Пол Скоулз
Пол Ско́улз (англ. Paul Scholes; нар. 16 листопада 1974, Солфорд, Англія) — англійський футболіст. Усю кар'єру провів у клубі «Манчестер Юнайтед», виступав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Пол Скоулз | ||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Пол Скоулз / англ. Paul Scholes[1] | |||||||||||||
Народження | 16 листопада 1974 (50 років) | |||||||||||||
Солфорд, Велика Британія | ||||||||||||||
Зріст | 171 см[2][3][4][5] | |||||||||||||
Вага | 70 кг | |||||||||||||
Прізвисько | Рудий Принц, Мовчазний Герой | |||||||||||||
Громадянство | Англія | |||||||||||||
Позиція | півзахисник | |||||||||||||
Номер | 22 | |||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||
1991—1993 | «Манчестер Юнайтед» | |||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||
Скоулз представляв збірну Англії з футболу з 1997 по 2004. Брав участь у Євро 2000 і Євро 2004, а також у ЧС 1998 і ЧС 2002. Зіграв понад 100 матчів за збірну.[6][7]
Скоулз з'явився у стартовому складі «Юнайтед» 676 разів, що робить його 4-им у рейтингу гравців, які найбільше всіх грали за клуб. Після Райана Гіґґза (862), Боббі Чарльтона (759) і Білла Фоулкса (688).
Ранні роки
ред.Скоулз народився у Столфорді, графстві Великий Манчестер. Батьки Стюард і Марина Скоулз. Сім'я переїхала в Ленглі в області Мідлтон, теж у Великому Манчестері, коли йому було 18 місяців.[8] Там вчився у навчальній школі, захоплювався футболом. Дитиною грав за клуб «Ленглі Фурровз». Скоулз також досяг успіху у крикеті. У віці 14 років почав тренуватися з «Манчестер Юнайтед».[8]
Клубна кар'єра
ред.Скоулз не був членом молодіжної команди «Юнайтед», яка виграла молодіжний Кубок Ліги 1992. Та команда включала у себе майбутніх зірок футболу — Девіда Бекхема, Нікі Батта, Гарі Невілла і Раяна Гіггза. Але він був частиною команди, яка вийшла до фіналу цього турніру наступного року, поряд з Філом Невіллом.[9] Скоулз став професіоналом 23 липня 1993 і йому був виданий номер 24. Але він не прорвався до першої команди у сезоні 1994—1995. Хоча зіграв за резерв 17 матчів і забив 5 м'ячів.
Його дебют відбувся 21 вересня 1994, де він забив зразу два м'ячі у матчі проти «Порт Вейл» у Кубку Футбольної Ліги Англії. Його дебют у Прем'єр Лізі відбувся через три дні. Він вийшов у матчі проти «Іпсвіч Таун», який закінчився з рахунком 3-2 і Скоулз забив один гол. Ще 2 голи він записав на свій рахунок 10 грудня у матчі проти «Квінз Парк Рейнджерс». Він забив ще раз у переможному матчі проти «Коверті Сіті» 1 травня.[10]
У 1995-96 після того, як Марк Г'юз перейшов до «Челсі», Скоулз отримав більше можливостей з'являтись у стартовому складі. Скоулз (змінивши номер на 22) забив 14 голів в усіх турнірах, коли «Юнайтед» став першою англійською командою, яка виграла Прем'єр Лігу двічі.[11] Він взяв ще одну медаль чемпіонату 1996—1997 (змінивши ще раз номер своєї футболки на 18), але забив тільки 3 голи у 16 матчах.
