Нікея

Нікея
Країна	Туреччина і Roman Asia Minord
Адмінодиниця	Ізник
OSM	↑1273931 ·R (Ізник)
	Нікея Нікея (Туреччина)

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Нікея (дав.-гр. Νίκαια, тур. 'İznik') — стародавнє і середньовічне місто в Малій Азії на місці сучасного турецького міста Ізник^[1]^[2]^[3]. Засноване у IV ст. до н. е. під назвою Анкор, або ж Гелікор. Вигідно розташоване на березі озера та з суходолу обмежене високими пагорбами, місто мало ідеальні умови для його заселення.

Історія

Церква святої Софії в Нікеї VI—IX століть

У 316 році до н. е. місто було відбудоване македонським царем Антигоном I Однооким після його зруйнування мізійцями — і перейменоване на Антигонію (дав.-гр. Αντιγόνεια)^[4]. Після поразки Антигона у 301 році до н. е. владу над містом здобув Лісімах, який дав місту нову назву — Нікея (дав.-гр. Νίκαια) на честь своєї дружини Нікеї, дочки Антипатра^[5].

З 288 року до н. е. Нікея перебуває під владою царів Віфінії, які використовували її як столицю (поруч із Нікомедією)^[6]^[7]. У 74 р. до н. е. місто стає римським.

Особливого значення Нікея набуває за володарювання Костянтина Великого. У 325 в місті відбувся перший Вселенський собор, який затвердив християнський символ віри^[8]^[9].

Внаслідок зруйнування міста землетрусами у 358, 362 і 368 роках імператору Валенту довелося відбудовувати Нікею.

787-го року у місті проходив Сьомий Вселенський Собор^[10]^[11]^[12].

Після поразки візантійців під Манцикертом у 1071, Нікея кілька разів переходила до рук турків-сельджуків і знову поверталася під владу Константинополя. Врешті-решт турки здобули місто 1078 і перетворили його на столицю свого Румського султанату, називаючи Нікею на свій лад — Ізнік (тур. 'İznik')^[13]^[14].

У 1097 Нікея була взята у спільну облогу хрестоносцями і візантійцями^[15], турки віддали перевагу капітуляції на користь імператора Олексія Комніна. Після здобуття у 1204 році хрестоносцями Константинополя, Нікея перетворилася на столицю нової, Нікейської імперії, першим володарем якої став Феодор I Ласкаріс. Його спадкоємці наполегливо розширювали межі держави і врешті-решт у 1261 р. під орудою Михаїла Палеолога повернули Константинополь, відновивши Візантійську імперію. Нікея знову втратила столичний статус.

З початку XIV сторіччя Нікея жила під постійною загрозою нової турецької навали. У 1328 містом прокотилася хвиля панічних самогубств, що змусило патріарха звернутися до мешканців із спеціальним посланням. Але допомога з боку Константинополя не надійшла і в 1331 Нікея була остаточно захоплена османами^[16]. Вони перетворили її на свою столицю, і як свідчать джерела, вже через 7 років більшість місцевих мешканців сповідувала іслам і розмовляла турецькою.

Остаточно столичний статус Нікея втратила у 1365 році, коли резиденція султана була перенесена до щойно здобутого Адріанополя.

Із сер. IV і до сер. XIV ст. Нікея була також центром митрополії Константинопольського патріархату^[17].

Персоналії

В Нікеї народились астроном Гіппарх, математик та астроном Спорас, поет Парфеній та історик Діон Кассій.

Див. також

Примітки

↑ Haverfield, Francis J. (2020). Ancient Town-Planing. BoD – Books on Demand. с. 27. ISBN 9783752307689.
↑ D'Agostini, Monica; Anson, Edward M.; Pownall, Frances, ред. (2020). Alexander's Veterans and the Early Wars of the Successors. Oxbow Books. ISBN 9781789254990.
↑ Roisman, Joseph (2012). Alexander's Veterans and the Early Wars of the Successors. University of Texas Press. с. 237. ISBN 9780292735965.
↑ Hugh Chisholm, ред. (1911). Nicaea . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 19. Cambridge University Press. с. 640. (англ.)
↑ Stefanidou, 2003, 2. Foundation, other names.
↑ Stefanidou, 2003, 3. History.
↑ DGRG, Nicaea
↑ Orlin, Eric, ред. (2015). Routledge Encyclopedia of Ancient Mediterranean Religions. Routledge. с. 285. ISBN 9781134625529.
↑ Nelson, Daniel N. (2016). Blind Faith: How Christianity Abandoned God: Part One: the Trinity Doctrine. BookCountry. ISBN 9781463007645.
↑ Evans, G. R. (2012). The Roots of the Reformation: Tradition, Emergence and Rupture. InterVarsity Press. с. 99. ISBN 9780830839476.
↑ Adrian, Donny Gahral; Arivia, Gadis, ред. (2009). Relations Between Religions and Cultures in Southeast Asia. CRVP. с. 115—6. ISBN 9781565182509.
↑ House, H. Wayne, ред. (2019). The Evangelical Dictionary of World Religions. Baker Books. ISBN 9781493415908.
↑ Sicker, Martin, The Islamic world in ascendancy: from the Arab conquests to the siege of Vienna, (Greenwood Publishing Group, 2000), 63-64.
↑ A.C.S. Peacock and Sara Nur Yildiz, The Seljuks of Anatolia: Court and Society in the Medieval Middle East, (I.B. Tauris, 2015), 72.
↑ Foss, 1991, с. 1464.
↑ Donald M. Nicol, The Last Centuries of Byzantium, 1261-1453, second edition (Cambridge: University Press, 1993), pp. 169f
↑ Foss, 1991, с. 1463—1464.

Джерела

Нікея // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1143. — 1000 екз.

Посилання

William Hazlit (1851). Hazlitt, Classical Gazetteer, «Nicæa». The Classical Gazetteer by William Hazlit (Ancient Library). Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 8 лютого 2022.
T. Bekker-Nielsen (2008). Urban life and local politics in Roman Bithynia. The small world of Dion Chrysostomos. Aarhus. Aarhus University Press. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 8 лютого 2022.
Çetinkaya, Halûk. Four Newly Discovered Churches in Bithynia [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Actual Problems of Theory and History of Art: Collection of articles. Vol. 9. Ed: A. V. Zakharova, S. V. Maltseva, E. Iu. Staniukovich-Denisova. Lomonosov Moscow State University/St. Petersburg, NP-Print, 2019, pp. 244–252. ISSN 2312—2129.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нікея

Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Haverfield-1] Haverfield, Francis J. (2020). Ancient Town-Planing. BoD – Books on Demand. с. 27. ISBN 9783752307689.

[2] D'Agostini, Monica; Anson, Edward M.; Pownall, Frances, ред. (2020). Alexander's Veterans and the Early Wars of the Successors. Oxbow Books. ISBN 9781789254990.

[3] Roisman, Joseph (2012). Alexander's Veterans and the Early Wars of the Successors. University of Texas Press. с. 237. ISBN 9780292735965.

[Britannica-4] Hugh Chisholm, ред. (1911). Nicaea . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 19. Cambridge University Press. с. 640. (англ.)

[FOOTNOTEStefanidou2003[httpasiaminorehwgrformsfLemmaBodyExtendedaspxlemmaid8503boithimata_Statekefalaia_Statechapter_2_2._Foundation,_other_names]-5] Stefanidou, 2003, 2. Foundation, other names.

[FOOTNOTEStefanidou2003[httpasiaminorehwgrformsfLemmaBodyExtendedaspxlemmaid8503boithimata_Statekefalaia_Statechapter_3_3._History]-6] Stefanidou, 2003, 3. History.

[DGRG-7] DGRG, Nicaea

[8] Orlin, Eric, ред. (2015). Routledge Encyclopedia of Ancient Mediterranean Religions. Routledge. с. 285. ISBN 9781134625529.

[9] Nelson, Daniel N. (2016). Blind Faith: How Christianity Abandoned God: Part One: the Trinity Doctrine. BookCountry. ISBN 9781463007645.

[10] Evans, G. R. (2012). The Roots of the Reformation: Tradition, Emergence and Rupture. InterVarsity Press. с. 99. ISBN 9780830839476.

[11] Adrian, Donny Gahral; Arivia, Gadis, ред. (2009). Relations Between Religions and Cultures in Southeast Asia. CRVP. с. 115—6. ISBN 9781565182509.

[12] House, H. Wayne, ред. (2019). The Evangelical Dictionary of World Religions. Baker Books. ISBN 9781493415908.

[13] Sicker, Martin, The Islamic world in ascendancy: from the Arab conquests to the siege of Vienna, (Greenwood Publishing Group, 2000), 63-64.

[14] A.C.S. Peacock and Sara Nur Yildiz, The Seljuks of Anatolia: Court and Society in the Medieval Middle East, (I.B. Tauris, 2015), 72.

[FOOTNOTEFoss19911464-15] Foss, 1991, с. 1464.

[16] Donald M. Nicol, The Last Centuries of Byzantium, 1261-1453, second edition (Cambridge: University Press, 1993), pp. 169f

[FOOTNOTEFoss19911463—1464-17] Foss, 1991, с. 1463—1464.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]