Майрон Шоулз
Майрон Сам'юел Шоулз (МФА: [ʃoʊlz][2], інколи помилково Майрон Скоулз; 1 липня 1941 року, Тіммінс, Канада) — канадський економіст, найбільш відомий як один з авторів моделі Блека — Шоулза. У 1997 році нагороджений Нобелівською премією з економіки за розробку методів оцінки вартості деривативів[3][4].
| Майрон Сам'юел Шоулз | |
|---|---|
| англ. Myron Samuel Scholes | |
 | |
| Народився | 1 липня 1941 (83 роки) Тімінс, Онтаріо, Канада |
| Країна |  Канада |
| Діяльність | економіст, математик, дослідник |
| Alma mater | Макмастерський університет, Чиказький університет |
| Галузь | Фінансова економіка |
| Заклад | Массачусетський технологічний інститут, Стенфордський університет |
| Науковий керівник | Мертон Міллер |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук Економетричне товариство[1] |
| Відомий завдяки: | Модель Блека — Шоулза |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | Сторінка на сайті Нобелівського комітету(англ.)] |
 Майрон Шоулз у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Освіта
ред.Народився Майрон 1 липня 1941 р. у Тіммінсі (провінція Онтаріо). Його батько був стоматологом, мати мала мережу невеличких магазинів, завдяки чому хлопець з раннього віку цікавився економікою. 1962 р. він успішно закінчує університет Макмастера у Гамільтоні і програмістом починає власний трудовий шлях. Працював практично цілодобово, але вирішив продовжити навчання в аспірантурі Чиказького університету. Під час роботи над докторською дисертацією Шоулз досліджує ціноутворення фінансових активів, арбітражні операції на різних біржах, прагне визначити форми кривої попиту в торгівлі цінними паперами. 1968 р. Шоулз захищає докторську дисертацію і стає асистентом професора фінансів у Слоан-школі менеджменту Массачусетського технологічного інституту[4].
Кар'єра
ред.Перші наукові праці «Ринок цінних паперів: заміщення за цінового тиску й ефекти інформування про ціни на акції» (1972), у співавторстві — «Зв'язок між зумовленим ризиком та обліком обмежених рівнів ризику» (1970), та «Оцінка опціонних контрактів і тест ринкової ефективності» (1972). У Чиказькому університеті учений поглиблює свої дослідження, які побачили світ у цілому ряді наукових праць. Основні досягнення в економічній науці М. Шоулз спільно з Блеком Фішером[ru] полягають у тому, що вони розробили метод визначення вартості опціону, що не потребує використання конкретної премії за ризик. Ця ідея відтворена в формулі, яку автори обґрунтували у праці «Утворення цін на опціони і пасиви корпорації» (1973)[3].
1983 р. М.Шоулза запрошують на посаду професора Стенфордського університету. Далі він працює консультантом відомого інвестиційного банку «Solomon Bujthers», 1994 р. створює хедж-фонд «Long Term Capital Manegement» LTCM і стає його президентом. За кілька років фонд стає одним з найбільших у світі, але 1998 р. він опинився на межі банкрутства. Величезних збитків зазнали усі акціонери банку і серед них — власне Шоулз. Ситуація з фондом свідчить, що на шляху від теоретичних ідей до жорстоких реалій практики навіть великі учені не застраховані від поразок. Спільно з Ф.Блеком М.Шоулз провів ряд досліджень з природи «фінансових ризиків». Нобелівську премію з економіки 1997 р. йому було присуджено «за розробку нового методу визначення вартості „вторинних“(похідних) паперів»[4].
Інші інтереси
ред.Скоулз також є головним інвестиційним стратегом у Janus Henderson[en][5]. Цю посаду він обіймав у старій фірмі Janus Capital Group[en][6] з 2014 року. Janus Capital об'єдналася з Henderson Group[7] у 2017 році, щоб створити Janus Henderson[en]. На цій посаді він керує розробкою продукту розподілу активів, що розвивається, і співпрацює з інвестиційною командою, надаючи макропрогнозування та кількісний аналіз, специфічний для хеджування, управління ризиками та дисциплінованого формування портфеля. Він також є членом правління Чиказької товарної біржі та Dimensional Fund Advisors[en]. Зараз Шоулз є головою ради економічних радників Stamos Capital Partners.
Джерела
ред.- ↑ https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/current
- ↑ Scholes. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ а б Т. О. Коноваленко, Р. О. Вайтешонок, І. Ю. Бойко (2010). Т. В. Куриленко (ред.). Економічний олімп: лауреати Нобелівської премії з економіки 1969-2009 рр (бібліографічний покажчик). Київ: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». с. 148.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ а б в Нобелівський лауреат Мюроп Сам’юел Шоулз (Scholes). uareferats.com. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 12.6.2011.
- ↑ Janus Henderson. Wikipedia (англ.). 23 грудня 2022. Процитовано 24 травня 2023.
- ↑ Janus Capital Group. Wikipedia (англ.). 29 січня 2023. Процитовано 24 травня 2023.
- ↑ Henderson Group. Wikipedia (англ.). 17 травня 2023. Процитовано 24 травня 2023.
Література
ред.- Нобелівські премії за 1997 рік //Світ науки. Травень 1998 р. С. 6-9.
- Довбенко М. Скоулз (Scholes) Мюрон-Самуел // Економічна енциклопедія: в трьох томах. Т. 3. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред..) – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. с. 399-401. ISBN 966-580—145-7 (Т. 3)