Силани
Сила́ни, наси́чені кремнево́дні — ряд насичених сполук кремнію та водню загальної формули SinH2n+2. За своїми фізичними і хімічними властивостями силани схожі на алкани; також вони можуть утворювати лінійні та розгалужені ізомери.
Силани | |
Силани у Вікісховищі |
Фізичні властивості
ред.Подібно до алканів силани змінюють свій агрегатний стан із збільшенням довжини ланцюга. Перші два члени ряду — моносилан та дисилан — газоподібні речовини, а наступні представники — леткі рідини.
Сполука | Формула | Tпл,°C[1] | Tкип,°C[1] | Густина, г/см³[1] | Mr, г/моль | Ізомери |
---|---|---|---|---|---|---|
Моносилан | SiH4 | −184,7 | −112,1 | 0,00135 | 32,12 | 1 |
Дисилан | Si2H6 | −129,4 | −14,8 | 0,00266 | 62,22 | 1 |
Трисилан | Si3H8 | −116,9 | 52,9 | 0,739 | 92,3200 | 1 |
Тетрасилан | Si4H10 | −91,6 | 108,4 | 0,795 | 122,4214 | 2 |
Пентасилан | Si5H12 | −72,2 | 153,2 | 0,827 | 152,5228 | 3 |
Гексасилан | Si6H14 | −44,7 | 193,6 | 0,847 | 182,6242 | 5 |
Гептасилан | Si7H16 | −30,1 | 226,8 | 0,859 | 212,7255 | 9 |
Отримання
ред.Сполуки ряду силанів впершу були отримані Фрідріхом Велером у 1857 році при розчиненні алюмінію з домішками кремнію у хлоридній кислоті. Для цієї реакції можна використовувати також і силіцид магнію, який добувають спалюванням суміші металічного магнію з кварцовим піском:
В результаті обробки силіциду магнію концентрованою фосфатною кислотою утворюється суміш силанів:
З такої суміш Альфредом Штоком були виділені перші чотири представники. Саме за його пропозицією силани отримали нинішні назви.
Хімічні властивості
ред.Силани легко окиснюються на повітрі та розкладаються при контакті з гарячою водою (із холодною водою силани не взаємодіють) і лугами:
Вони проявляють відновні властивості:
Застосування
ред.Силани використовуються здебільшого як проміжні сполуки в синтезах чистого кремнію, кремнійорганічних сполук.
Див. також
ред.Примітки
ред.Джерела
ред.- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |