Лямблія

? Лямблія
Трофозоїт Giardia lamblia
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) incertae sedis Тип: Метамонади (Metamonada) Ряд: Diplomonadida Родина: Hexamitidae Рід: Giardia Kunstler, 1882
Види
Giardia agilis Giardia ardeae Giardia lamblia Giardia muris Giardia microti Giardia psittaci
Посилання
Вікісховище: Giardia EOL: 63428

Лямблія (Giardia) — рід найпростіших, паразитів хребетних і деяких безхребетних, який налічує понад 100 видів. Giardia lamblia є паразитом людини, збудником лямбліозу.

Етимологія

Українська назва походить від прізвища Вілема Душана Лямбля, який описав збудника лямбліозу (1859). Щоправда, він вважав його представником церкомонад і назвав Cercomonas intestinalis. Латиною рід названо на честь французького біолога Альфреда Матьє Жіара, який першим описав збудника лямбліозу як представника окремого роду. Сучасну назву (Giardia lamblia) збудник отримав 1915 року.

Морфологія та фізіологія

Вегетативна форма являє собою організм грушоподібної форми, що розділена за поздовжною віссю опорним утворенням — аксостилем. У передній частині тіла перебувають два ядра. Протоплазма не містить вакуолей, є фібрили, які виконують опорну функцію. Мітохондрії та комплекс Гольджі відсутні, дихання анаеробне. На тупому кінці є дископодібне вдавлення — присоска, за допомогою якої лямблія прикріплюється до епітелію тонкої кишки. Розміри паразита 10 — 20 мкм завдовжки та 5 — 15 мкм завширшки. Рух здійснюється за допомогою чотирьох пар джгутиків.

У товстій кишці людини лямблії утворюють овальні цисти 8—12 мкм завдовжки та 3— 10 мкм завширшки. Вони оточені хітиновою оболонкою та містять 2 — 4 ядра.

Резистентність

Вегетативні форми нестійкі в зовнішньому середовищі, а цисти можуть тривалий час зберігати життєздатність.

Патогенез та захворювання у людини

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Лямбліоз.

Захворювання виникає, коли цисти паразита потрапляють до організму людини. У верхніх відділах тонкої кишки цисти розчиняються та вегетативна клітина починає розмножуватись. За лямбліозу фориуються дуоденіт, ентероколіт, диспепсичні розлади (нудота, печія), зниження апетиту, астенізація.

Діагностика

Фекалії та дуоденальний вміст хворого досліджують методом мікроскопії. Лямблій визначають у нативних та оброблених розчином Люголя препаратах.

Лікування

Найбільш ефективним методом лікування лямбліозу є метронідазол і фуразолідон. Метронідазол призначають по 0,25 г 3 рази на день протягом 7 днів. Ефективним є тинідазол по 0,15 г 2 рази на день протягом 7 днів. Фуразолідон приймають по 0,1 г 4 рази на добу протягом 5 днів.

Джерела

• Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. заклад/За редакцією В. П. Широбокова/Видання 2-е. Винниця: Нова книга, 2011. — 952 с. ISBN 978-966-382-325-6
• Brian J. Ford. The Discovery of Giardia // Microscope. — 2005. — Т. 53. — No. 4. — С. 147-153. (англ.)
• В. Д. Тимаков. Микробиология. — М.: Медицина, 1973. — С. 432. (рос.)