| dbo:abstract
|
- الكتاب المقدس ويعرف أيضًا بعدة أسماء أخرى أقل شهرة منها كتاب العهود. يتكون من مجموعة كتب تسمى في العربية أسفارًا، ويعتقد اليهود والمسيحيون أنها كتبت بوحي وإلهام. الكتب التسعة والثلاثون الأولى مشتركة بين اليهود والمسيحيين، يطلق عليها اليهود اسم التناخ أما المسيحيون فيسمونها العهد القديم، ليضيفوا إليها سبعًا وعشرين كتابًا آخر يشكلون العهد الجديد. إلى جانب هذا التقسيم العام، هناك التقسيم التخصصي، فالتناخ أو العهد القديم، يتكون من مجموعة أقسام وفروع أولها التوراة التي تؤلف أسفار موسى الخمسة، ثم الأسفار التاريخية وكتب الأنبياء والحكمة، في حين أن العهد الجديد يقسم بدوره إلى الأناجيل القانونية الأربعة والرسائل وسفر الأعمال والرؤيا. ومواضيع الأسفار مختلفة، فإن اعتبر سفر التكوين قصصيًا بالأولى، فإن سفر اللاويين تشريعيًا بالأحرى، أما المزامير فسفرٌ تسبيحي، ودانيال رؤيوي. هناك بعض الاختلافات بين الطوائف في ترتيب أو الاعتراف بقانونية بعض الأجزاء، على سبيل المثال فإن طائفة الصدوقيين اليهودية المنقرضة كانت ترفض الاعتراف بغير أسفار موسى الخمسة، وكذلك حال السامريين؛ أما يهود الإسكندرية أضافوا ما يعرف باسم الأسفار القانونية الثانية والتي قبلها لاحقًا الكاثوليك والأرثوذكس في حين رفض يهود فلسطين والبروتستانت الاعتراف بأنها كتبت بوحي. وكذلك الحال بالنسبة للعهد الجديد، إذ دارت نقاشات طويلة حول قانونية بعض الأسفار كرسالة بطرس الثانية والرسالة إلى العبرانيين، قبل أن يستقر الرأي على التنميط الحالي في مجمع نيقية، وإن وجدت بعض القوانين السابقة مثل قانون مورتوراي، علمًا أن أقدم إشارة إلى القانون تعود إلى عام 170 على يد الشهيد المسيحي يستينس. هذا بخصوص تكوّن العهد الجديد، أما تكوّن العهد القديم فتكوّنه أصعب وأطول، وبحسب الأدلة الخارجية المتوافرة، فإن زمن الملكية في يهوذا ثم السبي البابلي قد شكّل منعطفًا حاسمًا في التشكيل كما نعرفه اليوم، على يد أنبياء يهود كداود وميخا. كتبت أسفار العهد القديم بالعبرية التوراتية، وأسفار العهد الجديد باليونانية القديمة، ونتيجة انقراض كلا اللغتين، يدفع بمراجعات ترجمة المعاني دوريًا، وبكل الأحوال فإنّ علماء الكتاب المقدس من مسيحيين أو يهود أو ملاحدة، اتفقوا أن النصّ الحالي مثبت إثباتًا حسنًا بضوء الأدلة الداخلية والخارجيّة، بغض النظر عن بعض التراجم التي لا تتبع أحدث الدراسات الكتابيّة. وتتضمن نصوص الكتاب المقدس الأحداث التاريخية، والترانيم، والأمثال، والخُطب، والِشعر، والنبوءات، بالإضافة إلى الأحكام القضائية، والفرائض العائلية، والشرائع الأدبية والدينية. يؤمن المسيحيون واليهود، أن الكتاب معصوم، وثابت إلى الأبد، وغير قابل للنقض، وبحسب تحديدات المجمع الفاتيكاني الثاني فهو «ما راق الله أن يظهر بكلام مؤلفيه»، و«اختبار البشرية لخالقها» و«الصيغة البشرية للتعبير عن كلام الله الذي لا يُعبّر عنه»؛ أما أحبار اليهود أمثال إيليا بن سليمان زلمان فقد اعتبر أن دراسة الكتاب هي الطريقة المثلى للتواصل مع الله، «لأن الله والتوراة واحد، فلا يمكن فصل الله عن رسالته»؛ في حين اعتبره الحبر يهوشوع أيونجيل «كل غاية الإنسان»، كما أن الكتاب ذاته امتدح كلام الله كما كتب: «كلمتك مصباحٌ لخطاي ونور لسبيلي». إلى جانب ذلك، فإن الكتاب المقدس هو أقدم كتاب لم ينقطع تداوله في العالم، وأول كتاب تمت طباعته بطريقة التجميع لحروف المونوتيب المتحركة في العالم الغربي، وأكثر كتاب يمتلك مخطوطات قديمة، والكتاب الأكثر قراءة وتوزيعًا في تاريخ البشرية، والوحيد الذي ترجم لأغلب اللغات البشرية إذ ترجم لسحابة ألفي لغة، وطبع منه آخر قرنين ستة مليارات نسخة، وأكثر كتاب صدر عنه دراسات وكتب وأبحاث جانبية، وأكثر كتاب أوحى برسم لوحات أو مقطوعات موسيقية أو شعر أو أدب أو مسرحيات أو أفلام أو سواها من الآثار البشرية. كان للكتاب المقدس تأثير عميق على الثقافة والتاريخ الغربي وعلى الثقافات المختلفة في جميع أنحاء العالم. (ar)
- La Bíblia és el conjunt de textos religiosos del cristianisme. La paraula Bíblia prové del grec (τα) βιβλια, (ta) biblia, "(els) llibres", plural de βιβλιον, biblion, "llibre", originalment el diminutiu de βιβλος, biblos, el qual prové de βυβλος—byblos, que significa "papir", de l'antiga ciutat fenícia de Byblos, la qual exportava aquest material. Un tema al llarg de la Bíblia és l'adoració de Déu i la redempció de la humanitat, i d'acord amb les doctrines cristiana i jueva, va ser inspirada per Déu. L'exegesi o interpretació d'aquest missatge central és una branca tradicional de la teologia. El català esdevingué, l'any 1478, la quarta llengua del món a tenir una Bíblia impresa, amb la Bíblia Valenciana. La Santa Inquisició, però, n'encetà un procés de persecució i hom arribà a dubtar de la seva existència, fins al s. XIX. Hi ha traduccions completes de la Bíblia en 451 idiomes, traduccions d'un dels dos testaments en 1.185 idiomes més, i porcions del text traduïdes en prop de 848 altres. En total 2.479 llengües disposen de traduccions completes o parcials del llibre. Fou també el primer llibre imprès per Gutenberg. (ca)
- Bible (z řec. τὰ βιβλíα ta biblia - knihy, svitky) je soubor starověkých textů, které křesťanství a zčásti i judaismus považují za posvátné a inspirované Bohem. Proto se nazývá také Písmo svaté (lat. Scriptura sacra nebo Scriptura sancta) nebo krátce jen Písmo. Přezdívá se jí také Kniha knih. Křesťanská bible se skládá ze dvou částí, které se označují jako Starý a Nový zákon. Ačkoliv nejstarší části Starého zákona snad pocházejí až z 9.−12. století před naším letopočtem, bible jako celek, jak ji známe dnes, je výsledkem dlouhého procesu kanonizace. Výběr i uspořádání jednotlivých knih nebylo kritické, dokud se psaly na samostatné svitky, kdežto ve vázané knize (kodexu) už muselo být přesně určeno. Vznik pevného kánonu židovské bible se obvykle klade do počátku 2. století. Nejstarší doklad kánonu Nového zákona je patrně tzv. Muratoriho fragment, jehož text se klade do počátku 3. století. Oficiální křesťanský kánon snad vyhlásil z podnětu císaře Konstantina I. tzv. Nikajský ekumenický koncil 20. května 325 ve snaze sjednotit různé náboženské proudy. Bible je nejpřekládanější a nejvydávanější knihou, první Gutenbergovo vydání z roku 1452 je první tištěnou knihou na Západě. První český překlad celé bible vznikl kolem roku 1360. Kumránský svitek s textem knihy Izajáš, 2. stol. př. n. l. (cs)
- Αγία Γραφή ή Άγιες Γραφές (ή Θεία Γραφή, Γραφή, Γραφές) ή Ιερά Γράμματα ή Βίβλος, χαρακτηρίζεται το σύνολο ή «βιβλιοθήκη» κειμένων θρησκευτικού χαρακτήρα. Με τον όρο αυτό περιγράφεται η Εβραϊκή Βίβλος του ιουδαϊσμού αλλά και ο συνδυασμός αυτής, δηλαδή της Παλαιάς Διαθήκης, που αναφέρεται στη προ Χριστού εποχή και της Καινής Διαθήκης, που αναφέρεται στην παρουσία του Χριστού, τη διδασκαλία του και στις Επιστολές και Πράξεις των Αποστόλων, του χριστιανισμού. Το όνομα «Βίβλος» ως δήλωση της Αγίας Γραφής οφείλεται περισσότερο στην επίδραση των αντίστοιχων λέξεων των νεότερων ευρωπαϊκών γλωσσών Bible, Bibel κ.λπ. Αυτές προήλθαν εκ του biblia -orum και ειδικότερα από το μεσαιωνικό Biblia -ae που και αυτά έχουν προέλευση στην Παλαιά Διαθήκη όπου αναφέρονται «οι βίβλοι» (Δανιήλ, θ΄ 2), «τα βιβλία τα άγια» (Α΄ Μακκαβαίων, ιβ΄:9), «η ιερά βίβλος» . Το σύνολο των βιβλίων που συγκροτεί τον «χριστιανικό κανόνα» της Παλαιάς Διαθήκης (1ο μέρος της Αγίας Γραφής) και Καινής Διαθήκης (2ο μέρος της Αγίας Γραφής), προέκυψε από την ανάγκη να καθορισθούν τα βιβλία εκείνα που εκφράζουν αυθεντικά την πίστη της Εκκλησίας, ώστε να αποκλειστούν μεταγενέστερα ψευδεπίγραφα έργα, που περιείχαν μη αποδεκτές ή και αιρετικές διδασκαλίες.Παρόλα αυτά όμως, οι διάφορες τοπικές Εκκλησίες, ενώ δέχθηκαν όλες την Καινή Διαθήκη, περίπου στο σύνολό της, ακολούθησαν διαφορετικές πρακτικές στην αναγνώριση των βιβλίων της Παλαιάς Διαθήκης, με αποτέλεσμα να μην υπάρξει ένας ενιαίος κανόνας ολόκληρης της χριστιανικής Εκκλησίας. (el)
- Als Bibel (altgriechisch βιβλία biblia ‚Bücher‘) oder (Die) Heilige Schrift bezeichnet man die wichtigste religiöse Textsammlung im Judentum wie auch im Christentum. Sie gilt Gläubigen als göttlich inspiriert, mindestens aber als orientierender Maßstab und wird darum im religiösen wie im kulturellen Leben immer wieder angeeignet. Die jüdische und die christliche Bibel haben sich im Lauf ihrer Entwicklung gegenseitig beeinflusst; sie sind parallel zueinander, teilweise in Abgrenzung voneinander entstanden. Die Bibel des Judentums ist der dreiteilige Tanach, der aus der Tora (Weisung), den Nevi’im (Propheten) und Ketuvim (Schriften) besteht. Während die Tora nach ihrem Selbstzeugnis von Gott dem Mose am Sinai gegeben wurde und einige ihrer Texte von Mose auch selbst niedergeschrieben wurden, stellt sich das aus historischer Sicht anders dar. Denn erst seit dem 9. oder 8. Jahrhundert v. Chr. entwickelte sich in Israel eine Schriftkultur aus einer vorausgehenden Kultur der mündlichen Überlieferung, und erst in hellenistischer und römischer Zeit hatten größere Teile der Bevölkerung die Möglichkeit, biblische Texte auch privat zu lesen und sich dadurch anzueignen. Ein Teil der frühjüdischen Literatur wurde in den jüdischen Bibelkanon aufgenommen, andere Schriften jedoch nicht. Während dieser Prozess noch im Gange war, entstand das Christentum und bezog sich von Anfang an auf die heiligen Schriften Israels. Jesus von Nazaret deutete sein Wirken im Licht dieser Texte, und die erste christliche Gemeinde sah diese Schriften durch die Auferstehung Jesu Christi als erfüllt an. Das Christentum eignete sich so die heiligen Schriften Israels und weitere frühjüdische Literatur (als Altes Testament) an, schuf aber auch eigene Texte, von denen einige verbindliche Bedeutung erlangten und schließlich als Neues Testament dem Alten Testament angefügt wurden. Die christliche Bibel ist das am häufigsten gedruckte und publizierte und in die meisten Sprachen übersetzte schriftliche Werk der Welt. (de)
- The Bible (from Koine Greek τὰ βιβλία, tà biblía, 'the books') is a collection of religious texts or scriptures that are held to be sacred in Christianity, Judaism, Samaritanism, and many other religions. The Bible is an anthology – a compilation of texts of a variety of forms – originally written in Hebrew, Aramaic, and Koine Greek. These texts include instructions, stories, poetry, and prophecies, among other genres. The collection of materials that are accepted as part of the Bible by a particular religious tradition or community is called a biblical canon. Believers in the Bible generally consider it to be a product of divine inspiration, but the way they understand what that means and interpret the text can vary. The religious texts were compiled by different religious communities into various official collections. The earliest contained the first five books of the Bible. It is called the Torah in Hebrew and the Pentateuch (meaning five books) in Greek; the second oldest part was a collection of narrative histories and prophecies (the Nevi'im); the third collection (the Ketuvim) contains psalms, proverbs, and narrative histories. Tanakh is an alternate term for the Hebrew Bible composed of the first letters of those three parts of the Hebrew scriptures: the Torah ("Teaching"), the Nevi'im ("Prophets"), and the Ketuvim ("Writings"). The Masoretic Text is the medieval version of the Tanakh, in Hebrew and Aramaic, that is considered the authoritative text of the Hebrew Bible by modern Rabbinic Judaism. The Septuagint is a Koine Greek translation of the Tanakh from the third and second centuries BCE (Before Common Era); it largely overlaps with the Hebrew Bible. Christianity began as an outgrowth of Judaism, using the Septuagint as the basis of the Old Testament. The early Church continued the Jewish tradition of writing and incorporating what it saw as inspired, authoritative religious books. The gospels, Pauline epistles and other texts quickly coalesced into the New Testament. With estimated total sales of over five billion copies, the Bible is the best-selling publication of all time. It has had a profound influence both on Western culture and history and on cultures around the globe. The study of it through biblical criticism has indirectly impacted culture and history as well. The Bible is currently translated or being translated into about half of the world's languages. (en)
- Laŭ la judismo kaj la kristanismo la Biblio estas la Sankta Libro, la Vorto de Dio. Laŭ la nuna scienca scio, raciismo aŭ liberpensuloj, Biblio estas aro de homaj tekstoj, frukto de tradicioj, de subjektivaj interpretoj fare de ties diversaj aŭtoroj, kun granda influo en la homara historio kaj literaturo. Ĝi estis verkita inter la dekkvina jarcento a.K. ĝis la dua jarcento p.K. en la hebrea, la aramea kaj la greka, en la orienta Mediteraneo, precipe en Palestino. Al la juda biblio la kristanoj aldonis la Novan Testamenton, kiu priskribas la vivon kaj instruon de Jesuo Kristo kaj de la kristanoj de la unua jarcento. Kristanoj ankaŭ kredas al la juda biblio kaj nomas ĝin la Malnova Testamento (kiun la judoj nomas la Tanaĥo). Al la kristana biblio la mormonoj aldonis la Libron de Mormon inter aliaj libroj. La islamanoj anstataŭigis por la Biblio, laŭ islamo la difekta Vorto de Dio, la Koranon, laŭ islamo la sendifekta Vorto de Dio, donita de la anĝelo Gabrielo al Mohameto, la Fina Profeto. (eo)
- Biblia (antzinako grezieraz: τὰ βιβλία, tà biblía, «Liburuak») kristautasunaren, judaismoaren, samaritanismoaren eta rastafarismoaren idazki sakratu eta nagusiak biltzen dituen liburu-bilduma da. Erlijio horietako sinestunen ustez, Biblian Jainkoaren hitza jakinarazten da. Bi atal nagusi ditu, Itun Zaharra eta kristauen Itun Berria. Itun Zaharrari Hebrear Biblia ere deitzen zaio. Itun Zaharreko testuak gehienbat hebreeraz idatzi ziren (zati batzuk, arameraz), eta Jesu Kristo jaio aurreko Israelgo herriaren historia kontatzen duten liburuek osatzen dute. Kristauek ez bezala, hebrearrek ez dute Jesus Nazaretekoa (Jesu Kristo) Jainkoaren semetzat aitortzen; horregatik, ez dute Itun Berria liburu sakratutzat onartzen. Itun Berria hasierako kristau batzuek idatzitako hainbat idazkiren bilduma da, I. mendeko koiné grezieraz idatzia; kristau idazle horietatik gehienak Kristoren jarraitzaile juduak zirela uste eta sinesten da. Kristau-sinesbideen artean ere desadostasunak daude, ea zer sartu behar litzatekeen kanonean, bereziki apokrifoei dagokienez. (eu)
- La Bible est un ouvrage composé de textes sacrés pour les juifs et les chrétiens. Les diverses confessions peuvent inclure des livres différents dans leurs canons, dans un ordre différent. Les textes eux-mêmes ne sont pas toujours identiques d'une religion à l'autre. La Bible rassemble une collection d’écrits très variés et fragmentaires (récits des origines, textes législatifs, récits historiques, textes sapientiaux, prophétiques, poétiques, hagiographies, épîtres) dont la rédaction s’est échelonnée entre le VIIIe siècle av. J.-C. et le IIe siècle av. J.-C. pour l'Ancien Testament, et la deuxième moitié du Ier siècle, voire le début du IIe siècle pour le Nouveau Testament. La Bible hébraïque se nomme en hébreu « TaNaKh » (תנ״ך), acronyme formé à partir des titres de ses trois parties constitutives : la Torah (la Loi), les Nevi'im (les Prophètes) et les Ketouvim (les Écrits). Elle est traduite en grec ancien à Alexandrie. Cette version — la Septante — est utilisée au tournant du Ve siècle par Jérôme de Stridon pour compléter sa traduction latine de la Bible — la Vulgate — à partir de l'hébreu puis, au IXe siècle, par les « apôtres des Slaves » Cyrille et Méthode pour traduire la Bible en vieux-slave. La Bible chrétienne, qui connaît plusieurs canons selon les époques et les confessions, se compose de deux parties : l'Ancien Testament, qui reprend le Tanakh tel quel ou augmenté d'un certain nombre de livres et le Nouveau Testament commun à la plupart des Églises chrétiennes et regroupant les écrits relatifs à Jésus-Christ et à ses disciples. Il s'agit des quatre Évangiles canoniques, des Actes des Apôtres, des Épîtres et de l'Apocalypse. L'ouvrage a été traduit de nombreuses fois et composé à partir de fragments. (fr)
- La Biblia (del griego βιβλία [biblía]‘libros’; del latín biblĭa; en lengua hebrea: ביבליה) es un conjunto de libros canónicos que en el cristianismo y en otras religiones se consideran producto de inspiración divina y un reflejo o registro de la relación entre Dios y la humanidad. La Biblia está organizada por dos partes principales: el Antiguo Testamento y el Nuevo Testamento, que se enfoca en Jesucristo y el cristianismo primitivo. Fue en el Concilio de Roma del año 382, cuando la Iglesia católica junto al papa Dámaso I instituyeron el Canon Bíblico con la lista del Nuevo Testamento similar al de Atanasio de Alejandría y los libros del Antiguo Testamento de la Versión de los LXX. Esta versión fue traducida del griego al latín por Jerónimo (la Vulgata) por encargo de la Iglesia. Posteriormente los Concilios regionales de Hipona del 393, III de Cartago del 397 y IV de Cartago del 419, en los cuales participó Agustín de Hipona, aprobaron definitivamente dicho canon. En el año 405 esta lista fue enviada por el papa Inocencio I al obispo Exuperio de Tolosa (en la Galia, hoy Francia), donde aparece el canon bíblico con los 73 libros ya existentes. El concilio de Trento fijó el canon de la Iglesia católica declarándolo dogma.La división por capítulos, tal como es al día de hoy, fue introducida por el cardenal Stephen Langton. Se estima que a lo largo de los siglos se han producido alrededor de cinco mil millones de copias de la Biblia en todas sus variedades (aunque algunos las cifran en muchas más), la mayoría en las últimas décadas (tres mil novecientos millones entre los años 1960 y 2013), lo que la convierte en el libro más distribuido y vendido de la historia, siendo frecuentemente reconocido como el libro más influyente de todos los tiempos. Se atribuye el gran éxito de su distribución en los últimos tiempos a la imprenta, habiendo sido el primer libro realizado por medio de la impresión con tipos móviles (la conocida como Biblia de Gutenberg). En mayo de 2000, se afirmó que «la Biblia ha hecho más para dar forma a la literatura, la cultura y el entretenimiento, que ningún otro libro que se haya escrito. Su influencia en la historia mundial no tiene equiparable, y no tiene síntomas de estar menguando». Cada año se venden unos cien millones de ejemplares de la Biblia, habiendo sido traducida a 438 idiomas en su totalidad (Antiguo Testamento, Nuevo Testamento y textos adicionales), y de forma parcial al menos a 2454 idiomas. (es)
- Is éard atá sa Bhíobla ná focal Dé, de réir mar a mheasann na Críostaithe agus na Giúdaigh. Tagann "Bíobla" ón nGréigis: (τα) βιβλια, (ta) biblia, "na leabhair", iolra an fhocail βιβλιον, biblion, "leabhar". Tá dhá phríomhroinn sa Bhíobla, an Sean-Tiomna agus an Tiomna Nua. Baineann an Sean-Tiomna leis an Seanreacht, conradh nó beartas sollúnta slánaithe a socraíodh le linn Mhaois, agus tá an Tiomna sin scríofa in Eabhrais, cé is moite de shleachta i nDainéil agus in Eazrá atá scríofa in Aramais. Baineann an Tiomna Nua leis an Reacht Nua, ré Íosa Críost, agus i nGréigis atá sé scríofa. Ní féidir liosta buan a dhéanamh de leabhair an tSean-Tiomna mar athraíonn siad de réir an leagain atá i gceist. Is ionann na chéad seacht leabhair a leanas i ngach Bíobla. (ga)
- Alkitab teks-teks, atau kitab-kitab keagamaan yang ditulis pada waktu-waktu yang berlainan dan oleh para penulis yang berbeda di lokasi-lokasi yang berbeda. Umat Yahudi dan Kristiani (Kristen) memandang kitab-kitab dalam Alkitab sebagai hasil dari pengilhaman ilahi, dan sebagai catatan otoritatif mengenai hubungan antara Allah dengan manusia. Teks-teks tersebut mencakup catatan-catatan sejarah yang berfokus pada teologi, himne, doa, amsal, perumpamaan, surat (epistola), nasihat, esai, puisi, dan nubuat. Alkitab kanonik bervariasi tergantung pada tradisi ataupun kelompok; sejumlah kanon Alkitab telah berevolusi, dengan isi yang tumpang-tindih dan divergen. Perjanjian Lama Kristen bertumpang tindih dengan Alkitab Ibrani dan Septuaginta Yunani; Alkitab Ibrani dikenal dalam Yudaisme dengan sebutan Tanakh. Perjanjian Baru merupakan sekumpulan tulisan karya umat Kristen awal, yang diyakini bahwa kebanyakan di antaranya adalah para murid Yesus Kristus, ditulis dalam bahasa Yunani Koine abad pertama. Tulisan-tulisan Yunani Kristen awal ini terdiri dari berbagai narasi, surat, dan tulisan apokaliptik. Di antara denominasi-denominasi Kristen terdapat beberapa perbedaan pendapat mengenai isi kanon, terutama dalam Apokrifa, yakni sejumlah karya yang dipandang dengan beragam tingkat penghormatan. Berbagai kalangan Kristen menyikapi Alkitab secara berbeda. Kalangan Kristen Katolik Roma, Anglikan, dan Ortodoks Timur menekankan harmoni serta arti penting Alkitab dan tradisi suci, sementara kalangan Kristen Protestan berfokus pada konsep sola scriptura, atau hanya alkitab. Konsep ini timbul selama Reformasi Protestan, dan banyak denominasi Protestan yang hingga saat ini terus mendukung penggunaan Alkitab sebagai satu-satunya sumber ajaran Kristen. Dengan jumlah total penjualan yang diperkirakan lebih dari 5 miliar kopi, Alkitab secara luas dianggap sebagai buku terlaris sepanjang sejarah. Diperkirakan bahwa penjualan tahunannya adalah 100 juta kopi, dan telah berpengaruh besar dalam sastra dan sejarah, terutama dalam dunia Barat. Alkitab Gutenberg adalah buku pertama yang dicetak secara massal, dan merupakan buku pertama yang dicetak menggunakan mesin cetak bergerak. (in)
- 聖書（せいしょ、Holy bible）とは、キリスト教、ユダヤ教の教典、正典。イスラム教でも教典とされている。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 성경 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 성서는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 성서 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)
성경 또는 성서(聖經, 聖書, 영어: Bible)는 기독교, 유대교에서 가장 중요한 경전을 일컫는 용어이다. 기독교는 여호와를 따르던 히브리인들이 기록한 구약성경(히브리어성경) 39권과 예수를 따르던 베드로를 포함 마태, 마가, 누가, 요한, 바울 등등이 저술한 신약성경 27권을 성경으로 부르며, 유대교에서는 히브리어성경만을 성경이라고 부른다. 유대교인과 기독교인은 성경을 '신의 영감으로 된 신의 말씀' 또는 '신과 인간의 관계'를 기록한 거룩한 문서로 받아들인다. 성경 구성은 내용은 동일하지만 분류가 달라 기독교(39권)와 유대교(24권)가 차이가 있으며, 유대교는 기독교에서 구약성경에 해당하는 부분의 히브리어본인 '타나크'를 사용한다. 국교를 인정하지 않는 미국에서 대통령이 취임 선서할 때 사용한다. (ko)
- La Bibbia (dal greco antico βιβλίον, plurale βιβλία biblìa, che significa "libri") è una collezione di testi religiosi considerati sacri da Cristianesimo, Ebraismo, Samaritanesimo, Islam, Rastafarianesimo e da altre confessioni. È formata da libri differenti per origine, genere, composizione, lingua, datazione e stile letterario, scritti in un ampio lasso di tempo, preceduti da una tradizione orale più o meno lunga e comunque difficile da identificare, racchiusi in un canone stabilito a partire dai primi secoli della nostra era. Diversamente dal Tanakh (Bibbia ebraica), il cristianesimo ha riconosciuto nel suo canone ulteriori libri scritti in seguito al "ministero" di Gesù. La Bibbia cristiana, quindi, risulta suddivisa in: Antico Testamento (o Antica Alleanza), corrispondente alla Bibbia ebraica, e Nuovo Testamento (o Nuova Alleanza), che descrive l'avvento del Messia e le prime fasi della predicazione cristiana. La parola "Testamento" presa singolarmente significa "patto", un'espressione utilizzata dai cristiani per indicare i patti stabiliti da Dio con gli uomini per mezzo di Mosè (antico testamento) e poi per mezzo di Gesù (nuovo testamento). (it)
- De Bijbel is het heilige boek van het christendom. Het is een van de invloedrijkste boeken ter wereld, het meest verspreide boek ooit en het eerste boek dat werd vervaardigd met de boekdrukkunst. De Bijbel bestaat uit twee delen: het Oude Testament en het Nieuwe Testament. Deze zijn samengesteld uit theologisch-bedoelde verhalen, hymnen, allegorische erotica, parabelen en didactische brieven. Ze werden geschreven of definitief gemaakt in bijna 1.000 jaar tussen de 8e eeuw v.Chr. tot rond het einde van de 1e eeuw. Sommige tekstdelen van het Oude Testament zijn ouder, maar we weten niet precies hoe oud. Het Oude Testament begint met de schepping van de aarde en de mens door God. Op het verhaal waarin de mens in het paradijs verviel tot zonde, volgt een lange serie verhalen die vooral gaan over de Israëlieten als Gods volk. In het Nieuwe Testament staat de komst van Jezus centraal. Zijn dood en opstanding leidt tot het herstel van de verstoorde relatie tussen God en de mens. Zijn volgelingen zullen het Koninkrijk van God beërven. (nl)
- Biblia, Pismo Święte (z greckiego βιβλίον, biblion „zwój papirusu, księga”, l.m. βιβλία, biblia „księgi”) – zbiór ksiąg, spisanych pierwotnie w językach hebrajskim, aramejskim i w greckim (w formie koinè (gr. κοινὴ)), uznawanych przez żydów i chrześcijan za natchnione przez Boga. Biblia i poszczególne jej części posiadają odmienne znaczenie religijne dla różnych wyznań. Na chrześcijańską Biblię składają się Stary Testament i Nowy Testament. Biblia hebrajska – Tanach – obejmuje księgi Starego Testamentu. Poszczególne odłamy i tradycje chrześcijańskie mają nieco inny kanon ksiąg świętych. (pl)
- Bíblia (do grego koiné τὰ βιβλία , tà biblía, 'os livros') é uma antologia de textos religiosos ou escrituras sagradas para o cristianismo, o judaísmo, o samaritanismo e muitas outras religiões. Esses textos, originalmente escritos em hebraico, aramaico e grego koiné, incluem instruções, histórias, poesias e profecias, entre outros gêneros literários. A coleção de materiais que são aceitos como parte da Bíblia por uma determinada tradição ou comunidade religiosa é chamada de cânone bíblico. Os crentes na Bíblia geralmente a consideram um produto da inspiração divina e interpretam o texto de maneiras diferentes e variadas. Os textos religiosos foram compilados por diferentes comunidades religiosas em várias coleções oficiais. A mais antiga, chamada de Torá em hebraico e Pentateuco em grego, continha os primeiros cinco livros da Bíblia; a segunda parte mais antiga era uma coleção de histórias narrativas e profecias (os Nevi'im); a terceira coleção (o Ketuvim) contém salmos, provérbios e histórias narrativas. Tanakh é um termo alternativo para a Bíblia hebraica composta pelas primeiras letras dessas três partes das escrituras hebraicas: a Torá ("Ensino"), o Nevi'im ("Profetas") e o Ketuvim ("Escritos"). O texto massorético é a versão medieval do Tanakh, em hebraico e aramaico, que é considerado o texto oficial da Bíblia hebraica pelo judaísmo rabínico moderno. A Septuaginta é uma tradução grega koiné do Tanakh dos séculos III e II a.C. e em grande parte sobrepõe-se à Bíblia hebraica. O cristianismo começou como uma vertente do judaísmo, usando a Septuaginta como base do Antigo Testamento. A Igreja primitiva continuou a tradição judaica de escrever e incorporar o que via como livros religiosos inspirados e oficiais. Os evangelhos, epístolas paulinas e outros textos rapidamente se fundiram no Novo Testamento. Com vendas totais estimadas em mais de cinco bilhões de cópias, a Bíblia é amplamente considerada a publicação mais vendida de todos os tempos. Ele teve uma profunda influência tanto na cultura e história ocidentais quanto nas culturas ao redor do mundo. O estudo da Bíblia por meio da crítica bíblica também impactou indiretamente a cultura e a história. A Bíblia está atualmente traduzida ou sendo traduzida para cerca de metade das línguas existentes do mundo. (pt)
- Bibeln (grekisk (koine): τὰ βιβλία, tà biblía, 'böckerna') är inom kristendomen en fastställd samling skrifter av alldeles särskild betydelse och därför kallad "den Heliga Skrift". Ofta är skrifterna samlade i en bok, uppdelad i två delar, Gamla testamentet och Nya testamentet. Bibeln är en av världens mest publicerade böcker och ges ut globalt i ca 100 miljoner exemplar per år. Listan om vilka böcker som ingår i den kristna bibeln fastställdes genom bibelkanon genom koncilierna i Hippo år 393 och i Kartago år 397 och förekommer första gången i Athanasius påskbrev från 367. Katekeser är utgivna av olika kyrkor i olika sammanhang såsom en form av bibeltolkning. Listan om vilka böcker som ingår inom judendomen, Masoretiska bibeltexten i Tanakh fastställdes av masoreterna, under tidig medeltid (mellan 800-1100-talen). Det finns flera frågor om Bibelns tillkomst, om dess berättelsers faktiska underlag, traderingen till nedskriven text, författarskap och själva textens tillkomstprocess. Dessa behandlas inom den teologiska grenen isagogik, som söker klargöra de bibliska böckernas tillkomsthistoria samt hur den bibliska kanon kommit till. (sv)
- 聖經（希伯來語：ביבליה；希臘語：τὰ βιβλία，本义为「書」）是猶太教與基督教（包括新教、天主教、東正教）重要的經典。猶太教的圣经只有《塔納赫》（被基督教称为旧约）。基督教的圣经是包含舊約與承接的新約兩部。 (zh)
- Бі́блія (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «вівлія» тобто «збірка книг»; також через місто Бібл, куди завозили папірус), або Святе́ Письмо́, Свяще́нне Писа́ння — сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма християнськими конфесіями як Священне Писання. Біблія складається зі Старого Заповіту та Нового Заповіту. В основі назви «Заповіт» (від івр. ברית — угода, договір, союз) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; у Новому Заповіті — про спасіння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю смертю та новий союз з Богом. Результат складної праці з відбору цих текстів заведено називати каноном, а більш або менш близькі за жанром, але такі, що не увійшли до канону — апокрифами. Католицький канон Святого Письма (Біблії) містить 73 книги, православний — 76 книг, а у протестантів — 66. У юдаїзмі лише Старий Заповіт (Танах) розглядається як священна книга. (uk)
- Би́блия (мн. ч. греч. βιβλία от ед.ч. греч. βιβλίον — «книга»; от греч. βύβλος — «папирус»; от названия древнего финикийского города Библ) — собрание текстов, являющихся священными в иудаизме и христианстве и составляющих Священное Писание в этих религиях. В иудаизме Священным Писанием является Танах, именуемый также еврейской Библией; в христианстве — Ветхий Завет, состоящий из книг Танаха и дополнительных священных книг (в православии и католицизме), и Новый Завет. Книги Танаха составляют иудейский библейский канон. Книги Танаха и Нового Завета признаются каноническими во всех христианских конфессиях. Различия в составе книг и в тексте Библии различных Церквей и конфессий состоят в наличии (отсутствии) дополнительных книг и отрывков в Ветхом Завете и в некотором отличии перевода. В русском православии такие дополнительные книги и отрывки принято именовать «неканоническими», а в греческом православии — греч. ἀναγιγνωσκόμενα («для чтения»); в католицизме — второканоническими; в протестантизме — апокрифическими. Христиане именуют Библию «Святой Библией» и считают весь канонический текст Библии «богооткровенным» или «богодухновенным», то есть написанным под непосредственным воздействием Святого Духа и служащим первоисточником и правилом веры. Древнейшие греческие рукописи с полным текстом христианской Библии датируются IV веком н. э. Сохранившиеся манускрипты Танаха, написанные на иврите и арамейском, датируются X веком н. э., но имеется Ватиканский кодекс с Септуагинтой, также относимый к началу IV века н. э. Разделение глав в Библии на стихи (евр. «пасук») датируется издревле, такое разделение уже имеется в Септуагинте, где нумерация стихов не всегда сходна с таковой в еврейском тексте Библии. Средневековые авторы обозначали всю Библию словом Пасук. Католики же считают, что Библия была разделена на главы Стефаном Лэнгтоном (XIII век), а на стихи — Робертом Этьенном (XVI век). Общепринятая нотация цитат — книга (часто обозначаемая в сокращённой форме) глава:стих-стих, например: Мф. 5:3—12, что значит: Евангелие от Матфея, глава пятая, стихи с третьего по двенадцатый. Ветхий Завет написан на древнееврейском языке (библейском иврите), за исключением некоторых неканонических (второканонических) книг и дополнений, включённых в состав канонических книг, написанных на древнегреческом или арамейском языках. Новый Завет написан на древнегреческом языке (койне). Библия является самой продаваемой книгой всех времён, со среднегодовым объёмом продаж примерно в 100 миллионов экземпляров, и имеет колоссальное влияние на культуру, литературу, искусство и историю, особенно на Западе, став первым образцом массовой литературы. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- 聖書（せいしょ、Holy bible）とは、キリスト教、ユダヤ教の教典、正典。イスラム教でも教典とされている。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 성경 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 성서는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 성서 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)
성경 또는 성서(聖經, 聖書, 영어: Bible)는 기독교, 유대교에서 가장 중요한 경전을 일컫는 용어이다. 기독교는 여호와를 따르던 히브리인들이 기록한 구약성경(히브리어성경) 39권과 예수를 따르던 베드로를 포함 마태, 마가, 누가, 요한, 바울 등등이 저술한 신약성경 27권을 성경으로 부르며, 유대교에서는 히브리어성경만을 성경이라고 부른다. 유대교인과 기독교인은 성경을 '신의 영감으로 된 신의 말씀' 또는 '신과 인간의 관계'를 기록한 거룩한 문서로 받아들인다. 성경 구성은 내용은 동일하지만 분류가 달라 기독교(39권)와 유대교(24권)가 차이가 있으며, 유대교는 기독교에서 구약성경에 해당하는 부분의 히브리어본인 '타나크'를 사용한다. 국교를 인정하지 않는 미국에서 대통령이 취임 선서할 때 사용한다. (ko)
- Biblia, Pismo Święte (z greckiego βιβλίον, biblion „zwój papirusu, księga”, l.m. βιβλία, biblia „księgi”) – zbiór ksiąg, spisanych pierwotnie w językach hebrajskim, aramejskim i w greckim (w formie koinè (gr. κοινὴ)), uznawanych przez żydów i chrześcijan za natchnione przez Boga. Biblia i poszczególne jej części posiadają odmienne znaczenie religijne dla różnych wyznań. Na chrześcijańską Biblię składają się Stary Testament i Nowy Testament. Biblia hebrajska – Tanach – obejmuje księgi Starego Testamentu. Poszczególne odłamy i tradycje chrześcijańskie mają nieco inny kanon ksiąg świętych. (pl)
- 聖經（希伯來語：ביבליה；希臘語：τὰ βιβλία，本义为「書」）是猶太教與基督教（包括新教、天主教、東正教）重要的經典。猶太教的圣经只有《塔納赫》（被基督教称为旧约）。基督教的圣经是包含舊約與承接的新約兩部。 (zh)
- الكتاب المقدس ويعرف أيضًا بعدة أسماء أخرى أقل شهرة منها كتاب العهود. يتكون من مجموعة كتب تسمى في العربية أسفارًا، ويعتقد اليهود والمسيحيون أنها كتبت بوحي وإلهام. الكتب التسعة والثلاثون الأولى مشتركة بين اليهود والمسيحيين، يطلق عليها اليهود اسم التناخ أما المسيحيون فيسمونها العهد القديم، ليضيفوا إليها سبعًا وعشرين كتابًا آخر يشكلون العهد الجديد. إلى جانب هذا التقسيم العام، هناك التقسيم التخصصي، فالتناخ أو العهد القديم، يتكون من مجموعة أقسام وفروع أولها التوراة التي تؤلف أسفار موسى الخمسة، ثم الأسفار التاريخية وكتب الأنبياء والحكمة، في حين أن العهد الجديد يقسم بدوره إلى الأناجيل القانونية الأربعة والرسائل وسفر الأعمال والرؤيا. ومواضيع الأسفار مختلفة، فإن اعتبر سفر التكوين قصصيًا بالأولى، فإن سفر اللاويين تشريعيًا بالأحرى، أما المزامير فسفرٌ تسبيحي، ودانيال رؤيوي. (ar)
- La Bíblia és el conjunt de textos religiosos del cristianisme. La paraula Bíblia prové del grec (τα) βιβλια, (ta) biblia, "(els) llibres", plural de βιβλιον, biblion, "llibre", originalment el diminutiu de βιβλος, biblos, el qual prové de βυβλος—byblos, que significa "papir", de l'antiga ciutat fenícia de Byblos, la qual exportava aquest material. Un tema al llarg de la Bíblia és l'adoració de Déu i la redempció de la humanitat, i d'acord amb les doctrines cristiana i jueva, va ser inspirada per Déu. L'exegesi o interpretació d'aquest missatge central és una branca tradicional de la teologia. (ca)
- Bible (z řec. τὰ βιβλíα ta biblia - knihy, svitky) je soubor starověkých textů, které křesťanství a zčásti i judaismus považují za posvátné a inspirované Bohem. Proto se nazývá také Písmo svaté (lat. Scriptura sacra nebo Scriptura sancta) nebo krátce jen Písmo. Přezdívá se jí také Kniha knih. Křesťanská bible se skládá ze dvou částí, které se označují jako Starý a Nový zákon. Bible je nejpřekládanější a nejvydávanější knihou, první Gutenbergovo vydání z roku 1452 je první tištěnou knihou na Západě. První český překlad celé bible vznikl kolem roku 1360. (cs)
- Αγία Γραφή ή Άγιες Γραφές (ή Θεία Γραφή, Γραφή, Γραφές) ή Ιερά Γράμματα ή Βίβλος, χαρακτηρίζεται το σύνολο ή «βιβλιοθήκη» κειμένων θρησκευτικού χαρακτήρα. Με τον όρο αυτό περιγράφεται η Εβραϊκή Βίβλος του ιουδαϊσμού αλλά και ο συνδυασμός αυτής, δηλαδή της Παλαιάς Διαθήκης, που αναφέρεται στη προ Χριστού εποχή και της Καινής Διαθήκης, που αναφέρεται στην παρουσία του Χριστού, τη διδασκαλία του και στις Επιστολές και Πράξεις των Αποστόλων, του χριστιανισμού. (el)
- Als Bibel (altgriechisch βιβλία biblia ‚Bücher‘) oder (Die) Heilige Schrift bezeichnet man die wichtigste religiöse Textsammlung im Judentum wie auch im Christentum. Sie gilt Gläubigen als göttlich inspiriert, mindestens aber als orientierender Maßstab und wird darum im religiösen wie im kulturellen Leben immer wieder angeeignet. Die jüdische und die christliche Bibel haben sich im Lauf ihrer Entwicklung gegenseitig beeinflusst; sie sind parallel zueinander, teilweise in Abgrenzung voneinander entstanden. (de)
- The Bible (from Koine Greek τὰ βιβλία, tà biblía, 'the books') is a collection of religious texts or scriptures that are held to be sacred in Christianity, Judaism, Samaritanism, and many other religions. The Bible is an anthology – a compilation of texts of a variety of forms – originally written in Hebrew, Aramaic, and Koine Greek. These texts include instructions, stories, poetry, and prophecies, among other genres. The collection of materials that are accepted as part of the Bible by a particular religious tradition or community is called a biblical canon. Believers in the Bible generally consider it to be a product of divine inspiration, but the way they understand what that means and interpret the text can vary. (en)
- Laŭ la judismo kaj la kristanismo la Biblio estas la Sankta Libro, la Vorto de Dio. Laŭ la nuna scienca scio, raciismo aŭ liberpensuloj, Biblio estas aro de homaj tekstoj, frukto de tradicioj, de subjektivaj interpretoj fare de ties diversaj aŭtoroj, kun granda influo en la homara historio kaj literaturo. (eo)
- La Biblia (del griego βιβλία [biblía]‘libros’; del latín biblĭa; en lengua hebrea: ביבליה) es un conjunto de libros canónicos que en el cristianismo y en otras religiones se consideran producto de inspiración divina y un reflejo o registro de la relación entre Dios y la humanidad. La Biblia está organizada por dos partes principales: el Antiguo Testamento y el Nuevo Testamento, que se enfoca en Jesucristo y el cristianismo primitivo. (es)
