Бобер
| Бобер Час існування: пізній міоцен – наш час | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Castor canadensis
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
 Розповсюдження видів бобра. Червоним позначені зони інтродукції американського бобра | ||||||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Бобер або бібр (Castor) — рід великих водних гризунів з перетинчастими лапами, широким пласким хвостом і густим, водонепроникним хутром. Бобри належать до групи немишовидних гризунів і є єдиними у фауні України представниками підряду Бобровидих (Castorimorpha).
Особливості біології
ред.Бобер — великий гризун, пристосований до напівводного способу життя: великі легені і печінка забезпечують їм такі запаси повітря та артеріальної крові, що під водою бобри можуть залишатися 10-15 хвилин, пропливаючи за цей час до 750 м. На суші бобри досить незграбні. Статевий диморфізм виражений слабо, самки більші. Тіло у бобра приосадкувате, з укороченими 5-палими кінцівками; задні значно сильніші передніх. Між пальцями є плавальні перетинки, сильно розвинені на задніх кінцівках і слабо — на передніх. Кігті на лапах сильні, сплощені. Кіготь II пальця задніх кінцівок роздвоєний — ним бобер розчісує хутро. Хвіст веслоподібний, сильно сплющений зверху вниз; його довжина — до 30 см, ширина — 10-13 см. Волосся на хвості є лише біля його основи. Більша його частина покрита великими роговими щитками, між якими ростуть рідкі, короткі і жорсткі волоски. Нагорі по середній лінії хвоста тягнеться роговий кіль. Очі у бобра невеликі; вуха широкі і короткі, ледве виступають над хутром. Вушні отвори і ніздрі замикаються під водою, очі закриваються мигаючими перетинками[1].
Зуби
ред.
Корінні зуби зазвичай не мають коренів; слабо відокремлені корені утворюються лише у окремих старих особин. Має дуже великі різці і може ними підгризати дерева, корою яких харчується і з яких будує собі житло. Різці позаду ізольовані від ротової порожнини особливими виростами губ, що дозволяє бобру гризти під водою. Передній бік різців бобра має помаранчевий колір через те, що їхня емаль містить значну кількість сполук заліза. Це захищає зуби як від механічних, так і від хімічних пошкоджень[2].
Поширення
ред.У ранній історичний період бобри повсюдно населяли лісову, тайгову і лісостепову зони Євразії, по заплавах річок доходячи до півночі до лісотундри, а на південь — до напівпустель.
У наш час водиться у Канаді та США[3], у лісовій зоні Євразії, у заплавних лісах лісостепової і степової зон.
Найпоширеніший в Україні вид тварини – бобер європейський[4].
Спосіб життя
ред.Бобри воліють селитися по берегах повільних рівнинних річок, стариць, ставків та озер, водосховищ, іригаційних каналів і кар'єрів. Уникають широких і швидких річок, а також водойм, що промерзають взимку до дна. Для бобрів важлива наявність на берегах водойми дерево-чагарникової рослинності з м'яких листяних порід, а також велика кількість водної та прибережної трав'янистої рослинності, складової їх раціону.
Живуть бобри поодинці або сім'ями. Повна сім'я складається з 5-8 особин: сімейної пари і молодих бобрів — приплоду минулого і поточного років. Сімейна ділянка іноді займається сім'єю протягом багатьох поколінь. Невелику водойму займає одна сім'я або холостий бобер. На більших водоймах довжина сімейної ділянки вздовж берега становить від 0,3 до 2,9 км. Від води бобри рідко віддаляються більш ніж на 200 м. Протяжність ділянки залежить від наявності кормів. У багатих рослинністю місцях ділянки можуть змикатись і навіть перетинатися. Межі своєї території бобри мітять секретом мускусних залоз — бобрової струменем. Мітки наносяться на особливі горбики з бруду, мулу і гілок висотою 30 см і шириною до 1 м. Між собою бобри спілкуються за допомогою пахучих міток, поз, ударів хвостом по воді і криків, що нагадують свист. При небезпеці бобер голосно вдаряє хвостом по воді і пірнає. Хлопок служить для всіх бобрів в межах чутності сигналом тривоги.
Бобри зводять чотири види типових будівель:
- Нори. Їх риють в обривистих берегах, високих і міцних. Вхід — на глибині 1-2 м під водою;
- Хатки з гілок і землі. Будують їх, якщо береги пологі і для нір не годяться. Висота хатки іноді досягає 3 м, а окружність — 16 м;
- Канали;
- Греблі.
Бобри використовують для своїх загат головним чином вільху, осику та вербу.
Підгризаючи дерево, ці гризуни діють так, щоб воно впало в потрібному напрямку. Потім звірі обгризають гілки і обробляють стовбур на шматки, які перетягують до місця майбутньої греблі. Одні шматки дерева бобер встромляє загостреним кінцем у дно, інші закріплює між ними, щоб не віднесло течією. Працює при цьому і зубами, і лапами, і головою.
Для надійності гризуни підпирають греблю з боків спеціальними поперечками і рогульками. Проміжки в конструкції законопачують гілками, мулом, листям і глиною, приносячи весь цей матеріал до місця будівництва в передніх лапах. В одному з кінців греблі облаштовують стік, щоб паводком не зруйнувало всю споруду.
Систематика
ред.Бобер — єдиний рід з родини бобрових (Castoridae, Hemprich, 1820), яка є однією з трьох родин підряду бобровидних (Castorimorpha). Рід представлений у сучасній фауні двома видами. Види бобрів добре розрізняються за особливостями будови черепа і числом хромосом[5].
Рід Castor включає два сучасних види і один вимерлий:
- Бобер європейський, або бобер річковий (Castor fiber);
- Бобер канадський (Castor canadensis);
- †Castor californicus.
Промисел бобрів
ред.У результаті хижацького промислу (цінне хутро) був до 1920 р. майже винищений у Росії, нині поголів'я відновлюється.
В Україні завжди був об'єктом промислу. Тепер відбувається помітне зростання чисельності і розширення ареалу бобрів. Відновлення бобрів у багатьох країнах пов'язано зі зменшенням попиту на хутро.
Великої шкоди популяції завдають не так легальне мисливство, як браконьєрство – 0,2 % і 5-7 % популяції відповідно станом на 2011 рік[4].
Етимологія назви
ред.Назва тварини походить від псл. bobrъ, від іє. *bhebhru- є результатом неповного подвоєння кореня *bher-, який зберігається в укр. бурий, лит. beras «бурий» та ін.[6]
У культурі
ред.- 2013 року, за внесок бобрів у відновлення екосистеми, виникла ідея встановити пам’ятник бобру у Поліському природному заповіднику[4].
- У місті Бібрці на Львівщині є пам'ятник бобру.
Примітки
ред.- ↑ Бобер: вид, який викреслили із Червоної книги. Network Vinnytsya LG (ua) . Процитовано 4 червня 2023.
- ↑ Gordon L. M. та ін. (2015). Amorphous intergranular phases control the properties of rodent tooth enamel (PDF). Science. 347 (6223): 746—750. Bibcode:2015Sci...347..746G. doi:10.1126/science.1258950. PMID 25678658. Архів оригіналу (PDF) за 23 серпня 2019. Процитовано 11 лютого 2020.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Бобри вторглися на Аляску та сіють там хаос — учені. // Автор: Богдан Скаврон. 03.01.2024, 23:04
- ↑ а б в Бобер на Житомирщині: річка, пожежі та всеукраїнський рекорд - zhytomyr.name (укр.). 24 жовтня 2022. Процитовано 24 жовтня 2022.
- ↑ Hoffmann R. S., Smith A. T. Mammal Species of the World / D. E. Wilson, D. M. Reeder (eds). — 3rd edition. — Johns Hopkins University Press, 2005. — ISBN 0-801-88221-4.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 216.
Посилання
ред.- Бобри повернулись у Галичину! [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (укр.)
- Рід Бобер (Castor) [Архівовано 24 грудня 2019 у Wayback Machine.] у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005)
- Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Київ: Вид-во АН Української РСР, 1961. — 84 с. (Розділ «Бобер» — с. 30-35).
- Сайт про бобрів Боброва Змова
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |