Б
Б, б («бе») — друга літера кириличної абетки. Є у всіх абетках, створених на кириличній графічній основі.
Історія
ред.
Походить від літери старослов'янської кириличної абетки 
(«буки»), яка вважається похідною від великої грецької літери Β («бета» або «віта»). Накреслення пояснюють видозміною грецької «віти» — «недорисовуванням» верхнього елемента літери. Втім, на думку деяких дослідників, кирилична «буки» є видозміненим глаголичним знаком. Числового значення у кириличній системі числення «буки» не мала, оскільки у неї не було прямого відповідника у грецькій абетці (літері Β, β відповідала кирилична «віди»). Цікаво, що в латиниці звук [b] передає літера «B» такого ж походження, її ідентичність кириличній «В» пояснюється тим, що римляни запозичили свою абетку у греків ще тоді, коли β означала звук «б». Під час створення слов'янської абетки (IX століття) греки вимовляли β вже як «в», і в цьому фонетичному значенні вона узвичаїлась у кирилиці.
У глаголиці «буки» мала накреслення 
і числове значення «2».
Назва «буки» походить від староцерк.-слов. боукы (прасл. *buky) — «буква», «літера», яке споріднене зі словом «бук»
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Б» вживалася в кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Читання
ред.Залежно від позиції, фонема «б» може мати такі алофони:
- [b] (б) — дзвінкий губно-губний проривний
- [β] (б-в) — дзвінкий губно-губний фрикативний
- [b̪] (твердий б) — дзвінкий губно-зубний проривний
- [ʙ] (б-бр) — губно-губний дрижачий
В інших кириличних абетках
ред.В алфавітних системах на основі кирилиці «б» частіше читається як [b], але вимова у деяких випадках може дещо змінюватися залежно від позиції у слові. Наприклад, у російській мові присутнє таке явище, як оглушення дзвінких приголосних наприкінці слів і складів. Відповідно до цього «б» читається в цій позиції як [p]: дуб — [dup].
Інше використання
ред.Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «другий»: ложа «Б», розділ «б». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-Б клас, будинок 15-Б тощо.
Велика літера
ред.- Б — скорочене кириличне позначення бела, одиниці вимірювання різниці рівнів звукової гучності або потужності та потужності інших фізичних величин.
Мала літера
ред.- б — скорочене кириличне позначення барна, одиниці вимірювання ефективного поперечного перерізу ядерних процесів
Цікаві факти
ред.- В українській мові є слово, що складається тільки з одної літери «б» — стягнена форма умовної частки «би», що вживається після голосних.
- Тхакарам — літера абетки малаялам, схожа на велику «Б», що лежить «на боці».
Таблиця кодів
ред.| Кодування | Регістр | Десятковий код |
16-ковий- код |
Вісімковий- код |
Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1041 | 0411 | 002021 | 00000100 00010001 |
| Мала | 1073 | 0431 | 002061 | 00000100 00110001 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 177 | B1 | 261 | 10110001 |
| Мала | 209 | D1 | 321 | 11010001 | |
| KOI 8 | Велика | 226 | E2 | 342 | 11100010 |
| Мала | 194 | C2 | 302 | 11000010 | |
| Windows 1251 | Велика | 193 | C1 | 301 | 11000001 |
| Мала | 225 | E1 | 341 | 11100001 |
Джерела
ред.- Б [Архівовано 29 жовтня 2019 у Wayback Machine.] — ЕСУ
- б // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Півторак Г. П. Б // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.