Вікіпедія

Гіпертрофія

Гіпертрофія (від грец. ὑπέρ — «надмірно», «понад норму» і ροφή — «живлення»)[1] — це збільшення розмірів клітини, тканини, неклітинних структур чи органа за рахунок збільшення тих елементів, які в ньому знаходяться. Гіпетрофія часто поєднується із гіперплазією (надмірна кількість клітин)[2]. Наприклад, при виконанні фізичних вправ поєднується гіперплазія і гіпетрофія, що призводить до збільшення м'зової маси[3]. Збільшення розміру клітини пов'язане із накопиченням протеїну в клітинних складових (плазматична мембрана, ЕПР, міофілеманти, мітохондрії тощо)[4].

На фотографії показана форма нормальної, гіперплазійної та гіпертрофічної клітин
Нормальна клітина (А), гіпертрофічна клітина (В), гіперплазійна (С) їх комбінація (D)

В нормі, кожна клітина має свій розмір, але через негативний вплив навколишнього середовища відбуваються зміни в організмі, тобто організм адаптується. Внаслідок такої адаптації клітина збільшується у розмірах через надмірне живлення. Проте клітина не може повернутися до колишніх, нормальних розмірів. Це пояснюється тим, що зміни, які вже відбулися мають стійкий характер і клітина вже не зменшиться[3]. При збільшенні розмірів клітини збільшуються і її органели. Наприклад, мітоходрія, яка починає виробляти більше АТФ[5].

Види

ред.

Гіпертрофія буває 3 видів[6]:

  1. Фізіологічна — характеризується гіпертрофією клітин внаслідок надмірних навантажень, наприклад при виконанні фізичних навантажень скелетні м'язи збільшуються у своїх розмірах[4]; іншим прикладом є фізіологічна гіпертрофія, яка перебуває під впливом гормональної стимуляції. При вагітності розміри матки поступово збільшуються, це пояснюється діяльністю на посмуговані м'зові клітини міометрію гормону естрогену[7];
  2. Компенсуюча — виникає в тому випадку, коли одні клітини роблять роботу інших клітин, які не можуть виконувати своєї функції. Наприклад, якщо не функціонує або видалена одна нирка, то інша буде функціонувати за обох;
  3. Патологічна — являє собою реакцію клітин на ту чи іншу хворобу. Наприклад, міокард потовщується при артеріальній гіпертензії.

Гіпертрофії різних органів

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ hypertrophy. https://en.wiktionary.org/wiki/Wiktionary:Main_Page (англ) . Архів оригіналу за 28 лютого 2017.
  2. ↑ Зайратьянц, О.В. (2012). Патологическая анатомия: атлас : учебное пособие для студентов медицинских вузов и последипломного образования (рос) . Москва: "ГЭОТАР-Медиа". с. 960: 261. ISBN 978-5-9704-2007-2.
  3. ↑ а б Copstead-Kirkhorn, Banasik, Lee-Ellen, Jacquelyn L. (2013). Pathophysiology fifth edition (eng.) . St. Louis, Missouri: Elsevier Health Sciences. с. 1216: 61. ISBN 978-1-4557-2650-9. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 28 лютого 2017.
  4. ↑ а б L. McCance, E. Huether, Kathryn, Sue (2010). Pathophysiology: The Biologic Basis for Disease in Adults and Children. Sixth edition (eng.) . Maryland Height, Missouri: Elsevier. с. 1778: 48. ISBN 978-0-323-06584-9. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 28 лютого 2017.
  5. ↑ Miklush, Lisa. What Is Hypertrophy? - Definition, Causes, Symptoms & Treatment. http://study.com (англ) . Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 27.02.2017.
  6. ↑ Lippincott & Wilkins, Williams (2011). Professional Guide to Pathophysiology third edition (eng.) . China: Wolters Kluwer Health. с. 643: 458. ISBN 978-1-60547-766-4. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 28 лютого 2017.
  7. ↑ V. Kubyshkin, Anatoliy (2011). General and Clinical Pathophysiology (eng.) . Vinnytsia: Nova Knyha. с. 656: 164. ISBN 978-966-382-346-1. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 28 лютого 2017.

Література

ред.
  • Боднар Я. Я, Кузів О. Є, Романюк А. М. Патологічна анатомія: Методичний посібник для студентів факультетатів медсестринстринської освіти та коледжів. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — С. 264: 79-80. ISBN 966-673-023-5.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіпертрофія&oldid=36649271
  NODES