BETASOM
База підводних човнів у Бордо або BETASOM (італ. Bordeaux Sommergibili) — бункерний комплекс, військово-морська база підводних човнів Королівського флоту Італії часів Другої світової війни, розташований у французькому порту Бордо. З цієї бази італійські підводні човни виходили в бойові походи в Атлантичний океан з 1940 по 1943 роки в рамках кампанії підводного флоту країн Осі проти союзників.
| BETASOM | |
|---|---|
італ. Bordeaux Sommergibili | |
| порт Бордо, Франція | |
 Бункери підводних човнів у Бордо. 2009 | |
  Бордо | |
| Координати | 44°52′03″ пн. ш. 0°33′34″ зх. д. / 44.867534° пн. ш. 0.559341° зх. д. |
| Тип | бункер підводних човнів |
| Історія об'єкта | |
| Побудовано | 1941 (не завершено) |
| У використанні | 1940—1943 |
| Матеріали | залізобетон |
| Битви/війни | Друга світова війна Битва за Атлантику (1939—1945) |
| Інформація гарнізону | |
| Колишній командувач | Анджело Парона (серпень 1940 — вересень 1941) Ромоло Полаккіні (вересень 1941 — грудень 1942) Енцо Гроссі (грудень 1942 — вересень 1943) |
| Гарнізон | 1 600 о/с |
| Базування | Королівські військово-морські сили Італії |
База в Бордо містила близько тридцяти підводних човнів італійського Королівського флоту з осені 1940 року до 8 вересня 1943 року, коли набуло чинності перемир'я в Кассіблі; вона також була однією з п'яти баз, що приймали підводні човни Крігсмаріне серед тих, що були розташовані у Франції.
Історія
ред.Військово-морське співробітництво країн Осі почалося після підписання Сталевого пакту в червні 1939 року із зустрічей у Фрідріхсгафені та угоди про обмін технічною інформацією. Після вступу Італії у війну та поразки Франції літом 1940 року італійський королівський флот створив базу підводних човнів у Бордо, який знаходився в німецькій окупаційній зоні. Для патрулювання підводних сил італійцям був виділений сектор Атлантики на південь від Лісабона.
Адмірал Анджело Парона командував підводними човнами в BETASOM під оперативним контролем контрадмірала Карла Деніца, який був «командувачем підводних сил» Крігсмаріне (нім. Befehlshaber der U-Boote).
Офіційно база BETASOM була відкрита 30 серпня 1940 року з прибуттям адмірала Анджело Парони. Німці передали італійцям два пасажирські судна: 18 435-тонний французький лайнер «Адмірал де Грасс» і, в жовтні, 7 775-тонний німецький пароплав «Усарамо». На «Адміралі де Грасс», окрім радіостанції, розміщувався лазарет. Бетонна будівля морської бази була переобладнана під житлові приміщення, а інші будівлі використовувалися під офіси та склади.
На BETASOM було призначено 35 офіцерів, у тому числі три армійські офіцери для підрозділів батальйону «Сан-Марко» і 426 військовослужбовців з корпусу забезпечення Королівських ВМС. Загалом чисельність військового і цивільного персоналу, призначеного для обслуговування бази, становила близько 800 осіб, включаючи кулеметну роту батальйону «Сан-Марко» у складі 225 осіб, призначену для внутрішньої охорони бази, тоді як за зовнішню охорону відповідали німці. Крім того, німці встановили шість батарей 88-мм зенітних гармат і 45 20-мм зенітних автоматів, а також забезпечили протиповітряну оборону і військово-морський ескорт уздовж Жиронди і в Біскайській затоці.
Після перемир'я в Кассіблі базу захопили німці. Частина італійського персоналу перейшла на бік німців під прапори Італійської соціальної республіки. Останні два підводні човни залишили Бордо в серпні 1944 року, за три дні до того, як союзники зайняли базу 25 серпня. Останній німецький військово-морський персонал спробував прорватися до Німеччини, але 11 вересня 1944 року був перехоплений американськими військами.