- Biblia (antzinako grezieraz: τὰ βιβλία, tà biblía, «Liburuak») kristautasunaren, judaismoaren, samaritanismoaren eta rastafarismoaren idazki sakratu eta nagusiak biltzen dituen liburu-bilduma da. Erlijio horietako sinestunen ustez, Biblian Jainkoaren hitza jakinarazten da. (eu)
- Is éard atá sa Bhíobla ná focal Dé, de réir mar a mheasann na Críostaithe agus na Giúdaigh. Tagann "Bíobla" ón nGréigis: (τα) βιβλια, (ta) biblia, "na leabhair", iolra an fhocail βιβλιον, biblion, "leabhar". Tá dhá phríomhroinn sa Bhíobla, an Sean-Tiomna agus an Tiomna Nua. Baineann an Sean-Tiomna leis an Seanreacht, conradh nó beartas sollúnta slánaithe a socraíodh le linn Mhaois, agus tá an Tiomna sin scríofa in Eabhrais, cé is moite de shleachta i nDainéil agus in Eazrá atá scríofa in Aramais. Baineann an Tiomna Nua leis an Reacht Nua, ré Íosa Críost, agus i nGréigis atá sé scríofa. (ga)
- La Bible est un ouvrage composé de textes sacrés pour les juifs et les chrétiens. Les diverses confessions peuvent inclure des livres différents dans leurs canons, dans un ordre différent. Les textes eux-mêmes ne sont pas toujours identiques d'une religion à l'autre. L'ouvrage a été traduit de nombreuses fois et composé à partir de fragments. (fr)
- Alkitab teks-teks, atau kitab-kitab keagamaan yang ditulis pada waktu-waktu yang berlainan dan oleh para penulis yang berbeda di lokasi-lokasi yang berbeda. Umat Yahudi dan Kristiani (Kristen) memandang kitab-kitab dalam Alkitab sebagai hasil dari pengilhaman ilahi, dan sebagai catatan otoritatif mengenai hubungan antara Allah dengan manusia. Teks-teks tersebut mencakup catatan-catatan sejarah yang berfokus pada teologi, himne, doa, amsal, perumpamaan, surat (epistola), nasihat, esai, puisi, dan nubuat. (in)
- La Bibbia (dal greco antico βιβλίον, plurale βιβλία biblìa, che significa "libri") è una collezione di testi religiosi considerati sacri da Cristianesimo, Ebraismo, Samaritanesimo, Islam, Rastafarianesimo e da altre confessioni. È formata da libri differenti per origine, genere, composizione, lingua, datazione e stile letterario, scritti in un ampio lasso di tempo, preceduti da una tradizione orale più o meno lunga e comunque difficile da identificare, racchiusi in un canone stabilito a partire dai primi secoli della nostra era. (it)
- De Bijbel is het heilige boek van het christendom. Het is een van de invloedrijkste boeken ter wereld, het meest verspreide boek ooit en het eerste boek dat werd vervaardigd met de boekdrukkunst. De Bijbel bestaat uit twee delen: het Oude Testament en het Nieuwe Testament. Deze zijn samengesteld uit theologisch-bedoelde verhalen, hymnen, allegorische erotica, parabelen en didactische brieven. Ze werden geschreven of definitief gemaakt in bijna 1.000 jaar tussen de 8e eeuw v.Chr. tot rond het einde van de 1e eeuw. Sommige tekstdelen van het Oude Testament zijn ouder, maar we weten niet precies hoe oud. (nl)
- Bibeln (grekisk (koine): τὰ βιβλία, tà biblía, 'böckerna') är inom kristendomen en fastställd samling skrifter av alldeles särskild betydelse och därför kallad "den Heliga Skrift". Ofta är skrifterna samlade i en bok, uppdelad i två delar, Gamla testamentet och Nya testamentet. Bibeln är en av världens mest publicerade böcker och ges ut globalt i ca 100 miljoner exemplar per år. Listan om vilka böcker som ingår inom judendomen, Masoretiska bibeltexten i Tanakh fastställdes av masoreterna, under tidig medeltid (mellan 800-1100-talen). (sv)
- Bíblia (do grego koiné τὰ βιβλία , tà biblía, 'os livros') é uma antologia de textos religiosos ou escrituras sagradas para o cristianismo, o judaísmo, o samaritanismo e muitas outras religiões. Esses textos, originalmente escritos em hebraico, aramaico e grego koiné, incluem instruções, histórias, poesias e profecias, entre outros gêneros literários. A coleção de materiais que são aceitos como parte da Bíblia por uma determinada tradição ou comunidade religiosa é chamada de cânone bíblico. Os crentes na Bíblia geralmente a consideram um produto da inspiração divina e interpretam o texto de maneiras diferentes e variadas. (pt)
- Би́блия (мн. ч. греч. βιβλία от ед.ч. греч. βιβλίον — «книга»; от греч. βύβλος — «папирус»; от названия древнего финикийского города Библ) — собрание текстов, являющихся священными в иудаизме и христианстве и составляющих Священное Писание в этих религиях. В иудаизме Священным Писанием является Танах, именуемый также еврейской Библией; в христианстве — Ветхий Завет, состоящий из книг Танаха и дополнительных священных книг (в православии и католицизме), и Новый Завет. (ru)
- Бі́блія (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «вівлія» тобто «збірка книг»; також через місто Бібл, куди завозили папірус), або Святе́ Письмо́, Свяще́нне Писа́ння — сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма християнськими конфесіями як Священне Писання. Результат складної праці з відбору цих текстів заведено називати каноном, а більш або менш близькі за жанром, але такі, що не увійшли до канону — апокрифами. Католицький канон Святого Письма (Біблії) містить 73 книги, православний — 76 книг, а у протестантів — 66. У юдаїзмі лише Старий Заповіт (Танах) розглядається як священна книга. (uk)
|
_(The_S.S._Teacher's_Edition-The_Holy_Bible).jpg){kind=link}
