Іноцибе
| Іноцибе | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Inocybe rimosa
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Inocybe relicina (Fr.) Quél. (1888) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Іноцибе, або плютка (Inocybe) — рід грибів з родини іноцибові (Inocybaceae).
Опис
ред.Гриби, головним чином тонком'ясисті, дрібні, рідше середні, щільном'ясисті, з кортиною, яка у багатьох видів швидко зникає. Шапинка конусоподібна, з часом конусоподібно-розпростерта. Пластинки прирослі, від білуватих до червоно-коричневих. Ніжка циліндрична, часто біля основи має бульбу, іноді кільце, що швидко зникає. М'якуш переважно має неприємний запах, іноді приємний — мигдалевий, грибний або фруктовий.
Серед преставників роду багато отруйних видів, що містять мускарин.
Поширення та середовище існування
ред.Наземні, переважно мікоризні гриби, іноді ростуть на трухлявій деревині у хвойних, листяних і мішаних лісах. В Європі зафіксовано близько 100 видів.
Поширення в Україні
ред.За «Визначником грибів України» — в Україні 26 видів[1].
Види
ред.База даних Species Fungorum станом на 21.11.2019 налічує 1130 видів роду Inocybe[2] (докладнише див. Список видів роду іноцибе).
Примітки
ред.- ↑ М. Я. Зерова, Сосін П. Є., Роженко Г. Л. Базидіоміцети. Книга 2. Болетальні, стробіломіцетальні, трихоломатальні, ентоломатальні, русулальні, агарикальні, гастероміцети // Визначник грибів України. — Київ : Наукова думка, 1979. — Т. 5. — 566 с.
- ↑ Список видів роду Inocybe. Species Fungorum. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 21.11.2019.
Джерела
ред.- Костіков І. Ю. та інші. Ботаніка. Водорості та гриби: Навчальний посібник. — К. : «Арістей», 2006. — С. 391. — ISBN 966-8458-76-2.
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 200–203.
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |