Чехоня
| Чехоня | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Pelecus cultratus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
Чехоня (Pelecus cultratus) — риба з родини ялецевих. Єдиний вид роду Чехоня (Pelecus).
Опис
ред.
До 35 см довжиною, вага — 300—400 г, іноді й більше. Тіло подовжене, сильно стисле з боків. Спина майже пряма, черевце опукле, що має шкірястий кіль, який починається з горла й закінчується перед анальним отвором. Грудні плавці довгі, загострені. Спинний плавець невеликий, розташовується ближче до хвостового над довгим підхвостовим плавцем. Хвостовий плавець сильно виїмчастий, його лопаті загострені. Голова невелика, тупа. Рот верхній, нижня щелепа сильно піднімається вгору. Очі великі. Луска тонка, легко спадаюча, блискуча. Бічна лінія розташована в нижній частині тіла, під грудним плавцем різко вигинається. Тіло сріблясте, спина чорна, із зеленуватим відтінком. Спинний і хвостовий плавці сіруваті, решта — жовтуваті.
Поширення
ред.Поширена в басейнах Балтійського (східної частини), Чорного, і Азовського морів, також у Каспійському та Аральському морях та водах їхніх басейнів. Промислова риба.
Розмноження
ред.Ікрометання спостерігається при температурі води 15-20 °C. Може нереститися як на мілководних перекатах прибережній частині заплави, так і в самому руслі річки, що залежить від рівня підняття паводкових вод. Глибини на нерестовищах не перевищують 1 метр. Місця нересту покриті луговою трав'янистою рослинністю та рідкісним чагарником. Оболонка відкладеної ікри чехоні неклейка й, сильно набухаючи, ікра стає плавучою та легко зноситься течією з місця нересту. Зародки розвиваються в ікрі в процесі її дрейфу. Чехоня дуже вимоглива до умов розмноження. Вона нереститься в місцях із значними швидкостями течії води, на ділянках з щільно задернованим дном, протягом двох-трьох діб, що залежить від температури води. Личинки, що вилупилися з ікри, зносяться течією. Поблизу нерестовищ і в заплаві вони можуть бути до кінця паводку. Разом зі стоком паводкових вод у русло річки потрапляють і личинки, які протягом місяця перетворюються на мальків.
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.