Вдівство

Вді́вство (уді́вство) та вдівство́ (удівство́) — нешлюбний стан людини після смерті чоловіка чи дружини. Чоловік у цьому стані називається вдівцем, а жінка — вдовою.

Картина «Індіанська вдова» («Удова індіанського вождя, що стежить за зброєю свого померлого чоловіка»), Джозеф Райт, бл. 1783

Історія

Вдівство, безсумнівно, з'явилося незабаром після встановлення інституту шлюбу. Одночасна смерть зустрічається рідко, як правило, одна (один) з подружжя переживає іншого.

Вдови

Вдови Уганди підтримують одна одну, разом виробляючи товари та продаючи їх з метою отримання доходу

Після смерті законного чоловіка жінкам традиційно належить носити траур.

У ряду народів існували звичаї, що вимагали від жінки після смерті чоловіка покінчити життя самогубством. В Індії цей ритуал називався саті і виконувався до XIX століття. В Китаї самогубство вдів практикувалося з V по XX століття. Ця традиція мала метою захист вдів від зазіхань сторонніх чоловіків, символізуючи вірність покійному чоловіку. У кочових народів самогубство замінювалося ушкодженням частин тіла.

В інших країнах вдова могла вступати у другий шлюб. Найдавніший приклад цього в давньогрецьких міфах — друге одруження Горгофони (донька Персея). Але шлюб часто був примусовим: так, Старий Завіт приписував вдовам одружуватися з родичами померлих чоловіків (див. левірат).

Патріархальне суспільство законодавчо охороняло права вдів. Про це йдеться в Першому посланні до Тимофія, в якому обов'язок підтримувати вдів покладалася на їхніх родичів і церковну громаду. Останні також повинні були сприяти новим шлюбам вдів. В азійських країнах громаді і родичам належало утримувати вдів (казахські «Сім постанов» хана Тауке).

За відсутності ковертюри, яка позбавляла одружених жінок правоздатності і, внаслідок цього, більшості законних прав, вдови нерідко мали більше прав, ніж жінки у шлюбі.

Вдівці

Поведінка вдівців, як правило, не регламентувалась, за винятком терміну трауру, який, зазвичай, був удвічі меншим, ніж у вдів.

Див. також

• Весела вдова
• Вдовині моряки

Посилання

• Удова // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1947. — 1000 екз.
• Вдова // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 100–101. – 912 с.