| dbo:abstract
|
- Infekce močových cest (IMC) je bakteriální infekce, která postihuje část močových cest. Při zasažení dolních močových cest je známá jako prostá (zánět močového měchýře), pokud postihne horní močové cesty, hovoří se o ní jako o (zánětu ledvin). Mezi symptomy infekce dolních močových cest patří bolestivé močení a buď časté močení nebo nutkání k močení (či obojí), zatímco k symptomům pyelonefritidy řadíme společně se symptomy infekce dolních močových cest horečku a bolesti v boku. U starších a velmi mladých osob mohou být symptomy vágní či neurčité. Hlavním příčinným činitelem obou typů infekce je bakterie Escherichia coli, ačkoli příčinou mohou být vzácně i jiné bakterie, viry nebo plísně. K infekcím močových cest dochází běžněji u žen než u mužů, přičemž alespoň jednu infekci v životě prodělá polovina žen. Recidivy jsou běžné. Mezi rizikové faktory patří ženská anatomie, pohlavní styk a rodinná anamnéza. K případné pyelonefritidě obvykle dochází po zánětu močového měchýře, rozvinout se však může i v důsledku nákaz přenášených krví. Diagnózu u mladých zdravých žen lze určit na základě samotných symptomů. U osob s vágními symptomy může být diagnóza obtížná, protože bakterie mohou být přítomny, aniž by se jednalo o infekci. V komplikovaných případech nebo při neúspěšné léčbě může být vhodný . Osobám s častými infekcemi lze jako preventivní opatření podávat nízké dávky antibiotik. V nekomplikovaných případech lze infekce močových cest snadno léčit krátkodobým podáváním antibiotik, ačkoli rezistence na mnoho antibiotik používaných k léčbě tohoto onemocnění se zvyšuje. V komplikovaných případech může být zapotřebí delší podávání antibiotik nebo jejich nitrožilní aplikace, a pokud se symptomy do dvou či tří dnů nezlepší, je zapotřebí provést další diagnostické testy. U žen je infekce močových cest nejběžnější formou bakteriální infekce - každý rok ji prodělá 10 % z nich. (cs)
- La infecció del tracte urinari (ITU) (o, senzillament, infecció urinària) és una infecció bacteriana que afecta a qualsevol part del tracte urinari. L'agent causal principal és l'Escherichia coli. Tot i que l'orina conté una gran varietat de líquids, i productes de rebuig, en general no hi té bacteris. Quan entren bacteris a la bufeta o el ronyó i es multipliquen en l'orina, causen una infecció urinària. El tipus més comú d'ITU és una infecció de la bufeta que s'anomena cistitis. Un altre tipus d'infecció urinària és una infecció renal, conegut com a pielonefritis, i és molt més greu. Tot i que causa molèsties, les infeccions del tracte urinari generalment poden ser ràpida i fàcilment tractades amb un cicle curt d'antibiòtics. Les infeccions urinàries són més freqüents en les dones que en els homes; així la meitat de les dones tenen almenys una infecció urinària en algun moment de la vida. Les recurrències són freqüents. Els factors de risc inclouen l'anatomia femenina, les relacions sexuals i la història familiar. La pielonefritis, si es produeix, en general segueix a una infecció de la bufeta, però també pot ser el resultat d'una infecció de transmissió sanguínia. El diagnòstic en dones joves sanes pot basar-se en els símptomes. En aquells pacients amb símptomes vagues, el diagnòstic pot ser difícil perquè els bacteris poden estar presents sense haver-hi una infecció. En casos complicats o si el tractament ha fracassat, pot ser útil un . En les persones amb infeccions freqüents, els antibiòtics a dosis baixes poden ser una mesura preventiva. En casos no complicats, les infeccions del tracte urinari es tracten fàcilment amb un tractament curt d'antibiòtics, encara que va en augment la resistència a molts dels antibiòtics utilitzats per tractar-les. En casos complicats, es poden necessitar tractaments més llargs o antibiòtics per via intravenosa, i si els símptomes no han millorat en dos o tres dies, es necessiten més proves diagnòstiques. En els pacients que presenten bacteris (bacteriúria) i/o leucòcits en l'orina (leucocitúria) però que no tenen símptomes, generalment no es necessiten antibiòtics; tot i que les dones embarassades en són una excepció a aquesta recomanació. (ca)
- عدوى الجهاز البولي (UTI) هي عدوى بكتيرية تصيب جزءاً من المسالك البولية. فعندما تصيب القسم السفلي الجهاز البولي تعرف ببساطة باسم التهاب المثانة (عدوى بالمثانة) وعندما تصيب القسم العلوي من الجهاز البولي تعرف باسم (عدوى بالكلى).. تشمل الأعراض المتعلقة بعدوى القسم السفلي الجهاز البولي التبول المؤلم المترافق مع إما التبول المتكرر أو الحاجة إلى التبول (أو كليهما)، بينما تشمل الأعراض المتعلقة بالتهاب الحويضة والكلى كلا من الحمى بالإضافة إلى أعراض عدوى القسم السفلي الجهاز البولي. قد تكون الأعراض غامضة أو غير محددة عند كبار السن أو صغار السنّ. العامل الرئيسي المسبب لكلتا العدويين هو ’’الإشريكية القولونية‘‘، ولكن من الممكن في حالات نادرة أن تكون بكتيريا أخرى أو فيروس (ات) أخرى أو فطريات أخرى هي السبب. تشيع إصابة النساء بعدوى الجهاز البولي أكثر من الرجال، حيث تصاب نصف النساء بالعدوى مرة واحدة على الأقل في مرحلة ما من حياتهن. كما يعدّ تكرار الإصابة أمرًا شائعًا. تضم عوامل الخطورة كلا من الطبيعة التشريحية الأنثوية والعلاقة الجنسية والتاريخ العائلي. إذا حدث التهاب الحويضة والكلى، فهو عادةً ما يتبع عدوى المثانة ولكنها قد ينتج أيضًا من العدوى المنقولة عن طريق الدم. قد يستند التشخيص عند الشابات الصحيحات على الأعراض وحدها. أما عند الذين يعانون من أعراض مبهمة، فقد يصعب تشخيص حالتهم لأن البكتيريا قد تكون موجودة دون أن تكون هناك عدوى. في الحالات المعقدة أو إذا فشل العلاج، قد تكون مفيدة. أما أولئك الذين يعانون من العدوى المتكررة، فيمكن أخذ جرعة منخفضة من المضاد الحيوي كتدبير وقائي. في الحالات غير المصحوبة بمضاعفات، تتم معالجة عدوى الجهاز البولي بسهولة تامة بدورة قصيرة من المضادات الحيوية، بالرغم من تزايد المقاومة تجاه العديد من المضادات الحيوية المستخدمة في علاج هذه الحالة. في الحالات المعقدة، قد يكون هناك حاجة إلى علاج بالمضادات الحيوية لفترة أطول أو عن طريق حقنها وريديًا، وإذا لم تتحسن الأعراض خلال يومين أو ثلاثة، فيجب إجراء المزيد من الفحوص التشخيصية. أما عند النساء، تعدّ عدوى الجهاز البولي هي الشكل الأكثر شيوعًا للعدوى البكتيرية حيث تصاب 10% منهن بالتهابات الجهاز البولي سنويًا. (ar)
