дзвін (1.1)
transliteracja:
dzvìn
wymowa:
?/i
znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) dzwon
odmiana:
przykłady:
składnia:
kolokacje:
synonimy:
antonimy:
hiperonimy:
hiponimy:
holonimy:
meronimy:
wyrazy pokrewne:
rzecz. дзвеніння n, дзвоніння n, дзвенькання n, дзвенькіт m, дзвінкість ż, дзвоник m, дзвіниця ż, дзвіничка ż, дзвонар m
zdrobn. дзвінок m, дзвіночок m
czas. дзвеніти ndk., дзвонити ndk., дзвенькати ndk., дзвенькотіти ndk.
przym. дзвінкий, дзвоникуватий
przysł. дзвінко
związki frazeologiczne:
дзвін до церкви скликає, а сам у ній не буває
etymologia:
uwagi:
źródła:
  NODES