Вікіпедія:Перевірність

Однією із головних вимог до матеріалів, що розміщуються у Вікіпедії, є можливість перевірки (верифікації) та відсутність оригінальних досліджень.

Мета Вікіпедії — повна та надійна енциклопедичність. Перевірність є ключовою умовою для досягнення цієї мети, тому дописувачі повинні використовувати та покладатись тільки на джерела, що варті довіри — так, щоб можна було легко перевірити наведені у статті факти.

Це означає, що для того, щоб написати хорошу енциклопедичну статтю, слід використовувати факти, твердження, ідеї, припущення, теорії, точки зору, гіпотези та аргументи, опубліковані поважним видавцем. Критерієм для включення у Вікіпедію є саме перевірність (тобто, можливість перевірки за наведеним джерелом), а не істинність.

Перевірність є однією із трьох політик, що регулюють порядок наповнення Вікіпедії. Решта дві — це Вікіпедія:Нейтральна точка зору та Вікіпедія:Жодних оригінальних досліджень. У комплексі ці три політики визначають якість та тип даних, що допустимі для розміщення в основному просторі назв Вікіпедії.

Використовуйте джерела українською мовою

Оскільки це українська Вікіпедія, слід використовувати джерела українською мовою, щоб полегшити читачам задачу перевірки даних, що наведені у статтях. Ця вимога, на жаль, не є абсолютною — через брак поважних українських джерел у багатьох галузях знань. Тому допускається використання іншомовних джерел — у випадку, якщо відсутні джерела українською. Якщо цитується іншомовне джерело, слід у дужках, поруч із перекладом, навести цитату мовою оригіналу, аби дати читачам змогу співставити Ваш переклад з оригіналом.

Додаючи інформацію

Перевірка фактів є досить трудомісткою справою. Не слід сподіватися, що інші дописувачі, Ваші колеги, займуться пошуком джерел на підтвердження інформації, яку Ви додали у статтю, аби вивірити Ваш текст (особливо у випадку статті сумнівної якості). Пошук доказів (джерел на підтвердження доданої інформації) є обов'язком саме того, хто додає у статтю цю інформацію. Дописувачі повинні бути конкретними, уникати нечітких формулювань та головне — посилатись на підтверджуючі джерела. Наприклад:

Речник організації із захисту прав людини сказала, що цей випадок є частиною загальнішої проблеми насильства у регіоні.

Це твердження важко перевірити. Багато посадовців та уповноважених осіб коментували випадок, тому не варто сподіватись, що хтось перевірить усі їхні заяви, щоб знайти наведену вище. Правильніше було б написати:

Еліза Твіск із Міжнародної амністії сказала: «Це частина тенденції зростання насильницьких протестів та однаково насильницької відповіді на них у Європі».

Цю цитату легко перевірити. Наведено посилання на текст заяви, читачі та автори можуть сконтактуватися із 4-м каналом, якщо забажають, та оскільки наводиться цитата, вона може бути використана для пошуку в Інтернеті.

Ступені перевірності

Перевірність може бути різних ступенів. З одного боку шкали перебувають факти, що можуть бути легко перевірені більшістю авторів та що вимагають простого доступу до Інтернету чи місцевої бібліотеки. З іншого боку шкали — факти, що можуть бути вивірені тільки експертом у відповідній області.

Назагал, майте на увазі аудиторію, що для неї призначено текст статті: стаття повинна бути доступною для перевірки цими людьми. Тобто, наприклад, стаття на соціологічну проблему може містити частину, що може бути перевірена лишень соціологом — ймовірно, через посилання на якусь авторитетну соціологічну вузькофахову публікацію. Однак така стаття не повинна містити інформації, що може бути перевірена лишень, припустимо, фізиком, оскільки малоймовірно, що фахівці з фізики будуть витрачати свій час, читаючи та редагуючи соціологічні статті.

Якщо Ви пишете статтю, що стосується добре вивченої та загальновідомої теми, тоді, можливо, більшість читачів будуть достатньо ознайомлені із предметом — отже, у цьому випадку Ви можете дещо менше зосереджуватись на перевірності. Знову ж таки, якщо Ви пишете статтю про порівняно маловідому тему, може виявитись, що багато читачів ніколи досі про якісь факти з цієї статті не чули, і Вам слід мати це на увазі.

Процес верифікації

Є ряд причин, чому може виявитись необхідним перевірити щось у статті:

• Автор у минулому вносив неточну чи помилкову інформацію.
• Існує конфлікт інтересів різних авторів.
• В тексті є інші помилки та слід перевірити всю статтю.
• Стаття є об'єктом диспуту щодо її фактологічної точності.
• Предмет статті належить до галузі, де помилки є частими.
• Деяке твердження є неймовірним, на перший погляд.
• Деяке твердження є ключовим у статті.
• Деяке твердження є занадто розмитим.

Нижче наводиться пропонована процедура верифікації змісту (припускаючи, що використовуються тільки надійні та поважні джерела):

1. Якщо Ви виявили, що стаття була нещодавно змінена, та Ви не впевнені стосовно акуратності внесених змін, додайте посилання та різницю на Вікіпедія:Перевірка коректності
2. Якщо Ви відчуваєте нагальну потребу видалити якесь твердження у статті, перевірте, чи є в кінці статті список використаних джерел.
3. Якщо є, звіртеся із джерелами. Якщо Ви знайдете підтвердження для сумнівного твердження, залиште його без змін, в протилежному випадку — перейдіть до наступного кроку.
4. Якщо існує сторінка обговорення статті, перегляньте її. Твердження, можливо, вже було верифіковане, так що немає необхідності повторювати цю процедуру. Якщо використане джерело вказане тільки на сторінці обговорення, додайте його до списку джерел у статті, щоб полегшити життя наступним користувачам, які, можливо, захочуть вивірити зміст статті.
5. Перегляньте джерела, що їх Вам підказує здоровий глузд. Якщо Ви можете з їхньою допомогою верифікувати твердження, не видаляйте його, в протилежному випадку перейдіть до наступного кроку.
6. Перемістіть чи скопіюйте твердження на сторінку обговорення. Поясніть, що Ви не змогли знайти йому підтвердження, та вкажіть, якими джерелами Ви скористалися.
7. Також Ви можете переглянути історію змін до статті та визначити, хто саме додав це твердження першим, та залишити повідомлення на його сторінці обговорення, вказавши, що додане ним твердження є спірним, та залишивши посилання на сторінку обговорення статті.
8. Будь-хто тепер може спробувати перевірити це твердження та додати посилання на використане джерело на сторінку обговорення.
9. Якщо Ви скопіювали твердження, почекайте тиждень (чи якийсь інший доречний проміжок часу), і якщо ніхто так і не виявить джерела, яке б підтверджувало його, видаліть це твердження із статті (не хвилюйтесь, твердження все ще залишається на сторінці обговорення).
10. Якщо хтось знайшов джерело, поверніть твердження назад у статтю разом із новим посиланням. Щоб полегшити читачеві задачу встановлення, яке саме джерело стосується даного твердження, пронумеруйте посилання та посилайтесь на них у статті, використовуючи такі граматичні конструкції, як, наприклад, ця[1] чи ця¹. Якщо ніхто не в змозі знайти джерело на підтвердження, твердження залишається на сторінці обговорення назавжди.

Якщо Ви успішно верифікували щось, подумайте, чи не варто відредагувати статтю або сторінку обговорення, щоб полегшити це завдання для інших.

Сумнівні джерела

Для енциклопедичної статті використані джерела повинні бути максимально високої якості. Енциклопедія не є «первинним» друкованим матеріалом. Її автори не інтерв'юють свідків та не провадять оригінальні наукові дослідження. Таким чином, все, що ми включаємо в енциклопедію, повинно бути підтверджено у записах, повідомленнях, дослідженнях інших людей. У багатьох, якщо не у всіх, випадках слід використовувати та надавати читачеві декілька корелюючих між собою джерел для перевірки. Джерела повинні відповідати рівню заяв, які вони покликані підтверджувати: «сильні» заяви вимагають «сильних» джерел.

Часом конкретне твердження підтверджується тільки на підставі джерел сумнівної якості, як, наприклад, Живий Журнал («блоґ»), чи жовта преса. Якщо твердження є відносно несуттєвим, просто видаліть його — не витрачайте часу, зусиль та слів на щось, що викликає незначний інтерес та має сумнівну істинність. Однак у випадку, коли Ви змушені його залишити в тексті, явно вкажіть його джерело:

Відповідно до вебблогу «Тільки Родичі», середній українець має у середньому 3.8 кузенів та 7.4 племінників та племінниць.

Пам'ятайте, що немає нічого простішого для когось, ніж створити власний вебсайт та заявити на ньому, що він є експертом у тій чи іншій області, чи створити «групу експертів», «асоціацію захисту прав людини/споживачів/тварин», «інститут дослідження наукової думки» тощо.

Перевіряючи джерела, спитайте себе: чи є автор визнаним експертом у даній області? Чи джерело публікує матеріали із грубими помилками? Чи джерело дотримується журналістських або академічних стандартів етики у дослідженнях/розслідуваннях? У випадку точки зору: чи джерело є відомою постаттю? Чи він/вона виражає думку значної групи людей?

Перевірність — не істинність

Статті у Вікіпедії повинні стосуватись фактів, припущень, теорій, ідей, заяв, думок та аргументів, що були опубліковані поважним та надійним видавцем. Критерій включення інформації у статтю — це перевірність, а не істинність.

Розглянемо наступний хороший приклад для розуміння різниці між перевірністю та істинністю. Припустимо, що Ви пишете статтю про теорію X фізика Стівена Гокінга. Теорію було опубліковано у peer-review журналі і, таким чином, вона надається для використання у Вікіпедії. Однак в процесі написання статті Ви зустрічаєтеся із Гокінгом, та за гальбою пива він Вам зізнається: «Насправді я вважаю, що теорія X є повним непотребом». Незважаючи на те, що Ви почули це від автора теорії особисто, Ви не можете включити його думку у статтю. Чому ні? Відповіддю є те, що цей факт не піддається перевірці у спосіб, прийнятний для читачів Вікіпедії. Читачі не знають, хто Ви. Ви не можете включити свій номер телефону у список джерел, щоб дати змогу читачам подзвонити Вам безпосередньо за підтвердженням. І навіть якщо Ви це зробите, які вони матимуть підстави Вам довіряти?

Припустимо, що Ви переконані, що ця нова інформація повинна бути опублікована у Вікіпедії та що не зробити цього означає інтелектуальну нечесність. Яким чином це слід зробити? Оскільки інформація, щоб бути прийнятною для публікації у Вікіпедії, повинна походити із поважного джерела — наприклад лондонського «Таймс» — Ви можете сконтактуватись із ними та розповісти їм, що саме Вам сказав Гокінг. Ви, можливо, матимете диктофонний запис, або вони візьмуть у Вас інтерв'ю. Незалежно від того, що саме вони вирішать стосовно отриманої інформації, вона пройде процес, дуже схожий на процес, що передує публікації наукових праць у peer-reviewed журналах: вона буде послідовно перевірена репортером, редактором, імовірно, правником та головним редактором. Гокінг матиме можливість відреагувати на публікацію, так само як і його видавець та члени наукової спільноти. Ця система перевірок та балансів існує для того, щоб тільки точна та чесна інформація з'являлась у газеті. Це той процес, що його неможливо забезпечити у Вікіпедії, тому й існує політика відсутності оригінальних досліджень.

Якщо «Таймс» опублікує історію, Ви зможете включити інформацію у Вашу статтю у Вікіпедії. Якщо ж Ви не змогли знайти когось, хто б зацікавився історією, або її погоджуються публікувати видання із сумнівною репутацією, інформацію не можна розміщувати у Вікіпедії, навіть якщо Ви знаєте, що вона істинна.