Мелісс
Мелі́сс Само́сський (Μέλισσος ὁ Σάμιος) — давньогрецький політик з острова Самос та філософ 5 століття до н. е. бл. 485 — бл. 425 до н. е., досократик. Учень Парменіда, останній представник Елейської школи.
| Мелісс | |
|---|---|
| дав.-гр. Μέλισσος ὁ Σάμιος | |
 | |
| Народився | 470 до н. е. Самос, Північні Егейські острови, Греція |
| Помер | 430 до н. е. |
| Діяльність | філософ, військовослужбовець |
| Галузь | філософія |
| Знання мов | давньогрецька |
| Напрямок | Елейська школа і Досократики |
| Magnum opus | fragmentsd |
Йому належить вчення про те, що буття нескінченне в часі (часу не існує). Імовірно першим припустив нескінченність Всесвіту. Мелісс написав трактат «Про природу, або Про суще», фрагменти якого збереглися до сьогодні в коментарях Сімпліція до «Фізики» Аристотеля і в псевдо-арістотелевському трактаті «Про Мелісса, Ксенофана, Горгія».
Біографія
ред.Згідно записів Діогена Лаертського, Мелісс народився у Самосі, був сином Ітагена. Його вчителями стали Парменід, спілкувався з Гераклітом[1]. Плутарх згадував, що Мелісс командував самоським флотом під час війни з Афінами в 440 році до н. е. Попри обмаль кораблів і недосвідченість війська, флот здобув перемогу. Пізніше Перікл здійснив контратаку, взяв Самос в облогу і змусив місто здатися[2].
Погляди
ред.Мелісс розвинув метафізичні та ідеалістичні тенденції елеатів. Філософ критикував і піфагорейство, і Геракліта, і Емпедокла, і атомістів, відстоюючи думку про розуміння буття як єдиного, нерухомого, нерозчленованого, безтілесного, дорозумного, нескінченного та самототожного. Першим висловив твердження, що ніщо не виникає з нічого чи, інакше, буття не виникає з небуття. На відміну від Парменіда, вважав Всесвіт є нескінченним не лише в часі, а й у просторі. Богів вважав непізнаваними, тому про них безглуздо що-небудь стверджувати.
Онтологічні погляди
ред.Мелісс навів дванадцять атрибутів буття:
- ненароджене;
- немає початку і кінця в часі;
- немає початку і кінця у просторі;
- єдине;
- абсолютно однорідне;
- не збільшується і не зменшується;
- незмінне;
- не відчуває болю і смутку;
- абсолютно повне;
- нерухоме;
- не має густини;
- безтілесне.
Наведеними атрибутами Мелісс намагався провести кардинальну різницю між істинним буттям і примарністю. Те, що сприймають органи чуття, характеризується повною протилежністю до перелічених ознак.
Примітки
ред.Джерела
ред.- Мелісс // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 369. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Воробьев Д. В. О бесконечном Мелисса Самосского // Философские науки. — М.,2003. — № 5. — С.98-103.
- Harriman B. Melissus and Eleatic Monism. Cambridge University Press, 2018 р. — 254 p.