Вікіпедія

Макс Брух

Макс Крістіан Фрідріх Брух (нім. Max Christian Friedrich Bruch, зазвичай в літературі — просто Макс Брух; 6 січня 1838 — 2 жовтня 1920) — німецький композитор і диригент.

Макс Брух
Max Bruch
Зображення
Зображення
Max Christian Friedrich Bruch
Основна інформація
Повне ім'янім. Max Christian Friedrich Bruch
Дата народження6 січня 1838(1838-01-06)
Місце народженняКельн, Німеччина
Дата смерті2 жовтня 1920(1920-10-02) (82 роки)
Місце смертіФріденау, Берлін, Німеччина
ПохованняСтарий цвинтар Святого Матвіяd[1]
Громадянство Німеччина
Професіїкомпозитор, диригент, педагог
ОсвітаБоннський університет
ВчителіКарл Райнеке і Фердинанд Гіллер
Відомі учніSara Wennerberg-Reuterd, Clara Mathilda Faisstd, Elisabeth Kuyperd, Отторіно Респіґі, Оскар Штраусd, Fartein Valend, Ральф Воан-Вільямс і Ямада Косаку
Інструментискрипка
Жанриопера і симфонія
Magnum opusScottish Fantasyd[2]
ЧленствоШведська королівська музична академіяd
ЗакладБерлінський університет мистецтв
Нагороди
У шлюбі зClara Tuczekd
ДітиMax Felix Bruchd
CMNS: Файли у Вікісховищі
Пам'ятна табличка на будинку композитора в Фриденау, Albestraße 3

Біографія

ред.

Народився у Кельні, син співачки Вільгельміни Брух. Вчився у Фердинанда Гіллера (1853–1857), потім у Лейпцигу в Карла Райнеке. У 1862–1864 роках працював у Мангаймі, де написав оперу «Лорелея» (1863). Перший успіх принесла Брухові друга редакція кантати «Фрітьйоф» (1864). У 1865–1867 роках займав посаду музичного директора в Кобленці, в 1867–1870 роках керував придворним оркестром Зондерсгаузена, потім працював у Берліні та Бонні. У 1880–1883 роках очолював оркестр Королівського філармонійного товариства Ліверпуля[en] — один з провідних музичних колективів Великої Британії; надалі ще раз повернувся до Великої Британії як диригент, очоливши (1898–1900) Національний оркестр Шотландії.

У 1890–1910 рр. викладав у Берлінській вищій школі музики, де його учнями були, зокрема, Отторіно Респіґі, Оскар Штраус і Ральф Воан-Вільямс.

За життя Бруха певною популярністю відзначались його масштабні хорові твори — «Одіссей» (1872) і «Вогняний хрест» (нім. Das Feuerkreuz; 1899). З часом, однак, у фокусі уваги виконавців та аудиторії залишилися, головним чином, симфонічні твори Бруха: його скрипкові концерти (особливо перший — Op. 26, 1868, — що входить до стандартного скрипкового репертуару), «Шотландська фантазія» для скрипки з оркестром (Op. 46, 1880), п'єса «Kol Nidrei» для віолончелі з оркестром (Op. 57, 1881) на тему єврейських літургійних мелодій.

Див. також

ред.
  • 5004 Брух — астероїд, названий на честь композитора.

Література

ред.
  • D. Kämper. Max-Bruch-Studien. Zum 50. Todestag des Komponisten. Köln 1970. Beiträge zur rheinischen Musikgeschichte 87.
  • Karl Gustav Fellerer. Max Bruch 1838–1920. Beiträge zur Rheinischen Musikgeschichte Heft 103. Köln 1974.
  • Christopher Fifield. Max Bruch, His Life and Works. London 1988. Ergänzte Neuauflage 2005, ISBN 1-84383-136-8.
  • Christopher Fifield. Max Bruch, Biographie eines Komponisten. Aus d. Engl. von Renate Maria Wendel. Zürich 1990, ISBN 3-7263-6616-4.
  • Matthias Falke. Die Symphonie zwischen Schumann und Brahms. Studien zu Max Bruch und Robert Volkmann. Berlin 2006. ISBN 978-3-936637-09-0.

Примітки

ред.
  1. ↑ https://web.archive.org/web/20161223220241/http://www.stadtentwicklung.berlin.de/cgi-bin/egab/eg.pl?fieldname=grab&search=messel&Search=Start
  2. ↑ Encyclopædia Britannica

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про композитора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Макс_Брух&oldid=42684351
  NODES
INTERN 1
Project 1