Ель-Хазне (араб. الخزنة الخزنة‎ Chaznat al-Firʿaun — «скарбниця») — набатейський храм епохи еллінізму в Петрі на теренах сучасної Йорданії. Входить у число пам'яток ЮНЕСКО і «Сім нових чудес світу».[1]

Ель-Хазне
араб. الخزنة
30.32245/N/35.451617/E
КраїнаЙорданія
РозташуванняМаас
Типхрам
Тип будівліхрам зі скелі
Висота40 м
Матеріалпісковик
Стильелліністичний
ЗасновникАрета IV Філопатрис
Дата заснуванняІ століття

Ель-Хазне. Карта розташування: Йорданія
Ель-Хазне
Ель-Хазне
Ель-Хазне (Йорданія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Ель-Хазне вночі.

Топонім

ред.

Згідно з першою легендою, єгипетський фараон, який переслідував Мойсея, створив за допомогою магії цей храм і заховав свої скарби в найвищій урні (Khaznet Far'oun). На ній нині видно сліди пострілів бедуїнів, які на початку XX століття намагалися захопити легендарні скарби. Насправді урна вирізана повністю з пісковику.[2]

Згідно з іншим місцевим повір'ям, розбійники, що нападали на каравани, заховали награбоване на другому поверсі в кам'яній урні.

Опис

ред.

За однією з версій, храм побудував набатейський цар Арета IV Філопатор як власну усипальницю.[2][3] Згодом призначення будівлі було змінене.

Ця монументальна будівля, вирізана з піщаної скелі в I столітті. Ордерний фасад будівлі — 40 метрів заввишки й 25 метрів завширшки. Над портиком з шести колон коринфського ордеру здіймається невеликий толос — купольне склепіння. Поховань у будівлі немає, хоча у правій форкамері, можливо, стояв саркофаг.

Багато скульптур з фасаду втрачені з часом.[1] Дві фігури орла на даху будівлі, за повір'ям, відносили душі померлих. На другому поверсі зображені амазонки, що танцюють з двосічними сокирами. Вхід охороняють статуї міфічних близнюків Кастора і Поллукса, які, згідно з легендою, жили одночасно на Олімпі й у підземному царстві.

У 2003 році професор Сулейман Фараджат виявив 3–4 поховання вище рівня землі (4–6 метрів нижче сучасного рівня) з чоловічими залишками. Через проблеми з фінансуванням розкопки тимчасово припинені.[4]

Туризм

ред.

У 1812 році місце повторно відкрив для світу швейцарський мандрівник Йоганн Людвіг Буркгардт. Європейський туризм набирав обертів, і в 1920-х роках поруч з Петрою відкрився перший готель. Туризм значно вплинув на інфраструктуру й економічний розвиток регіону, уклад життя бедуїнів, оскільки, окрім основної історичної пам'ятки, спочатку не було інших привабливих для мандрівників місць.[5] Це найпопулярніша пам'ятка регіону. Часто плутають з іншим набатейським храмом Ад-Дейр.

На старовинних малюнках мандрівників помітний струмок поряд із храмом. У 1960-х роках потік води направили древнім руслом, а майданчик перед храмом вирівняли для зручності туристів.[4]

Як результат туристичної активності пам'ятка псується від дотиків — на колонах і стінах з'явились білі плями стеаринової кислоти, а товщина стін за 10 років стерлася на 40 мм.[6]

Храм Ель-Хазне широко відомий у світі завдяки фільму Стівена Спілберга «Індиана Джонс і останній хрестовий похід», де з'явився фасад будівлі; інтер'єри знімали на студії у Великій Британії.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Petra, Jordan (англ.). atlastours.net. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017.
  2. а б [1]. — С. 2—3. Архівовано з джерела 28 грудня 2004.
  3. Business Optimization Consultants B.O.C. Jordan - Touristic Sites - South of Amman. www.kinghussein.gov.jo. Архів оригіналу за 13 травня 2008. Процитовано 13 жовтня 2017.
  4. а б Petra: The Treasury Mystery. nabataea.net. Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017.
  5. Shoup, John. . — № 39. — С. 277—291.
  6. Mairna Hussein Mustafa, Sultan N. Abu Tayeh. . — Т. 7. — ISSN 1911-2025.

Посилання

ред.
  NODES