Анрі Руссо
Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (жовтень 2018) |
Анрі-Жульєн Фелікс Руссо (фр. Henri Julien Félix Rousseau, на прізвисько Le Douanier, «Митник»; 21 травня 1844, Лаваль, Франція — 4 вересня 1910[9]) — французький живописець-примітивіст[10], музикант і літератор.
Життєпис
ред.Анрі Жюльєн Фелікс Руссо народився 21 травня 1844 року в Лавалі. Коли Анрі виповнилося сім років, їхній будинок був проданий для оплати боргів батька. Оскільки родина була змушена покинути Лаваль, Анрі залишили жити при школі, де він здобував освіту.
У 1864 році Руссо зарахували добровольцем у 52-й піхотний полк. Був демобілізованим 15 липня 1868 року.
У 1869 році в Парижі Руссо одружився з Клеманс Буатар. Семеро з дев'яти дітей Руссо померли в дитинстві. Дружина померла в 1888 році.
Спочатку Анрі служив у судового пристава. Кілька місяців потому йому вдалося знайти місце на міській митниці, звідси його прізвисько — «Митник». У податковому управлінні йому довіряли лише найпростіші доручення.
Руссо почав малювати вже близько 1870 року. Він стверджував, що у нього «немає іншого вчителя, крім природи», хоча і не заперечував, що отримав «деякі поради» від Фелікса Огюста Клемана і Жана-Леона Жерома, художників академічного напряму[11]. У 1885 році у вільному художньому салоні на Єлисейських полях Руссо виставив свої перші картини «Італійський танок» та «Захід сонця».
Картина «Карнавальний вечір» у 1886 році викликала глузування публіки, але справжні знавці, такі як Піссарро, гідно оцінили її. Піссарро був в захваті від цього мистецтва та багатства тонів. Потім він почав нахвалювати творчість Руссо своїм знайомим.
Дуже скоро Руссо став знаменитим диваком. Оскільки мало хто міг зрозуміти новизну й оригінальність його творчості.
Руссо мав не тільки талант живописця, а й музиканта. У 1886 році його нагородили дипломом Літературної і Музичної академії Франції за складений ним вальс, який автор виконав у Бетховенському залі. У 1889 році Руссо написав водевіль у трьох актах і десяти сценах «Відвідування Всесвітньої виставки», а в 1899 році створює драму «Помста російської сироти».
У 1893 році Руссо вийшов у відставку і повністю присвятив себе мистецтву.
У 1897 році з'являються картини «Я сам, портрет-пейзаж» і знаменита «Спляча циганка». Художник був так задоволений останньою роботою, що навіть запропонував купити її меру Лаваля, але його пропозиція була відхилена. У 1946 році це полотно надійшло в Лувр і було оцінено в 315000 нових франків.
2 вересня 1899 року Руссо одружився з Жозефіною Нурі. Через нестачу кошті, він разом з дружиною відкрив невеличку крамничку канцелярських товарів. Також художник постійно виставляв у ній дещо з своїх полотен у надії знайти покупців і став інспектором-розповсюджувачем газети «Пті парізьєн».
Після невеликої перерви в 1901 році Руссо виставив картину «Неприємний сюрприз», що викликала захоплення Ренуара.
У 1903 році померла Жозефіна, і Руссо овдовів вдруге.
Наприкінці серпня 1910 року художник поранив собі ногу, він не надав цьому значення і коли рана нагноїлась, почалася гангрена.[12] Руссо помер 4 вересня 1910 року. Після його смерті всіх його послідовників стали називати «примітивістами».
Творчість
ред.У 1891 пише перше екзотичне полотно — «Буревій у джунглях». Тема тропічного лісу стає одною з головних у творчості художника.
У 1894 в Салоні «Незалежних» представлена велика картина Руссо «Війна», яка справила значне враження на глядачів.
У 1896 створює ще одну значну картину — «Спляча циганка».
Відомим став після картин «Тигр, що атакує розвідників» (1904), «Голодний лев», «Заклинателька змій» (1907).
У його домі почалися збиратися відомі гості: Уде, Пікассо, Вебер.
У 1910 написав одне з головних своїх творінь — «Сон Ядвіги».
-
Алжирський пейзаж, 1880, приватна колекція
-
Мулен д'Альфор, 1885, Художній музей Пола, Хаконе
-
Карнавальний вечір, 1886, Музей мистецтв Філадельфії
-
Автопортрет, 1890, Національна галерея, Прага
-
Вид на Біянкур і Бас-Медон, ефект туману, 1890, приватна колекція
-
Напад в джунглях, 1891, Національна галерея, Лондон
-
Хлопчик на скелях, 1895–97, Національна галерея мистецтва, Вашингтон
-
Млин, бл. 1896, Музей Майоля, Париж
-
Спляча циганка, 1897, Музей модерного мистецтва, Нью-Йорк
-
Ейфелева вежа, 1898, Музей витончених мистецтв, Х'юстон
-
Прогулянка по лісі, 1886-1890, Кунстхаус, Цюрих
-
Заклинателька змій, 1907, Музей д'Орсе, Париж
-
Фламінго, 1907, приватна колекція
-
Трапеза лева, c.1907, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
-
Севрський міст, 1908, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Москва
-
Екзотичний краєвид, 1908, особиста колекція
-
Бій між тигром і буйволом, 1908, Клівлендський музей мистецтв
-
Бій тигра і буйвола в тропічному лісі, 1908-1909, Ермітаж, Санкт-Петербург
-
Футболісти, 1908, Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк
-
Муза, що надихає поета, 1909, Художній музей, Базель
-
Екваторіальні джунглі, 1909, Національна галерея мистецтва, Вашингтон
-
Сон Ядвіги, 1910, Музей модерного мистецтва, Нью-Йорк
-
Букет квітів, 1910, Тейт Британія, Лондон
-
П'єр Лоті, 1910, Кунстхаус, Цюрих,
Див. також
ред.- 12261 Ледваньє — астероїд, названий на честь художника.
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Henri Rousseau
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б https://data.bnf.fr/en/11922875/henri_rousseau/
- ↑ а б в г RKDartists
- ↑ http://www.tate.org.uk/whats-on/tate-modern/exhibition/henri-rousseau/henri-rousseau-jungles-paris-room-guide/henri-9
- ↑ а б https://www.theartstory.org/artist/rousseau-henri/
- ↑ а б Vallier D. Encyclopædia Britannica
- ↑ Henri Rousseau biography [Архівовано 24 жовтня 2008 у Wayback Machine.] at the Guggenheim
- ↑ Artillerymen by Rousseau [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] at the Guggenheim]
- ↑ Biography of Henri Julien Rousseau. Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ Yann Le Pichon (1982) The World of Henri Rousseau. Phaidon Press Ltd. Oxford. ISBN 0-7148-2256-6
Джерела
ред.- Henri Rousseau, 1984, The Museum of Modern Art New York (essays by Roger Shattuck, Henri Béhar, Michel Hoog, Carolyn Lanchner, and William Rubin; includes excellent color plates and analysis)