Веретено

Верете́но, заст. хвук^[1] — ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині^[2]^[3]. Намотування нитки стається внаслідок обертального руху веретена, якого їй надає пряха. Веретено походить із найдавніших часів, і його знаходять в Єгипті на пам'ятках фараонівської доби. Веретено завжди було емблемою жіночої праці і знаходилося поміж атрибутами богині Афіни.

Ця стаття про прилад для ручного прядіння.

Опис

Веретено має потовщену середню частину — пузце, загострений верхній кінець — шпинь, і нижній — п'ятку. Під потовщенням знаходиться перехват — шийка. У гуцулів побутували дещо інші назви: гострий верхній кінець — спінь, середня частина — черево, перехват — затинка, нижній кінець — гуска (гузка). На нижній частині кріпився дерев'яний диск — кочальце^[4]. На нижній кінець веретена також могли надівати глиняний або кам'яний тягарець — прясельце^[5]^[6]. Намотану на веретено пряжу називали почи́нком^[7].

Веретено самопрядки

Веретено самопрядки, на відміну від веретена ручної прядки, має досить складну будову і складається з вилки, котушки й двох шківів. Окрім того, «веретеном» також раніш називали вісь колеса такої прядки, споряджену кривошипом.

Для перемотування пряжі з веретена на мотовило використовували спеціальний прилад — вереті́нник. Він складався з вилки (розсохи), закріпленої на чотирикутній дерев'яній підставці (лавиці), на ріжки вилки надівалася дошка з трьома отворами (правило). Гострий кінець веретена вставляли у середній отвір правила, а тупий впирався в місце розгалуження вилки. Далі нитку тягнули за кінець, веретено оберталося і пряжа розмотувалася^[8]. Пряжу змотували в пасма по 30-35 м, перев'язуючи їх ниткою-перев'язкою — пасемком, пасемником^[9]^[10].

Символізм

Завдяки своєму гострому закінченню, а також слині, якою прядильниці змочують пряжу, веретено набуло значення оберега проти нечистої сили. У 1742 р. в дубенському магістраті оскаржено Параску Янушевську за чари. Через те, що вона, прийшовши до церкви в мучеників Макавеїв, щоб як зазвичай святити зілля, всунула в нього й веретено, перев'язане червоною стрічкою. Магістрат зажадав від неї пояснень, але Янушевська зникла, і на суд не з'явилася. (В. Б. Антонович «Чари в Україні» с. 74).

У давньогрецькій міфології вісь світу — веретено, що обертається між колінами Ананке. На веретено фатуму пряли нитку людського життя мойри (у давньоримській міфології парки).

Образ веретена у казках — фалічний символ^[11]. У казках, укол чарівного веретена викликає непробудний сон.

Інше

Шпиндель — назва веретена в сучасних механізмах і машинах (у тому числі прядильних)
Веретеном називається вісь чи вал у багатьох старовинних пристроях і механізмах (вітряку, водяному млині, самопрядці, гончарному крузі та ін.).

Див. також

Примітки

↑ Хвук // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Веретено // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
↑ Веретено // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Веретено // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 1, — С. 135.
↑ Прясельце // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Прясло // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Починок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Веретінник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Пасемко // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Пасемник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Пуларія Т. Особливості «жіночої» ініціації в українській народній казці^{[недоступне посилання з травня 2019]}

Джерела

Веретено // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 140-141. — 1000 екз.

Посилання

Веретено // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 113. — 912 с.
Spinnen mit der Handspindel(нім.) (Ландшафтний музей Обермайн)
Описи різних типів веретен на Spinnradclub(нім.)

[1] Хвук // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[2] Веретено // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

[3] Веретено // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Веретено // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 1, — С. 135.

[5] Прясельце // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Прясло // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[7] Починок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[8] Веретінник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[9] Пасемко // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[10] Пасемник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[11] Пуларія Т. Особливості «жіночої» ініціації в українській народній казці^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]