Гамін
Ґамін (вживається переважно форма гамін; англ. gamine від фр. gamine — жіноча форма французького слова «грайливий», «пустотливий», «пестливий», «неслухняна дитина», «шибеник») — один із стилів жіночої моди, в якому жінка нагадує хлоп'якуватого підлітка, якому властиві грайлива привабливість та жіноча сексуальність.
Однією із законодавиць і знаковим прикладом стилю моди гамін була актриса Одрі Гепберн. Гамін — це «пустотливий», витончений і, часто по-хлопчачому, елегантний жіночий стиль.
Гаміни — «молоді жінки з широко розплющеними очима», яких сприймають як пустотливих, дражливих, привабливих кокеток.
Походження терміна
ред.Слово «гамін» — це також жіноча форма французького слова зі значенням «безпритульна дитина», «важка дитина». Воно прийшло до англійської мови приблизно в середині XIX століття (наприклад, Вільям Теккері у 1840. році в одному зі своїх «Паризьких ескізів» використовував як означення гамін, змальовуючи життя у Парижі), але в 20 столітті, слово стало застосовуватися в сучаснішому сенсі.
У 1997 році видавництво HarperCollins Publishers (англ. HarperCollins) склало список «101 слово — одного року» — що зобразило період з 1896 по 1997 роки. Слово «гамін» було обране для 1899 року. Автор Філіп Говард у видавництві Таймс описує «Гамін» так:
Гаміни — чарівні жінки у акторському мистецтві чи світі моди. У цьому контексті, найближче англійське слово — англо-норманського походження — це, ймовірно, бродяга (хоча «пустотливий» часто вживають для передання додаткового відчуття стилю). Наприклад, в пресрелізі 1964 року народження, імпресаріо Ендрю Олдхем описав 17-річну співачку Маріанну Фейтфулл як «сором'язливу, задумливу, безпритульну». Письменник і музикант Джон Друзі назвав актрису німецького походження Луїзу Райнер (1910) як «дружиною безпритульного» Пола Муні у фільмі «The Good Earth» (1937).
Гамінері — (англ. Gaminerie) іноді використовується в англійській мові з посиланням на поведінку або характеристику безпритульних.
Гаміни у німому кіно
ред.На початку 20-го століття німе кіно прославило ряд актрис, які використовували цей стиль. Прикладами є канадка за походженням Мері Пікфорд (1892—1979), яка стала відома як «кохана Америки», разом із чоловіком Дугласом Фербенксом, стала співзасновницею кінокомпанії United Artists; Ліліан Гіш (1893—1993), Луїза Брукс (1906—1986), коротко пострижене волосся і бездоганна зачіска яких стали широко розповсюдженими в 1920 році і які вважали елементами стилю гамін або одними із «богемних» ознак. Цей стиль вперше з'явився серед паризьких богемних студентів до Першої світової війни і серед лондонських студентів мистецьких вишах під час війни. У 1936 році Чарлі Чаплін з подругою Полетт Годдар (1910—1990) коментували так свою діяльність: «Як сироти — гамін знялися в останньому німому фільмі „Modern Times“».
Гамін та Одрі Гепберн
ред.
У 1950 році «пустотливий» образ був застосований зокрема до опису стилю і зовнішнього вигляду акторки Одрі Гепберн (1929—1993): наприклад, у фільмах «Сабріна» (1954) і «Funny Face» (1957). Гепберн також грала роль Джіджі у Нью -Йорку (1951) у спектаклі з такою ж назвою, що був заснований на романі «Colette» (1945). В фільмі «Монте-Карло» на плівці і на фотографіях у Гепберн коротке волосся і мініатюрна фігура, що породили особливий і легендарний стиль притаманної їй вишуканості. Говорячи про Одрі Гепберн, часто казали так: «Перша пустотливість була сприйнята як всепоглинаючий шик».
Фільмографія того періоду містить роботи Леслі Карон (1931 р.н.), яка мала провідну роль у музичному фільмі «Gigi» (1958), Джин Сіберг (1938—1979 рр.), яка стала відома завдяки зйомці у фільмі «Кокетка» (1959) режисера Жана-Люка Годара (1960); Джин Сіммонс (1929) та її роль у «Angel Face» (1952); Ріта Ташінґем (1940 р.н.), чия перша головна роль була у фільмі «Смак меду» (1961).
Гамін з 1960 року
ред.
Були випадки, коли «пустотливий погляд» з 1950-х років допомагав прокладати шлях до «п'єдесталу успіху» англійським моделям, наприклад, Джин Шрімптон [Архівовано 27 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (нар. 1942 р.), яка одна з перших одягла мініспідниця у 1965 році, та Еді Седжвік, яка розробила свій фірмовий образ (чорне трико, мінісукня, коротке пофарбоване волосся та великі сережки), Твіггі (справжнє ім'я — Леслі Хорнбі, нар. 1949 р.), яка стала «Обличчям '66 року», і Кейт Мосс (нар. 1974), котра в 1990-х нагадала про грайливий, дитячий, інфантильний вигляд і те, що, зокрема, стало стилем рекламної кампанії Calvin Klein в 1997 році, та у негатевному значенні стало відоме як «героїновий шик». Мосс встановила тенденцію для залучення у покази «вафельних» струнких моделей. Ці моделі сатирично зображені в мультфільмі «Супермоделі» (1998) Ніла Кербера та у фільмі «Диявол носить Prada» (2006). Часто про акторок Наталі Портман і Одрі Тоту також кажуть, що вони є послідовницями стилю гамін.
Інші знаменитості, які були описані як «gamines»
ред.Данська акторка Ганна Карина (нар. 1940 р.); американські акторки Джулія Робертс (нар. 1967), яку часто порівнюють з Одрі Гепберн на початку її кар'єри, Еді Седжвік (1943—1971 рр.), Елізабет Гартман (1943—1987 рр.), Міа Ферроу (нар. 1945), Сіссі Спейсек (нар. 1949), Вайнона Райдер (нар. 1971), Мішель Вільямс (нар. 1980) , Гвінет Пелтроу (нар. 1972), Каліста Флокгарт (нар. 1964), Кіра Найтлі (нар. 1985), Дакота Джонсон (нар. 1989); англійські акторки Сюзанна Йорк (1939—2011), Сюзанна Гамільтон (нар. 1960 р.), Хелена Бонем Картер (нар. 1966), Елізабет Сладов (нар. 1946), Керол Енн Форд (нар. 1940), Тара Фітцджеральд (нар. 1967), Олівія Вільямс (нар. 1968), Рейчел Вайс (нар. 1971), Кері Малліган (нар. 1985), Емма Вотсон (нар. 1990); португальська актриса Марія де Медейрос (нар. 1965); французькі актриси Жюльєт Бінош (нар. 1964) і Ванесса Параді (нар. 1972); нью-йоркська модель Тіна Чоу (1951—1992), чий «пустотливий погляд» зробив її улюбленицею фотографів Сесіл Бітон і Артура Елгорт.
Гамін у кіномистецтві
ред.Найвідоміші прояви стилю гамін спостерігаються у героїнь фільму «Gelsomina», одну з яких грала акторка Ніно Рота; вулична акторка з фільму «La Strada» («Дорога», 1954), яку грає Джульєтта Мазіна (нар. 1921); повія Брі Деніелс, роль якої виконує акторка Джейн Фонда (нар. 1937) у фільмі «Klute» (1971); «Nikita» —фільм Люка Бессона (1990), в якому грала акторка Анн Парійо (нар. 1960); важкий підліток, мала хуліганка та частково безпритульна — Матильда Ландо, яку грає акторка Наталі Портман (нар. 1981) у фільмі «Леон»(1994) Люка Бессона; романтична комедія «Амелі» (2001), головну роль в якій виконує акторка Одрі Тоту (нар. 1978); у фільмі «П'ятдесят відтінків сірого» (2015) роль Анастасії Стіл виконала Дакота Джонсон (нар. 1989).
Гамін у музиці
ред.Композиції та пісні
ред.Zaz — Gamine;
Gamine — Oh, what a kiss!;
Bourvil — C'est Une Gamine Charmante;
Adrien Mares — Le Gamin de Paris;
June et Jim — La gamine.
Гурти та співаки
ред.Французька співачка Жульєт Греко (1926—2020), яка походила з богемного Парижу кінця 1940-х, стала міжнародною зіркою в 1950-х роках. Гурти «Cat Power» (заснований Чаном Маршалом у 1972), «Télépopmusik» (французько-німецікий гурт, засн. 1997); виконавці Зоуї Дешанель (нар. 1980 р.), Джинніфер Гудвін (нар. 1978), і Claudia Labadie з гурту «Gamine». Японські гурти 1990-х років стилю J-Pop рок та їхніх вокалістів, наприклад Макі Ватасе, називали «живим грайливим феєрверком» в огляді в «Express».
Гамін в літературі
ред.У книзі Гідеона Дефо, «Пірати!», автор зображує деяких жінок з Острову святої Олени відповідно стилю гамін.
У книзі Е. Л. Джеймс, «П'ятдесят відтінки сірого». У Анастасії Стіл — головної героїні, Кейт, її сусідка по кімнаті коледжу, питає: «Як ти це робиш? Навіть коли тобі погано, ти виглядаєш як цілковита гаміна і це неперевершено».
Посилання
ред.- How to Dress in a Gamine Style [Архівовано 27 березня 2014 у Wayback Machine.]