vanligen (men oegentligt) förs till verben, medan Svenska Akademiens språklära (Hultman 2003, s. 79, s. 155) anger att de hör till adjektiven och Svenska Akademiens grammatik placerar dem i en egen ordklass. Som argument för att de bildar en egen ordklass kan anföras att participen i olika sammanhang kan ha verbliknande eller adjektivliknande funktion. Participet köttätande kan exempelvis avse en handling (verbliknande funktion) men också en egenskap (adjektivliknande funkt (sv)
- Прича́стие (калька с лат. participium) — грамматический термин, обозначающий отглагольное имя прилагательное со значением , некоторыми лингвистами рассматривается как самостоятельная часть речи или же как особое «гибридное классовое слово». Называется так, потому что причастно к свойствам как глагола (образовано с помощью его корня), так и имени прилагательного (образовано с помощью его окончания). Глагольные признаки причастия — категории вида, залога, а также особенная предикативная форма времени. (ru)
- Дієприкме́тник (лат. participium, від participō — «беру участь») — форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? Дієприкметники можуть виражати ознаку предмета за дією, яку виконує предмет (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Наприклад: за́мкнений, напи́саний, наро́джений, пожо́вклий, посиві́лий. (uk)
|
