| dbo:abstract
|
- يُعد وباء الكوليرا 1961–1975 (يُعرف أيضًا باسم وباء الكوليرا السابع) سابع التفشيات الكبرى للكوليرا الذي وقع أساسًا بين العامين 1961 و1975؛ ما تزال السلاسة المسؤولة مستمرة حتى وقتنا الحاضر. بدأ هذا الوباء، الذي اعتمد على سلالة الطور، في إندونيسيا في عام 1961، لينتشر في بنغلاديش بحلول عام 1963. وصل الوباء إلى الهند في عام 1964، ثم الاتحاد السوفييتي في عام 1966. حدث تفشي للكوليرا في أوديسا في يوليو 1970، ووردت تقارير حول تفشي الكوليرا في باكو في عام 1972، لكن تكتم الاتحاد السوفييتي على هذه المعلومات. وصل الوباء إلى إيطاليا من شمال أفريقيا في عام 1973. شهد اليابان ومناطق جنوب المحيط الهادئ بعض التفشيات القليلة في أواخر سبعينيات القرن العشرين. وصل عدد الحالات المبلغ عنها حول العالم إلى 155,000 إصابة في عام 1971، وارتفع الرقم إلى 570,000 في عام 1991. ساهمت وسائل النقل الحديثة والهجرة الجماعية في انتشار المرض. مع ذلك، انخفضت معدلات الوفيات بشكل معتبر مع بدء الحكومات في اتخاذ تدابير وقائية وعلاجية حديثة. انخفض معدل الوفيات الاعتيادي من 50% إلى 10% بحلول ثمانينات القرن العشرين وإلى أقل من 3% بحلول تسعينيات القرن العشرين. في عام 1991، ظهرت السلالة من جديد في أمريكا اللاتينية. بدأت في البيرو لتنتهي بوفاة 10,000 شخص تقريبًا. تتبعت الأبحاث أصل السلالة المسؤولة عن وباء الكوليرا السابع. اعتُقد أن ظهور السلالة في أمريكا اللاتينية عائد إلى انتقالها عبر المياه الملوثة من آسيا، لكن أظهرت العينات المأخوذة من أمريكا اللاتينية تطابقًا مع تلك المأخوذة من أفريقيا. من المحتمل أن انتقال العامل الممرض السريع حول العالم في القرن العشرين عائد إلى خليج البنغال، المكان الرئيسي الذي انتشر المرض منه. يمكن تصنيف هذا الوباء في فترتين. خلال الفترة الأولى (1961-1969)، أبلغت 24 دولة آسيوية عن إجمالي 419,968 حالة إصابة بالكوليرا. خلال الفترة الثانية (1970-1975)، أبلغت 73 دولة في آسيا، وأفريقيا، وأوروبا والأمريكيتين عن إجمالي 706,261 حالة إصابة. تحدث الإصابة بالكوليرا نتيجة تناول الطعام أو شرب الماء الملوث ببكتيريا ضمة الكوليرا. تصيب الكوليرا الأطفال والبالغين على حد سواء، وتسبب حالة إسهال مائي حاد مصحوبة بالتجفاف. (ar)
- La setena pandèmia de còlera va ser el setè brot important de còlera i es va produir principalment des del 1961 fins al 1975. Aquesta pandèmia, basada en la soca anomenada , va començar a Indonèsia el 1961 i es va estendre a Bangladesh el 1963. Després va anar a l'Índia el 1964, i va seguir a la Unió Soviètica fins al 1966. El juliol de 1970 es va produir un brot a Odessa i el 1972 es van produir informes de brots a Bakú, però la Unió Soviètica va amagar aquesta informació. Va arribar a Itàlia el 1973 des del nord d'Àfrica. A finals de la dècada de 1970, el Japó i el Pacífic Sud van patir alguns brots. El 1971, el nombre de casos denunciats a tot el món va ser de 155.000. El 1991 va arribar als 570.000. Va afavorir la propagació de la malaltia el transport modern i les migracions en massa. Les taxes de mortalitat, però, van disminuir notablement a mesura que els governs van començar les mesures preventives i curatives modernes. La taxa de mortalitat habitual del 50% va caure fins al 10% als anys vuitanta i va ser inferior al 3% als anys noranta. El 1991, va rebrotar a Amèrica Llatina. Va començar al Perú, on va matar aproximadament 10.000 persones. La investigació ha localitzat l'origen de la soca a la setena pandèmia de còlera. Se sospitava que la soca havia arribat a Amèrica Llatina a través d'Àsia a partir d'aigua contaminada, però es van trobar mostres idèntiques a Amèrica Llatina i Àfrica. (ca)
