Амфібрахій
Амфібра́хій (грец. αμφιβραχυς — з обох боків короткий) — в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом.
| двоскладові | |
|---|---|
| ˘ ˘ | пірихій |
| ˘ ¯ | ямб |
| ¯ ˘ | хорей, трохей |
| ¯ ¯ | спондей |
| трискладові | |
| ˘ ˘ ˘ | трибрахій |
| ¯ ˘ ˘ | дактиль |
| ˘ ¯ ˘ | амфібрахій |
| ˘ ˘ ¯ | анапест |
| ˘ ¯ ¯ | бакхій |
| ¯ ¯ ˘ | антибакхій |
| ¯ ˘ ¯ | амфімакр, кретик |
| ¯ ¯ ¯ | молос |
| чотирискладові | |
| ¯ ˘ ˘ ¯ | хоріямб, хореямб |
| ¯ ˘ ˘ ˘ | пеан, пеон |
У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з середнім наголошеним складом (U—U). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеан); найліпший варіант амфібрахія — при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок.
В українській поезії до амфібрахія вперше звернувся Є. Гребінка («Човен», «Українська мелодія» тощо). Найменш уживаний одностопний амфібрахій, що трапляється здебільшого в гетерометричних строфах задля увиразнення ліричного сюжету та акцентуації поетичної думки:
- — Матусю! Хто очі мені замінив? —
- Всміхнеться, щоб сліз не побачив…
- Сама — до вікна, до неораних нив —
- І плаче… (Є. Плужник).
Двостопний амфібрахій також не часто зустрічається:
- …ночами про подвиг
- я марив малим,
- а подвиг — це побут
- без жару й золи,
- шизоїдно чистий,
- абсурдно міцний,
- не вельми врочистий,
- та дуже ясний (О. Шарварок).
Подеколи поети звертаються до тристопного амфібрахія:
- На ґратах не місяць — корова,
- Не сяйво — рапатий язик.
- В залізних, вантажних оковах —
- Життя божевільного лик (І. Крушельницький).
Прикладів чотиристопного амфібрахія в українському вірші теж не дуже багато:
- О метана бурею, Нене злиденна,
- Укріплю Тебе я на камені слова,
- І будеш, як церква, ясна і сталенна! (В. Пачовський)
П'ятистопний амфібрахій надає поетичному мовленню ознак урочистості, як у вірші М. Бажана «На Карпатських узгір'ях»:
- Просвічений сонцем, на вітрі, в зеленім огні
- Він листя різьблене, обтяжене росами, сушить.
- Хай ломляться гори, хай грози ревуть в вишині, —
- Він тут вкорінився, він тут укріпився й не рушить.
Надзвичайно рідкісний амфібрахій — шестистопний (С. Голованівський: «Минають роки, як хвилини, і зорі згасають байдужо…»), що виразно розмежовує віршовий рядок на два піввірші, викликає враження «важкого» стилю. Подеколи поети звертаються і до вільного амфібрахію, наприклад, І. Франко:
- Полудне.
- Широкеє поле безлюдне.
- Довкола для ока й для вуха
- Ні духа! (…)
Література
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
Посилання
ред.- Амфібрахій [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