Ісмаель Буйо
| Ісмаель Буйо | |
|---|---|
| Ismaël Boulliau | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Ismaël Boulliaud[1] лат. Ismael Bullialdus[2] |
| Народився | 28 вересня 1605 Луден, Франція |
| Помер | 25 листопада 1694 (89 років) Париж, Франція |
| Країна |  Французьке королівство[3] |
| Діяльність | астроном, математик, бібліотекар, католицький священник, фізик |
| Галузь | Астрономія |
| Заклад | Q61782246?[1] Jacques-Auguste de Thoud[1] Q2983763?[1] Абатство Сен-Віктор[1] |
| Посада | Секретар французького посла в Нідерландах (1657) |
| Членство | Лондонське королівське товариство |
| Нагороди | |
 Ісмаель Буйо у Вікісховищі | |
Ісмае́ль Буйо́ (фр. Ismaël Boulliau; нар. 28 вересня 1605 року, Луден, Франція — пом. 25 листопада 1694 року Париж, там же) — французький астроном. Свої праці він підписував прізвищем Булліа́льд (фр. Bullialdus).
Ісаак Ньютон в III книзі «Математичні початки натуральної філософії» спирається на вимірювання величин планетних орбіт, визначені зі спостережень Кеплером і Буйо[4]. У листі до Едмонда Галлея він згадав Буйо як одного зі своїх попередників у справі відкриття закону зворотних квадратів.
Біографія
ред.Буйо народився в родині заможного гугенота-нотаріуса, великого любителя астрономії. У віці 21 рік звернувся в католицьку віру, через 5 років став священиком. Деякий час працював королівським бібліотекарем, роз'їжджав по різних країнах, скуповував книжки. Одночасно вивчав наукові праці Коперника, Галілея і Кеплера, став переконаним прихильником геліоцентричної системи світу. За допомогою Мерсенна, тодішнього координатора наукового життя Європи, Буйо близько познайомився з Гюйгенсом, Гассенді, Паскалем та іншими видатними вченими того часу.
1657 року деякий час займав пост секретаря французького посла в Нідерландах, потім повернувся до роботи бібліотекаря. Останні п'ять років життя служив абатом в абатстві Сен-Віктор (Париж).
Наукова діяльність
ред.1633 року, після суду над Галілеєм, Буйо призупинив видання своєї астрономічного праці «Філолай», написаної з геліоцентричних позицій. 1639 року він опублікував цю книгу в Нідерландах без вказівки імені автора.
Головна астрономічна праця Буйо — «Астрономія Філолая» (фр. Astronomia philolaica, 1645). У ній він не тільки підтримав перший закон Кеплера, згідно з яким планети рухаються по еліпсах, але й вказав можливий механізм забезпечення такого руху: загальна сила тяжіння, обернено пропорційна квадрату відстані[5]. Буйо, втім, висловився обережно і не стверджував з упевненістю, що така сила дійсно існує.
Вів спостереження змінних зір, першим встановив період змін блиску Міри в 11 місяців (1667). Перекладав астрономічні твори Теона Смирнського, Птолемея. Займався також дослідженнями в галузі математики, оптики та філології.
Пам'ять
ред.Праці
ред.
- De natura lucis (1638)
- Philolaus (1639)
- Expositio rerum mathematicarum ad legendum Platonem utilium, переклад книги Теона Смирнського (1644)
- Astronomia philolaica (1645)
- De lineis spiralibus (1657)
- Ad astronomos monita duo (1667)
- Opus novum ad arithmeticam infinitorum (1682)
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ https://catalogues.royalsociety.org/CalmView/Record.aspx?src=CalmView.Persons&id=NA5773&pos=1
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Newton, Isaac (c.1846) [First published, 1687, in Latin]. Newton's Principia: The mathematical principles of natural philosophy (англ.). translated by Andrew Motte (вид. First American). New York: Daniel Adee. Процитовано 06-04-2009.
- ↑ Біографія Буйо [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Фотографія кратера [Архівовано 25 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання
ред.- Коротка біографія (англ.)
Література
ред.- Linton, Christopher M. From Eudoxus to Einstein — A History of Mathematical Astronomy. — ISBN 978-0-521-82750-8.
- Nellen, H. J. M. Ismaël Boulliau (1605—1694), astronome, épistolier, nouvelliste et intermédiaire scientifique. Studies of the Pierre Bayle Institute Nijmegen (SIB), 24, APA-Holland University Press, 1994. ISBN 90-302-1034-6. (фр.)
- Russel J. L. Catholic Astronomers and the Copernican System after the Condemnation of Galileo. Annals of Science, 46, 1989, pp. 365–386. (англ.)