волокти

Ukrainian

Etymology

From Proto-Slavic *velťi.

Pronunciation

IPA^(key): [wɔɫɔkˈtɪ]
Audio: (file)

Verb

волокти́ • (voloktý) impf (perfective поволокти́ or приволокти́)

to drag, to haul, to draw
Вона́ жалі́лась, що після́ купа́ння нена́че розімлі́ла й ле́две воло́че но́ги. ― Voná žalílasʹ, ščo pisljá kupánnja nenáče rozimlíla j lédve volóče nóhy. ― She complained that after bathing she seemed to get languid and barely drags her feet.

Conjugation

Conjugation of волокти́ (class 8c, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive	волокти́ voloktý
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	воло́чений volóčenyj impersonal: воло́чено volóčeno
adverbial	воло́чучи volóčučy	волі́кши volíkšy
	present tense	future tense
1st singular я	волочу́ voločú	бу́ду волокти́, волокти́му búdu voloktý, voloktýmu
2nd singular ти	воло́чеш volóčeš	бу́деш волокти́, волокти́меш búdeš voloktý, voloktýmeš
3rd singular він / вона / воно	воло́че volóče	бу́де волокти́, волокти́ме búde voloktý, voloktýme
1st plural ми	воло́чем, воло́чемо volóčem, volóčemo	бу́демо волокти́, волокти́мемо, волокти́мем búdemo voloktý, voloktýmemo, voloktýmem
2nd plural ви	воло́чете volóčete	бу́дете волокти́, волокти́мете búdete voloktý, voloktýmete
3rd plural вони	воло́чуть volóčutʹ	бу́дуть волокти́, волокти́муть búdutʹ voloktý, voloktýmutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	волочі́м, волочі́мо voločím, voločímo
second-person	волочи́ voločý	волочі́ть voločítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	волі́к volík	волокли́ voloklý
feminine я / ти / вона	волокла́ voloklá
neuter воно	волокло́ volokló

References

Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “волокти”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
“волокти”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
“волокти”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)