Скоулз грав на позиції півзахисника і атакуючого півзахисника у сезоні 1997-98, замість Роя Кіна, який травмував коліно. Тоді «МЮ» залишився без титулу чемпіона. Тільки в другий раз з початку 90-х років.[12]
У сезоні 1998—1998 Скоулз грав ключову роль в команді, яка виграла Прем'єр Лігу, Кубок Англії і Лігу Чемпіонів УЄФА. Він забив один з двох голів проти «Ньюкасла» у фіналі Кубка Англії. І також проти «Інтера» у чвертьфінальному матчі Ліги Чемпіонів. Він вийшов на заміну у півфінальному матчі проти туринського «Ювентуса»[13]. Сер Алекс Фергюсон замінив ним Нікі Бута. У цьому матчі він отримав жовту картку, яка стала другою за 2 матчі, і тому він пропустив фінальний матч з «Баварією (Мюнхен)» через дискваліфікацію.[14]
У 2001-02 «Манчестер Юнайтед» завершив підписання півзахисника Аргентини Хуана Себастьяна Верона.[15] Для того, щоб використовувати Скоулза і Верона, Сер Алекс Фергюсон перейшов на схему складу 4-4-1-1. Скоулз грав роль під нападаючим Рудом ван Ністельроєм, тоді як Рой Кін і Верон у центрі півзахисту.[16] На Євро арені Скоулз змінювався позицією з Кіном і разом з Вероном грав у центрі.[17] Не зважаючи на часту зміну позиції Рудий Принц вдало пристосовувався до такої системи.
Скоулз домігся свого найбільшого показника по забитим голам у 2002-03. Тоді від його ноги у ворота суперника залетіло 20 голів. У наступному році 14. Він допоміг команді потрапити до фіналу Кубка Англії у 2005, але вони втратили перемогу, коли воротар «Арсеналу» Єнс Леманн відбив останній пенальті.
У другій половині сезону 2005-06 був виключений зі складу команди через проблеми з зором. Причиною затуманення очей не було визначено, тому викликало побоювання, що він закінчить кар'єру. Але він подолав проблему по закінченню сезону і з'явився у останньому матчі проти «Чарльтон Атлетик». Як повідомлялось «зір Скоулза не повністю налагодився».[18]
22 жовтня 2006 року у матчі проти Ліверпуля, який закінчився 2-0 і в якому він забив 1 гол — Пол Скоулз приєднався до гравців Юнайтед, які зіграли більше 500 матчів. Він став вже дев'ятим таким гравцем.
Скоулз був видалений у матчі з «Ліверпулем» 3 березня 2007 за відмашку рукою. Це було перше видалення з 5 квітня 2005 року.[19] Місяць після цього він був відправлений у роздягальню чвертьфінального матчу ЛЧ з «Ромою».
23 серпня 2007 обирався до Зали Слави англійського футболу, але у кінцевому рахунку глядачі проголосували за Денніса Бергкампа.[20]
Скоулз пошкодив зв'язки коліна під час тренування напередодні матчу ЛЧ з київським «Динамо» 23 жовтня 2007 і вибув з ладу до кінця січня 2008. Він повернувся, вийшовши на заміну у переможному матчі проти «Тоттенхем Хотспур». Четвертий раунд Кубка Англія завершився з рахунком 3-1.
23 квітня 2008 Скоулз зіграв свій 100-й матч ЛЧ — проти «Барселони». Цей матч закінчився з рахунком 0-0, але у 101 матчі-відповіді Скоулз забив переможний м'яч з дальньої дистанції і вивів «Юнайтед» до фіналу турніру.[21] У фіналі проти «Челсі» він отримав травму і жовту картку після зіткнення з Клодом Макелеле. Був замінений на Раяна Ґіґґза і не брав участі у серії пенальті, яка завершилась з рахунком 6-5. Перемогу приніс Едвін ван дер Сар відбивши останній пенальті. Ця перемога принесла МЮ третій в історії кубок ЛЧ.
Скоулз все-таки був обраний до Зали Слави англійського футболу у 2008 році.[22][23] У грудні 2008 Скоулз оприлюднив інформацію про те, що завершить свою кар'єру протягом двох років."[24]
24 січня 2009 Пол забив свій перший гол у сезоні проти «Тоттенхема» у Кубку Англії з-за меж штрафного майданчика.[25] А 18 лютого забив перший гол у новому сезоні чемпіонату. Воротар «Фулхема» Марк Шварцер не зміг відбити його дальній постріл.[26] 22 квітня він зіграв шестисотий матч за клуб, зігравши проти Портсмута. Матч завершився перемогою «червоних дияволів» з рахунком 2-0.
27 січня 2010 Скоулз забив свій перший гол за 7 років у Кубку Ліги у матчі проти «Манчестер Сіті».[27] 16 лютого 2010 Скоулз забив свій третій гол у сезоні Ліги Чемпіонів у матчі з «Міланом»; це був перший виїзний гол Юнайтед проти них. Цей матч приніс першу перемогу МЮ над Міланом на виїзді, а також зробив Скоулза першим гравцем, який забив «Інтеру» і «Мілану» на стадіоні «Сан-Сіро». 6 березня 2010 Скоулз став 19 гравцем чемпіонату Англії, який забив 100 голів, а також третім після Раяна Ґіґґза і Вейна Руні у складі «Юнайтед».100 гол він забив у матчі з «вовками» — це був єдиний гол, який приніс перемогу.[28] 16 квітня 2010 Скоулз підписав новий контракт на рік і це означає, що він буде у клубі до кінця сезону 2010—2011.[29] 17 квітня 2010 Скоулз забив гол на останній хвилині проти «МС» і це був чудовий спосіб відзначити підписання нового контракту. Цей гол також був другим у двох останніх матчах-дербі проти своїх міських суперників.[30]
У червні 2010 Скоулз оголосив про свій намір завершити виступи наприкінці сезону 2010-11.[31] Однак, через місяць, сказав, що поновить контракт, якщо він буде показувати гарний футбол і робити вдало те, що вимагає від нього тренер.[32]
Скоулз почав сезон 2010—2011 на високому рівні. Отримав звання Героя Матчу Суперкубка Англії проти «Челсі» 8 серпня.[33] А через 8 днів у першому матчі сезону Прем'єр Ліги проти «Ньюкасла» асистував 2 голи. Матч завершився домашньою перемогою 3-0.[34] Перший м'яч у сітку він відправив у матчі про «Фулхема» 22 серпня і це був його 150 гол за «Юнайтед».[35] За яскравий початок сезону Скоулз був удостоєний винагороди Гравця Серпня.[36]
У 2011 завершив професіональну кар'єру[37]. Але, на прохання сера Алекса Фергюсона, легендарний півзахисник «Манчестер Юнайтед» повернувся до складу Червоних Дияволів, де знову дебютував на 59 хвилині у матчі проти «Манчестер Сіті» у Кубку Англії[38].
Кар'єра у збірній
ред.Скоулз дебютував за збірну Англії у товариському матчі 1997 року проти збірної ПАР, який закінчився з рахунком 2-1 на «Олд Траффорді». І він був включений до складу на Чемпіонат світу 1998. Англія була у групі з Колумбією, Тунісом і Румунією. У першій грі проти Тунісу він забив гол дальнім пострілом у верхній кут.
27 березня 1999 зробив хет-трик у матчі з Польщею. У кваліфікації до Євро-2000 забив обидва голи проти збірної Шотландії, який закінчився 2-1. Це дало Англії участь у турнірі в Бельгії і Нідерландах.
Скоулз став видним гравцем півзахисту, тому першим потрапив до складу на ЧС 2002. Але після турніру Скоулз побачив спад у своїй грі, тому що тренер Свен-Йоран Ерікссон розміщав його на лівому фланзі півзахисту, щоб Стівен Джеррард і Френк Лемпард грали в парі у центрі.[39] Скоулз оголосив про відхід зі збірної в серпні 2004, посилаючись на його сімейне життя і свою футбольну кар'єру за «Манчестер Юнайтед», як важливіші.[40]
Після того, як Ерікссон відійшов від збірної у липні 2006 — пішла розмова про повернення, під новим керівником Стівом Маклареном. Але нічого не вийшло.[41] У травні 2010 Маклерена замінив Фабіо Капелло, який просив Скоулза повернутися напередодні ЧС 2010. Але гравець відхилив пропозицію, кажучи, що він вважав за найкраще провести час зі своєю сім'єю.[42]
Матчі і голи за збірну
ред.Кар'єра тренера
ред.Перший досвід тренерської роботи отримав протягом 2011—2012 років, під час паузи в ігровій кар'єрі, працював помічником головного тренера резервної команди «Манчестер Юнайтед». Згодом, протягом частини 2014 року, виконував аналогічну функцію у тренерському штабі основної команди манкуніанців.
11 лютого 2019 року очолив тренерський штаб команди четвертого за силою англійського дивізіону «Олдем Атлетік», в якій пропрацював лише до 14 березня того ж року. За цей час команда встигла провести сім матчів, у яких здобула лише одну перемогу.
Восени 2020-го на один місяць став тренером Солфорд Сіті з ліги 5-го рівня.
Кар'єрна статистика
ред.Клубна
ред.Клуб | Сезон | Перм'єр-ліга | Кубок Англії | Кубок Ліги | Ліга Чемпіонів | Інше[43] | Всього | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
Манчестер Юнайтед | 1994-95 | 17 | 5 | 3 | 0 | 3 | 2 | 2 | 0 | 0 | 0 | 25 | 7 |
1995-96 | 26 | 10 | 2 | 1 | 1 | 2 | 2 | 1 | 0 | 0 | 31 | 14 | |
1996-97 | 24 | 3 | 2 | 2 | 2 | 1 | 4 | 0 | 1 | 0 | 33 | 6 | |
1997-98 | 31 | 8 | 2 | 0 | 1 | 0 | 7 | 2 | 1 | 0 | 42 | 10 | |
1998-99 | 31 | 6 | 6 | 1 | 1 | 0 | 12 | 4 | 1 | 0 | 51 | 11 | |
1999-2000 | 31 | 9 | - | 0 | 0 | 11 | 3 | 3 | 0 | 45 | 12 | ||
2000-01 | 32 | 6 | 0 | 0 | 0 | 0 | 12 | 6 | 1 | 0 | 45 | 12 | |
2001-02 | 35 | 8 | 2 | 0 | 0 | 0 | 13 | 1 | 1 | 0 | 51 | 9 | |
2002-03 | 33 | 14 | 3 | 1 | 6 | 3 | 10 | 2 | 0 | 0 | 52 | 20 | |
2003-04 | 28 | 9 | 6 | 4 | 0 | 0 | 5 | 1 | 1 | 0 | 40 | 14 | |
2004-05 | 33 | 9 | 6 | 3 | 2 | 0 | 7 | 0 | 1 | 0 | 49 | 12 | |
2005-06 | 20 | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 7 | 1 | 0 | 0 | 27 | 3 | |
2006-07 | 30 | 6 | 4 | 0 | 0 | 0 | 11 | 1 | 0 | 0 | 45 | 7 | |
2007-08 | 24 | 1 | 3 | 0 | 0 | 0 | 7 | 1 | 0 | 0 | 34 | 2 | |
2008-09 | 21 | 2 | 2 | 1 | 3 | 0 | 6 | 0 | 3 | 0 | 35 | 3 | |
2009-10 | 28 | 3 | 0 | 0 | 2 | 1 | 7 | 3 | 1 | 0 | 38 | 7 | |
2010-11 | 16 | 1 | 1 | 0 | 0 | 0 | 3 | 0 | 1 | 0 | 21 | 1 | |
2011–12 | 17 | 4 | 2 | 0 | 0 | 0 | 2 | 0 | 0 | 0 | 21 | 4 | |
2012–13 | 16 | 1 | 3 | 0 | 0 | 0 | 2 | 0 | – | 21 | 1 | ||
Всього | 499 | 107 | 49 | 13 | 21 | 9 | 134 | 26 | 15 | 0 | 718 | 155 |
Статистика на 23 січня 2011[44]
Міжнародна
ред.Збірна | Сезон | |
---|---|---|
Матчі | Голи | |
Англія | ||
1997 | 5 | 3 |
1998 | 9 | 1 |
1999 | 6 | 5 |
2000 | 10 | 1 |
2001 | 10 | 3 |
2002 | 11 | 0 |
2003 | 8 | 0 |
2004 | 7 | 1 |
Всього | 66 | 14 |
Досягнення
ред.Клуб
ред.- Чемпіон Англії (11): 1995–96, 1996–97, 1998–99, 1999–2000, 2000–01, 2002–03, 2006–07, 2007–08, 2008–09, 2010–11, 2012–13
- Володар Кубка Англії (3): 1995–96, 1998–99, 2003–04
- Володар Кубка Футбольної ліги (3): 2005–06, 2008–09, 2009–10
- Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (2): 1999, 2008
- Володар Суперкубка Англії (5): 1996, 1997, 2003, 2007, 2008, 2010
- Володар Міжконтинентального кубка: 1999
- Переможець Клубного чемпіонату світу: 2008
Міжнародні
ред.Англія
- Турнір де Франс 1997
Індивідуальні
ред.- «Джимі Мерфі» Молодий гравець року (1): 1992-93
- «Гравець Місяця» Прем'єр Ліги (4): Січень 2003, Грудень 2003, Жовтень 2006, Серпень 2010
- «Команда Року» за версією PFA (3): 2000-01, 2002-03, 2006-07
- Нагорода за 10 сезонів Прем'єр Ліги (1992-93 до 2001-02): «Команда Десятиліття»
- Англійський Зал Слави: 2008
Дисципліна
ред.За свою кар'єру Скоулз отримав 84 жовтих і 4 червоних карток у Прем'єр Лізі, що робить його четвертим гравцем у рейтингу штрафників.[6] Він також отримав 26 карток у ЛЧ. Цей показник найбільший в порівнянні з будь-якими іншими гравцями.[7] Арсен Венгер висловлювався на цю тему так:
Для мене Скоулз ніколи не був чесним гравцем. Він має так звану чорну сторону, яка мені не дуже подобається. Я поважаю його, як гравця високого класу, але мені не подобаються деякі його дії на полі |
Стиль гри
ред.Зінедін Зідан одного разу сказав: «Мій найжорсткіший опонент? Скоулз. Він, безсумнівно, найвеличніший гравець свого покоління». Тьєррі Анрі сказав: «Без сумніву найкращим футболістом Прем'єр Ліги повинен бути Скоулз. Він знає, як робити..все». У той час, як Марчелло Ліппі помітив: «Всебічний півзахисник, який володіє якістю і характером». Нинішній напарник по команді Нані хвалить Скоулза: « Він найкращих півзахисник, якого я коли-небудь бачив. Він може пасувати, забивати лівою, правою, головою — він може робити все, що завгодно».
У лютому 2010 півзахисник «Барселони» Хаві оцінив Скоулза, як найкращого півзахисника двох останніх десятиліть. Він сказав про англійця:
Він зразок для наслідування, і я дійсно маю на увазі що він найкращий за останні 15, 20 років. Він захоплюючий, він вміє все: робити гольові передачи, забивати,він сильний, він не втрачає м'яч, має гарне бачення поля. Якщо він був іспанцем, можливо, був би оцінений більш високо. Гравці люблять його. |
Особисте життя
ред.Скоулз астматик[47] і страждав від хвороби Осгуда— Шлаттера, проблема з коліном, яка впливає на атлетів.
Одружився зі своєю любов'ю дитинства[48] Клер у лютому 1999 і має трьох дітей: Аррон, Алисія і Айден.[49][50][51] Сім'я живе у Садделворсі.
Скоулза описують як «сором'язливу людину, яка проводить життя футболіста стереотипно». Сам Скоулз описує свій ідеальний день так: «Тренування вранці, забрати дітей зі школи, пограти з ними, попити чай, покласти їх у ліжко, а потім подивитись трохи телевізор».
У кінці кар'єри сказав
Я хочу подякувати нашим уболівальникам за ту підтримку, яку вони мені надавали протягом всієї кар'єри, а також хотів сказати спасибі всім тренерам і гравцям, з якими мені довелося попрацювати за ці роки. Але більше всіх я вдячний серу Алексу. З тих пір, як я прийшов клуб, він завжди був дуже відкритий зі мною. Я впевнений, що під його керівництвом команда виграє ще чимало трофеїв. |
Примітки
ред.- ↑ Hugman, Barry J. (2005). The PFA Premier & Football League Players' Records 1946–2005. Queen Anne Press. с. 548. ISBN 1852916656.
- ↑ Barnes, Justyn; Bostock, Adam; Butler, Cliff; Ferguson, Jim; Meek, David; Mitten, Andy; Pilger, Sam; Taylor, Frank OBE; Tyrrell, Tom (2001). The Official Manchester United Illustrated Encyclopedia. London: Manchester United Books. с. 109, 112. ISBN 0-233-99964-7.
- ↑ Hugman, Barry J. (2009). The PFA Footballers' Who's Who 2009-10. Edinburgh: Mainstream Publishing. с. 369. ISBN 978-1-84596-474-0.
- ↑ Rollin, Glenda; Rollin, Jack, ред. (2009). Sky Sports Football Yearbook 2009-2010. Headline. с. 502. ISBN 978-0-7553-1948-0.
- ↑ Player Profile – Paul Scholes. Архів оригіналу за 16 серпня 2010. Процитовано 28 січня 2011.
{{cite web}}
: Недійсний|deadurl=404
(довідка) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 16 серпня 2010. Процитовано 1 березня 2011.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 1 березня 2011.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Paul Scholes on Langley. BBC. 7 квітня 2002. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 1 квітня 2022. (англ.)
- ↑ Oliver, Pete (12 червня 2003). Old Trafford band of brothers prepare for split. The Scotsman. Процитовано 19 грудня 2008.
- ↑ http://sporting-heroes.net/football-heroes/displayhero_club.asp?HeroID=43439
- ↑ Maxwell, Ian (17 грудня 2008). Spccoer Milestones. Процитовано 17 січня 2009.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Club Trophy Room. ManUtd.com. Manchester United. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 16 квітня 2009.
- ↑ United's glorious comeback. BBC News. 21 April 1999.
- ↑ Hodges, Vicki (21 травня 2008). Champions League final: Paul Scholes deserves European Cup success, says David Beckham. London: The Daily Telegraph. Процитовано 8 листопада 2008.
- ↑ Veron seals £28.1m Man Utd move. BBC News. 12 July 2001.
- ↑ Scholes caught in two minds. BBC News. 7 November 2001.
- ↑ Winter, Henry (22 October 2001). United aim for right balance. The Daily Telegraph. London.
- ↑ Bartram, Steve (1 листопада 2006). Scholes still troubled by vision problems. Manchester United. Процитовано 19 грудня 2008.
- ↑ O'Shea stuns Anfield [Архівовано 2007-10-18 у Wayback Machine.]. ESPNsoccernet (3 March 2007). Retrieved on 19 December 2008.
- ↑ Hall of Fame. BBC Sport. 29 серпня 2007. Процитовано 29 серпня 2007.
- ↑ McNulty, Phil (18 вересня 2008). Man Utd 1–0 Barcelona (agg 1–0). BBC Sport. Процитовано 15 квітня 2009.
- ↑ Galvin, Robert (18 вересня 2008). Paul Scholes Hall of Fame Profile. Football Hall of Fame. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 16 листопада 2008.
- ↑ Austin, Simon (20 травня 2008). Why Scholes is Man Utd's talisman. BBC Sport. Процитовано 13 жовтня 2008.
- ↑ McDonnell, David (24 липня 2008). Paul Scholes reveals he plans to retire from Manchester United in two years. The Daily Mirror. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 грудня 2008.
- ↑ Hughes, Ian (24 January 2009). Man Utd 2–1 Tottenham. BBC Sport. Процитовано 18 February 2009.
- ↑ Sanghera, Mandeep (18 February 2009). Man Utd 3–0 Fulham. BBC Sport. Процитовано 18 February 2009.
- ↑ McNulty, Phil (27 січня 2010). Man Utd 3–1 Man City. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 27 січня 2010.
- ↑ Lyon, Sam (6 березня 2010). Wolves 0–1 Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 06 березня 2010.
- ↑ Paul Scholes signs new one-year contract with Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 16 квітня 2010. Процитовано 16 квітня 2010.
- ↑ McNulty, Phil (17 квітня 2010). Man City 0–1 Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 17 квітня 2010.
- ↑ Paul Scholes to retire at the end of the season. The Guardian. London: The Guardian. 24 червня 2010. Процитовано 24 червня 2010.
- ↑ Paul Scholes hints at extending Man Utd playing career. BBC Sport. British Broadcasting Company. 14 липня 2010. Процитовано 14 липня 2010.
- ↑ Man Utd boss Alex Ferguson praises Paul Scholes display. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 8 серпня 2010. Процитовано 8 серпня 2010.
- ↑ Chowdury, Saj (16 серпня 2010). Man Utd 3-0 Newcastle. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 16 серпня 2010.
- ↑ Dawkes, Phil (22 серпня 2010). Fulham 2-2 Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 22 серпня 2010.
- ↑ Scholes is Barclays Player of the Month. PremierLeague.com. Premier League. 10 вересня 2010. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 вересня 2010.
- ↑ http://www.manutd.ru/news/13211/
- ↑ Скоулз повертається в Манчестер Юнайтед. «Корреспондент». 8 січня 2012. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Dickinson, Matt (4 серпня 2004). Retirement of Scholes adds to England woe. London: Times Online. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 19 лютого 2009.
- ↑ Dickinson, Matt (3 серпня 2004). Scholes quits England. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 19 лютого 2009.
- ↑ Bernstein, Joe (23 липня 2006). Scholes's England U-turn. Daily Mail. London: Mail Online. Процитовано 19 лютого 2009.
- ↑ Fabio Capello makes surprise England World Cup choices. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 11 травня 2010. Процитовано 11 травня 2010.
- ↑ Includes other competitive competitions, including the FA Community Shield, UEFA Super Cup, Intercontinental Cup, FIFA Club World Cup
- ↑ Paul Scholes. StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
- ↑ Paul Scholes International. National-Football-Teams.com. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
- ↑ Paul Scholes International Games. The Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
- ↑ Athletes with asthma. BBC Sport. 21 October 2002. Процитовано 13 жовтня 2008.
- ↑ Jackson, Jamie (18 травня 2008). Simply the best. The Observer.
- ↑ Rich, Tim (24 July 2008). Manchester United fans have two years to savour Paul Scholes. The Independent. Retrieved on 25 March 2009.
- ↑ Northcroft, Jonathon (26 September 2004). New goals for Scholes. The Sunday Times. Retrieved on 25 March 2009.
- ↑ Boshoff, Alison (21 травня 2008). The War of the WAGSKIS: The real battle for Moscow. London: The Daily Mail. Процитовано 19 грудня 2008.
Посилання
ред.- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)