- La septième pandémie de choléra (dont on fixe le début à 1961) est l'épidémie de choléra en cours. Elle est due au Vibrio cholerae (vibrion cholérique), qui sévit sous forme de vagues épidémiques successives dans une partie du monde depuis les années 1960, notamment dans plusieurs pays en développement où manquent les accès à l'eau propre et à l'assainissement, comme la République démocratique du Congo et Haïti ; cette épidémie n'est toujours pas maitrisée en 2018 (1 304 décès ont été répertoriés en 2015). On cherche encore à mieux comprendre comment différentes souches de ce microbe circulent dans l'environnement et au sein de l'espèce humaine afin de mieux prédire et traiter les épidémies et pour identifier les souches en circulation ayant un potentiel pandémique. Selon l'OMS, en 1986, 92 pays étaient atteints. (fr)
- The seventh cholera pandemic (also called by some the 1961–1975 cholera pandemic) is the seventh major outbreak of cholera and occurred principally from the years 1961 to 1975; but the strain involved persists to the present. WHO and some other authorities believe this should be considered as an ongoing pandemic. As stated in its cholera factsheet dated 30 March 2022, the World Health Organization (WHO) continues to define this outbreak as a current pandemic, and with cholera having become endemic in many countries. In 2017, WHO announced a global strategy aiming to end this pandemic by 2030. This pandemic is based on the strain called El Tor; it started in Indonesia in 1961 and spread to East Pakistan (now Bangladesh), by 1963. It went to India in 1964, and into the Soviet Union by 1966. In July 1970, there was an outbreak in Odessa (now Ukraine) and in 1972 there were reports of outbreaks in Baku, but the Soviet Union suppressed this information. Cholera reached Italy in 1973 from North Africa. Japan and the South Pacific saw a few outbreaks by the late 1970s. In 1971, the number of cases reported worldwide was 155,000. But in 1991, it reached 570,000. The spread of the disease was helped by modern transportation and mass migrations. Mortality rates, however, dropped markedly as governments began modern curative and preventive measures. The usual mortality rate of 50% dropped to 10% by the 1980s and less than 3% by the 1990s. In 1991, the strain made a comeback in Latin America. It began in Peru, where it killed roughly 10,000 people. Research has traced the origin of the strain to the seventh cholera pandemic. Researchers initially suspected the strain came to Latin America through Asia from contaminated water, but samples from Latin America and samples from Africa were found to be identical. This rapid transmission of the pathogen around the globe in the 20th century can be attributed chiefly to the major hub, the Bay of Bengal, from where the disease spread. This pandemic can be categorized into two main periods. During Period 1 (1961–1969), 24 Asian countries reported 419,968 cholera cases. In Period 2 (1970–1975), 73 countries from Asia, Africa, Europe and the Americas reported 706,261 cases. Cholera is caused by eating food or drinking water that is contaminated with the bacteria V. cholerae. It affects both children and adults, causing severe watery diarrhea with dehydration. But, as noted, the El Tor strain has persisted for decades to the present, causing repeated epidemics in varied locations, with 570,000 cases in 1991 alone. WHO and other authorities believe that the seventh pandemic continues. (en)
- 7차 콜레라 범유행은 1961년부터 1975년까지 발생한 콜레라 범유행 일곱번째 주요 발병이다. 현재도 이 때 발생한 콜레라가 조금씩 진행되고 있다. 7차 콜로라 범유행은 기존 콜레라와 약간 다른 로 변형되어 전파되었다. (ko)
- De zevende cholerapandemie woedde tussen 1961 en 1975 en was voorlopig de laatste wereldwijde uitbraak van cholera. (nl)
