Українська

Після слів, що закінчуються на голосний, уживають відміни ввічливий.

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	уві́чливий	уві́члива	уві́чливе	уві́чливі
Р.	уві́чливого	уві́чливої	уві́чливого	уві́чливих
Д.	уві́чливому	уві́чливій	уві́чливому	уві́чливим
З.	уві́чливого (іcт.) уві́чливий (неіст.)	уві́чливу	уві́чливе	уві́чливих (іст.) уві́чливі (неіст.)
О.	уві́чливим	уві́чливою	уві́чливим	уві́чливими
М.	уві́чливім уві́чливому	уві́чливій	уві́чливім уві́чливому	уві́чливих

у-ві́ч-ли-вий

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: у-; корінь: -віч-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.

який додержує звичаїв пристойності, виявляє уважність, люб'язність; чемний ◆ Моя дитина ввічлива, звичайна, як бува в народі.
у якому проявляно уважність, люб'язність ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: увічливенький ін. іменники: воко прикметники: вочний прислівники: віч-на-віч

Від укр. воко; увічливий первісно значило той, хто дивиться в вічі.

Список перекладів
Англійська_en: polite Нідерландська_nl: beleefd Російська_ru: вежливый, учтивый

Список перекладів