Вибрана стаття
Лінійні кораблі класу «Беллерофон» — серія дредноутів, побудованих для Королівського флоту Великої Британії у 1906—1909 роках. «Дредноут», що започаткував новий однойменний тип кораблів, був єдиним у своїй серії. Побудована слідом серія лінійних кораблів — головний «Беллерофон» та його систершипи «Темерер» та «Суперб», — стала першою серією дредноутів не тільки у Британському флоті, але й у світі. Лінкори цього класу скопіювали конструкцію «Дредноута» з незначними змінами та усунувши деякі недоліки, мали такий же головний калібр зі спареними 305-мм гарматами, паротурбінну силову установку та швидкість ходу у 21 вузол, але іншу схему бронювання.
Кораблі класу «Беллерофон» служили у складі Домашнього та Великого Флотів ВМС Великої Британії. Крім участі в Ютландській битві у травні 1916 року, а також у безрезультатній операції в серпні того ж року, їхня роль у Першій світовій війні обмежувалася патрулюваннями та навчаннями у водах Північного моря. Після завершення війни у листопаді 1918 року, «Беллерофон» взяв участь у церемонії капітуляції німецького Флоту Відкритого моря. «Темерер» та «Суперб» були передані Середземноморському флоту для підтримки сил союзників у Середземномор'ї та на Чорному морі, заходили до Севастополя та Одеси. Вже у 1919 році «Беллерофони» вважалися застарілими та були виведені у резерв. На початку 1920-х років вони були продані та розібрані на метал.
Добра стаття
Томас Джоел Бопп (англ. Thomas Joel Bopp; 15 жовтня 1949, Денвер — 5 січня 2018, Фінікс) — американський астроном-аматор, відомий за відкриттям 1995 року комети Гейла — Боппа, популяризатор астрономії, почесний доктор наук університету Янгстауна.
Вибране зображення
Сувій вісімдесяти семи безсмертних, намальований невідомим художником, має розміри 30 см у висоту і 292 см в ширину, є китайським малюнком. Намальована на довгому шовковому сувої з лініями, картина зображує 87 даоських безсмертних, включаючи трьох верховних богів з німбом, десять божественних генералів, сім божеств і 67 небесних дів, які марширують справа наліво по мосту. Картина демонструє імпульс славної епохи династії Тан, і Сюй Бейхун розглядав її як роботу У Даоцзи. Се Чжилю та Чжан Дачань вважали, що стиль розпису сувою був подібний до фресок Дун Хуань часів пізнішої династії Тан, і приписував його Пізній династії Тан (923–937), тоді як відомий знавець живопису та каліграфії Сюй Банда, вважав, що його мав намалювати художник із династії Південна Сун (1127–1279).
Вибраний список
На території Німеччини розташовані 54 об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО, що становить 4,4 % усієї кількості (1223) таких об'єктів у світі.
Частиною Світової спадщини можуть стати культурні чи природні об'єкти, які відповідають хоча б одному критерію ЮНЕСКО. Конвенцію про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, прийняту 16 листопада 1972 року, ратифікували обидві німецькі держави: Федеративна Республіка Німеччина 1976 року, а Німецька Демократична Республіка — 1988 року. Від 3 жовтня 1990 року зобов'язання згідно з конвенцією поширюються на всю територію возз'єднаної Німеччини.
До об'єднання статус світової спадщини отримували об'єкти на території ФРН, першим з яких став собор в Аахені у 1978 році. До 1990 року ще вісім кандидатів отримали статус. 1990 року берлінські парки стали першими місцями світової спадщини з колишньої НДР. Надалі список світової спадщини активно розширювався до 54 позицій, ще 12 об'єктів є кандидатами на зарахування.
