Бабаї
Бабаї́ (у минулому — Архангельське) — селище Харківського району Харківської області України. Населення — 6,9 тисяч осіб (1959), 7,3 тисяч осіб (2001), 6,7 тисяч осіб (2018). З 2020 року у складі Височанської селищної громади.
| селище Бабаї | |||
|---|---|---|---|
| |||
 Ресторанний комлекс Сковорода
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Харківська область | ||
| Район | Харківський район | ||
| Тер. громада | Височанська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA63120030020029600 | ||
| Облікова картка | Бабаї | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1643 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 5,81 км² | ||
| Населення | ▼ 6 487 (01.01.2022)[1] | ||
| Густота | 1149,2 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 62403 | ||
| Телефонний код | +380 57 | ||
| Географічні координати | 49°53′44″ пн. ш. 36°11′33″ сх. д. / 49.89556° пн. ш. 36.19250° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 119 м | ||
| Водойма | р. Уда, р. Ставицька
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Покотилівка | ||
| До станції: | 4 км | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 9 км | ||
| - залізницею: | 12 км | ||
| - автошляхами: | 12,8 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 9 км | ||
| - залізницею: | 12 км | ||
| - автошляхами: | 12,8 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 62403,Харківська обл., Харківський р-н, смт Бабаї, майдан Михайлівський, 2 | ||
| Голова селищної ради | Мороз Олександр Васильович | ||
| Карта | |||
  Бабаї | |||
 Бабаї  Бабаї | |||
| |||
|
| |||
Географічне розташування
ред.Селище Бабаї знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією примикає смт Покотилівка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване смт Хорошеве, на протилежному березі — місто Харків. До селища примикає село Затишне. Поруч проходять автомобільна дорога М18 (Харківська окружна дорога, E105) і залізниця Харків — Красноград, на якій розташована станція Покотилівка. До селища примикає дубовий ліс.
В самому центрі селища протікає річка Ставицька.
Походження назви
ред.Назва утворена, словотворчим засобом флексії множини, від прізвища «Бабай» одного з родів росіян. Одним із них був московський військовий — «боярський син» Федір Климентійович Бабай[2][3][4]. Цікаво, що всіх росіян, у тому числі й Бабаїв, було виселено з села, але назва лишилася[2].
І в наш час піднімається питання про перейменування російської назви селища на нову[5]
Історичні відомості
ред.
Перша згадка про це поселення в писемних джерелах датується 1647 роком. Хоч довгий час панувала версія про 1643 рік, але ця дата виявилася друкарською помилкою в документі. Тоді ж на землях біля річки Уди, відведених за указом царя Олексія Михайловича, поселяються росіяни — чугуївські боярські діти, з-поміж яких був Федір Клементійович Бабай. Початково це поселення було селом росіян, але пізніше їх звідти було виселено, і Бабаї стало селом українців, які належали козацькому полковнику Григорію Донцю та його нащадкам[2].
1650 року побудований перший храм Архангела Михаїла (не зберігся). Село також називалося Архангельським на честь храму.
Від 50-х років 17 століття входило до Харківського полку.
Під час гайдамацького руху 50-70-х років 18 століття місцеві жителі підтримали козацько-селянські загони, що діяли біля Бабаїв.
У 1774 році у бабаївського священика Я. Правицького деякий час жив письменник і філософ Григорій Сковорода (тут він закінчив писати свої «Байки Харківські»). Неподалік у Бабаївському лісі розташоване джерело, назване на честь Сковороди.
За даними на 1864 рік у казенному селі Харківського повіту, мешкало 1129 осіб (552 чоловічої статі та 577 — жіночої), налічувалось 166 дворових господарств, існували православна церква, школа, винокурний, пивоварний, цегельний, овчинний та лісопильний заводи[6].
Станом на 1914 рік село було центром Бабаївської волості, кількість мешканців зросла до 3370 осіб[7].
Статус селища міського типу надано 1938 року.
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 4560 | 62.43 % |
| російська | 2712 | 37.13 % |
| білоруська | 7 | 0.10 % |
| вірменська | 7 | 0.10 % |
| румунська | 1 | 0.01 % |
| єврейська | 1 | 0.01 % |
| інші/не вказали | 16 | 0.22 % |
| Усього | 7304 | 100 % |
Промисловість
ред.У селі за радянської влади були побудовані: авторемонтний завод, промислова артіль (промартіль), господарство радгоспу.
Пам'ятники
ред.Пам'ятки
ред.- Джерело ім. Г. С. Сковороди — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
- Будинок, у якому жив Г. С. Сковорода (Бабаї) (маєток Щербініна, флігель, колишній будинок священика Я. Правицького) — пам'ятка історії та культури Слобожанщини (йому понад 200 років). Історики припускають, що тут зупинявся рідний брат Пушкіна Лев Сергійович, друг поета барон Дельвіг і навіть сам Олександр Сергійович. Довгий час в цьому будинку жив Григорій Сковорода, тут він написав свої «Байки харківські»[9]. На 2021 рік споруда перебуває в напівзруйнованому стані. Волонтери й місцеві мешканці домагаються реставрації будівлі і надання статусу національної пам'ятки. На відновлення споруди з обласного бюджету кошти виділялися, але місцева влада не встигла їх реалізувати, і вони повернулися в обласний бюджет[10].
Соціальна сфера
ред.Середня школа. Протягом 1964—1967 років у цій школі працював вчителем біології та хімії відомий український зоолог Альфред Дулицький.
Персоналії
ред.- У Бабаях зберігся будинок, у якому деякий час проживав видатний український філософ, поет, демократ, гуманіст і просвітитель Григорій Сковорода[9].
- У 1890 році село відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустангу» (англ. Through Russia on a Mustang).[11]
- Бондаренко Олександр Степанович (1893—1941) — радянський науковець, віце-президент ВАСГНІЛ.[12]
- Воронченко Ігор Олександрович (нар. 22 серпня 1964) — віце-адмірал Військово-Морських Сил ЗС України. Командувач ВМС України (з 2016).
- Мойсеєнко Варфоломій Явтухович (24 серпня 1894 — † 12 січня 1962) — підполковник Армії УНР.[13]
- Клавдія Шульженко (11(24) березня 1906 — †17 червня 1984)[14]: за 2 км від Бабаїв у бік залізниці (ст. Покотилівка) зберігся (?, напевно був у 1964-66 роках) будинок, де жила Клавдія Шульженко, і потім там жила її рідня.
- Катерина Монзуль — українська футбольна арбітриня. Перша жінка-арбітр в Україні, яка потрапила в елітну категорію арбітрів та арбітринь ФІФА та перша арбітриня, яка обслуговувала матчі прем'єр-ліги України.
Примітки
ред.- ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ а б в Кисиленко В. Ю. Черговий огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2021: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О. О. Євенок, 2021. — С.179-186
- ↑ http://dalizovut.narod.ru/filaret/fila2_08.htm [Архівовано 21 грудня 2013 у Wayback Machine.] Бабаи
- ↑ Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
- ↑ https://web.archive.org/web/20220521125143/https://2day.kh.ua/ua/kharkow/zhyteli-shche-odnoho-selyshcha-bilya-kharkova-khochut-vidmovytys-vid-nazvy-povyazanoyi-z
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Чистилін В. Подорож до Сковороди [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.] // «Історична правда», 3 грудня 2020
- ↑ Історична спадщина. Коли відновлять садибу Сковороди на Харківщині?. Радіо Свобода. 07 серпня 2021. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
- ↑ Through Russia on a mustang. archive.org. Процитовано 24 серпня 2017.
- ↑ Биографическая энциклопедия РАСХН, ВАСХНИЛ [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 284 с. ISBN 966-8201-26-4
- ↑ В Харкові з 1995 р. існує «Музей видатних харків'ян ім. К. І. Шульженко».
Література
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Слюсарський А. Г. Слобідська Україна. — Х., 1954.
- Історія міст і сіл УРСР. Харківська область. — К., 1967.
- Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. — К., 1987. (рос.)
- Бабаї: Збірник архівних документів і матеріалів. — Х., 1996.
- С любовью о малой родине. Поселок Бабаи: страницы истории и современность: [сб. очерков] / Н.Приз, О. Пересада, Н. Рубан, В. Булат. — Х. : Золотые страницы, 2015. — 296 с. + 1 DVD. — ISBN 966-400-350-3. (рос.)
Посилання
ред.- БАБАЇ, смт [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
|
Це незавершена стаття про Харківську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |