Жан Маре
Жан Маре́ — (фр. Jean Alfred Villain-Marais; *11 грудня 1913 — †8 листопада 1998) — французький кіноактор, письменник, художник, скульптор, каскадер. Найбільше прославився роллю Фантомаса.
| Жан Маре | |
|---|---|
| Jean Marais | |
 Жан Маре у 1947 році | |
| Ім'я при народженні | Жан Альфре́д Вілле́н-Маре́ |
| Дата народження | 11 грудня 1913 |
| Місце народження | Шербур |
| Дата смерті | 8 листопада 1998 (84 роки) |
| Місце смерті | Канни[1][2] |
| Поховання | Vallauris old cemeteryd |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | Актор, каскадер, скульптор, художник |
| Alma mater | Кондорсе |
| Роки активності | 1933 — 1996 |
| Партнер | Жан Кокто |
| IMDb | ID 0544786 |
| Автограф |  |
| Нагороди та премії | |
| Почесний Сезар у 1993 році | |
 Жан Маре у Вікісховищі | |
Біографія та кар'єра
ред.Народився в Шербурі, на півночі Франції. Почав зніматися у 1930-і роки у фільмах Марселя Л'Ерб'є, в «Смішненькій драмі» (1937) Марселя Карне. Здобув популярність в роки війни, коли знявся у стрічці Крістіан-Жака «Кармен» (1945). Справжнім учителем Маре, що сформував його акторську індивідуальність і художній смак, став поет, драматург і режисер Жан Кокто, з яким Маре познайомився у 1937 році. Він став «актором Кокто», граючи в його театральних постановках («Жахливі батьки»), а також знімався у його головних фільмах — «Орфей» (1949) і «Заповіт Орфея» (1959).
З 1950-х став популярним актором. У ці роки знімався в розважальних комедіях «Жульетта» (1953), «Нічні коханці» (1953), а також у стрічках «плаща і шпаги» таких, як «Капітан Фракасс» (1961), «Горбань» (1959), «Рюї Блаз» (1947), у казці «Красуня і чудовисько» (1946).
Маре важко переживав смерть Кокто у 1963 році, він навіть мав намір полишити акторську кар'єру. Проте вже у 1964 році знявся в суперпопулярній серії фільмів про Фантомаса.
Наприкінці 1960-х Маре потрапив у важку автомобільну катастрофу і надовго залишив екран. У 1970-х роках практично не знімався[3]. У 1985 Маре очолював журі 35-го Берлінського міжнародного кінофестивалю[4]. У 1986 році молодий режисер Віллі Рамо зняв його в «Родинних зв'язках». Лише у 1996 році актор з'явився в знаковій ролі старіючого художника у стрічці Бернардо Бертолуччі «Украдена краса».
Крім великого артистичного таланту, мав здібності до художньої скульптури, живопису та поезії. Пабло Пікассо, побачивши деякі ранні скульптурні роботи Маре, здивувався, як людина з таким талантом скульптора «витрачає свій час на якісь зйомки в кіно і роботу в театрі». У 1989 році в Парижі в районі Монмартр був встановлений пам'ятник письменнику Марселю Еме роботи його друга Жана Маре. Скульптура більше відома під назвою «Людина, що проходить крізь стіну». Вона повністю виготовлена з бронзи і її ідеєю є епізод за однойменним оповіданням письменника.
Фільмографія
ред.
За час своє акторської кар'єри Жан Маре знявся у 107-ми фільмах.
- Найбільш відомі ролі у фільмах
- 1942 — Кармен / (Carmen)
- 1946 — Красуня і чудовисько / (La Belle et la Bête)
- 1949 — Орфей / Orphée
- 1953 — Граф Монте-Крісто / (Le comte de Monte Cristo)
- 1953 — Опівнічні коханці / (Les amants de minuit) — Марсель Дюляк
- 1957 — Білі ночі / Nuits blanches
- 1959 — Горбань / Le bossu
- 1961 — Капітан Фракасс / Le capitaine Fracasse
- 1964 — Фантомас / Fantômas
- 1965 — Фантомас розлютився / Fantômas se déchaîne
- 1966 — Фантомас проти Скотланд-Ярда / Fantômas contre Scotland Yard
- 1969 — Парія / Le Paria
Особисте життя
ред.У 1942 році під час Другої Світової війни він одружився з акторкою Мілою Парелі[en], шлюб розпався через два роки[5]. Жан Маре ніколи не приховував, але й не хизувався своїми особливими стосунками з французьким поетом Жаном Кокто. Згодом він мав певні стосунки і з французькою актрисою Жозетою Дей.
Маре написав книги «Уся істина про мене» (1957), «Історія мого життя» (1975), «Оповідання» (1978) та ін. В останні роки жив на півдні Франції у своєму маєтку поблизу Ніцци, де і помер 8 листопада 1998 року.
Джерела
ред.- Соколова Н.П. История и теория кино: учеб.-метод. комплекс / авт.-сост. Н. П. Соколова. — Тюмень : РИЦ ТГАКИ, 2007. — 240 с.(рос.)
Бібліографія
ред.Примітки
ред.- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118577433 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ Соколова, 2007, с. 119.
- ↑ Berlinale: Juries. berlinale.de. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 8 січня 2011.
- ↑ Shelokhonov, Steve. Mini-Biography. Internet Movie Database. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 11 березня 2011.