- Μια λοίμωξη του ουροποιητικού συστήματος (ουρολοίμωξη) αποτελεί βακτηριακή λοίμωξη, η οποία επηρεάζει μέρος του ουροποιητικού συστήματος. Όταν επηρεάζει το κατώτερο ουροποιητικό είναι ευρύτερα γνωστή ως απλή (μόλυνση της ουροδόχου κύστης) και όταν επηρεάζει το ανώτερο ουροποιητικό είναι γνωστή ως (λοίμωξη των νεφρών). Τα συμπτώματα μιας λοίμωξης στο κατώτερο ουροποιητικό περιλαμβάνουν επώδυνη και είτε συχνοουρία ή αίσθημα ούρησης (ή και τα δύο), ενώ αυτά της πυελονεφρίτιδας πέραν από τα συμπτώματα μιας λοίμωξης του κατώτερου ουροποιητικού περιλαμβάνουν πυρετό και . Στους ηλικιωμένους και τους πολύ νέους, τα συμπτώματα μπορεί να είναι αόριστα ή ασαφή. Και για τους δύο τύπους λοίμωξης, κύρια γενεσιουργός αιτία είναι το βακτήριο Escherichia coli, ωστόσο άλλα βακτήρια, ιοί ή μύκητες μπορεί να προκαλέσουν επίσης ουρολοιμώξεις, αλλά σπανιότερα. Οι ουρολοιμώξεις προκύπτουν συχνότερα στις γυναίκες απ’ ό,τι στους άνδρες, με τις μισές γυναίκες να έχουν πάθει ή να πρόκειται να πάθουν τουλάχιστον μία ουρολοίμωξη κάποια στιγμή στη ζωή τους. Η επιστροφή της ουρολοίμωξης είναι συχνό φαινόμενο. Στους παράγοντες κινδύνου περιλαμβάνονται η ανατομία του γυναικείου σώματος, η σεξουαλική επαφή και το οικογενειακό ιστορικό. Η πυελονεφρίτιδα, αν προκύψει, συνήθως έπεται μιας μόλυνσης της ουροδόχου κύστης, αλλά μπορεί να είναι και το αποτέλεσμα . Η διάγνωση σε νεαρές υγιείς γυναίκες μπορεί να βασιστεί εξολοκλήρου στη συμπτωματολογία. Στις περιπτώσεις με ασαφή συμπτώματα, η διάγνωση μπορεί να είναι δύσκολη καθώς η παρουσία βακτηρίων δεν μαρτυρεί απαραίτητα την ύπαρξη λοίμωξης. Σε περίπλοκες περιπτώσεις ή αν η θεραπευτική αγωγή αποτύχει, ίσως να είναι χρήσιμη μια . Στις περιπτώσεις συχνών λοιμώξεων, ενδείκνυται η χορήγηση χαμηλής δόσης αντιβιοτικών ως προληπτικό μέτρο. Σε μη περίπλοκες περιπτώσεις, οι λοιμώξεις του ουροποιητικού μπορούν εύκολα να θεραπευτούν με σύντομη αντιβιοτική αγωγή, παρόλο που η που χρησιμοποιούνται για τη θεραπεία αυτής της πάθησης συνεχώς αυξάνεται. Σε σύνθετες περιπτώσεις, απαιτείται μεγαλύτερης διάρκειας αγωγή ή χορήγηση αντιβιοτικών ενδοφλέβια, ενώ σε περίπτωση που τα συμπτώματα δεν αρχίσουν να υποχωρούν σε δύο με τρεις μέρες, χρειάζεται περαιτέρω διαγνωστικός έλεγχος. Στις γυναίκες, οι ουρολοιμώξεις αποτελούν την πιο συχνή μορφή βακτηριακής λοίμωξης με ποσοστό 10% να αναπτύσσουν ουρολοίμωξη κάθε χρόνο. (el)
- Unter einem Harnwegsinfekt, Harnwegsinfektion (HWI) oder einer Infektion der Harnwege versteht man eine durch Krankheitserreger verursachte Infektionskrankheit der ableitenden Harnwege. Die Infektion kann sich bis in die Nieren und die Blutbahn ausbreiten und infolgedessen zu bedrohlichen Krankheitsbildern führen. Harnwegsinfekte können sehr erfolgreich mit Antibiotika behandelt werden. Dabei kommen je nach Risikopotenzial des Patienten verschiedene Medikamente zur Anwendung. In unkomplizierten Fällen kommt es oft ohne Medikamentengabe zur Ausheilung der Erkrankung. Nichtmedikamentöse Maßnahmen können die Heilung fördern. (de)
- La infección urinaria es la existencia de gérmenes e infecciones patógenos en la orina por infección de la uretra, la vejiga, el riñón o la próstata. Los síntomas que acompañan a una infección de orina son los que componen el síndrome miccional, teniendo en cuenta que las infecciones de orina también pueden ser asintomáticas. Desde el punto de vista microbiológico, cuando se detecta un crecimiento de 10 000 unidades formadoras de colonia por mililitro (ufc/ml) en una muestra de orina bien recogida, puede existir una infección urinaria. Cuando existen síntomas urinarios o piuria se considera ITU con valores mucho menores (hasta 100 ufc/ml). Cuando el recuento de colonias es superior a 10 000 ufc/ml y hay más de dos especies de gérmenes indica contaminación de la muestra. Se considera bacteriuria asintomática cuando, en ausencia de síntomas, hay más de 10 000 ufc/ml de un microorganismo en cultivo puro en dos muestras diferentes. Ante un síndrome miccional en el que se excluyen otras causas del mismo (vaginitis, uretritis, prostatitis) y se confirma la presencia de leucocitos en orina se puede hacer el diagnóstico de infección urinaria sin necesidad de realizar urocultivo. Las infecciones del tracto urinario pueden ser tratadas con éxito con antibióticos. En casos no complicados, a menudo la enfermedad cede sin medicamentos. La enfermedad no es contagiosa (es)
- Gernu-infekzioa gernu-aparatuan kokatutako infekzioa da, bakterio Gram-negatibo batek sortua gehienetan. Sintomak aldakorrak izaten dira, zein organo erasaten den kontu. Mikrobiologiaren ikuspegitik, infekzioa izateko gernu mililitro batean 10.000 bakterio (koloniak eratzen dituzten unitateak) izan behar dira. (eu)
