Макс Фрай
Світла́на Ю́ріївна Марти́нчик (нар. 1965) — сучасна українська російськомовна письменниця та художниця. Відома як авторка літературних творів, оглядів і рецензій, опублікованих під іменем Макс Фрай, та як радіоведуча. Найвідоміші роботи присвячені пригодам сера Макса з Єхо. Окрім «Лабіринтів Єхо» (8 книг) та «Хронік Єхо» (6 книг), йому присвячені книги «Гнізда химер» та «Мій Рагнарок». Також Світлана Мартинчик склала велику кількість антологій. Твори перекладено англійською, іспанською, литовською тощо.[1]
| Світлана Юріївна Мартинчик | |
| |
| Макс Фрай у 2007 році | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Людське існування — це один безперервний ланцюжок несправедливості[2].
- У наявності бачимо суворий аскетичний спосіб життя, який заснований на патологічній жадібності[2].
- Мені підвернулась удача: я з дитинства відчуваю стан відрази до створення гнізд[2].
- Підступи — це найбільш цікаве! Одного чарівництва недостатньо для розваг вищого класу[2].
- Людство ділитися на тих, хто розуміє практично все, і на всіх інших. Інші, при всіх їхніх теоретичних перевагах, — малоцікаві[2].
- Всі питання мають відповіді, але хто розповів, будь-хто, ти будеш знати всі відповіді[2].
- Звільнити когось набагато легше, ніж аналогічну дію відносно себе[2].
- Розум зовсім не завжди розуміє і переробляє інформацію від тіла, але тим не менше інформація нікуди не пропадає[2].
- … я затвердив факт. Факт кричав і намагався втекти, але все-таки я його затвердив[2].
- Якщо ти відчуваєш втому і є бажання поспати, в твоєму розпорядженні весь всесвіт, до крайності містить ковдри разом з самотністю[2].
- Необхідно, щоб жоден момент власного життя не був подібний іншим — це формула вічної молодості[2].
- Момент, який стосується ходьби пішки, її характер робиться практично не витримним[2].
Читаючи записки Лінор про нових російських біженців у Грузії та Вірменії, ось пряме всім тілом відчуваю, як від мене відвалюються шматки співчуття, з якого я зараз майже цілком состою. І на спорожнілих місцях з'являються, ну такі різні почуття, які не роблять мені честі, не хочу їх тут описувати і перераховувати.[3] — весна 2022 |
Там, у Києві, люди розколдовують землю, на території якої мені довелося народитись. І розкалдують мабуть. Тепер процес назад не поверне, найгірше - сповільниться. Та й то навряд. |
Я знаю, про що говорю, я зараз живу на такій же розкалдованій землі. Що б не відбувалося в нинішній Литві, хоч би як складно не жилося тут багатьом людям, а це тепер розколдована, звільнена від зла територія. Це дуже відчувається. Жити на такій розкалдованій землі – все одно що знаходитись поруч із людиною, якій нещодавно скасували страшний діагноз. Вона ще фізично слабка, багато чого не може, але життя в ній більше, ніж у сотні здорованів. Самого що не є якісного життя, що тільки-но перемоглоа смерть. [5] — 2014 рік, про Майдан |
Головна біда в СРСР була така: для виживання в цих умовах була скотская покорност. Як мінімум - удавана демонстрація скотская покорності в певні моменти. Таке задарма не минає, територія, де довгі роки масово виявлялася скотську покірність, стає територією зла. Нічого путнього на такій землі не збудуєш, як не намагайся. Спочатку її треба розколдувати. А розколдовується земля лише одним способом: виявом сили людського духу. [6] — 2014 рік, про Майдан |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ https://web.archive.org/web/20191102195206/https://www.goodreads.com/author/show/2871392.Polly_Gannon
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Макс Фрай | Цитати
- ↑ https://chingizid.livejournal.com/2404888.html
- ↑ https://charter97.org/ru/news/2014/1/30/85391/
- ↑ https://charter97.org/ru/news/2014/1/30/85391/
- ↑ https://www.delfi.lt/ru/blog/neformat/maks-fray-tam-v-kieve-lyudi-raskoldovyvayut-zemlyu-63867778
