Е

Літера Е

Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄	А́	А̀	Ӑ	А̂	А̊	Ӓ
Ӓ̄	А̃	А̨	Ә	Ә́	Ә̃	Ӛ
Ӕ	Ғ	Г̧	Г̑	Г̄	Ӻ	Ӷ
Ԁ	Ԃ	Ꚃ	Ꚁ	Ꚉ	Ԫ	Ԭ
Ӗ	Е̄	Е̃	Ё̄	Є̈	Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ	Ԑ	Ԑ̈
Ӡ	Ԇ	Ӣ	И̃	Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ	Ԟ	Ԛ	Ӆ
Ԯ	Ԓ	Ԡ	Ԉ	Ԕ	Ӎ	Ӊ
Ң	Ԩ	Ӈ	Ҥ	Ԣ	Ԋ	О̆
О̃	О̄	Ӧ	Ө	Ө̄	Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ	Р̌	Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
Ꚑ	Ҭ	Ꚋ	Ꚍ	Ԏ	У̃	Ӯ
Ӱ	Ӱ́	Ӳ	Ү	Ү́	Ұ	Х̑
Ҳ	Ӽ	Ӿ	Һ	Һ̈	Ԧ	Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ	Ꚓ
Ꚗ	Ꚇ	Ҽ	Ҿ	Ы̆	Ы̄	Ӹ
Ҍ	Э̆	Э̄	Э̇	Ӭ	Ӭ́	Ӭ̄
Ю̆	Ю̈	Ю̈́	Ю̄	Я̆	Я̄	Я̈
Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ	Ѽ
Ѿ	Ѣ	Ꙑ	ІЯ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ	Ꙣ	Ꙥ	Ꙧ	Ꙩ
Ꙫ	Ꙭ	ꙮ	Ꚙ	Ꚛ	Ꚏ̆	Ꙏ
Літери кирилиці

Е, е — літера абеток на кириличній основі, в українській сьома за ліком.

Історія

Походить від букви («єсть») церковнослов'янської абетки. До одного з варіантів цієї літери сходить і сучасна є. У глаголиці мала накреслення . Кирилична е створена за зразком літери Ε, ε («епсилон») візантійського уніціалу.

Числове значення в кириличній цифірі 5, у глаголичній — 6.

Сучасна форма накреслення веде початок від «гражданського шрифту», де її було запроваджено замість церковнослов'янської.

Вживання

Є в усіх абетках, створених на кириличній графічній основі.

В українській мові

У сучасній українській мові нею позначають голосний звук переднього ряду середнього підняття. У наголошеній позиції вимовляється як [ɛ] (мед, темно), а в ненаголошеній — як звук [e], близький до [ɪ] (веселий — весело, село — села). Приголосні перед е не пом'якшуються. Для передачі м'якості приголосного перед [ɛ] ([e]) використовують літеру «є».

У морфологічній парадигмі е може чергуватися з і (камені — камінь, каміння; матері — матір, матір'ю; село — сіл): це явище пов'язане з процесом ікавізму.

Інше вживання

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «сьомий» (до введення в абетку літери ґ мало значення «шостий»): пункт «е» розділу 2. При цифровій нумерації може вживатися як додаткова диференційна ознака, коли низка предметів має такий самий номер: шифр № 8-е і подібних.

В інших абетках

У російській мові е позначає переважно йотований звук [je]. Існує багато слів-винятків (переважно пізніх запозичень), де е читається згідно з орфоепічною нормою як [e]: адекватный, альтернатива, анестезия, артерия, атеист, ателье, безе, бижутерия, бизнес, бутерброд, гофре, грейпфрут, гротеск, каре, пюре, регби, сеттер, шимпанзе, эссе; а також у багатьох неслов'янських власних іменах (Вольтер, Грей, Рей тощо).

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1045	0415	002025	00000100 00010101
Юнікод	Мала	1077	0435	002065	00000100 00110101
ISO 8859-5	Велика	181	B5	265	10110101
ISO 8859-5	Мала	213	D5	325	11010101
KOI-8	Велика	229	E5	345	11100101
KOI-8	Мала	197	C5	305	11000101
Windows-1251	Велика	197	C5	305	11000101
Windows-1251	Мала	229	E5	345	11100101

Літера — Е

Джерела

Е — Енциклопедія сучасної України [Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.]

Література

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Е // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.