Амос Оз

ізраїльський романіст, новеліст та есеїст
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Амос Оз (івр. עמוס עוז, народжений Амос Клаузнер, 4 травня 1939(19390504) — 28 грудня 2018(20181228)) — ізраїльський романіст, новеліст та есеїст, писав івритом. Учасник арабо-ізраїльських воєн 1967, 1973, пізніше діяч антивоєнного руху за примирення між двома народами. Професор університету Бен-Ґуріона в Беєр-Шеві. Лауреат численних міжнародних літературних премій, номінант на Нобелівську премію 2009 року[9].

Амос Оз
івр. עמוס עוז
Ім'я при народженніівр. Amos Klausner
Народився4 травня 1939(1939-05-04)[1][2][…]
Єрусалим, Підмандатна Палестина[4]
Помер28 грудня 2018(2018-12-28)[5][6][…] (79 років)
Петах-Тіква, Центральний округ, Ізраїль
·злоякісна пухлина
ПохованняKibbutz Hulda Cemeteryd
Країна Ізраїль
Діяльністьмовознавець, журналіст, прозаїк-романіст, перекладач, есеїст, педагог, викладач університету, дитячий письменник, поет, письменник, новеліст
Сфера роботилітература[8], журналістика[8] і шкільництво[8]
Alma materЄврейський університет і Gymnasia Rehaviad
ЗакладУніверситет Бен-Гуріона
Мова творівіврит
Роки активностіз 1960
ЧленствоЄвропейська академія наук і мистецтв і Американська академія мистецтв і наук
ПартіяМерец
Конфесіяюдаїзм
БатькоКлаузнер Ієгуда Ар'є
ДітиFania Oz-Salzbergerd, Galia Ozd і Daniel Ozd
УчасникШестиденна війна і Війна Судного дня
Нагороди
Великий хрест ордена Громадянських заслуг офіцер ордена Мистецтв та літератури Кавалер ордена Почесного легіону

Prize of the International Book Fair in Torinod

Премія імені Хаїма Нахмана Бялика (1986)

Премія Ізраїлю

Siegfried Lenz Prized (2014)

премія Франца Кафки (2013)

Stefan Heym International Awardd (2008)

Премія принцеси Астурійської в галузі літератури

премія Гете (2005)

премія Феміна зарубіжному авторуd (1988)

Премія миру німецьких книгарів (1992)

Міжнародна премія Каталоніїd (2004)

Bernstein Prized (1983)

Премія Зееваd (1979)

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] (2006)

премія Зіґфріда Унзельда (2010)

премія Дена Девідаd (2008)

Mount Zion Awardd (2017)

премія Авраама Гейгераd (2017)

почесний доктор Тель-Авівського університетуd

honorary doctorate of the Weizmann Institute of Scienced (2006)

Премія імені Бреннераd (1976)

Newman Prized (жовтень 2013)

Heinrich Heine Prized (2008)

Почесний доктор Антверпенського університетуd (2008)


CMNS: Амос Оз у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

ред.

Мати письменника народилася в Рівному, дід тримав у місті млин. Батько — Клаузнер Ієгуда Ар'є, народився в Одесі.[10]

У віці п'ятнадцяти років Амос Оз переселився до кібуц Хульда. Служив у бригаді «Нахаль», брав участь у сутичках на сирійському кордоні[11]. 1961 року, після закінчення військової служби, повернувся в кібуц і працював сільськогосподарським робітником. Перші короткі розповіді опублікував у двадцять років. Спершу публікувався в основному в журналі «Кешет». Уже перший авторський збірник, «Землі шакала» (1965), викликав значний інтерес.

Вивчав філософію і літературу в Єврейському університеті (закінчив перший ступінь в 1964 році) і в Оксфордському університеті (1969-1970). Протягом 25 років викладав у школі кібуца і писав прозу. 1986 року покинув кібуц, перебрався в місто Арад і викладав в університеті імені Бен-Гуріона в Беєр-Шеві. Останні роки жив у Тель-Авіві.

Брав участь у Шестиденній війні у складі танкових військ на Синайському півострові й у війні Судного дня на Голанських висотах. З часу Шестиденної війни 1967 року Оз опублікував безліч статей та есеїв про арабо-ізраїльський конфлікт.

Амос Оз викладав в Оксфордському університеті, Єврейському університеті в Єрусалимі та в Коледжі Колорадо.

Роман Оза «Мій Міхаель» (1968) включений Міжнародною асоціацією видавців до списку ста найкращих романів XX століття. 1997 року президент Франції Жак Ширак нагородив Оза орденом Почесного легіону. З 1991 року — дійсний член Академії мови іврит. Лауреат Премії імені Бялика (1986), Премії Ізраїлю з літератури (1998), Премії Ґете (2005), премії Кафки (2013)[12]. Почесний доктор Антверпенського університету (2008). 2009 року Оз вважався основним претендентом на Нобелівську премію з літератури[13], але через війну її отримала німецька письменниця Герта Мюллер.

28 грудня 2018 року Амос Оз помер після тривалої боротьби з раком.

Творчість

ред.

Написав сучасні психологічні та історичні романи:

  • «Повість про любов і пітьму»
  • «Чорний ящик»
  • «Юда»
  • «Мій Міхаель»
  • «До самої смерті»
  • «Можливо, десь іще»
  • «Гора злої ради»

Твори для дітей «Сумхі».

Книжки А. Оза перекладено більше ніж 40 мовами світу[9].

Переклади українською

ред.
  • Амос Оз. До самої смерті / пер. з івриту Віктор Радуцький та Анатолій Григорук // Всесвіт. — 1991. — № 3. — С. 76–98.
  • Амос Оз. Пізнати жінку: роман. Переклад Н.Т. Чорпіти; худож.-оформлювач Д.О. Самойленко. — Харків : Фоліо, 2012. — 349 с. — (Карта світу). — ISBN - 978-966-3-5083-0 (Карта світу). ISBN - 978-966-6078-5.
  • Амос Оз. Повість про любов і темряву. Переклад: Віктор Радуцький та Оксана Пендерецька; художнє оформлення: Анна Стьопіна. — Видавництво 21. — 2024.— 672 с. — ISBN: 978-617-614-404-5.

Примітки

ред.
  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Filmportal.de — 2005.
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118855379 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  6. Енциклопедія Брокгауз
  7. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  9. а б Помер відомий ізраїльський письменник з українським корінням. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  10. КЛОЗНЕР Иегуда-Арье — Российская Еврейская Энциклопедия. www.rujen.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 травня 2019.
  11. Remnick, David (1 листопада 2004). The Spirit Level. The New Yorker (англ.). ISSN 0028-792X. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 2 січня 2019.
  12. Лауреатом престижной премии Франца Кафки стал израильский писатель Амос Оз. podrobnosti. 28 травня 2013. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
  13. Ушел из жизни легендарный писатель, его "прощальное" интервью впечатляет: "Я был предателем". Політека (укр.). 28 грудня 2018. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.

Посилання

ред.


  NODES
INTERN 2