- Седьмая холерная пандемия (также VII пандемия холеры, англ. seventh cholera pandemic) — очередное распространение холеры на значительные территории, которое началось в 1961 году, достигло максимума к 1970 году, однако, в отличие от предыдущих пандемий, ее вызвал V. cholerae биовар El Tor., хотя в последние годы[когда?] вновь регистрируют повышение заболеваемости, обусловленной и классическим холерным вибрионом, и другими серогруппами. Название было связано с карантинным пунктом Эт-Тур на Синае. Первоначально в 1961 началась в Индонезии, в 1963 холера была в Восточном Пакистане. В 1992 году у больных (Бангладеш) обнаружен новый вариант холерного вибриона серогруппы О139, который порождает тяжелое заболевание, но пока встречается только в Азии. Недавно[когда?] в некоторых частях Азии и Африки были обнаружены новые штаммы. Результаты наблюдений позволяют предположить, что эти штаммы вызывают тяжелую холеру с более высокой летальностью, чем классический холерный вибрион и О139. Позже были обнаружены в Африке и США вибрионы серогруппы 075 и 0141, которые предопределяют именно такую холеру, как и классический вибрион. Впоследствии были обнаружены еще и гибриды классического и Эль-Тор вибрионов. Эта пандемия продолжается до сих пор. Ей подверглись более 180 стран. О том, насколько прочно укоренилась холера на этих зараженных территориях, свидетельствует тот факт, что ни из одной из этих стран болезнь не исчезла полностью. Официально считается, что с 1926 года холера не восстанавливалась в СССР. Однако вместе с появлением седьмой пандемии в мире, распространение вибриона Эль-Тор произошло и в СССР. В 1965 году крупная вспышка холеры была в Каракалпакской АССР. Последующие вспышки холеры были советской властью зарегистрированы в 1970 г. в Одесской области, в Крыму, Астраханской области РСФСР, в Аджарской АССР в составе Грузинской ССР. В 1971 году возбудитель холеры Эль-Тор был обнаружен в водохранилище под Новосибирском. В регионе возникла угроза распространения заболевания. Главный санитарный врач СССР П. Н. Бургасов срочно собрал глав промышленных предприятий и обратился к ним с настоятельной просьбой безотлагательно сбросить в канализацию все имеющиеся у них кислотные материалы, несмотря на то, что это нарушало законы, которые запрещали такой сброс, что могло повредить оборудование канализационных систем. Потенциальная эпидемия была предотвращена. Со времен провозглашения независимости на Украине, в бассейне Чёрного, Азовского морей, Днепра, Днестра, Южного Буга стабильно обнаруживаются холерные вибрионы, что свидетельствует о наличии стойкого природного очага. В 1991—1996 гг. холеру регистрировали в 14 областях Украины и г. Севастополе, доходя до эпидемического уровня в 1994 (845 больных, летальность 2,6 %) и 1995 (548 случаев, летальность 1,8 %) годах. Наиболее пораженными были южные и центральные регионы страны. В 2011 году в Мариуполе (Донецкая область) из-за случаев холеры был введен запрет на купание на пляжах, а также на ловлю рыбы и продажу её на рынках. (ru)
- Den sjunde kolerapandemin var en pandemi av kolera som ägde rum mellan år 1961 till 1975. Den är känd som den sjunde av de kolerapandemier som ägde rum i Asien och Europa från 1800-talet, och den föregicks av den sjätte kolerapandemin. Den började i Indonesien 1961 och spred sig därifrån till Bangladesh, Indien och Sovjetunionen. (sv)
- 第七次霍乱大流行（英文：Seventh cholera pandemic），是指于1961年持续至今的霍乱大流行，是历史上第七次霍乱的大规模爆发。此次大流行起始于印度尼西亚，并传播到全球，其致病菌是一种名叫“”的特殊霍乱弧菌，与此前霍乱大流行的致病菌有所不同。 截止2016年，此次疫情每年造成约300万-500万人受到感染，而非洲是此次疫情最严重的大洲。2008年-2012年，全球每年报告140万-400万霍乱病例以及2.1万-14.3万死亡人口。此前，1961年-1989年间，全球各个大洲共117个国家向世界卫生组织报告了霍乱病例，总计1,713,057例。 (zh)
- Сьома холерна пандемія (також VII пандемія холери, англ. seventh cholera pandemic) — чергове поширення холери на значні території, яке розпочалося у 1961 році, максимуму досягло до 1970 року, проте, на відміну від попередніх пандемій, її спричинив V. cholerae біовар El Tor., хоча в останні роки знову реєструють підвищення захворюваності, зумовленої й класичним холерним вібріоном, й іншими серогрупами. У 1992 році у хворих (Бангладеш) виявлено новий варіант холерного вібріона серогрупи О139, який породжує тяжке захворювання, але поки зустрічається тільки в Азії. Нещодавно в деяких частинах Азії та Африки були виявлені нові штами. Результати спостережень дозволяють припустити, що ці штами спричинюють тяжку холеру з вищою летальністю, ніж класичний холерний вібріон і О139. А потім були виявлені в Африці і США вібріони серогрупи 075 і 0141, які зумовлюють таку саме холеру, як і класичний вібріон. Згодом були виявлені ще й гібриди класичного і Ель-Тор вібріонів. Ця пандемія продовжується й дотепер. У ній уражено більше 180 країн. Про те, наскільки міцно вкоренилася холера на цих заражених територіях, свідчить той факт, що з жодної з цих країн хвороба не зникла повністю. Офіційно вважається, що з 1926 року холера не відновлювалася в СРСР. Однак разом із появою сьомої пандемії у світі, поширення вібріона Ель-Тор відбулось і до СРСР. У 1965 році великий спалах холери був у Каракалпацькій АРСР, його вдалося приховати від світової медичної спільноти. Але пізніше спалах холери радянська влада змушена була зареєструвати у 1970 р. в Одеській області, в Криму, Астраханській області РРСФР, в Аджарській АРСР в складі Грузинської РСР. У 1971 році збудник холери Ель-Тор був виявлений у водосховищі під Новосибірськом. У регіоні виникла загроза поширення захворювання. Головний санітарний лікар СРСР того часу Петро Миколайович Бургасов терміново зібрав глав промислових підприємств і звернувся до них з настійним проханням скинути невідкладно в каналізацію всі наявні у них кислотні матеріали, незважаючи на те, що це порушувало закони, які забороняли таке скидання, що могло пошкодити обладнання каналізаційних систем. Потенційна епідемія була відвернена. З часів повернення незалежності в Україні, у басейні Чорного, Азовського морів, Дніпра, Дністра, Південного Бугу стабільно виявляються холерні вібріони, що свідчить про наявність стійкого природного осередку. У 1991—1996 рр. холеру реєстрували в 14 областях України і м. Севастополі, доходячи до епідемічного рівня в 1994 (845 хворих, летальність 2,6 %) та 1995 (548 випадків, летальність 1,8 %) роках. Найбільш ураженими були південні та центральні регіони країни. У 2011 році у Маріуполі (Донецька область) через випадки холери було введено заборону на купання на пляжах, а також на виловлювання риби та продаж її на ринках. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- 7차 콜레라 범유행은 1961년부터 1975년까지 발생한 콜레라 범유행 일곱번째 주요 발병이다. 현재도 이 때 발생한 콜레라가 조금씩 진행되고 있다. 7차 콜로라 범유행은 기존 콜레라와 약간 다른 로 변형되어 전파되었다. (ko)
- De zevende cholerapandemie woedde tussen 1961 en 1975 en was voorlopig de laatste wereldwijde uitbraak van cholera. (nl)
- Den sjunde kolerapandemin var en pandemi av kolera som ägde rum mellan år 1961 till 1975. Den är känd som den sjunde av de kolerapandemier som ägde rum i Asien och Europa från 1800-talet, och den föregicks av den sjätte kolerapandemin. Den började i Indonesien 1961 och spred sig därifrån till Bangladesh, Indien och Sovjetunionen. (sv)
- 第七次霍乱大流行（英文：Seventh cholera pandemic），是指于1961年持续至今的霍乱大流行，是历史上第七次霍乱的大规模爆发。此次大流行起始于印度尼西亚，并传播到全球，其致病菌是一种名叫“”的特殊霍乱弧菌，与此前霍乱大流行的致病菌有所不同。 截止2016年，此次疫情每年造成约300万-500万人受到感染，而非洲是此次疫情最严重的大洲。2008年-2012年，全球每年报告140万-400万霍乱病例以及2.1万-14.3万死亡人口。此前，1961年-1989年间，全球各个大洲共117个国家向世界卫生组织报告了霍乱病例，总计1,713,057例。 (zh)
- يُعد وباء الكوليرا 1961–1975 (يُعرف أيضًا باسم وباء الكوليرا السابع) سابع التفشيات الكبرى للكوليرا الذي وقع أساسًا بين العامين 1961 و1975؛ ما تزال السلاسة المسؤولة مستمرة حتى وقتنا الحاضر. بدأ هذا الوباء، الذي اعتمد على سلالة الطور، في إندونيسيا في عام 1961، لينتشر في بنغلاديش بحلول عام 1963. وصل الوباء إلى الهند في عام 1964، ثم الاتحاد السوفييتي في عام 1966. حدث تفشي للكوليرا في أوديسا في يوليو 1970، ووردت تقارير حول تفشي الكوليرا في باكو في عام 1972، لكن تكتم الاتحاد السوفييتي على هذه المعلومات. وصل الوباء إلى إيطاليا من شمال أفريقيا في عام 1973. شهد اليابان ومناطق جنوب المحيط الهادئ بعض التفشيات القليلة في أواخر سبعينيات القرن العشرين. وصل عدد الحالات المبلغ عنها حول العالم إلى 155,000 إصابة في عام 1971، وارتفع الرقم إلى 570,000 في عام 1991. ساهمت وسائل النقل الحديثة والهجرة الجماعية في (ar)
- La setena pandèmia de còlera va ser el setè brot important de còlera i es va produir principalment des del 1961 fins al 1975. Aquesta pandèmia, basada en la soca anomenada , va començar a Indonèsia el 1961 i es va estendre a Bangladesh el 1963. Després va anar a l'Índia el 1964, i va seguir a la Unió Soviètica fins al 1966. El juliol de 1970 es va produir un brot a Odessa i el 1972 es van produir informes de brots a Bakú, però la Unió Soviètica va amagar aquesta informació. Va arribar a Itàlia el 1973 des del nord d'Àfrica. A finals de la dècada de 1970, el Japó i el Pacífic Sud van patir alguns brots. El 1971, el nombre de casos denunciats a tot el món va ser de 155.000. El 1991 va arribar als 570.000. Va afavorir la propagació de la malaltia el transport modern i les migracions en massa. (ca)
- La septième pandémie de choléra (dont on fixe le début à 1961) est l'épidémie de choléra en cours. Elle est due au Vibrio cholerae (vibrion cholérique), qui sévit sous forme de vagues épidémiques successives dans une partie du monde depuis les années 1960, notamment dans plusieurs pays en développement où manquent les accès à l'eau propre et à l'assainissement, comme la République démocratique du Congo et Haïti ; cette épidémie n'est toujours pas maitrisée en 2018 (1 304 décès ont été répertoriés en 2015). (fr)
- The seventh cholera pandemic (also called by some the 1961–1975 cholera pandemic) is the seventh major outbreak of cholera and occurred principally from the years 1961 to 1975; but the strain involved persists to the present. WHO and some other authorities believe this should be considered as an ongoing pandemic. As stated in its cholera factsheet dated 30 March 2022, the World Health Organization (WHO) continues to define this outbreak as a current pandemic, and with cholera having become endemic in many countries. In 2017, WHO announced a global strategy aiming to end this pandemic by 2030. (en)
- Седьмая холерная пандемия (также VII пандемия холеры, англ. seventh cholera pandemic) — очередное распространение холеры на значительные территории, которое началось в 1961 году, достигло максимума к 1970 году, однако, в отличие от предыдущих пандемий, ее вызвал V. cholerae биовар El Tor., хотя в последние годы[когда?] вновь регистрируют повышение заболеваемости, обусловленной и классическим холерным вибрионом, и другими серогруппами. Название было связано с карантинным пунктом Эт-Тур на Синае. Первоначально в 1961 началась в Индонезии, в 1963 холера была в Восточном Пакистане. В 1992 году у больных (Бангладеш) обнаружен новый вариант холерного вибриона серогруппы О139, который порождает тяжелое заболевание, но пока встречается только в Азии. Недавно[когда?] в некоторых частях Азии и Африк (ru)
- Сьома холерна пандемія (також VII пандемія холери, англ. seventh cholera pandemic) — чергове поширення холери на значні території, яке розпочалося у 1961 році, максимуму досягло до 1970 року, проте, на відміну від попередніх пандемій, її спричинив V. cholerae біовар El Tor., хоча в останні роки знову реєструють підвищення захворюваності, зумовленої й класичним холерним вібріоном, й іншими серогрупами. У 1992 році у хворих (Бангладеш) виявлено новий варіант холерного вібріона серогрупи О139, який породжує тяжке захворювання, але поки зустрічається тільки в Азії. Нещодавно в деяких частинах Азії та Африки були виявлені нові штами. Результати спостережень дозволяють припустити, що ці штами спричинюють тяжку холеру з вищою летальністю, ніж класичний холерний вібріон і О139. А потім були виявле (uk)
|