Список підводних човнів, що діяли з BETASOM
ред.У 1940 році всі 28 італійських підводних човнів, які мали базуватися в BETASOM, спочатку повинні були відплисти з баз у Середземному морі та пройти через Гібралтарську протоку, щоб досягти Атлантичного океану. Усі двадцять вісім зробили це успішно без інцидентів.
| Назва | Дата прибуття | Досягнення | Доля/Прим. |
|---|---|---|---|
| «Алессандро Маласпіна» | 4 вересня 1940 | 6 бойових походів 3 судна потоплено (16 384 GRT) |
у вересні 1941 року зник безвісти |
| «Агостіно Барбаріго» | 8 вересня 1940 | 11 бойових походів 7 суден потоплено (39 300 GRT) |
19 червня 1943 року потоплений американською авіацією в Біскайській затоці |
| «Енріко Дандоло» | 10 вересня 1940 | 6 бойових походів 2 судна потоплено (6 554 GRT) |
у червні-липні 1941 року повернувся до Середземного моря |
| «Гульєльмо Марконі» | 29 вересня 1940 | 6 бойових походів 7 суден потоплено (19 887 GRT) |
після 28 жовтня 1941 року зниклий безвісти у Північній Атлантиці |
| «Джузеппе Фінці» | 29 вересня 1940 | 10 бойових походів 5 суден потоплено (30 760 GRT) |
перетворений на транспортний підводний човен; після капітуляції Італії захоплений німцями; перейменований на UIT-21 на німецькій службі |
| «Альпіно Баньоліні» | 30 вересня 1940 | 11 бойових походів 2 судна потоплено (6 926 GRT) |
перетворений на транспортний підводний човен; після капітуляції Італії захоплений німцями; перейменований на UIT-22; 11 березня 1944 року затоплений поблизу мису Доброї Надії британською ескадрильєю летючих човнів PBY «Каталіна» |
| «Анжело Емо» | 3 жовтня 1940 | 6 бойових походів 2 судна потоплено (10 958 GRT) |
у серпні 1941 року повернувся до Середземного моря; 7 листопада 1942 року потоплений протичовновим траулером HMS Lord Nuffield на початковій фазі операції «Смолоскип» |
| «Капітано Тарантіні» | 5 жовтня 1940 | 2 бойових походи жодного судна не потоплено |
15 грудня 1940 року потоплений британським ПЧ «Тандерболт» в естуарії Жиронди |
| «Луїджі Тореллі» | 5 жовтня 1940 | 12 бойових походів 7 суден потоплено (42 71 GRT) |
перетворений на транспортний підводний човен; після капітуляції Італії захоплений німцями; перейменований на UIT-25; у травні 1945 року перейшов до Імперського флоту Японії як I-504. Після війни захоплений американськими ВМС. 16 квітня 1946 року затоплений у протоці Кії |
| «Команданте Фаа ді Бруно» | 5 жовтня 1940 | 2 бойових походи жодного судна не потоплено |
8 листопада 1940 року потоплений есмінцями «Оттава» та «Гарвестер» при спробі атакувати конвой HX 84 |
| «Отаріа» | 6 жовтня 1940 | 8 бойових походів 1 судно потоплено (4 662 GRT) |
у вересні 1941 року повернувся до Середземного моря |
| «Маджоре Баракка» | 6 жовтня 1940 | 6 бойових походів 3 судна потоплено (8 989 GRT) |
8 вересня 1941 року знищений британським ескортним міноносцем «Крум» |
| «Реджинальдо Джуліані» | 6 жовтня 1940 | 3 бойових походи 3 судна потоплено (13 603 GRT) |
перетворений на транспортний підводний човен; після капітуляції Італії захоплений німцями в Сінгапурі й перейменований на UIT-23. 14 лютого був потоплений британським ПЧ «Теллі-Го» в Малаккській протоці |
| «Глауко» | 22 жовтня 1940 | 5 бойових походів жодного судна не потоплено |
27 червня 1941 року знищений британським есмінцем «Вішарт» західніше Гібралтару |
| «П'єтро Кальві» | 23 жовтня 1940 | 8 бойових походів 6 суден потоплено (34 193 GRT) |
14 липня 1942 року потоплений під час атаки конвою SL 115 британським шлюпом «Лалворт» (колишній куттер американської Берегової охорони «Челан») |
| «Енріко Таццолі» | 24 жовтня 1940 | 9 бойових походів 18 суден потоплено (96 650 GRT) |
перетворений на транспортний підводний човен; після 17 травня 1943 року зниклий безвісти у Біскайській затоці |