- Une infection urinaire (ou infection des voies urinaires ou IVU) est définie par la colonisation des urines par des bactéries, ce qui se traduit le plus souvent par des signes infectieux urinaires. Elles sont très fréquentes, en particulier chez les nourrissons et les jeunes enfants, les femmes enceintes. Il existe deux tableaux principaux d'infection urinaire : la cystite (infection de la vessie) et la pyélonéphrite (infection du rein). Elles se traitent très bien par antibiotiques. L'insuffisance ou l'absence de traitement de la pyélonéphrite peut mener à des complications sévères. Les infections urinaires sont les infections bactériennes les plus fréquentes quel que soit l'âge. Entre 20 et 50 ans, les infections sont 50 fois plus fréquentes chez la femme, mais après 50 ans l’incidence chez l’homme augmente nettement du fait de l’augmentation des maladies prostatiques, et le ratio est donc seulement 3/1 chez les sujets âgés. L'infection urinaire chez l'homme a pratiquement toujours une cause anatomique. Schématiquement : malformations congénitales dans l'enfance et l'adolescence, problèmes prostatiques chez l'homme âgé, calculs et tumeurs entre ces deux âges. La tuberculose rénale semble pouvoir aussi être une cause « anatomique » favorisante. La plupart du temps, les bactéries proviennent des intestins. Pour cette raison, les femmes sont plus sujettes aux infections urinaires (cystite) en raison de la proximité du méat urinaire et de l'anus (périnée court) et de la dimension courte de l'urètre qui de plus est large et s'ouvre lors des rapports sexuels. (fr)
- Infeksi saluran kemih (ISK) adalah infeksi bakteri yang mengenai bagian dari saluran kemih. Ketika mengenai saluran kemih bawah dinamai sistitis (infeksi kandung kemih) sederhana, dan ketika mengenai saluran kemih atas dinamai (infeksi ginjal). Gejala dari saluran kemih bawah meliputi buang air kecil terasa sakit dan sering buang air kecil atau desakan untuk buang air kecil (atau keduanya), sementara gejala pielonefritis meliputi demam dan di samping gejala ISK bawah. Pada orang lanjut usia dan anak kecil, gejalanya bisa jadi samar atau tidak spesifik. Kuman tersering penyebab kedua tipe tersebut adalah Escherichia coli, tetapi bakteri lain, virus, maupun jamur dapat menjadi penyebab meskipun jarang. Infeksi saluran kemih lebih sering terjadi pada perempuan dibandingkan laki-laki, dengan separuh perempuan mengalami setidaknya satu kali infeksi selama hidupnya. Kekambuhan juga sering terjadi. Faktor risikonya antara anatomi perempuan, hubungan seksual, dan riwayat keluarga. Pielonefritis, bila terjadi, biasanya ditemukan setelah infeksi kandung kemih namun juga dapat diakibatkan oleh infeksi yang ditularkan melalui darah. Diagnosis pada perempuan muda yang sehat dapat didasarkan pada gejalanya saja. Pada orang dengan gejala yang samar, diagnosis mungkin sulit karena bakteri mungkin ditemukan tanpa menyebabkan infeksi. Pada kasus yang kompleks atau apabila pengobatan gagal, kultur urin mungkin dapat bermanfaat. Pada orang yang sering mengalami infeksi, antibiotik dosis rendah dapat dikonsumsi sebagai langkah pencegahan. Dalam kasus yang tidak kompleks, infeksi saluran kemih mudah diobati dengan antibiotik jangka pendek, walaupun resistensi terhadap banyak antibiotik yang digunakan untuk mengobati kondisi ini cenderung meningkat. Dalam kasus yang kompleks, antibiotik dalam jangka waktu lebih panjang atau intravena mungkin diperlukan, dan bila gejala belum membaik dalam dua atau tiga hari, diperlukan pemeriksaan diagnostik lebih lanjut. Pada perempuan, infeksi saluran kemih adalah infeksi bakteri yang paling sering ditemukan, yaitu 10% mengalami infeksi saluran kemih setiap tahun. (in)
- A urinary tract infection (UTI) is an infection that affects part of the urinary tract. When it affects the lower urinary tract it is known as a bladder infection (cystitis) and when it affects the upper urinary tract it is known as a kidney infection (pyelonephritis). Symptoms from a lower urinary tract infection include pain with urination, frequent urination, and feeling the need to urinate despite having an empty bladder. Symptoms of a kidney infection include fever and flank pain usually in addition to the symptoms of a lower UTI. Rarely the urine may appear bloody. In the very old and the very young, symptoms may be vague or non-specific. The most common cause of infection is Escherichia coli, though other bacteria or fungi may sometimes be the cause. Risk factors include female anatomy, sexual intercourse, diabetes, obesity, and family history. Although sexual intercourse is a risk factor, UTIs are not classified as sexually transmitted infections (STIs). Kidney infection, if it occurs, usually follows a bladder infection but may also result from a blood-borne infection. Diagnosis in young healthy women can be based on symptoms alone. In those with vague symptoms, diagnosis can be difficult because bacteria may be present without there being an infection. In complicated cases or if treatment fails, a urine culture may be useful. In uncomplicated cases, UTIs are treated with a short course of antibiotics such as nitrofurantoin or trimethoprim/sulfamethoxazole. Resistance to many of the antibiotics used to treat this condition is increasing. In complicated cases, a longer course or intravenous antibiotics may be needed. If symptoms do not improve in two or three days, further diagnostic testing may be needed. Phenazopyridine may help with symptoms. In those who have bacteria or white blood cells in their urine but have no symptoms, antibiotics are generally not needed, although during pregnancy is an exception. In those with frequent infections, a short course of antibiotics may be taken as soon as symptoms begin or long-term antibiotics may be used as a preventive measure. About 150 million people develop a urinary tract infection in a given year. They are more common in women than men, but similar between anatomies while carrying indwelling catheters. In women, they are the most common form of bacterial infection. Up to 10% of women have a urinary tract infection in a given year, and half of women have at least one infection at some point in their lifetime. They occur most frequently between the ages of 16 and 35 years. Recurrences are common. Urinary tract infections have been described since ancient times with the first documented description in the Ebers Papyrus dated to c. 1550 BC. (en)
- 요로감염증(尿路感染症, 영어: urinary tract infection, UTI)이란 비뇨계통에 발생하는 감염성 질환을 통칭하는 말이다. 여기에는 신장, 방광, 요관, 요도 등이 해당하며, 해부생리학적 구조상 전립선 및 부고환까지 포함된다. 요로감염증은 임신, 결석 등으로 인한 요로폐쇄나 방광의 역류, , 고혈압, 당뇨 등이 유발인자로 작용하며 면역력이 저하된 상태일 때 감염되기 쉽다. 가장 흔한 원인균은 대장균이며, 이외에 황색포도상구균, 연쇄상구균, 진균, 결핵균, 바이러스 등이 원인이 되기도 한다. 요로감염증은 비교적 요도가 짧은 여성과 어린이에서 더욱 흔하다. 증상은 감염 부위에 따라 다르지만, 가장 흔히 발생하는 방광염의 경우 배뇨곤란, 다뇨, 요실금, 치골상부 통증, 배뇨통 등이 나타나며 심할 경우 혈뇨나 농뇨가 나올 수도 있다. 치료는 주로 로 이루어지며 합병증이 없을 경우 비교적 치료가 쉬우나, 만성화 될 경우 주변 기관에 함께 감염 증세가 나타나거나 신부전 등의 원인이 될 수 있다. 낮은 요로부위에 감염될 때 방광염(Bladder infection, cystitis)로 부르고, 높은 요로부위에 감열될 때 신우신염(pyelonephritis)라고 부른다. (ko)
- Zakażenie układu moczowego (ZUM) – obecność drobnoustrojów w dowolnej części układu moczowego – cewce moczowej, pęcherzu moczowym, moczowodach bądź nerce. Do objawów infekcji dolnych dróg moczowych należą: bolesna mikcja oraz częstomocz bądź parcie na pęcherz, natomiast objawy odmiedniczkowego zapalenia nerek dodatkowo obejmują gorączkę i ból brzucha. Jeśli w wyniku zakażenia patogeny przedostaną się do krwiobiegu, wywołując objawy uogólnionej sepsy, mowa jest o . U osób starszych i bardzo młodych objawy mogą być niejasne lub niespecyficzne. Najczęstszym patogenem w obu przypadkach jest bakteria Escherichia coli, jednak inne bakterie, wirusy i grzyby mogą również doprowadzić do zakażenia. Zakażenie układu moczowego częściej dotyka kobiet niż mężczyzn, przy czym połowa kobiet przebyła je przynajmniej raz w życiu. Powszechne są nawroty infekcji. Czynnikami ryzyka są: anatomia kobieca, aktywność seksualna oraz występowanie choroby w rodzinie. Odmiedniczkowe zapalenie nerek, jeżeli ma miejsce, zwykle następuje po zapaleniu pęcherza moczowego, choć może również być wynikiem zakażenia krwi bakteriami. U młodych i zdrowych kobiet diagnozę można postawić wyłącznie na podstawie objawów. U osób z niejasnymi objawami diagnoza może być trudna, ponieważ bakterie mogą być obecne bez infekcji. W skomplikowanych przypadkach lub w razie nieskutecznej terapii pożyteczny może być posiew moczu. Osobom ze skłonnością do nawrotów infekcji mogą zostać przepisane niskie dawki antybiotyków jako środek zapobiegawczy. W niepowikłanych przypadkach infekcje układu moczowego mogą być w łatwy sposób leczone krótką terapią antybiotykową, mimo iż zwiększa się oporność na wiele antybiotyków wykorzystywanych przy leczeniu tej choroby. W przypadkach powikłanych konieczna może być dłuższa terapia lub dożylne podawanie antybiotyków, a jeśli stan chorego nie poprawi się w ciągu dwóch do trzech dni, konieczna jest dalsza diagnostyka. U kobiet zakażenie układu moczowego jest najczęstszą formą zakażenia bakteryjnego, a u 10% występuje ono co roku. (pl)
- Un'infezione delle vie urinarie (in sigla IVU), anche chiamata infezione del tratto urinario, è un'infezione che colpisce una parte dell'apparato urinario. Generalmente, quando l'infezione è a carico delle basse vie urinarie, è anche conosciuta con il nome di cistite semplice (ovvero infezione della vescica), mentre nel caso colpisca le vie urinarie superiori è anche conosciuta con il nome di pielonefrite (ovvero un'infezione del parenchima, dei calici e della pelvi renale). I sintomi di un'infezione a carico delle vie urinarie inferiori riguardano la minzione che si presenta dolorosa, frequente e ripetuta (pollachiuria) e urgente, ovvero l'impossibilità di procrastinarla. I sintomi della pielonefrite includono invece la febbre e dolore addominale al fianco, oltre ai sintomi di infezione delle basse vie urinarie. Nell'anziano e nei soggetti molto giovani i sintomi possono essere vaghi o non specifici. L'agente che più spesso è in causa in entrambi i tipi di infezione è Escherichia coli, anche se, con minore frequenza, possono essere chiamati in causa altri batteri, virus o funghi. L'infezione delle vie urinarie si verifica più comunemente nelle donne rispetto agli uomini. È stato calcolato che una percentuale variabile tra il 30% e il 50% delle donne abbia un'infezione del tratto urinario nel corso della sua vita. Le recidive sono estremamente comuni. I fattori di rischio sono molto vari e includono le caratteristiche anatomiche delle femmine (la cui uretra è decisamente più corta rispetto a quella maschile), i trascorsi sessuali e una storia di familiarità. Le pielonefriti, quando si verificano, in genere sono conseguenti a un'infezione della vescica e delle basse vie urinarie, ma possono anche derivare da un'infezione ematica. La diagnosi per una giovane donna, precedentemente sana, può semplicemente basarsi sulla sintomatologia riferita. Nei soggetti con sintomatologia vaga la diagnosi può invece essere difficile, poiché i batteri possono essere riscontrati nelle urine anche senza che sia in atto un'infezione del tratto urinario. Nei casi più complicati, oppure in quei soggetti in cui il trattamento è fallito, l'esecuzione di un'urinocoltura può essere dirimente. Nei soggetti che presentano infezioni frequenti e ricorrenti, basse dosi di antibiotici e cicli di antibioticoterapia possono costituire una valida misura preventiva. Nei casi non complicati, le infezioni del tratto urinario sono trattate facilmente con un breve ciclo di antibiotici, talvolta semplicemente con chinoloni di prima generazione, quali per esempio l'acido nalidixico. Si deve tuttavia tenere presente che la resistenza agli antibiotici, utilizzati per trattare questo tipo di problemi, è in rapido aumento e che pertanto si potrebbe dover ricorrere a farmaci più potenti e gravati da una minore resistenza. Nei casi più complicati può essere necessario ricorrere a un ciclo di antibioticoterapia di lunga durata, oppure all'utilizzo di antibiotici per via endovenosa. In questi casi, se i sintomi non migliorano nel giro di due o tre giorni, può essere necessario ricorrere a ulteriori accertamenti diagnostici. Nelle donne le infezioni delle vie urinarie sono il tipo più comune di infezioni batteriche: ogni anno circa il 10% delle donne sviluppa un'infezione delle vie urinarie. (it)
- 尿路感染症（にょうろかんせんしょう、urinary tract infection、UTI）とは、腎臓から尿管、膀胱を通って尿道口にいたる尿路に病原体が生着して起こる感染症。 (ja)
- Een urineweginfectie of blaasontsteking is de verzamelnaam voor alle infecties die betrekking hebben op de urinewegen: nier, nierkelk, urineleider, blaas en urinebuis (urethritis). De belangrijkste veroorzaker van urineweginfecties en blaasontsteking is de darmbacterie Escherichia coli. Deze kan de urinebuis en blaas binnendringen. In de urine in de blaas vermenigvuldigen zich bacteriën, die ook het slijmvlies van de blaas aanvallen. Van bacteriurie spreekt men wanneer significante hoeveelheden bacteriën in de urine worden aangetroffen. Ongeveer de helft van de vrouwen maakt ten minste eenmaal in haar leven een blaasontsteking door. Circa 20% van de vrouwen heeft er ten minste eenmaal per jaar last van, vooral tijdens hun seksueel meest actieve periode (25-29 jaar), of na de menopauze (samenhangend met oestrogeentekorten). Maar ook mannen (1,5%) kunnen als gevolg van bijvoorbeeld prostaatproblemen last hebben van een blaasontsteking. (nl)
- Инфекция мочевыводящих путей (ИМП или ИМВП, англ. urinary tract infection) — собирательное понятие, объединяющее различные инфекции любых частей мочевыводящих путей. В качестве инфекционного заболевания определяется как воспаление уротелия, возникающее в ответ на появление в мочевыводящих путях патогенных микроорганизмов. В зависимости от локализации инфекции, воспаление может затрагивать мочеиспускательный канал (уретрит), мочевой пузырь (цистит), мочеточники и почки (пиелонефрит). Чаще всего инфекция развивается в мочевом пузыре, попадая туда через мочеиспускательный канал, при этом из мочевого пузыря инфекция может распространиться и на почки. В роли патогенов обычно выступают бактерии, от которых здоровый организм без патологий в большинстве случаев избавляется самостоятельно. Самым же частым возбудителем инфекции является кишечная палочка (лат. Escherichia coli), которая в норме обитает в кишечнике человека и может быть занесена оттуда в мочеиспускательный канал. Инфекция мочевыводящих путей не может передаваться от одного человека к другому за исключением инфекций, передаваемых половым путём. Однако ряд факторов повышают риск возникновения инфекции и усложняют её лечение. К таким фактором относятся: постоянный катетер, мочекаменная болезнь, нейрогенный мочевой пузырь, пузырно-мочеточниковый рефлюкс, наличие обструкций в мочеиспускательной системе, беременность, сахарный диабет, почечная недостаточность и подавление иммунитета после пересадки почки. При этом риск инфекции выше у женщин, поскольку мочеиспускательный канал у них намного короче, чем у мужчин, и расположен ближе к анальному отверстию. Инфекция часто встречается среди женщин, детей и пожилых людей, а диагностируется исходя из симптомов с подтверждением через тест-полоски, например, при сдаче общего анализа мочи. Лечение обычно проводится антибиотиками, для правильного назначения которых могут быть произведены посев мочи либо её микроскопическое исследование. При этом проводится полный курс лечения, даже если симптомы инфекции исчезли. (ru)
- Uma infeção do trato urinário (ITU) é uma infeção que afeta parte do trato urinário. Quando afeta a parte inferior do trato urinário denomina-se cistite ou infeção da bexiga. Quando afeta a parte superior do trato urinário denomina-se pielonefrite ou infeção do rim. Os sintomas mais comuns das infeções do trato urinário inferior são dor ao urinar, micção frequente e sentir vontade de urinar apesar de a bexiga estar vazia. Os sintomas mais comuns de uma infeção dos rins são idênticos aos do trato inferior, acrescidos de febre e dor nos lados do abdómen. São raros os casos em que se verifica sangue na urina. Em pessoas muito novas ou idosas, os sintomas podem ser vagos e não específicos. A causa mais comum de infeção é a bactéria Escherichia coli, embora alguns casos raros possam ser causados por outras bactérias ou fungos. Os factores de risco incluem sexo feminino, relações sexuais, diabetes, obesidade e antecedentes familiares da doença. Embora as relações sexuais sejam um fator de risco, as ITU não são classificadas como infeção sexualmente transmissível. As infeções do rim geralmente ocorrem na sequência de uma infeção da bexiga, embora possam também ser causadas por bactérias no sangue. O diagnóstico de mulheres jovens pode ser baseado apenas nos sintomas. Em pessoas com sintomas vagos, o diagnóstico pode ser difícil, dado que pode haver presença de bactérias sem sinais de infeção. Em casos complicados ou quando o tratamento não está a ser eficaz, pode ser necessária uma cultura de urina. Em casos não complicados, as ITU são tratadas com antibióticos de curta duração como nitrofurantoína ou trimetoprim/sulfametoxazol. No entanto, está a aumentar a resistência antibiótica a muitos dos antibióticos usados para tratar esta condição. Em casos complicados, podem ser necessários antibióticos de longa duração ou administrados por via intravenosa. Quando os sintomas não melhoram em dois ou três dias, podem ser necessários mais exames de diagnóstico. A pode ajudar a aliviar os sintomas. Em pessoas com presença de bactérias ou leucócitos na urina, mas sem sintomas, geralmente não são necessários antibióticos, embora o possam ser durante a gravidez. Em pessoas com infeções frequentes, podem ser administrados antibióticos de curta duração assim que os sintomas se manifestam, ou administrados antibióticos de longa duração como medida de prevenção. Em cada ano, cerca de 150 milhões de pessoas desenvolvem uma infeção do trato urinário. A condição é mais comum entre mulheres do que entre homens. Nas mulheres, são a forma mais comum de infeções bacterianas. Em cada ano, cerca de 10% das mulheres desenvolvem uma ITU e metade de todas as mulheres contrai uma ITU pelo menos uma vez na vida. As ITU são mais frequentes entre os 16 e 35 anos de idade. As recorrências são comuns. As infeções do trato urinário têm sido descritas desde a Antiguidade. A primeira descrição documentada encontra-se no Papiro Ebers, datado de 1550 a.C. (pt)
- Urinvägsinfektion (UVI) är en infektion i urinvägarna som oftast orsakas av bakterier. Vid infektion i de nedre urinvägarna (urinblåsa, urinrör) kan man tala om blåskatarr eller cystit, där vanliga symptom är sveda eller smärta vid urinering, täta trängningar och plötsliga trängningar. Vid infektion i de övre urinvägarna (njure, urinledare) talar man om njurbäckeninflammation eller pyelonefrit, där vanliga symptom är kombinationer av feber och rygg- eller buksmärta. Hos små barn och äldre vuxna kan symptom vara vaga eller ospecifika. Den vanligaste bakterien som orsakar urinvägsinfektion är E. coli, men andra bakterier eller svampar kan orsaka UVI. Urinvägsinfektioner är vanligare hos kvinnor än hos män. Hälften av alla kvinnor drabbas av minst en urinvägsinfektion någon gång i livet. Det är vanligt att drabbas av fler episoder efter att ha fått en första. Hos unga friska kvinnor kan diagnos ofta ställas baserat enbart på symptomen, medan det kan vara svårare att ställa diagnos på äldre patienter som ofta har mer otydliga symptom. I okomplicerade fall är det möjligt att behandla nedre UVI med antibiotika för snabbare symptomlindring, vilket måste vägas mot risken för biverkningar och ökad antibiotikaresistens. I mer allvarliga fall behöver slutenvård med intravenös antibiotikabehandling övervägas. Fall av övre urinvägsinfektion kan utvecklas till sepsis. I Sverige är urinvägsinfektioner den vanligaste anledningen till vårdrelaterade infektioner, där risken är som störst vid bärande av urinvägskateter. En kateter-relaterad UVI medför i sig större risk för komplikationer, inklusive mer svårbehandlade infektioner, som föreslagits delvis bero på bakteriers förmåga att forma biofilm i och på katetern. (sv)
- Інфекція сечових шляхів — збірне поняття для означення бактеріального або іншого ураження сечових шляхів. Ураження нижніх сечових шляхів призводить до виникнення циститу (запалення сечового міхура), тоді як ураження верхніх сечових шляхів призводить до пієлонефриту (запалення нирок). Прояви запалення нижніх сечових шляхів: болісне і часте сечовипускання, часті позиви до нього, що об'єднується у збірне поняття дизурія, часто одночасне поєднання цих проявів, тоді як при пієлонефриті до цього часто додається гарячка та ниркові коліки. У людей похилого віку та у маленьких дітей прояви можуть бути нечіткими та невиразними. Зазвичай, основним збудником обох захворювань є Escherichia coli, але можуть бути й інші бактерії чи найпростіші, паразитні грибки. Інфекції сечових шляхів частіше уражають жінок, ніж чоловіків. Захворювання часто рецидивують. До факторів ризику відносять: анатомічні особливості жінок, безладні статеві відносини та генетичну схильність. Пієлонефрит зазвичай виникає на тлі інфекції сечового міхура, але може також виникнути внаслідок бактеріємії. У молодих, здорових в іншому плані жінок, діагноз можна встановити лише на основі симптомів. Діагностування захворювання у пацієнтів із невиразними симптомами ускладнюється тим, що збудник може бути присутнім в організмі, але при цьому не провокувати виникнення інфекції. Неускладнені бактеріальні інфекції сечових шляхів легко виліковуються курсом антибіотиків, проте, кількість антибіотиків, що використовуються при лікуванні та до яких у бактерій виробилась резистентність, зростає. При ускладненнях застосовують довший курс лікування пероральними або ж антибіотиками з парентеральним введенням, але за відсутності покращення стану хворого протягом двох чи трьох днів, виникає необхідність проведення додаткових діагностичних досліджень. У жінок інфекція сечових шляхів є найпоширенішою формою бактеріальних інфекцій. Щорічно 10 % жінок захворюють на інфекції сечових шляхів. (uk)
- 泌尿道感染（英語：urinary tract infection，UTI），也稱為急性膀胱炎或膀胱感染，是一種會影響到部分泌尿道的感染。泌尿道分為上、下泌尿道，感染部位不同對應到不同疾病名稱：當影響到下泌尿道，稱為膀胱炎；當影響到上泌尿道，也就是腎臟的時候，則稱為。 不同感染位置，症狀會稍有不同：下泌尿道感染的症狀主要是排尿時會疼痛，也可能會有頻尿或是一直想要解尿的感覺；上泌尿道感染除了會有跟下泌尿道感染同樣症狀外，還會有發燒、腹痛的症狀。有些情況，可能沒有解尿也能感受到尿道灼熱痛感。年長者和很年輕的人若感染，以上症狀可能不會表現得十分明顯。最常見造成泌尿道感染（上下泌尿道都有可能）的病菌是大腸桿菌，而其他細菌、病毒或黴菌則鮮少造成感染。 由於女性的尿道較短，肛門和尿道開口距離也較近，因此較容易有泌尿道感染，約過半數的女性在其一生中有出現過泌尿道感染的情形。泌尿道感染也常會復發。其他的危險因子還包括性交及家族病史。若有出現腎盂腎炎，可能是因為膀胱感染而引起，但也可能是因為菌血症而造成。若病患是年輕健康的女性，泌尿道感染可以只以其症狀來診斷。針對一些模糊的症狀，會比較不容易診斷，因為可能有些部位已有細菌存在，只是沒有感染症狀。若是有併發症或是治療不成功的例子，可以進行，若頻繁感染，可用低劑量抗生素進行預防性醫療。 若是沒有併發症的泌尿道感染，可以用短療程抗生素進行治療，不過不少抗生素已用來治療泌尿道感染，細菌抗生素抗藥性也漸漸提高。若是已有併發症，需要長療程的抗生素或是注射抗生素，若症狀在二至三天還沒有改善，需要進一步的诊断测试。在女性中，泌尿道感染是最常見的細菌感染，每年約會增加10%。若病患在尿液中有病菌或白血球，但沒有症狀，一般不建議使用抗生素，但若病患是已懷孕的婦女，仍需使用抗生素。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Unter einem Harnwegsinfekt, Harnwegsinfektion (HWI) oder einer Infektion der Harnwege versteht man eine durch Krankheitserreger verursachte Infektionskrankheit der ableitenden Harnwege. Die Infektion kann sich bis in die Nieren und die Blutbahn ausbreiten und infolgedessen zu bedrohlichen Krankheitsbildern führen. Harnwegsinfekte können sehr erfolgreich mit Antibiotika behandelt werden. Dabei kommen je nach Risikopotenzial des Patienten verschiedene Medikamente zur Anwendung. In unkomplizierten Fällen kommt es oft ohne Medikamentengabe zur Ausheilung der Erkrankung. Nichtmedikamentöse Maßnahmen können die Heilung fördern. (de)
- Gernu-infekzioa gernu-aparatuan kokatutako infekzioa da, bakterio Gram-negatibo batek sortua gehienetan. Sintomak aldakorrak izaten dira, zein organo erasaten den kontu. Mikrobiologiaren ikuspegitik, infekzioa izateko gernu mililitro batean 10.000 bakterio (koloniak eratzen dituzten unitateak) izan behar dira. (eu)
- 尿路感染症（にょうろかんせんしょう、urinary tract infection、UTI）とは、腎臓から尿管、膀胱を通って尿道口にいたる尿路に病原体が生着して起こる感染症。 (ja)
- عدوى الجهاز البولي (UTI) هي عدوى بكتيرية تصيب جزءاً من المسالك البولية. فعندما تصيب القسم السفلي الجهاز البولي تعرف ببساطة باسم التهاب المثانة (عدوى بالمثانة) وعندما تصيب القسم العلوي من الجهاز البولي تعرف باسم (عدوى بالكلى).. تشمل الأعراض المتعلقة بعدوى القسم السفلي الجهاز البولي التبول المؤلم المترافق مع إما التبول المتكرر أو الحاجة إلى التبول (أو كليهما)، بينما تشمل الأعراض المتعلقة بالتهاب الحويضة والكلى كلا من الحمى بالإضافة إلى أعراض عدوى القسم السفلي الجهاز البولي. قد تكون الأعراض غامضة أو غير محددة عند كبار السن أو صغار السنّ. العامل الرئيسي المسبب لكلتا العدويين هو ’’الإشريكية القولونية‘‘، ولكن من الممكن في حالات نادرة أن تكون بكتيريا أخرى أو فيروس (ات) أخرى أو فطريات أخرى هي السبب. (ar)
- La infecció del tracte urinari (ITU) (o, senzillament, infecció urinària) és una infecció bacteriana que afecta a qualsevol part del tracte urinari. L'agent causal principal és l'Escherichia coli. Tot i que l'orina conté una gran varietat de líquids, i productes de rebuig, en general no hi té bacteris. Quan entren bacteris a la bufeta o el ronyó i es multipliquen en l'orina, causen una infecció urinària. El tipus més comú d'ITU és una infecció de la bufeta que s'anomena cistitis. Un altre tipus d'infecció urinària és una infecció renal, conegut com a pielonefritis, i és molt més greu. Tot i que causa molèsties, les infeccions del tracte urinari generalment poden ser ràpida i fàcilment tractades amb un cicle curt d'antibiòtics. (ca)
- Infekce močových cest (IMC) je bakteriální infekce, která postihuje část močových cest. Při zasažení dolních močových cest je známá jako prostá (zánět močového měchýře), pokud postihne horní močové cesty, hovoří se o ní jako o (zánětu ledvin). Mezi symptomy infekce dolních močových cest patří bolestivé močení a buď časté močení nebo nutkání k močení (či obojí), zatímco k symptomům pyelonefritidy řadíme společně se symptomy infekce dolních močových cest horečku a bolesti v boku. U starších a velmi mladých osob mohou být symptomy vágní či neurčité. Hlavním příčinným činitelem obou typů infekce je bakterie Escherichia coli, ačkoli příčinou mohou být vzácně i jiné bakterie, viry nebo plísně. (cs)
- Μια λοίμωξη του ουροποιητικού συστήματος (ουρολοίμωξη) αποτελεί βακτηριακή λοίμωξη, η οποία επηρεάζει μέρος του ουροποιητικού συστήματος. Όταν επηρεάζει το κατώτερο ουροποιητικό είναι ευρύτερα γνωστή ως απλή (μόλυνση της ουροδόχου κύστης) και όταν επηρεάζει το ανώτερο ουροποιητικό είναι γνωστή ως (λοίμωξη των νεφρών). (el)
- La infección urinaria es la existencia de gérmenes e infecciones patógenos en la orina por infección de la uretra, la vejiga, el riñón o la próstata. Los síntomas que acompañan a una infección de orina son los que componen el síndrome miccional, teniendo en cuenta que las infecciones de orina también pueden ser asintomáticas. (es)
- Une infection urinaire (ou infection des voies urinaires ou IVU) est définie par la colonisation des urines par des bactéries, ce qui se traduit le plus souvent par des signes infectieux urinaires. Elles sont très fréquentes, en particulier chez les nourrissons et les jeunes enfants, les femmes enceintes. Entre 20 et 50 ans, les infections sont 50 fois plus fréquentes chez la femme, mais après 50 ans l’incidence chez l’homme augmente nettement du fait de l’augmentation des maladies prostatiques, et le ratio est donc seulement 3/1 chez les sujets âgés. (fr)
- Infeksi saluran kemih (ISK) adalah infeksi bakteri yang mengenai bagian dari saluran kemih. Ketika mengenai saluran kemih bawah dinamai sistitis (infeksi kandung kemih) sederhana, dan ketika mengenai saluran kemih atas dinamai (infeksi ginjal). Gejala dari saluran kemih bawah meliputi buang air kecil terasa sakit dan sering buang air kecil atau desakan untuk buang air kecil (atau keduanya), sementara gejala pielonefritis meliputi demam dan di samping gejala ISK bawah. Pada orang lanjut usia dan anak kecil, gejalanya bisa jadi samar atau tidak spesifik. Kuman tersering penyebab kedua tipe tersebut adalah Escherichia coli, tetapi bakteri lain, virus, maupun jamur dapat menjadi penyebab meskipun jarang. (in)
- A urinary tract infection (UTI) is an infection that affects part of the urinary tract. When it affects the lower urinary tract it is known as a bladder infection (cystitis) and when it affects the upper urinary tract it is known as a kidney infection (pyelonephritis). Symptoms from a lower urinary tract infection include pain with urination, frequent urination, and feeling the need to urinate despite having an empty bladder. Symptoms of a kidney infection include fever and flank pain usually in addition to the symptoms of a lower UTI. Rarely the urine may appear bloody. In the very old and the very young, symptoms may be vague or non-specific. (en)
- Un'infezione delle vie urinarie (in sigla IVU), anche chiamata infezione del tratto urinario, è un'infezione che colpisce una parte dell'apparato urinario. Generalmente, quando l'infezione è a carico delle basse vie urinarie, è anche conosciuta con il nome di cistite semplice (ovvero infezione della vescica), mentre nel caso colpisca le vie urinarie superiori è anche conosciuta con il nome di pielonefrite (ovvero un'infezione del parenchima, dei calici e della pelvi renale). I sintomi di un'infezione a carico delle vie urinarie inferiori riguardano la minzione che si presenta dolorosa, frequente e ripetuta (pollachiuria) e urgente, ovvero l'impossibilità di procrastinarla. I sintomi della pielonefrite includono invece la febbre e dolore addominale al fianco, oltre ai sintomi di infezione d (it)
- 요로감염증(尿路感染症, 영어: urinary tract infection, UTI)이란 비뇨계통에 발생하는 감염성 질환을 통칭하는 말이다. 여기에는 신장, 방광, 요관, 요도 등이 해당하며, 해부생리학적 구조상 전립선 및 부고환까지 포함된다. 요로감염증은 임신, 결석 등으로 인한 요로폐쇄나 방광의 역류, , 고혈압, 당뇨 등이 유발인자로 작용하며 면역력이 저하된 상태일 때 감염되기 쉽다. 가장 흔한 원인균은 대장균이며, 이외에 황색포도상구균, 연쇄상구균, 진균, 결핵균, 바이러스 등이 원인이 되기도 한다. 요로감염증은 비교적 요도가 짧은 여성과 어린이에서 더욱 흔하다. 증상은 감염 부위에 따라 다르지만, 가장 흔히 발생하는 방광염의 경우 배뇨곤란, 다뇨, 요실금, 치골상부 통증, 배뇨통 등이 나타나며 심할 경우 혈뇨나 농뇨가 나올 수도 있다. 치료는 주로 로 이루어지며 합병증이 없을 경우 비교적 치료가 쉬우나, 만성화 될 경우 주변 기관에 함께 감염 증세가 나타나거나 신부전 등의 원인이 될 수 있다. (ko)
- Een urineweginfectie of blaasontsteking is de verzamelnaam voor alle infecties die betrekking hebben op de urinewegen: nier, nierkelk, urineleider, blaas en urinebuis (urethritis). De belangrijkste veroorzaker van urineweginfecties en blaasontsteking is de darmbacterie Escherichia coli. Deze kan de urinebuis en blaas binnendringen. In de urine in de blaas vermenigvuldigen zich bacteriën, die ook het slijmvlies van de blaas aanvallen. Van bacteriurie spreekt men wanneer significante hoeveelheden bacteriën in de urine worden aangetroffen. (nl)
- Zakażenie układu moczowego (ZUM) – obecność drobnoustrojów w dowolnej części układu moczowego – cewce moczowej, pęcherzu moczowym, moczowodach bądź nerce. Do objawów infekcji dolnych dróg moczowych należą: bolesna mikcja oraz częstomocz bądź parcie na pęcherz, natomiast objawy odmiedniczkowego zapalenia nerek dodatkowo obejmują gorączkę i ból brzucha. Jeśli w wyniku zakażenia patogeny przedostaną się do krwiobiegu, wywołując objawy uogólnionej sepsy, mowa jest o . U osób starszych i bardzo młodych objawy mogą być niejasne lub niespecyficzne. Najczęstszym patogenem w obu przypadkach jest bakteria Escherichia coli, jednak inne bakterie, wirusy i grzyby mogą również doprowadzić do zakażenia. (pl)
- Uma infeção do trato urinário (ITU) é uma infeção que afeta parte do trato urinário. Quando afeta a parte inferior do trato urinário denomina-se cistite ou infeção da bexiga. Quando afeta a parte superior do trato urinário denomina-se pielonefrite ou infeção do rim. Os sintomas mais comuns das infeções do trato urinário inferior são dor ao urinar, micção frequente e sentir vontade de urinar apesar de a bexiga estar vazia. Os sintomas mais comuns de uma infeção dos rins são idênticos aos do trato inferior, acrescidos de febre e dor nos lados do abdómen. São raros os casos em que se verifica sangue na urina. Em pessoas muito novas ou idosas, os sintomas podem ser vagos e não específicos. (pt)
- Urinvägsinfektion (UVI) är en infektion i urinvägarna som oftast orsakas av bakterier. Vid infektion i de nedre urinvägarna (urinblåsa, urinrör) kan man tala om blåskatarr eller cystit, där vanliga symptom är sveda eller smärta vid urinering, täta trängningar och plötsliga trängningar. Vid infektion i de övre urinvägarna (njure, urinledare) talar man om njurbäckeninflammation eller pyelonefrit, där vanliga symptom är kombinationer av feber och rygg- eller buksmärta. Hos små barn och äldre vuxna kan symptom vara vaga eller ospecifika. (sv)
- Инфекция мочевыводящих путей (ИМП или ИМВП, англ. urinary tract infection) — собирательное понятие, объединяющее различные инфекции любых частей мочевыводящих путей. В качестве инфекционного заболевания определяется как воспаление уротелия, возникающее в ответ на появление в мочевыводящих путях патогенных микроорганизмов. В зависимости от локализации инфекции, воспаление может затрагивать мочеиспускательный канал (уретрит), мочевой пузырь (цистит), мочеточники и почки (пиелонефрит). (ru)
- 泌尿道感染（英語：urinary tract infection，UTI），也稱為急性膀胱炎或膀胱感染，是一種會影響到部分泌尿道的感染。泌尿道分為上、下泌尿道，感染部位不同對應到不同疾病名稱：當影響到下泌尿道，稱為膀胱炎；當影響到上泌尿道，也就是腎臟的時候，則稱為。 不同感染位置，症狀會稍有不同：下泌尿道感染的症狀主要是排尿時會疼痛，也可能會有頻尿或是一直想要解尿的感覺；上泌尿道感染除了會有跟下泌尿道感染同樣症狀外，還會有發燒、腹痛的症狀。有些情況，可能沒有解尿也能感受到尿道灼熱痛感。年長者和很年輕的人若感染，以上症狀可能不會表現得十分明顯。最常見造成泌尿道感染（上下泌尿道都有可能）的病菌是大腸桿菌，而其他細菌、病毒或黴菌則鮮少造成感染。 由於女性的尿道較短，肛門和尿道開口距離也較近，因此較容易有泌尿道感染，約過半數的女性在其一生中有出現過泌尿道感染的情形。泌尿道感染也常會復發。其他的危險因子還包括性交及家族病史。若有出現腎盂腎炎，可能是因為膀胱感染而引起，但也可能是因為菌血症而造成。若病患是年輕健康的女性，泌尿道感染可以只以其症狀來診斷。針對一些模糊的症狀，會比較不容易診斷，因為可能有些部位已有細菌存在，只是沒有感染症狀。若是有併發症或是治療不成功的例子，可以進行，若頻繁感染，可用低劑量抗生素進行預防性醫療。 (zh)
- Інфекція сечових шляхів — збірне поняття для означення бактеріального або іншого ураження сечових шляхів. Ураження нижніх сечових шляхів призводить до виникнення циститу (запалення сечового міхура), тоді як ураження верхніх сечових шляхів призводить до пієлонефриту (запалення нирок). Прояви запалення нижніх сечових шляхів: болісне і часте сечовипускання, часті позиви до нього, що об'єднується у збірне поняття дизурія, часто одночасне поєднання цих проявів, тоді як при пієлонефриті до цього часто додається гарячка та ниркові коліки. У людей похилого віку та у маленьких дітей прояви можуть бути нечіткими та невиразними. Зазвичай, основним збудником обох захворювань є Escherichia coli, але можуть бути й інші бактерії чи найпростіші, паразитні грибки. (uk)
|
