Austin A30

Виробник:	Austin (BMC)
Роки виробництва:	1951 — 1956
Складання:	Лонгбридж, Велика Британія; Мельбурн, Австралія
Клас:	малий сімейний авт. (C)
Інші позначення :	Austin Seven
Тип(и) кузова:	4-дв. седан; 2-дв. седан; 2-дв. універсал; 2-дв. фургон
Довжина:	3467 мм
Ширина:	1397 мм
Колісна база:	2019 мм

Austin A30 — малий сімейний автомобіль (за британською класифікацією), що виготовлявся компанією Austin з травня 1952 по вересень 1956 рр. Був представлений у 1951 р. на Ерлс Корт як «Новий Austin Seven» ставши конкурентом Morris Minor.

Спочатку автомобіль коштував £507, на £62 менше за Minor.^[4]

Дизайн

Хоч Austin попередньо й найняли американського індустріального дизайнера Реймонда Лоуві (Raymond Loewy), його проект відхилили. А зовнішній вигляд автомобіля створив дизайнер «Остіна» Рікардо Бурці (Ricardo 'Dick' Burzi).^[5]

Конструкція

Конструкцію тримального (несучого) кузова розробив T.K. Garrett, котрий до роботи у Austin був аерокосмічним інженером. Вперше «Остін» не мав окремої рами, що робило його легшим (а сам кузов жорсткішим) за більшість тодішніх автомобілів. В салоні спереду були два окремих сидіння, а ззаду диван — усі з ПВХ-обивкою. Шкіряна обивка була опцією. З метою економії автомобіль мав тільки один центрально розміщений задній ліхтар, що поєднував функції габарита, стоп-сигналу та підсвітки номера, один двірник та протисонячний козирик (водія). Двірник та протисонячний щиток зі сторони пасажира, опалювач були опціями.

Спочатку автомобіль мав тільки 4-дверний кузов седан. У 1953 р. з'явились 2-дверні варіанти, а у 1954 р. фургони та універсали (Countryman).^[6] Попри менший аніж у фургонів BMC Minor вантажний об'єм (1,7 м³ проти 2,15 м³), «Остін» мав аналогічну вантажність. Завдяки малій масі та жорсткості, автомобіль став популярним серед підприємців.

До появи наступника (Austin A35) у 1956 р. було виконано 223264 авт.^[7]^[8]

На відміну від А35 у А30 було менше заднє скло, семафорні покажчики поворотів (англ. traficators) — своєрідні прапорці, що виходили з центральної стійки.

Austin A30, разом з потужнішим наступником А35, були доволі успішними на гонках седанів у 1950-их рр., й досі деякі екземпляри беруть участь у історичних змаганнях.

Austin A30 2-дв. седан

Austin A30 4-дв. седан

Універсал Austin A30 Countryman

Austin A30 5 cwt фургон

Рекламне зображення The Austin A30 у Бармуті (1956)

Austin A30 з семафорними покажчиками поворотів

Динамічні характеристики

Рядний 4-циліндровий двигун серії «А» свого часу був витвором мистецтва, маючи витрату палива меншу 7 л/100 км (42 милі на галон). Завзятий водій міг розвинути максимальну швидкість у 70 миль/год (110 км/год) (заводські дані). Проведений дорожний тест журналом The Motor встановив максимальну швидкість у 67,2 милі/год (108,1 км/год), час розгону 0—60 миль/год 42,3 с. Гальмівна система з барабанними механізмами мала гібридний привід — спереду гідравлічний, ззаду: гідравлічний циліндр діяв на механічний привід стоянкового гальма. Гідромеханічний привід хоч і був прийнятним, критикували через застарілість. Стоянкове гальмо з системою важелів було доволі ефективним, а його важіль знаходився у незвичному місці — праворуч від сидіння водія (автомобілі з правим кермом). Нерівності дороги долала передня незалежна пружинна підвіска та залежна ресорна задня.

Випробуваний у 1952 р. журналом The Motor автомобіль мав максимальну швидкість 62 милі/год (100 км/год), розгін 0—50 миль/год (80 км/год) за 29 с. Витрата палива становила 38,8 миль на імперський галон (7,28 л/100 км, 32,3 милі на амер. галон). Разом з податками тестовий автомобіль коштував £553. Радіоприймач коштував додаткові £43, опалювач £9.^[9] Динамічні характеристики залежали від доступного палива. На початку Другої світової війни високооктанове паливо зникло з продажу у Великій Британії. А доступне з початку 1952 р. паливо з октановим числом 70 вимагало зниження ступеня стиску двигуна, що і знижувало потужність усіх автомобілів, особливо малолітражних. З відновленням продажу високооктанового палива проблема зникла, що видно на прикладі А30 та його наступника А35.^[10]

Австралійське виробництво

У Австралії А30 виготовлявся підприємством Austin Motor Company (Australia) Pty Ltd впродовж 1952—1954 рр., а British Motor Corporation (Australia) Pty Ltd у 1954—1956 рр.^[11]

Двигун

803 см. куб. BMC (A-Series) 4-циліндровий рядний
діаметр циліндра — 58 мм, хід поршня — 76 мм
газорозподільчий механізм з верхнім розташуванням клапанів і нижнім розподільчого вала (OHV)
ступінь стиску 7,2
карбюратор Zenith 26JS або 26VME
28 к.с. (21 кВт) при 4400 об/хв
54 Н·м при 2200 об/хв

New Austin Seven та Austin A30 Seven

У ранній торговій літературі зустрічаються назви New Austin Seven^[12] та Austin A30 Seven.^[13]

Посилання

↑ Barry Anderson, Building Cars in Australia, 2012, page 198
↑ AUSTIN SEVEN Car Sales Brochure c1953 #850, www.ebay.ie, as archived at web.archive.org
↑ ^а ^б ^в Culshaw, David; Horrobin, Peter (1974). Complete Catalogue of British Cars. Macmillan. ISBN 0-333-16689-2.
↑ Robson, Graham (2006). A–Z British Cars 1945–1980. Herridge & Sons. ISBN 0-9541063-9-3.
↑ Adams, Keith. Austin A30/A35. www.aronline.co.uk. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 19 квітня 2016.
↑ Elias, Mark (20 лютого 2012). A Mighty Fun Sprite. Autoweek. 62 (4): 21. ISSN 0192-9674.
↑ Austin A30-35 at Austin Memories. Архів оригіналу за 4 May 2012. Процитовано 19 квітня 2012. [Архівовано 2012-05-04 у Wayback Machine.]
↑ Sedgwick, Michael; Gillies, Mark (1993). A–Z of cars 1945–1970. Bay View Books. ISBN 1-870979-39-7.
↑ The A30 Austin Seven Road Test. The Motor. 12 листопада 1952.
↑ Autocar. Т. 146 (nbr 4203). 28 травня 1977. с. 58—61.
↑ The Macquarie Dictionary of Motoring, 1986, page 24 & 62
↑ Austin Seven Brochure mx9293, www.ebay.co.uk, as archived at web.archive.org
↑ Austin A30 Seven 1951–56, storm.oldcarmanualproject.com [Архівовано 3 серпня 2018 у Wayback Machine.] Retrieved 27 June 2016

Література

Post War Baby Austins (1988) Sharratt, Barney ISBN 978-0-85045-710-0
Austin A30 & A35 Super Profile (1985), Henson, Kim, Haynes Publishing Group ISBN 0-85429-469-4
Austin A30 & A35 1951 - 1962, Brooklands Books, ISBN 0-907073-70-0
Allen, Michael (1985). British Family Cars of the Fifties. Haynes Publishing Group. ISBN 0-85429-471-6.

Зовнішні посилання

http://www.austina30a35ownersclub.co.uk/
The Austin A30 Site. A30 photographs, free screensaver, parts noticeboard+
Austin Memories [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.] — Історія «Остіна» та Лонгбриджу
Photo of A30 in New Zealand, 1964 [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Barry Anderson, Building Cars in Australia, 2012, page 198

[2] AUSTIN SEVEN Car Sales Brochure c1953 #850, www.ebay.ie, as archived at web.archive.org

[BritishCars-3] а ^б ^в Culshaw, David; Horrobin, Peter (1974). Complete Catalogue of British Cars. Macmillan. ISBN 0-333-16689-2.

[A-Z45to80-4] Robson, Graham (2006). A–Z British Cars 1945–1980. Herridge & Sons. ISBN 0-9541063-9-3.

[Adams-5] Adams, Keith. Austin A30/A35. www.aronline.co.uk. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 19 квітня 2016.

[6] Elias, Mark (20 лютого 2012). A Mighty Fun Sprite. Autoweek. 62 (4): 21. ISSN 0192-9674.

[7] Austin A30-35 at Austin Memories. Архів оригіналу за 4 May 2012. Процитовано 19 квітня 2012. [Архівовано 2012-05-04 у Wayback Machine.]

[AZ1945-8] Sedgwick, Michael; Gillies, Mark (1993). A–Z of cars 1945–1970. Bay View Books. ISBN 1-870979-39-7.

[Motor1953-9] The A30 Austin Seven Road Test. The Motor. 12 листопада 1952.

[Autocar1977-10] Autocar. Т. 146 (nbr 4203). 28 травня 1977. с. 58—61.

[11] The Macquarie Dictionary of Motoring, 1986, page 24 & 62

[12] Austin Seven Brochure mx9293, www.ebay.co.uk, as archived at web.archive.org

[13] Austin A30 Seven 1951–56, storm.oldcarmanualproject.com [Архівовано 3 серпня 2018 у Wayback Machine.] Retrieved 27 June 2016

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]