| «Арго» | 24 жовтня 1940 | 6 бойових походів 1 судно потоплено (5 066 GRT) |
у жовтні 1941 року повернувся до Середземного моря |
| «Леонардо да Вінчі» | 31 жовтня 1940 | 11 бойових походів 17 суден потоплено (120 243 GRT) |
23 травня 1943 року потоплений західніше Віго британським есмінцем «Ектів» разом з фрегатом «Несс» |
| «Себастьяно Веньєр» | 2 листопада 1940 | 6 бойових походів 3 судна потоплено (4 987 GRT) |
у серпні 1941 року повернувся до Середземного моря |
| «Джакомо Нані» | 2 листопада 1940 | 3 бойових походи 2 судна потоплено (1 939 GRT) |
7 січня 1941 року потоплений корветами «Анемон» та «Ла Мало» |
| «Команданте Каппеліні» | 5 листопада 1940 | 12 бойових походи 5 суден потоплено (31 648 GRT) |
у вересні 1943 року захоплений Німеччиною після італійської капітуляції; введений в експлуатацію, як UIT-24. Після капітуляції Німеччини в травні 1945 року захоплений Імператорським флотом Японії і перейменований на I-503. У вересні 1945 року після капітуляції Японії затоплений у протоці Кії |
| «Франческо Морозіні» | 28 листопада 1940 | 9 бойових походів 6 суден потоплено (40 933 GRT) |
у серпні 1942 року зниклий з невідомих обставин у Біскайській затоці |
| «Лоренцо Марчелло» | 2 грудня 1940 | 3 бойових походи 1 судно потоплено (1 550 GRT) |
зник після 22 лютого 1941 року в Північній Атлантиці (ймовірно потоплений Short Sunderland) |
| «Мікеле Б'янкі» | 18 грудня 1940 | 4 бойових походи 3 судна потоплено (22 266 GRT) |
5 липня 1941 року потоплений британським підводним човном «Тігріс» |
| «Бенедетто Брін» | 18 грудня 1940 | 5 бойових походів 2 судна потоплено (7 241 GRT) |
у серпні-вересні 1941 року повернувся до Середземного моря |
| «Велелла» | 25 грудня 1940 | 4 бойових походи жодного судна не потоплено |
у серпні 1941 року повернувся до Середземного моря |
| «Ладзаро Моченіго» | 26 грудня 1940 | 4 бойових походи 1 судно потоплено (1 253 GRT) |
у серпні 1941 року повернувся до Середземного моря |
| Назва | Дата прибуття | Досягнення | Доля/Прим. |
|---|---|---|---|
| «Аркімеде» | 7 травня 1941 | 3 бойових походи 2 судна потоплено (25 629 GRT) |
15 квітня 1943 року затоплений американським летючим човном PBY «Каталіна» біля бразильського берега |
| «Альберто Гульєльмотті» | 7 травня 1941 | немає | у вересні-жовтні 1941 року повернувся до Середземного моря |
| «Галілео Ферраріс» | 9 травня 1941 | 1 бойовий похід жодного судна не потоплено |
25 жовтня 1941 року пошкоджений у 400 милях на захід від Гібралтарської протоки глибинними бомбами британського літаючого човна PBY «Каталіна» та добитий вогнем британського ескортного міноносця «Ламертон» |
| «Перла» | 19 травня 1941 | немає | у вересні-жовтні 1941 року повернувся до Середземного моря |
| Назва | Дата прибуття | Досягнення | Доля/Прим. |
|---|---|---|---|
| «Амміральйо Каньї» | 20 лютого 1943 | 1 бойовий похід 2 судна потоплено (5 840 GRT) |
перетворений на транспортний підводний човен; у вересні 1943 року здався союзникам у Дурбані, Південна Африка |
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- Джерела
- ↑ Clay Blair, Hitler's U-Boat War Vol I (1996) App 8 (p739). ISBN 0-304-35260-8
Посилання
ред.
Література
ред.- Piekalkiewicz, Janusz. Sea War: 1939—1945. Blandford Press, London — New York, 1987, ISBN 0-7137-1665-7
- Vero Roberti, Con la pelle appesa a un chiodo. La guerra sul mare: 1940—1943, Milano, Mursia, 1966.
- Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della Marina Italiana nella seconda guerra mondiale, Milano, Rivista Marittima, 1987. ISBN 978-88-04-43392-7
- James J. Sadkovich, La Marina Italiana nella seconda guerra mondiale, Gorizia, L.E.G. Libreria Editrice Goriziana, 2006. ISBN 88-86928-92-0
- Дашьян А. В., Патянин С. В. и др. Флоты Второй мировой. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2009.