Ганс Сельє
Ганс Се́льє (англ. Hans Selye), уроджений Янош Гуго Бруно Шеє (угор. Selye János Hugo Bruno; 26 січня 1907, Відень — 16 жовтня 1982, Монреаль) — видатний канадський ендокринолог австро-угорського походження, лікар, основоположник вчення про стрес, біолог зі світовим ім'ям, патофізіолог, директор Інституту експериментальної медицини і хірургії (з 1976 року Міжнародний інститут стресу) у Монреалі — протягом майже п'ятдесяти років розробляв проблеми загального адаптаційного синдрому і стресу, творець вчення про гіпофізарно-адреналову систему.
Ганс Сельє | ||
---|---|---|
угор. Selye János | ||
Народився | 26 січня 1907 Відень, Австро-Угорщина | |
Помер | 16 жовтня 1982 (75 років) Монреаль, Канада | |
Місце проживання | Канада | |
Країна | Канада[1] Австрія[1] Угорщина[1] | |
Діяльність | лікар, лікар-ендокринолог, викладач університету, психолог, фізіолог | |
Alma mater | Празький університет | |
Галузь | Медицина | |
Заклад | Інститут експериментальної медицини і хірургії Монреальського університету | |
Посада | професор | |
Членство | Леопольдина | |
Відомий завдяки: | Теорія стресу | |
Нагороди | ||
Висловлювання у Вікіцитатах Ганс Сельє у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Ганс Сельє народився 26 січня в 1907 році у Відні в сім'ї військового лікаря-терапевта, угорця за походженням, Г'юґо Сельє, який мав власну хірургічну клініку в місті Комарно (Австро-Угорщина).[2] Мати Ганса родом з Австрії. Після розпаду Австро-Угорської імперії містечко опинилося на території Чехословаччини, і саме в цій країні Сельє отримав освіту — на медичному факультеті Празького університету (1922 рік). Потім він продовжив навчання в Римі і Парижі. Після закінчення навчання у віці 22 років протягом двох років був асистентом кафедри експериментальної патології. Отримав в 1931 році Рокфеллерівську стипендію, працював в університеті Джона Гопкінса (США), а з 1932 року в університеті МакГілла (Канада).
У післявоєнній Європі Сельє не знайшов собі місця й емігрував за океан. З 1945 по 1976 рік він директор Інституту експериментальної медицини і хірургії Монреальського університету, професор. У 1979 році Сельє разом з Алвіном Тофлером організував канадський Інститут стресу.
Ще в Празі, працюючи в університетській клініці інфекційних хвороб, Сельє звернув увагу на те, що перші прояви різноманітних інфекцій абсолютно однакові; відмінності з'являються через кілька днів, а початкові симптоми одні і ті ж.
Тоді ж він став розробляти свою гіпотезу загального адаптаційного синдрому, згідно з якою хвороботворний фактор володіє пусковою дією, що включає вироблені в процесі еволюції механізми адаптації.
Сельє розглядав фізіологічний стрес як відповідь на будь-які пред'явлені організму вимоги, і вважав, що з якими б труднощами не зіштовхнувся організм, з ними можна впоратися двома типами реакцій: активною, або боротьби, і пасивною, або втечі від труднощів чи готовності терпіти їх.
Сельє не вважав стрес шкідливим, а розглядав його як реакцію, що допомагає організму вижити[3].
Бібліографія
ред.- Очерки об адаптационном синдроме, М., 1960; (рос.)
- Профилактика некрозов сердца химическими средствами, М., 1961; (рос.)
- Сорок лет научно-исследовательской работы в медицине, «Патологическая физиология и экспериментальная терапия», 1969, № 3; (рос.)
- Некоторые аспекты учения о стрессе, «Природа», 1970, № 1; (рос.)
- На уровне целого организма, М., 1972. (рос.)
- Стресс без дистресса [Архівовано 28 листопада 2012 у Wayback Machine.], М.: Прогресс, 1982 (рос.)
- От мечты к открытию: Как стать ученым [Архівовано 10 березня 2013 у Wayback Machine.], М.: Прогресс, 1987 (рос.)
Примітки
ред.- ↑ а б в LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ Hans Selye. Encyclopædia Britannica (вид. 2008). Encyclopædia Britannica, Inc. Архів оригіналу за 19 червня 2008. Процитовано 12 червня 2008.
- ↑ Стрес і життя: погляд ендокринолога (до сторіччя з дня народження Ганса Сельє). [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] П.М. Тимочків, к.м.н., заслужений лікар України. 2007 рік.
Це незавершена стаття про лікаря, який займається наукою. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |