Баст

Баст
	;
Міфологія	Стародавній Єгипет
Божество в	Стародавній Єгипет і релігія Стародавнього Єгипту
Ім'я іншими мовами	лат. Bubastis
Батько	Ра
Мати	Ісіда
Діти	Маахес
Частина від	єгипетська міфологія
	Медіафайли у Вікісховищі

Баст, Ба́стет, Бубасті́да (грец. Bubastis) — давньоєгипетська богиня, первісно богиня сонця, пізніше захисниця вагітних жінок.

Греки ототожнювали Баст із Артемідою.

Функції

Баст була дочкою бога сонця Ра, іноді розглядалася як аспект Ра, коли він щоночі вбиває змія Апепа. Вона поділяла двоїстий характер з іншими божествами-напівкотами — Сехмет і Маахес, могла бути як лагідною, так і жорстокою. Часом Баст, Сехмет і Маахес вважалися різними формами того самого божества. На півдні Єгипту її ототожнювали з богинею Мут.

Головною функцією Баст було захищати вагітних жінок і новонароджених фараонів.

Іконографія

За Середнього царства уявлялася в образі кішки, а за Нового — як жінка з головою кішки. Баст зображалася з численними атрибутами: систром, який символізував Ісіду, менатом, ростком папіруса, веджатом. Іноді біля її ніг зображалася група кошенят. У формі кота вона могла тримати в лапі ніж, яким розчленовувала Апепа. На ранніх зображеннях Баст крім того символізує північ.

Культ Баст

Поклоніння Баст відоме вже з найранішої історії Єгипетської держави. Але найбільшої популярності її культ досягнув за Пізнього царства і Греко-Римського періоду. Центром її культу було місто Бубастіс.

Єгиптяни вірили, що наприкінці року настають «дні демонів», коли потрібно просити допомоги в Баст про захист. Амулети з зображенням кішок на честь Баст слугували популярними подарунками на свято Нового року. Кішки як священні тварини богині, муміфікувалися та захоронювалися в Бубастісі.

Галерея

Амулет Баст, між 1069 та 664 до н. е.
Скринька для косметики з зображенням Баст у формі левиці, бл. 1323 р. до н. е.
Амулет Баст, між 1070 та 730 до н. е.
Бронзова статуетка Баст 664—630 рр. до н. е.
Статуетка Баст елліністичної доби

Література

Molefi Kete Asante, Ama Mazama. Encyclopedia of African Religion, vol. 1. SAGE, 2009. pp.177-178.