| dbo:abstract
|
- Francouzsko-indiánská válka je označení té části sedmileté války, která se odehrávala na severoamerickém bojišti, kde se střetly Spojené království a Francie, resp. kolonie Britské Ameriky proti koloniím Nové Francie, přičemž každá strana byla podporována vojenskými jednotkami a spojenci z řad místních indiánů. Na začátku války měly francouzské kolonie přibližně 60 000 osadníků, ve srovnání s 2 miliony v britských koloniích. Převaha Francouzů závisela zejména na Indiánech. Evropské národy vyhlásily v zámoří širší válku proti sobě v roce 1756, dva roky po začátku francouzsko-indiánské války a někteří považují francouzsko-indiánskou válku za pouhé americké bojiště celosvětové sedmileté války z let 1756–63; nicméně na francouzsko-indiánskou válku se ve Spojených státech pohlíží jako na jedinečný konflikt, který nebyl spojen s žádnou evropskou válkou. Francouzští Kanaďané jí nazývají Guerre de la Conquête („válka o dobyjení“). Britští kolonisté byli v různých dobách podporováni kmeny Irokézů, a Čerokíjů a francouzští kolonisté byli podporováni členskými kmeny Konfederace Wabanaki, Abenaki, Mikmaky a kmeny Algonkinů, Lenapů, Odžibvejů, Ottawů, Šavanů a Huronů. Boje probíhaly hlavně podél hranic mezi Novou Francií a britskými koloniemi, od kolonie Virginie na jihu po Newfoundland na severu. Začalo to sporem o kontrolu nad soutokem řek a zvaných Forks of Ohio a místa francouzské Fort Duquesne v Pittsburghu v Pensylvánii. Spor vypukl během násilí v bitvě u Jumonville Glen v květnu 1754, během níž milice z Virginie pod vedením 22letého George Washingtona přepadli francouzskou hlídku. (cs)
- Es coneix com Guerra franco-índia (1754 - 1763) a la part de la Guerra dels Set Anys desenvolupada en l'Amèrica del Nord. El nom es refereix als dos principals enemics als quals es va enfrontar la Gran Bretanya: França i diferents tribus d'amerindis. També és coneguda com a Guerra de la Conquesta al Canadà. Aquest va ser el quart conflicte colonial entre França i Gran Bretanya. La guerra va ser el resultat de les tensions entre britànics i francesos degudes principalment a les pretensions expansionistes de les colònies d'ambdós països. També van entrar en joc qüestions com els conflictes entre els nadius, els quals es van veure obligats a demanar protecció a un o altre imperi colonial. A Europa, Maria Teresa I d'Àustria va decidir recuperar Silèsia, que estava en mans de Prússia des de la Guerra de Successió Austríaca. En el Vell Món, la guerra va començar a la tardor quan Frederic II el Gran de Prússia va decidir avançar-se a Àustria. A Amèrica del Nord el primer atac britànic es va produir el maig de 1754. Però el primer enfrontament que va anar més enllà d'una petita escaramussa es va produir dos mesos després, al juliol, a . La guerra es va desenvolupar durant 9 anys, amb clar predomini francès a l'inici, però el resultat final va ser molt favorable a Gran Bretanya que va conquerir Canadà. La pau es va pactar en el Tractat de París el 10 de febrer de 1763, i va suposar la pèrdua de totes les possessions continentals franceses, ja que també va haver de cedir Louisiana a Espanya en compensació per la pèrdua de Les Florides a mans dels britànics. (ca)
- كانت الحرب الفرنسية والهندية (1754 – 1763 م) مسرحًا لحرب السنوات السبع، تواجهت فيها مستعمرات الإمبراطورية البريطانية في أمريكا الشمالية مع مستعمرات الفرنسيين، ودُعم الطرفان من قِبل قبائل أمريكية أصلية مختلفة. في بداية الحرب، كان عدد سكان المستعمرات الفرنسية نحو 60 ألف مستوطن، مقارنة بمليوني مستوطن في المستعمرات البريطانية. اعتمد الفرنسيون الأقل عددًا على السكان الأصليين بشكل بارز. بعد مرور عامين على الحرب الفرنسية والهندية، أعلنت بريطانيا العظمى في عام 1756 الحرب على فرنسا، لتبدأ حرب السنوات السبع العالمية. ينظر الكثيرون إلى الحرب الفرنسية والهندية على أنها مجرد المسرح الأمريكي لهذا الصراع، ولكن في الولايات المتحدة، تُعتبر الحرب الفرنسية والهندية صراعٌ منفرد لا يرتبط بأي حرب أوروبية. يطلق عليها الكنديون الفرنسيون اسم حرب الاستحواذ. دعمت قبائل الإيروكوا والكاتاوبا والشيروكي المستعمرين الفرنسيين في فترات مختلفة، ودُعم المستعمرون الفرنسيون من قِبل اتحاد قبائل الوابانكي المتمثل بقبائل الأبيناكي والميكماك والألغونكين واللينابي والأوجيبوا والأوتاوا والشاوني والواياندوت. وقع القتال بمعظمه على طول الحدود بين فرنسا الجديدة والمستعمرات البريطانية، من مقاطعة فرجينيا في الجنوب إلى نيوفاوندلاند في الشمال. بدأ بنزاعٍ حول السيطرة على نقطة التقاء نهر أليغيني ونهر مونونغاهيلا التي تدعى فوركس أوف أوهايو (مفارق أوهايو)، وعلى موقع حصن دوكين التابع للفرنسيين في المكان الذي أصبح فيما بعد بيتسبرغ، بنسلفانيا. تصاعد النزاع إلى أعمال عنف في معركة جومونفيل غلين في مايو 1754، نُصب فيها كمينٌ لدورية فرنسية على يد ميليشيات فرجينيا تحت قيادة جورج واشنطن البالغ من العمر 22 عامًا. في عام 1755، التقى ستة حكام استعماريين بالجنرال إدوارد برادوك، قائد الجيش البريطاني الذي وصل حديثًا، وخططوا لشن هجومٍ على الفرنسيين بأربع طرق. لم ينجح أي منها، وتحولت الحملة العسكرية الرئيسية التي تولاها برادوك إلى كارثة؛ خسر معركة مونونغاهيلا في 9 يوليو 1755، وتوفي بعد بضعة أيام. فشلت العمليات البريطانية في المناطق الحدودية لمقاطعة بنسلفانيا ومقاطعة نيويورك خلال عامي 1755 – 1757 نتيجة مجموعة من الأسباب منها سوء الإدارة والانقسامات الداخلية ونجاعة فرقة الاستطلاع الكندية والقوات النظامية الفرنسية ومحاربي السكان الأصليين الحلفاء. في 1755، استولت القوات البريطانية على حصن بوسيجور على الحدود التي تفصل نوفا سكوشيا عن أكاديا، وأمروا بطرد الأكاديين (1755 – 1764) بعد ذلك بوقت قصير. أصدر القائد العام للقوات المسلحة ويليام شيرلي أوامر الترحيل دون توجيهٍ من بريطانيا العظمى. طُرد الأكاديون، سواء من قُبض عليهم متسلحين أو أولئك الذين أقسموا يمين الولاء للملك. بالمثل، طُرد السكان الأصليون من الإقليم لإفساح المجال أمام المستوطنين القادمين من نيو إنجلاند. سقطت الحكومة الاستعمارية البريطانية في منطقة نوفا سكوشيا بعد عدة حملات كارثية في عام 1757، بما في ذلك حملة فاشلة على لويسبورغ وحصار حصن ويليام هنري؛ أعقب هذا الفشل الأخير شروع السكان الأصليين بتعذيب وقتل ضحاياهم من المستعمرات. وصل ويليام بيت إلى السلطة وعزز الموارد العسكرية البريطانية إلى حد كبير في المستعمرات في وقتٍ كانت فيه فرنسا غير مستعدة للمخاطرة بقوافل كبيرة لمساعدة قواتها المحدودة المرابطة في فرنسا الجديدة، مفضلين تركيز قواتهم ضد بروسيا وحلفائها الذين باتوا الآن منخرطين في حرب السنوات السبع في أوروبا. انتهى الصراع في أوهايو عام 1758 بانتصار بريطاني أمريكي في إقليم أوهايو. بين عامي 1758 و1760، شن الجيش البريطاني حملة للاستيلاء على كندا الفرنسية. نجحوا في الاستيلاء على أراضي المستعمرات المجاورة وفي نهاية المطاف مدينة كيبيك (1759). في العام التالي انتصر البريطانيون في حملة مونتريال التي تنازل فيها الفرنسيون عن كندا وفقًا لمعاهدة باريس (1763). تنازلت فرنسا أيضًا عن أراضيها الواقعة شرقي نهر المسيسيبي إلى بريطانيا العظمى، وكذلك تنازلت عن لويزيانا الفرنسية غرب نهر المسيسيبي لحليفتها إسبانيا تعويضًا عن خسارة فلوريدا الإسبانية لبريطانيا. (تنازلت إسبانيا عن فلوريدا لبريطانيا مقابل استعادة هافانا، كوبا). حُد من الوجود الاستعماري الفرنسي شمال البحر الكاريبي إلى جزر سان بيير وميكلون، مما يؤكد مكانة بريطانيا العظمى كقوة استعمارية مهيمنة في أمريكا الشمالية. (ar)
- Με τον όρο Γαλλοϊνδιανικός Πόλεμος (1754-1763) περιγράφονται οι συγκρούσεις που έλαβαν χώρα στην Βόρεια Αμερική, στα πλαίσια του Επταετούς πολέμου (1755-1764) που διεξήχθηκε μεταξύ όλων σχεδόν των μεγάλων δυνάμεων της εποχής και επηρέασε την Ευρώπη, τη Βόρεια και Νότια Αμερική, τη Αφρική (δυτικό τμήμα) και την Ασία (Ινδία και Φιλιππίνες). Στον Γαλλοϊνδιάνικο Πόλεμο συγκρούστηκαν το Βασίλειο της Μεγάλης Βρετανίας και το Βασίλειο της Γαλλίας και ειδικότερα οι Βορειοαμερικανικές αποικίες και κτήσεις των δύο (δηλ. η Βρετανική Αμερική και η Νέα Γαλλία αντίστοιχα), καθώς και Ιθαγενείς Αμερικανοί, σύμμαχοι της δεύτερης στην πλειοψηφία τους. Για τους Γάλλους, ο πόλεμος είναι γνωστός ως La guerre de la Conquête (δηλ. Πόλεμος της Κατάκτησης). Στην αρχή του πολέμου οι Βρετανικές αποικίες είχαν πληθυσμό πάνω από 2.000.000 κατοίκους ενώ οι Γαλλικές 60.000, έτσι οι Γάλλοι βασίστηκαν σημαντικά στους Ιθαγενείς Αμερικανούς. Οι συγκρούσεις έλαβαν χώρα κυρίως στα σύνορα μεταξύ της Νέας Γαλλίας, από τη Βιρτζίνια στο Νότο έως τη Νέα Σκωτία στο Βορρά. Η ένοπλη σύγκρουση ξέσπασε το Μάιο του 1754, όταν πολιτοφύλακες από τη Βιρτζίνια, υπό την ηγεσία του τότε εικοσιδυάχρονου Τζορτζ Ουάσινγκτον, έστησαν ενέδρα σε μια γαλλική περίπολο. Παρά τις αρχικές τους αποτυχίες στα πρώτα χρόνια του πολέμου, οι Βρετανοί ανέκαμψαν και προέλασαν στην περιοχή των Γάλλων, καταλαμβάνοντας το Μόντρεαλ το Σεπτέμβρη του 1760. Το αποτέλεσμα του πολέμου αποτέλεσε τη σημαντικότερη εξέλιξη σε πάνω από έναν αιώνα διαμάχης μεταξύ Βρετανίας και Γαλλίας. Η Γαλλία παρέδωσε την ανατολική γαλλική Λουϊζιάνα στους Βρετανούς με την και τη δυτική του Μισσισσιππή στους σύμμαχούς της Ισπανούς με την Συνθήκη του Φονταινεμπλώ. Με αυτόν τον τρόπο, η παρουσία της Γαλλίας βόρεια της Καραϊβικής περιορίστηκε μόνο στα νησιά Σαιν Πιερ και Μικελόν και η Βρετανία αναδείχτηκε ως η κυρίαρχη αποικιακή δύναμη στη Βόρεια Αμερική. (el)
- La Franc-Brita Indiana Milito aŭ Franc-Indiana Milito (1754–1763) estis termino kiu uzeblas por la nordamerika batalkampo de la tutmonda Sepjara milito. Tiu milito okazis inter la kolonioj de kaj Nova Francio, dum ambaŭ flankoj estis eltenitaj kaj helpitaj de militunuoj el la metropolaj landoj Granda Britio kaj Francio, same kiel de la indianaj aliancanoj de ambaŭ. Je la komenco de la milito, la francaj nordamerikaj kolonioj havis loĝantaron de ĉirkaŭ 60 000 eŭropaj setlantoj, kompare al 2 milionoj en la britaj nordamerikaj kolonioj. La malplinombraj francoj partikulare dependis el la Indianoj. Laŭlonge de la konflikto, la metropoloj deklaris militon siaflanke en 1756, kaj tiel la milito el regiona konflikto iĝis internacia. (eo)
- Im Siebenjährigen Krieg in Nordamerika (englisch French and Indian War; französisch Guerre de la Conquête) kämpften die Kolonialmächte Großbritannien und Frankreich, unterstützt von ihren jeweiligen indianischen Verbündeten, von 1754 bis 1763 um die Vorherrschaft in Nordamerika. Hauptschauplatz waren die britischen Ostküsten-Kolonien und Neufrankreich rund um den Sankt-Lorenz-Strom (ungefähr das heutige Québec). Die Auseinandersetzung war ein Teilkonflikt des Siebenjährigen Krieges, dessen Beginn die Geschichtsschreibung im Allgemeinen erst mit dem Einsetzen der Kampfhandlungen in Europa und den förmlichen Kriegserklärungen der beteiligten europäischen Mächte im Jahr 1756 ansetzt. Der Pariser Frieden von 1763 besiegelte das Ende der französischen Kolonialherrschaft in Nordamerika östlich des Mississippi. Der Krieg war daher von großer Bedeutung für die Geschichte Kanadas aber auch für die Entstehung der USA. (de)
- The French and Indian War (1754–1763) was a theater of the Seven Years' War, which pitted the North American colonies of the British Empire against those of the French, each side being supported by various Native American tribes. At the start of the war, the French colonies had a population of roughly 60,000 settlers, compared with 2 million in the British colonies. The outnumbered French particularly depended on their native allies. Two years into the French and Indian War, in 1756, Great Britain declared war on France, beginning the worldwide Seven Years' War. Many view the French and Indian War as being merely the American theater of this conflict; however, in the United States the French and Indian War is viewed as a singular conflict which was not associated with any European war. French Canadians call it the guerre de la Conquête ('War of the Conquest'). The British colonists were supported at various times by the Iroquois, Catawba, and Cherokee tribes, and the French colonists were supported by Wabanaki Confederacy member tribes Abenaki and Mi'kmaq, and the Algonquin, Lenape, Ojibwa, Ottawa, Shawnee, and Wyandot (Huron) tribes. Fighting took place primarily along the frontiers between New France and the British colonies, from the Province of Virginia in the south to Newfoundland in the north. It began with a dispute over control of the confluence of the Allegheny River and Monongahela River called the Forks of the Ohio, and the site of the French Fort Duquesne at the location that later became Pittsburgh, Pennsylvania. The dispute erupted into violence in the Battle of Jumonville Glen in May 1754, during which Virginia militiamen under the command of 22-year-old George Washington ambushed a French patrol. In 1755, six colonial governors met with General Edward Braddock, the newly arrived British Army commander, and planned a four-way attack on the French. None succeeded, and the main effort by Braddock proved a disaster; he lost the Battle of the Monongahela on July 9, 1755, and died a few days later. British operations failed in the frontier areas of the Province of Pennsylvania and the Province of New York during 1755–57 due to a combination of poor management, internal divisions, effective Canadian scouts, French regular forces, and Native warrior allies. In 1755, the British captured Fort Beauséjour on the border separating Nova Scotia from Acadia, and they ordered the expulsion of the Acadians (1755–64) soon afterwards. Orders for the deportation were given by Commander-in-Chief William Shirley without direction from Great Britain. The Acadians were expelled, both those captured in arms and those who had sworn the loyalty oath to the King. Natives likewise were driven off the land to make way for settlers from New England. The British colonial government fell in the region of Nova Scotia after several disastrous campaigns in 1757, including a failed expedition against Louisbourg and the Siege of Fort William Henry; this last was followed by the Natives torturing and massacring their colonial victims. William Pitt came to power and significantly increased British military resources in the colonies at a time when France was unwilling to risk large convoys to aid the limited forces that they had in New France, preferring to concentrate their forces against Prussia and its allies who were now engaged in the Seven Years' War in Europe. The conflict in Ohio ended in 1758 with the British–American victory in the Ohio Country. Between 1758 and 1760, the British military launched a campaign to capture French Canada. They succeeded in capturing territory in surrounding colonies and ultimately the city of Quebec (1759). The following year the British were victorious in the Montreal Campaign in which the French ceded Canada in accordance with the Treaty of Paris (1763). France also ceded its territory east of the Mississippi to Great Britain, as well as French Louisiana west of the Mississippi River to its ally Spain in compensation for Spain's loss to Britain of Spanish Florida. (Spain had ceded Florida to Britain in exchange for the return of Havana, Cuba.) France's colonial presence north of the Caribbean was reduced to the islands of Saint Pierre and Miquelon, confirming Great Britain's position as the dominant colonial power in northern America. (en)
- Frantsesen eta Indiarren Gerra 1754 eta 1763 artean oraingo Kanadako eta Estatu Batuetako lurretan gertatu zen gerra da. Zazpi Urteko Gerra, 1756an lehertua, Britainia Handia eta Frantziaren arteko lehia izan zen. Itsasoen, espainiarrak ez ziren Ipar Amerikako kolonien eta Indiaren kontrola lortzea zen helburua. Britainia Handiak lortu zuen garaipena. Frantsesen eta Indiarren Gerra, beraz, Europako gerraren Ipar Amerikako atala izan zela esan daiteke. (eu)
- Se conoce como guerra franco-india, guerra franco-indiana o guerra franco-indígena (1754-1763) a la parte de la guerra de los Siete Años desarrollada en América del Norte. El nombre se refiere a los dos principales enemigos a los que se enfrentaron distintas tribus indígenas de América, británicos y franceses. También es conocida como guerra de la Conquista en Canadá. Este fue el cuarto conflicto colonial entre Francia y el Reino Unido. La guerra fue el resultado de las tensiones entre británicos y franceses debidas principalmente a las pretensiones expansionistas de las colonias de ambos países. También entraron en juego cuestiones como los conflictos entre los autóctonos, quienes se vieron obligados a pedir protección a uno u otro imperio colonial. En Europa, María Teresa I de Austria decidió recuperar Silesia, que estaba en manos de Prusia desde la Guerra de sucesión austríaca. En el Viejo Mundo, la guerra comenzó en otoño, cuando Federico II el Grande de Prusia decidió adelantarse a Austria. En Norteamérica el primer ataque británico se produjo en mayo de 1754 aunque el primer enfrentamiento que fue más allá de una escaramuza se produjo dos meses después, en julio, en Fort Necessity. La contienda se desarrolló durante nueve años, en un principio con claro predominio francés, aunque el resultado final le fue favorable al Reino Unido al conquistar Canadá. La paz se alcanzó con el Tratado de París y supuso la pérdida de todas las posesiones continentales francesas puesto que tuvo que ceder Luisiana a España en compensación por la pérdida de la Florida en manos de los británicos. (es)
- La guerre de la Conquête (1754 – 1760) est le nom donné au Québec au théâtre militaire nord-américain avant et pendant la guerre de Sept Ans. Aux États-Unis, on désigne fréquemment ce conflit sous l'appellation de French and Indian War (« guerre contre les Français et les Indiens »). Elle voit s'affronter les Français, leurs milices de la Nouvelle-France et leurs alliés amérindiens d'un côté, et les Britanniques, leurs milices américaines et leurs alliés iroquois de l'autre, pour la domination coloniale de l'Amérique du Nord. Les hostilités commencent en 1754, deux ans avant le déclenchement de la guerre de Sept Ans en Europe, lors d'accrochages dans la vallée de l'Ohio. Depuis la fin du XVIIe siècle, Français et Britanniques étendent leurs possessions nord-américaines les uns aux dépens des autres et se trouvent confrontés, au travers de ces rivalités maritimes, coloniales, territoriales et commerciales, par le biais de plusieurs conflits militaires en Amérique qui se superposent aux guerres européennes d'alors. Devant la résistance de la Nouvelle-France aux attaques ennemies qui n'ont, jusque-là, pu enlever aux Français que l'Acadie, les treize colonies britanniques, au milieu du XVIIIe siècle, se trouvent toujours encerclées à l'ouest et au nord par un vaste mais finalement faible empire français, reposant plus sur les alliances avec les Amérindiens et la combativité de ses colons que sur un réel soutien de la part de la métropole. Lorsque, après 1749 et la troisième guerre intercoloniale, les rivalités franco-britanniques renaissent avec force, cristallisées par la volonté des deux camps de s'étendre sur la vallée de l'Ohio, un nouveau conflit paraît inévitable. Il éclate effectivement dès 1754. D'abord ponctué par une série de succès français lors de ses trois premières années, le conflit ne tarde pas à prendre une ampleur inattendue du fait de l'intensification des opérations en Europe et de la volonté britannique de réduire la présence française en Amérique du Nord. Il est marqué ensuite par l'envoi d'un fort contingent britannique dans les colonies en 1758, le manque de vivres et d'approvisionnement causé par une mauvaise gestion locale, qui provoque la famine de 1757-1758 (cumulant mauvaises récoltes en 1757, malversations de commerçants, accroissement de consommateurs et diminution de producteurs, ces derniers étant aussi mobilisés l'été), le blocus imposé par la Royal Navy (qui devient progressivement maîtresse des mers) aux ports français, et une intensification des opérations militaires de la France en Europe : pour toutes ces causes, la guerre finit par tourner à l'avantage des Britanniques, qui peuvent envahir la Nouvelle-France en 1759. Le siège le plus impressionnant est celui de sa capitale Québec, la même année. La prise de Montréal en 1760 met fin à la guerre en Amérique et consacre la victoire écrasante de l'Empire britannique sur son concurrent le plus menaçant jusqu'alors. Le territoire français est attribué aux Britanniques en 1763 lors du traité de Paris, à l'exception des îles Saint-Pierre-et-Miquelon, près de Terre-Neuve. (fr)
- Perang Prancis dan Indian adalah perang yang terjadi dari tahun 1754 hingga 1763 di Amerika Britania dan Prancis Baru (yang kini menjadi Amerika Serikat dan Kanada) antara Kerajaan Prancis dengan Kerajaan Britania Raya yang masing-masing bersekutu dengan suku-suku Indian. Perang ini disebut Perang Penaklukan oleh Orang Prancis Kanada. (in)
- フレンチ・インディアン戦争（フレンチ・インディアンせんそう、英: French and Indian War、1754年 - 1763年）は、七年戦争のうち、北アメリカを舞台に繰り広げられた一連の戦闘である。イギリス領アメリカ植民地とヌーベルフランスが主な戦場となり、いずれも、本国からの援助を得て戦闘が行われた。1756年、この戦争は北アメリカの地域紛争から世界的な戦争となった。カナダでは、一部の歴史家がこの戦争を単に七年戦争と呼ぶが、フランス系カナダ人はしばしば、この戦争のことをラ・ゲール・ド・ラ・コンケットLa Guerre de la Conquête（征服戦争）と表現する。 ヨーロッパでは、北アメリカで行われたこの戦争に関して、特に決まった呼び名はない。この名はイギリス人入植者の、2つの主な敵、フランス王国の軍、フランス軍と同盟を結んだ様々なインディアンの部族のことである。しかしグレートブリテン王国（イギリス）もまたインディアンと同盟を結んでいた。しかし、イギリス側からの視点でフランスがインディアンと同盟していたと見るため、「フランス及びインディアンとの戦争（French and Indian War）」と呼ばれる。この戦争は、従来の植民地戦争とは違い、欧州の戦争に先立つ植民地での衝突で火ぶたが切られた。 戦場は主にヌーベルフランスと、バージニア植民地からノバスコシアに至るまでのイギリス人入植地との境界に沿って行われた。戦争の発端は、アレゲニー川と、が合流する場所（現在のペンシルベニア州ピッツバーグ）で起きた紛争だった。この紛争は1754年5月、ジュモンヴィルグレンの戦いにおいて、バージニア民兵隊の指揮官、ジョージ・ワシントンが、フランスの巡回兵を待ち伏せして起こした暴動に発展した。1755年、1756年そして1757年の、ペンシルベニアとニューヨーク植民地における作戦はことごとく失敗した。失敗の原因は、同盟を管理する上でのまずさ、内輪もめ、そしてフランスとインディアン同盟の攻撃が功を奏したためであった。1755年の、ノバスコシアと（フランス人入植地の）アカディアの境界で起きたは、イギリスがアカディア人をこの地から追い出した結果、アカディア人の抵抗が起きたものである。 1757年、イギリスにとって惨憺たる敗戦が続いた。ルイブールへの遠征の失敗に続き、ウィリアム・ヘンリー砦の戦いでは、インディアンによりイギリス兵にかなりの残虐行為がなされた。イギリス本国政府は評価を落とし、ウィリアム・ピットが首相に返り咲いた。ピットは植民地の軍事力を大幅に増やし、一方フランスは、ヌーベルフランスの限られた戦力の援助のために、護送船団を出すのには乗り気でなく、代わりに、ヨーロッパの戦争で、プロシャとその同盟国に対する軍事力を結集するのを優先させた。1758年から1760年の間、イギリス軍はヌーベルフランスの中心地ケベックの陥落に成功し、1760年9月、ついにモントリオールを攻略した。 この結果、イギリスは第二次百年戦争ともいえる北米植民地戦争の参戦国で最も大きな発展を遂げることとなった。フランスはミシシッピ川以西のルイジアナを同盟国のスペインに割譲した。これは、スペインが敗戦によりフロリダをイギリスに割譲した、その代償だった。スペインは、イギリスにフロリダを割譲した見返りに、キューバのハバナを手に入れた。カリブ海から北のフランスの植民地は、サンピエール島とミクロン島だけになった。これにより、イギリスは、北アメリカ東半分の植民地勢力の支配を固めた。 (ja)
- La guerra franco-indiana rappresentò il fronte nordamericano della guerra dei sette anni. La definizione French and Indian War, usato dalla storiografia anglosassone, si riferisce ai nemici della Gran Bretagna: i francesi e le numerose tribù "indiane" loro alleate. Tuttavia vi furono alcune tribù che si allearono ai britannici, fra cui i Cherokee ed i Mohawk. Nella storiografia francese il conflitto è invece noto come guerre de la Conquête (guerra della Conquista). Fu combattuta tra il 1754 e il 1763 da Francia e Gran Bretagna e si concluse con l'espulsione dei francesi dai territori del Canada e dei futuri Stati Uniti (fatte salve le isole di Saint-Pierre e Miquelon, tuttora territorio francese). (it)
- 프렌치 인디언 전쟁(영어: French and Indian War, 프랑스어: Guerre des Indiens français, 1754년 ~ 1763년)은 유럽에서 7년 전쟁이 일어나고 있을 때 북아메리카 대륙에서 오하이오강 주변의 인디언 영토를 둘러싸고 일어난 영국과 프랑스의 식민지 쟁탈 전쟁이다. 영국과 프랑스 모두 인디언들과 동맹을 맺었지만 영국측에서 볼 때 프랑스가 인디언과 동맹을 맺었기 때문에 ‘프랑스 - 인디언 전쟁’이라고 한다. 이 전쟁의 결과, 영국은 제2차 백년전쟁이라고도 할 수 있는 북미 식민지 전쟁의 참전국 중 가장 큰 발전을 이룰 수 있게 되었다. 프랑스는 미시시피강 서쪽의 루이지애나를 동맹국 스페인에 할양했으며, 이는 스페인이 패전으로 플로리다를 영국에 할양한 대가였다. 스페인은 영국에 플로리다를 할양한 대가로 쿠바의 아바나를 손에 넣었다. 카리브해에서 북쪽 프랑스의 식민지는 생피에르 미클롱만 남게 되었다. 따라서 영국은 북아메리카 동쪽 절반의 식민지 세력의 지배를 굳혔다. (ko)
- De Franse en Indiaanse Oorlog, ook bekend als Fransen- en Indianenoorlog (Engels: French and Indian War) of Fransindiaanse oorlog, is de Amerikaanse benaming voor het deel van de Zevenjarige Oorlog (1756-1763) dat zich afspeelde in wat nu Canada en het noordoosten van de Verenigde Staten is. Het was in dat gebied de laatste van vier koloniale oorlogen tussen de Fransen en de Engelsen. Aangezien het aantal Franse kolonisten volstrekt niet opwoog tegen dat van de Engelse (respectievelijk 60.000 tegenover 2 miljoen) waren de eersten genoodzaakt om een militair bondgenootschap aan te gaan met de lokale indiaanse bevolking. De vijandelijkheden begonnen in 1754 met een conflict tussen de Engelse en Franse kolonisten over de plaatsing van het Franse Fort Duquesne, gelegen in wat nu het centrum van Pittsburgh is. Toen men er niet uitkwam startte de Britse generaal-majoor Edward Braddock een strafexpeditie tegen de Fransen en hun indiaanse bondgenoten. Hij werd echter verpletterend verslagen in de Slag bij Monongahela (1755). De oorlog verliep in de eerste jaren rampzalig voor de Britten. Zij waren niet gewend om te vechten in de Noord-Amerikaanse wouden en beschikten daarnaast over te weinig goed geoefende troepen. Bovendien raakten hun bevelhebbers na elke tegenslag dusdanig in paniek dat ze zich meteen terugtrokken in hun eigen forten. De Franse kolonisten daarentegen bleken geduchtere vechtjassen dan de Engelsen hadden gedacht en de indianen waren gewend om in de bosrijke omgeving te vechten. De bekendste belegering is die van het , dat in 1757 door de Fransen werd ingenomen. De belegering is bekend geworden door het boek The Last of the Mohicans van James Fennimore Cooper, dat ook is verfilmd. De overwonnen Britten kregen van de Fransen een vrije aftocht, maar werden op hun terugtocht keer op keer door de wraakzuchtige indianen aangevallen. In 1758 kwamen zowel in Frankrijk als in Engeland twee nieuwe politieke leiders aan het roer. In Parijs was dat Etienne François de Choiseul, minister van buitenlandse zaken onder Lodewijk XV, die volledig de nadruk op het Europese strijdtoneel legde. De nieuwe man in Londen heette William Pitt de Oudere, staatssecretaris onder George II. Hij was bereid ook militaire versterkingen naar Noord-Amerika te sturen. Er verscheen daar een andere Britse bevelhebber ten tonele, de jonge generaal-majoor James Wolfe. Vastbesloten om de Fransen definitief uit Noord-Amerika te verdrijven begon hij een agressieve militaire campagne. Eerst veroverde hij in 1758 de belangrijke vestingstad Louisbourg en een jaar later wist hij de Fransen beslissend te verslaan in de Slag om Quebec. Wolfe en zijn Franse tegenstander Montcalm kwamen beiden om. In 1760 gaven de Fransen de strijd definitief op. De Vrede van Hubertusburg (1763) maakte een einde aan hun koloniale heerschappij in Noord-Amerika ten oosten van de Mississippi. In 1763 sloot Odaawaa-hoofdman Pontiac een los verbond tussen een aantal indiaanse stammen met als doel de Britten alsnog te verdrijven. Na een aantal aanvankelijke successen bloedde de opstand, bekend als , na 1764 geleidelijk dood. In 1766 kwam het tot een formele vrede. De gevechten hadden de indiaanse stammen veel mensen gekost. In tegenstelling tot de opbloeiende blanke gemeenschappen kwamen ze deze klappen maar moeilijk te boven. (nl)
- A Guerra Franco-Indígena é o conflito ocorrido entre 1754 e 1763 entre os britânicos e os franceses na suas colônias na América do Norte, tendo sido um dos teatros da Guerra dos Sete Anos. Ambos os lados possuíam povos nativos americanos como aliados. Os algonquinos e os hurões se aliaram com os franceses, enquanto os iroqueses se aliaram com os britânicos. Por volta de 1756, a França alcançou uma superioridade militar local e seus fortes localizados em lugares estratégicos evitaram a expansão britânica na região. Contudo, o segredo da vitória colonial era o controle das linhas de comunicação e, por conseguinte, o poder naval. A eclosão da Guerra dos Sete Anos na Europa transformou a luta local. Enquanto a França via-se limitada por seus compromissos continentais, a Grã-Bretanha tomava o controle do Atlântico e isolava as forças francesas na América do Norte. A ocupação da ilha de Minorca, então possessão britânica, pelos franceses, em 1756, provocou o bloqueio inglês às costas da França em Toulon e Brest, o que deixou indefeso o Canadá francês diante dos ataques lançados pelos ingleses às colônias ao sul do rio São Lourenço. Em julho de 1757, o primeiro-ministro Pitt, o Velho, subiu ao poder na Grã-Bretanha e conduziu a guerra com habilidade e vigor. Precisando de reforços, Louisbourg caiu em 1758. O ano de 1759 foi de vitórias britânicas - capturou Québec, Ferdinando derrotou o exército francês em Minden e Hawke destruiu a frota francesa na . Com a ocupação de Montreal, em 1760, depois das vitórias navais britânicas da Baía de Quiberon e Lagos, todas as possessões francesas no Canadá passaram às mãos dos britânicos. O almirante atacou com sucesso as Índias Ocidentais francesas. Em 1761, a Espanha entrou na guerra e Pitt renunciou. A França assinara com a Espanha o chamado "pacto de família", pelo qual os britânicos perderam acesso aos portos de Portugal, o que provocou a invasão de Cuba pela Inglaterra e a ocupação de Manila, nas Índias Ocidentais. (pt)
- Wojna o panowanie w Ameryce Północnej, także wojna francusko-indiańska lub wojna z Francuzami i Indianami (ang. French and Indian War, fr. Guerre de la Conquête) – ostatnie, rozstrzygające starcie wieloletniego konfliktu pomiędzy Wielką Brytanią a Francją o dominację w Nowym Świecie, które rozpoczęło się w roku 1754. Wojna ta – jak nazwano szereg potyczek i bitew toczonych niewielkimi siłami na nieopanowanych jeszcze obszarach kontynentu – była jedną z pośrednich przyczyn, a zarazem częścią szerszego konfliktu międzynarodowego toczonego głównie w Europie, a zwanego wojną siedmioletnią. Nim do niej doszło obie potęgi kolonialne stoczyły ze sobą kilka wojen związanych ze stanem posiadania w Ameryce Północnej:
* w latach 1689–1697 – wojnę króla Wilhelma, jako część wojny Francji z Ligą Augsburską zakończonej traktatem z Rijswijk
* w latach 1701–1713 – wojnę królowej Anny, jako część wojny o sukcesję hiszpańską, zakończonej pokojem utrechckim
* w latach 1744–1748 – wojnę króla Jerzego, jako część wojny o sukcesję austriacką, zakończonej traktatem z Aix-la-Chapelle. W żadnej z nich ani Brytyjczycy, ani Francuzi nie zdołali osiągnąć zdecydowanej przewagi. Dopiero w bitwie w zatoce Quiberon w listopadzie 1759 roku, a więc już w trakcie omawianego tu konfliktu, potwierdzona została supremacja brytyjska na morzach, a tym samym zwycięstwo nad Francuzami w koloniach stało się niemal pewne. Przerwanie przez Royal Navy linii komunikacyjnych między Francją a jej posiadłościami zamorskimi zapewniło brytyjskim wojskom lądowym przewagę. Zdobycie Quebecu, a następnie Montrealu, zakończyło panowanie francuskie w dzisiejszej Kanadzie. 9-letni konflikt zakończył się zawarciem korzystnego dla Brytyjczyków pokoju paryskiego w 1763 roku, ale jednocześnie położył podwaliny pod narodziny separatystycznego (a wkrótce niepodległościowego) ruchu mieszkańców trzynastu kolonii, którzy już wtedy zaczynali nazywać sami siebie Amerykanami. (pl)
- Fransk-indianska kriget, som ägde rum mellan 1754 och 1763, var den del av Sjuårskriget vilket utkämpades mellan Frankrike och Storbritannien i det som nu är USA och Kanada. Båda sidor var allierade med - och förde krig tillsammans med - olika amerikanska indianska nationer. I USA kallas kriget French and Indian War, men i fransktalande delar av Kanada kallas det istället guerre de la conquête, "erövringskriget". (sv)
- 英法北美战争（英語：French and Indian War），加拿大称为征服戰爭（Guerre de la Conquête），是1754年至1763年間大不列顛王國和法蘭西王國在北美的一場戰爭。 開戰時英國在北美約有200萬人口，而新法蘭西僅有約7萬人口，使得法軍極其依賴民兵，但戰爭前期法軍依然在路易-約瑟夫·德·蒙卡爾姆的領導下多次取得勝利。 1756年，戰爭擴大至世界範圍，成為七年戰爭的一部分。加拿大英語區和歐洲使用「七年戰爭北美戰場」稱呼此戰。印地安人在這場戰爭中與法國結盟，攻打英國。 1762年9月的確立了英國對法屬加拿大的控制，戰事結束。同年，法國秘密簽署，轉讓法屬路易斯安那給西班牙。 1763年2月10日英法等參戰國締結巴黎條約，西班牙割讓佛罗里達給英國，法國轉讓法屬路易斯安那的密西西比河以東部分給英國。這場戰爭是法國在北美勢力的轉折點，並確認了英國在北美東半部的控制地位。 (zh)
- Североамерика́нский теа́тр Семиле́тней войны́, также известный как Война́ с францу́зами и инде́йцами (англ. French and Indian War) или Война́ завоева́ния (фр. Guerre de la Conquête) — четвёртый и последний вооружённый колониальный конфликт в Северной Америке между Великобританией и её колониями, с одной стороны, и Францией и союзными с ней индейскими племенами, с другой, являвшийся особым театром Семилетней войны (1756—1763 годы). Название «Война с французами и индейцами» связано с двумя главными противниками Британии: войсками королевской Франции и несколькими племенами индейцев, которые были союзниками французов. Эта война завершила серию колониальных войн между Англией и Францией, которые иногда называют второй Столетней войной. Конфликт разгорелся из-за притязаний англичан и французов на территории в долине реки Огайо, которую в то время уже населяли от 3000 до 4000 американских индейцев. Начавшись в преддверии Семилетней войны и, в значительной степени, спровоцировав её, война с французами и индейцами завершилась с её окончанием поражением Франции. В результате Франция лишилась всех своих колониальных владений в Америке, называвшихся Новая Франция. Кроме того, Великобритания завладела Флоридой, до того принадлежавшей союзной Франции Испании. Французские территории к востоку от реки Миссисипи перешли к Англии, а французская Луизиана к западу от Миссисипи была передана Испании, чтобы компенсировать потерю Флориды. (ru)
- Франко-індіанська війна або Війна з французами та индіанцями (англ. French and Indian War) — поширена у США назва війни між Королівством Великої Британії та Королівством Франція у Північній Америці з 1754 по 1763 роки. У 1756 війна переросла у загальносвітовий конфлікт, відомий як Семирічна війна і стала вважатися її північноамериканським театром дій. У Канаді її зазвичай називають просто Семирічна війна, хоча серед франко-канадців вона відома як «Завойовницька війна» (фр. La guerre de la Conquête). У Європі немає спеціальної назви для північноамериканського етапу війни. Назва стосується головних ворогів британських колоністів: французьких королівських сил та союзних їм різноманітних індіанських племен, хоча на боці Королівства Великої Британії місцеве населення воювало також. Війна розгорталася переважно вздовж кордонів британських колоній від Вірджинії до Нової Шотландії і розпочалася через прикордонну суперечку щодо річок Аллегейні та Мононгахіли, що на території сучасних Піттсбурга та Пенсільванії. Суперечка вилилася в сутичку під Грейт-Мідовз у травні 1754. Усі військові потуги британців вздовж прикордонних територій Пенсильванії та Нью-Йорку у 1755, 1756 та 1757 роках зазнали невдачі через поєднання поганого керівництва, внутрішніх розбіжностей та злагоджених франко-індіанських нападів. Облога британцями Форту Босежур, що на кордоні Нової Шотландії й Акаді призвела до репресій з боку британців та депортації французького населення форту, що чинило опір облозі. Після катастрофічних кампаній британців 1757 року, кульмінацією яких стали невдалий похід на Луїсбург та провальна облога Форту Вільям Генрі, внаслідок якої ворожі британцям індіанці вчинили проти них показові звірства, британський уряд пішов у відставку і до влади прийшов . У той час Королівство Франція не бажало відправляти підмогу обмеженим військам у Нову Францію, адже віддавало перевагу концентруванню сил проти Королівства Пруссія та його союзників на європейському театрі Семирічної війни. Пітт істотно підсилив британські військові ресурси в колоніях і в період між 1758 та 1760 британські воєнні сили вдало поглинули серце Нової Франції, що вилилося у остаточне падіння Монреалю у вересні 1760. Результат війни став найвизначнішою подією столітнього британо-французького протистояння. Королівство Франція поступилося своєму союзнику Іспанії частиною Луїзіани на захід від Міссісіпі як відшкодування за втрату Іспанією Флориди. Французька колоніальна присутність на півночі від Карибського моря обмежилася островами Сен-П'єр і Мікелон, тим самим засвідчивши позиції Британії як провідної колоніально потужної сили у східній частині Північної Америки. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La Franc-Brita Indiana Milito aŭ Franc-Indiana Milito (1754–1763) estis termino kiu uzeblas por la nordamerika batalkampo de la tutmonda Sepjara milito. Tiu milito okazis inter la kolonioj de kaj Nova Francio, dum ambaŭ flankoj estis eltenitaj kaj helpitaj de militunuoj el la metropolaj landoj Granda Britio kaj Francio, same kiel de la indianaj aliancanoj de ambaŭ. Je la komenco de la milito, la francaj nordamerikaj kolonioj havis loĝantaron de ĉirkaŭ 60 000 eŭropaj setlantoj, kompare al 2 milionoj en la britaj nordamerikaj kolonioj. La malplinombraj francoj partikulare dependis el la Indianoj. Laŭlonge de la konflikto, la metropoloj deklaris militon siaflanke en 1756, kaj tiel la milito el regiona konflikto iĝis internacia. (eo)
- Frantsesen eta Indiarren Gerra 1754 eta 1763 artean oraingo Kanadako eta Estatu Batuetako lurretan gertatu zen gerra da. Zazpi Urteko Gerra, 1756an lehertua, Britainia Handia eta Frantziaren arteko lehia izan zen. Itsasoen, espainiarrak ez ziren Ipar Amerikako kolonien eta Indiaren kontrola lortzea zen helburua. Britainia Handiak lortu zuen garaipena. Frantsesen eta Indiarren Gerra, beraz, Europako gerraren Ipar Amerikako atala izan zela esan daiteke. (eu)
- Perang Prancis dan Indian adalah perang yang terjadi dari tahun 1754 hingga 1763 di Amerika Britania dan Prancis Baru (yang kini menjadi Amerika Serikat dan Kanada) antara Kerajaan Prancis dengan Kerajaan Britania Raya yang masing-masing bersekutu dengan suku-suku Indian. Perang ini disebut Perang Penaklukan oleh Orang Prancis Kanada. (in)
- 프렌치 인디언 전쟁(영어: French and Indian War, 프랑스어: Guerre des Indiens français, 1754년 ~ 1763년)은 유럽에서 7년 전쟁이 일어나고 있을 때 북아메리카 대륙에서 오하이오강 주변의 인디언 영토를 둘러싸고 일어난 영국과 프랑스의 식민지 쟁탈 전쟁이다. 영국과 프랑스 모두 인디언들과 동맹을 맺었지만 영국측에서 볼 때 프랑스가 인디언과 동맹을 맺었기 때문에 ‘프랑스 - 인디언 전쟁’이라고 한다. 이 전쟁의 결과, 영국은 제2차 백년전쟁이라고도 할 수 있는 북미 식민지 전쟁의 참전국 중 가장 큰 발전을 이룰 수 있게 되었다. 프랑스는 미시시피강 서쪽의 루이지애나를 동맹국 스페인에 할양했으며, 이는 스페인이 패전으로 플로리다를 영국에 할양한 대가였다. 스페인은 영국에 플로리다를 할양한 대가로 쿠바의 아바나를 손에 넣었다. 카리브해에서 북쪽 프랑스의 식민지는 생피에르 미클롱만 남게 되었다. 따라서 영국은 북아메리카 동쪽 절반의 식민지 세력의 지배를 굳혔다. (ko)
- Fransk-indianska kriget, som ägde rum mellan 1754 och 1763, var den del av Sjuårskriget vilket utkämpades mellan Frankrike och Storbritannien i det som nu är USA och Kanada. Båda sidor var allierade med - och förde krig tillsammans med - olika amerikanska indianska nationer. I USA kallas kriget French and Indian War, men i fransktalande delar av Kanada kallas det istället guerre de la conquête, "erövringskriget". (sv)
- 英法北美战争（英語：French and Indian War），加拿大称为征服戰爭（Guerre de la Conquête），是1754年至1763年間大不列顛王國和法蘭西王國在北美的一場戰爭。 開戰時英國在北美約有200萬人口，而新法蘭西僅有約7萬人口，使得法軍極其依賴民兵，但戰爭前期法軍依然在路易-約瑟夫·德·蒙卡爾姆的領導下多次取得勝利。 1756年，戰爭擴大至世界範圍，成為七年戰爭的一部分。加拿大英語區和歐洲使用「七年戰爭北美戰場」稱呼此戰。印地安人在這場戰爭中與法國結盟，攻打英國。 1762年9月的確立了英國對法屬加拿大的控制，戰事結束。同年，法國秘密簽署，轉讓法屬路易斯安那給西班牙。 1763年2月10日英法等參戰國締結巴黎條約，西班牙割讓佛罗里達給英國，法國轉讓法屬路易斯安那的密西西比河以東部分給英國。這場戰爭是法國在北美勢力的轉折點，並確認了英國在北美東半部的控制地位。 (zh)
- كانت الحرب الفرنسية والهندية (1754 – 1763 م) مسرحًا لحرب السنوات السبع، تواجهت فيها مستعمرات الإمبراطورية البريطانية في أمريكا الشمالية مع مستعمرات الفرنسيين، ودُعم الطرفان من قِبل قبائل أمريكية أصلية مختلفة. في بداية الحرب، كان عدد سكان المستعمرات الفرنسية نحو 60 ألف مستوطن، مقارنة بمليوني مستوطن في المستعمرات البريطانية. اعتمد الفرنسيون الأقل عددًا على السكان الأصليين بشكل بارز. (ar)
- Es coneix com Guerra franco-índia (1754 - 1763) a la part de la Guerra dels Set Anys desenvolupada en l'Amèrica del Nord. El nom es refereix als dos principals enemics als quals es va enfrontar la Gran Bretanya: França i diferents tribus d'amerindis. També és coneguda com a Guerra de la Conquesta al Canadà. Aquest va ser el quart conflicte colonial entre França i Gran Bretanya. (ca)
- Francouzsko-indiánská válka je označení té části sedmileté války, která se odehrávala na severoamerickém bojišti, kde se střetly Spojené království a Francie, resp. kolonie Britské Ameriky proti koloniím Nové Francie, přičemž každá strana byla podporována vojenskými jednotkami a spojenci z řad místních indiánů. Na začátku války měly francouzské kolonie přibližně 60 000 osadníků, ve srovnání s 2 miliony v britských koloniích. Převaha Francouzů závisela zejména na Indiánech. (cs)
- Με τον όρο Γαλλοϊνδιανικός Πόλεμος (1754-1763) περιγράφονται οι συγκρούσεις που έλαβαν χώρα στην Βόρεια Αμερική, στα πλαίσια του Επταετούς πολέμου (1755-1764) που διεξήχθηκε μεταξύ όλων σχεδόν των μεγάλων δυνάμεων της εποχής και επηρέασε την Ευρώπη, τη Βόρεια και Νότια Αμερική, τη Αφρική (δυτικό τμήμα) και την Ασία (Ινδία και Φιλιππίνες). Στον Γαλλοϊνδιάνικο Πόλεμο συγκρούστηκαν το Βασίλειο της Μεγάλης Βρετανίας και το Βασίλειο της Γαλλίας και ειδικότερα οι Βορειοαμερικανικές αποικίες και κτήσεις των δύο (δηλ. η Βρετανική Αμερική και η Νέα Γαλλία αντίστοιχα), καθώς και Ιθαγενείς Αμερικανοί, σύμμαχοι της δεύτερης στην πλειοψηφία τους. Για τους Γάλλους, ο πόλεμος είναι γνωστός ως La guerre de la Conquête (δηλ. Πόλεμος της Κατάκτησης). (el)
- Im Siebenjährigen Krieg in Nordamerika (englisch French and Indian War; französisch Guerre de la Conquête) kämpften die Kolonialmächte Großbritannien und Frankreich, unterstützt von ihren jeweiligen indianischen Verbündeten, von 1754 bis 1763 um die Vorherrschaft in Nordamerika. Hauptschauplatz waren die britischen Ostküsten-Kolonien und Neufrankreich rund um den Sankt-Lorenz-Strom (ungefähr das heutige Québec). Die Auseinandersetzung war ein Teilkonflikt des Siebenjährigen Krieges, dessen Beginn die Geschichtsschreibung im Allgemeinen erst mit dem Einsetzen der Kampfhandlungen in Europa und den förmlichen Kriegserklärungen der beteiligten europäischen Mächte im Jahr 1756 ansetzt. Der Pariser Frieden von 1763 besiegelte das Ende der französischen Kolonialherrschaft in Nordamerika östlich d (de)
- The French and Indian War (1754–1763) was a theater of the Seven Years' War, which pitted the North American colonies of the British Empire against those of the French, each side being supported by various Native American tribes. At the start of the war, the French colonies had a population of roughly 60,000 settlers, compared with 2 million in the British colonies. The outnumbered French particularly depended on their native allies. (en)
- Se conoce como guerra franco-india, guerra franco-indiana o guerra franco-indígena (1754-1763) a la parte de la guerra de los Siete Años desarrollada en América del Norte. El nombre se refiere a los dos principales enemigos a los que se enfrentaron distintas tribus indígenas de América, británicos y franceses. También es conocida como guerra de la Conquista en Canadá. Este fue el cuarto conflicto colonial entre Francia y el Reino Unido. (es)
- La guerre de la Conquête (1754 – 1760) est le nom donné au Québec au théâtre militaire nord-américain avant et pendant la guerre de Sept Ans. Aux États-Unis, on désigne fréquemment ce conflit sous l'appellation de French and Indian War (« guerre contre les Français et les Indiens »). Elle voit s'affronter les Français, leurs milices de la Nouvelle-France et leurs alliés amérindiens d'un côté, et les Britanniques, leurs milices américaines et leurs alliés iroquois de l'autre, pour la domination coloniale de l'Amérique du Nord. Les hostilités commencent en 1754, deux ans avant le déclenchement de la guerre de Sept Ans en Europe, lors d'accrochages dans la vallée de l'Ohio. (fr)
- La guerra franco-indiana rappresentò il fronte nordamericano della guerra dei sette anni. La definizione French and Indian War, usato dalla storiografia anglosassone, si riferisce ai nemici della Gran Bretagna: i francesi e le numerose tribù "indiane" loro alleate. Tuttavia vi furono alcune tribù che si allearono ai britannici, fra cui i Cherokee ed i Mohawk. Nella storiografia francese il conflitto è invece noto come guerre de la Conquête (guerra della Conquista). (it)
- フレンチ・インディアン戦争（フレンチ・インディアンせんそう、英: French and Indian War、1754年 - 1763年）は、七年戦争のうち、北アメリカを舞台に繰り広げられた一連の戦闘である。イギリス領アメリカ植民地とヌーベルフランスが主な戦場となり、いずれも、本国からの援助を得て戦闘が行われた。1756年、この戦争は北アメリカの地域紛争から世界的な戦争となった。カナダでは、一部の歴史家がこの戦争を単に七年戦争と呼ぶが、フランス系カナダ人はしばしば、この戦争のことをラ・ゲール・ド・ラ・コンケットLa Guerre de la Conquête（征服戦争）と表現する。 ヨーロッパでは、北アメリカで行われたこの戦争に関して、特に決まった呼び名はない。この名はイギリス人入植者の、2つの主な敵、フランス王国の軍、フランス軍と同盟を結んだ様々なインディアンの部族のことである。しかしグレートブリテン王国（イギリス）もまたインディアンと同盟を結んでいた。しかし、イギリス側からの視点でフランスがインディアンと同盟していたと見るため、「フランス及びインディアンとの戦争（French and Indian War）」と呼ばれる。この戦争は、従来の植民地戦争とは違い、欧州の戦争に先立つ植民地での衝突で火ぶたが切られた。 (ja)
- De Franse en Indiaanse Oorlog, ook bekend als Fransen- en Indianenoorlog (Engels: French and Indian War) of Fransindiaanse oorlog, is de Amerikaanse benaming voor het deel van de Zevenjarige Oorlog (1756-1763) dat zich afspeelde in wat nu Canada en het noordoosten van de Verenigde Staten is. Het was in dat gebied de laatste van vier koloniale oorlogen tussen de Fransen en de Engelsen. Aangezien het aantal Franse kolonisten volstrekt niet opwoog tegen dat van de Engelse (respectievelijk 60.000 tegenover 2 miljoen) waren de eersten genoodzaakt om een militair bondgenootschap aan te gaan met de lokale indiaanse bevolking. (nl)
- Wojna o panowanie w Ameryce Północnej, także wojna francusko-indiańska lub wojna z Francuzami i Indianami (ang. French and Indian War, fr. Guerre de la Conquête) – ostatnie, rozstrzygające starcie wieloletniego konfliktu pomiędzy Wielką Brytanią a Francją o dominację w Nowym Świecie, które rozpoczęło się w roku 1754. Wojna ta – jak nazwano szereg potyczek i bitew toczonych niewielkimi siłami na nieopanowanych jeszcze obszarach kontynentu – była jedną z pośrednich przyczyn, a zarazem częścią szerszego konfliktu międzynarodowego toczonego głównie w Europie, a zwanego wojną siedmioletnią. (pl)
- A Guerra Franco-Indígena é o conflito ocorrido entre 1754 e 1763 entre os britânicos e os franceses na suas colônias na América do Norte, tendo sido um dos teatros da Guerra dos Sete Anos. Ambos os lados possuíam povos nativos americanos como aliados. Os algonquinos e os hurões se aliaram com os franceses, enquanto os iroqueses se aliaram com os britânicos. (pt)
- Франко-індіанська війна або Війна з французами та индіанцями (англ. French and Indian War) — поширена у США назва війни між Королівством Великої Британії та Королівством Франція у Північній Америці з 1754 по 1763 роки. У 1756 війна переросла у загальносвітовий конфлікт, відомий як Семирічна війна і стала вважатися її північноамериканським театром дій. У Канаді її зазвичай називають просто Семирічна війна, хоча серед франко-канадців вона відома як «Завойовницька війна» (фр. La guerre de la Conquête). У Європі немає спеціальної назви для північноамериканського етапу війни. Назва стосується головних ворогів британських колоністів: французьких королівських сил та союзних їм різноманітних індіанських племен, хоча на боці Королівства Великої Британії місцеве населення воювало також. (uk)
- Североамерика́нский теа́тр Семиле́тней войны́, также известный как Война́ с францу́зами и инде́йцами (англ. French and Indian War) или Война́ завоева́ния (фр. Guerre de la Conquête) — четвёртый и последний вооружённый колониальный конфликт в Северной Америке между Великобританией и её колониями, с одной стороны, и Францией и союзными с ней индейскими племенами, с другой, являвшийся особым театром Семилетней войны (1756—1763 годы). (ru)
|
