трієчник

трієчник (język ukraiński)

transliteracja:

trìêčnik

wymowa:

трі́єчник zobacz zasady wymowy ukraińskiej

znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) eduk. pot. trójkowicz

odmiana:

(1.1)

 

przypadek	liczba pojedyncza	liczba mnoga
mianownik	трі́єчник	трі́єчники
dopełniacz	трі́єчника	трі́єчників
celownik	трі́єчникові, трі́єчнику	трі́єчникам
biernik	трі́єчника	трі́єчників
narzędnik	трі́єчником	трі́єчниками
miejscownik	на/у трі́єчникові, трі́єчнику	на/у трі́єчниках
wołacz	трі́єчнику	трі́єчники

przykłady:

składnia:

kolokacje:

synonimy:

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

rzecz. трійка ż, трієчка ż, трійкар m, трійця ż, трійник m, трійня ż, трійнята lm, трійчата lm, трійчаки lm, трійчатки lm, трійчатка ż, тройка ż, троєчка ż, троян m, троїння n, троїстість ż, трояк m, троячка ż, потрійність ż, потроювання n, потроєння n

forma żeńska трієчниця ż

czas. троїти ndk., троїтися ndk., потроювати ndk., потроюватися ndk., потроїти dk., потроїтися dk.

przym. трійний, трійниковий, трійчастий, трійчатий, троїстий, троякий, потрійний, потроєний

przysł. трояко, натроє, потрійно, утроє, утрьох, втроє, втрьох

licz. три, третій, троє, трійко, тройко

tem. słow. три-, трьох-

związki frazeologiczne:

etymologia:

uwagi:

źródła: