Синявцеві
| Синявцеві | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець синявця аргус
| ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Підродини
| ||||||||||||
|
Curetinae | ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Синявцеві (Lycaenidae або, рідше, Cupidinidae) — родина денних метеликів. Нараховує близько 6 000 видів, переважно в тропіках, з них близько 500 — в помірній смузі північної півкулі. Це друга за чисельністю родина метеликів, вони складають приблизно 40 % відомих видів метеликів.
Опис
ред.Метелики зазвичай невеликі, з добре вираженим статевим диморфізмом, особливо в забарвленні крил. Розмах крил більшості видів 20-40 мм, у тропічних видів до 60 мм (наприклад, Thecla coronata).
Забарвлення крил у самців — яскравіше, блискучо-блакитне, синє, оранжево-червоне, зелене, зрідка темно-буре (зазвичай у самиць буре, у самців же — синє, значно рідше однакове у обох статей). Знизу забарвлення крил буре або сірувате, як правило, з рядами дрібних колоподібних плям або тонкими поперечними смужками. Іноді задні крила мають тонкий «хвостик» (у хвостаток).
Очі волохаті, рідше голі, овальні з виїмкою біля основи вусиків і облямовуванням з білих лусочок. Полапки короткі. Плечової жилки немає. Передні гомілки — 6 коротких, зазвичай несегментовані. Задні гомілки з 1 парою шпор або без неї.
Гусениці синявців мокрицевидні, живуть на широколистяних деревах (хвостюшки), трав'янистих гречаних (багатоглазки) або ж на бобових. Гусениці на різних групах рослин, зазвичай на дводольних. Багато комах факультативно або облігатно живиться попелицею, черевцями і іншими рівнокрилими, нерідко схильні до канібалізму. Ряд видів — симбіонти мурах.
Мірмекофілія
ред.У ряду видів гусениці живуть в мурашниках, знаходячись з мурашками в симбіотичних стосунках, наприклад, з родом Myrmica. Приблизно половина усіх видів синявців (Lycaenidae) пов'язані в своєму циклі розвитку з мурашками. Синявці утворюють з мурашками відносини від факультативних до облігатних і від мутуалізму до паразитизму.[1] Гусениці і лялечки синявців виробили комплекс хімічних (ліхневмони) та акустичних сигналів для контролю поведінки мурашок. Гусениці синявців також виділяють з дорзальної нектароносної залози солодку рідину, привабливу для мурашок. Мурашки обмацуючи цей орган вусиками викликають виділення рідини, що ймовірно, містить феромони ліхневмони, що обумовлюють поведінку мурашок. Деякі гусениці синявців і ріодинід мають ще і звуковидобувні органи, що регулюють поведінку мурашок. Деякі види мірмекофільних синявців мають тільки кульову щетину на тілі гусениці, інші — разом із звуковою вією, за відсутності нектароносної залози.[1]
Усі види мірмекофільних синявців зав'язані на лугові мурашники. Одним з таких видів є Синявець алькон (Maculinea alcon), самиці якої відкладають яйця на квіти тирличу звичайного (Gentiana pneumonanthe). Гусениці живуть усередині квітки дві-три тижні, прогризають отвір і вибираються назовні, після чого спускаються на землю на шовковій нитці. Виявившись на землі, вони чекають, поки їх знайдуть робочі особини мурашок з роду Myrmica і віднесуть до себе в мурашник. У гнізді мурашок гусениці поїдають личинок і лялечок мурашок, залишаючись зимувати. У червні гусениці обертаються в лялечку, залишаючись усередині мурашника. Через місяць з лялечки виходить метелик, який вибирається з гнізда. Більшість видів синявців з роду Maculinea розвиваються в гніздах лише одного виду мурашок, але гусениці синявців алькон мешкають в гніздах мурашок різних видів, на різних ділянках свого ареалу.[2]
Сільськогосподарські шкідники серед синявців відсутні.
Класифікація
ред.
Частина таксономістів відносять до синявцевих (Lycaenidae) тільки підродини Lycaeninae, Poritiinae, Miletinae і Curetinae.[3][4]
В деяких класифікаціях сюди включають і групу Riodininae (наприклад Abisara echerius).[5]
Серед синявців є види і роди, встановлені письменником Набоковим : Cyclargus NABOKOV, 1945; Echinurgus NABOKOV, 1945; Carterocaphalus canopunctatus NABOKOV, 1941; Cyclargus ammon erembis NABOKOV, 1948 та інші.[6]
У родині виділяють наступні підродини:
- Curetinae — Орієнтальна область, Палеарктика
- Liphyrinae — Африка, Азія
- Lipteninae — Афротропіка
- Червонці (Lycaeninae Leach.1815) — Голарктика
- Триба Lycaenini
- Триба Heliophorini
- Miletinae — Африка, Орієнтальна область, Голарктика
- Polyommatinae Swainson, 1827 — Повсюдно
- Poritiinae — Орієнтальна область
- Хвостюшки (Theclinae Swainson, 1831) — Повсюдно (близько 20 триб и 200 родів).
Примітки
ред.- ↑ а б Экология и эволюция взаимосвязей муравьев и бабочек-голубянок. — Pierce et al., 2002 / «Annual Review of Entomology», 2002, Volume 47, Pages 733—771. Архів оригіналу за 27 листопада 2009. Процитовано 28 травня 2011. [Архівовано 2009-11-27 у Wayback Machine.]
- ↑ Муравьи стараются не пахнуть как гусеницы, пахнущие как муравьи. — D. R. Nash et al. A mosaic of chemical coevolution in a large blue butterfly // Science. 2008. V. 318. P. 88-90.
- ↑ Maddison, David R. 2003. Lycaenidae inThe Tree of Life [Архівовано 2011-06-06 у Wayback Machine.] Web Project
- ↑ Ackery, P. R., R. de Jong, and R. I. Vane-Wright. 1999. The butterflies: Hedyloidea, Hesperioidea, and Papilionoidea. Pages 264—300 in: Lepidoptera: Moths and Butterflies. 1. Evolution, Systematics, and Biogeography. Handbook of Zoology Vol. IV, Part 35. N. P. Kristensen, ed. De Gruyter, Berlin and New York.
- ↑ Scoble, MJ. 1992. The Lepidoptera: Form, Function and Diversity. Oxford University Press. ISBN 0-19-854952-0
- ↑ Голубянки, описанные В. Набоковым — www.libraries.psu.edu. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 28 травня 2011. [Архівовано 2008-12-08 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- Familia LYCAENIDAE Leach, 1815 — ГОЛУБЯНКИ
- Голубянки (Lycaenidae)
- LYCAENIDAE (ГОЛУБЯНКИ) Московской области
- Некрутенко Ю. П.; Чиколовець, В. В. (2005), Денні метелики України, Київ: Вид-во Раєвського, с. 232
- Некрутенко, Ю. П. (1985). Булавоусые чешуекрылые Крыма. Определитель. Киев: Наукова думка. с. 152.(рос.)
- Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 544.(рос.)