2MASS (абревіатура від The Two Micron All-Sky Survey — «Огляд усього неба на довжині хвилі два мікрометри») — астрономічний огляд усієї небесної сфери у трьох інфрачервоних діапазонах із довжиною хвиль приблизно 2 мікрометри (мкм): J (1,25 мкм), H (1,65 мкм) та Ks (2,17 мкм)[1]. Спостереження огляду здійснювалися у 1997—2001 рр.: для північної півкулі — на горі Гопкінс в Аризоні, для південної — у Міжамериканскій обсерваторії Серро Тололо в Чилі[2]. Остаточно дані 2MASS були оприлюднені 2003 року як дані IRSA (Infrared Science Archive).

2MASS
Зображення
Коротка назва 2MASS і 2MASS
Донор Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору і Національний науковий фонд
Головний предмет твору галактика і коричневий карлик
Дата публікації 2003
Оператор Массачусетський університет в Емгерсті, IPAC і Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору
Довжина хвилі 1,235 мкм, 1,662 мкм і 2,159 мкм
Продукція зображення і астрономічні каталоги
Офіційний сайт
CMNS: 2MASS у Вікісховищі

Цілі

ред.

Основними завданнями огляду були:

  • Виявлення галактик у «Зоні недосяжності» (ZOA) — смузі на небі, яка прихована для спостережень у діапазоні видимого світла нашою власною галактикою — Чумацьким Шляхом.
  • Виявлення коричневих карликів. Станом на 2003 рік огляд 2MASS дав змогу відкрити 173 коричневі карлики, зокрема 2MASS 0939-2448, 2MASS 0415-0935, 2M1207 та 2MASS J04414489+2301513[3].
  • Систематичний пошук зір малої маси: зорі такого типу є найпоширенішими об'єктами як у нашій галактиці, так і в інших.
  • Каталогізація всіх знайдених зір і галактик.
  • Вимірювання в інфрачервоному діапазоні, здійснені в рамках огляду 2MASS, виявилися ефективними, зокрема, для виявлення не відкритих раніше зоряних скупчень[4][5].

Результати

ред.
 
Зображення 2MASS у діапазоні J: підсвічено коричневий карлик 2MASS J17111353+2326333.

Кількісні описи точкових (зір, планет, астероїдів) та протяжних (галактики, туманності) джерел світла були каталогізовані автоматично за допомогою комп'ютерних програм у середньому аж до видимої зоряної величини 14. Загалом каталогізовано понад 300 млн точкових джерел світла й 1 млн — протяжних. Спираючись на дані зоряного огляду 2MASS, у листопаді 2003 року команда вчених оголосила про відкриття карликової галактики Великий Пес — це була найближча (з відомих на той час) галактика-супутник Чумацького Шляху.

Наразі дані й зображення, отримані під час огляду, загальнодоступні: будь-хто може безкоштовно отримати їх онлайн[6]. Є також чимало наукових публікацій щодо огляду 2MASS із посиланнями на безкоштовні копії документів до публікації[7].

Фінансування

ред.

Фінансування огляду 2MASS здійснювали Массачусетський університет в Емгерсті, науковий центр IPAC під керуванням Jet Propulsion Laboratory (JPL) та Каліфорнійського технологічного інституту, НАСА та Національний науковий фонд (NSF).

Див. також

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. About 2MASS (A Brief Explanation of 2MASS). University of Massachusetts, Infrared Processing and Analysis Center (JPL/ Caltech), NASA, NSF. 1 лютого 2006. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2008.
  2. Two Micron All Sky Survey (2MASS). NASA/IPAC Infrared Science Archive. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 22 жовтня 2011.
  3. Kirkpatrick (2003). 2MASS Data Mining and the M, L, and T Dwarf Archives (PDF). IAU Symposium Vol. 211 ("Brown Dwarfs"). 211. arXiv:astro-ph/0207672v1. Bibcode:2003IAUS..211..189K. Архів оригіналу (PDF) за 20 серпня 2020. Процитовано 13 вересня 2015.
  4. Froebrich, D.; Scholz, A.; Raftery, C. L. (2007). A systematic survey for infrared star clusters with |b| <20° using 2MASS [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.], MNRAS, 347, 2
  5. Majaess, D. (2013). Discovering protostars and their host clusters via WISE [Архівовано 26 жовтня 2017 у Wayback Machine.], ApSS, 344, 1
  6. 2MASS Data Access. The Two Micron All Sky Survey at IPAC. 20 грудня 2006. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 2 вересня 2012.
  7. 2MASS Science Publications. The Two Micron All Sky Survey at IPAC. 1 лютого 2006. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 2 вересня 2012.
  NODES