Ацетати
Ацета́ти (англ. acetates, нім. Azetate n pl) — солі та естери оцтової кислоти CH3COOH.
Ацетати | |
---|---|
Назва за IUPAC | Ацетат |
Систематична назва | Етаноат |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 71-50-1 |
PubChem | 175 |
Назва MeSH | D02.241.081.018 і D10.251.400.045 |
SMILES | CC(=O)[O-] |
InChI | 1/C2H4O2/c1-2(3)4/h1H3,(H,3,4)/p-1 |
Властивості | |
Молекулярна формула | C 2H 3O− 2 |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Загальне позначення ацетатів-естерів CH3COOR, де R — органічний радикал, та n — кількість карбоксильних груп, а ацетатів-солей — (CH3COO)nMe, де Me — металічний елемент, або катіон амонію. Також можуть позначатися AcOR та (AcO)nMe, де Ac — ацетильна група, відповідно.
Отримання
ред.Утворюються при взаємодії оцтової кислоти та лугів:
Також утворюється під час обміну між іншим ацетатом і сіллю:
Естери отримують під час взаємодії між оцтовою кислотою та спиртами:
У спрощеному, за допомогою скорочень позначенні, реакції набувають вигляду:
- де Ac — ацетильна група, Et — етильна група C2H5, Me — метильна група CH3.
Фізичні властивості
ред.Неорганічні ацетати є кристалічними речовинами, здебільшого добре розчинними у воді. Ацетати мінерального походження слабко вивчені.
Хімічні властивості
ред.Ацетати здатні взаємодіяти з іншими солями, утворюючи нові:
Також вони взаємодіють з сильнішими кислотами. При цьому відбувається реакція обміну, в результаті чого отримують сіль сильнішої кислоти та оцтову кислоту:
Застосування
ред.Ацетати заліза, алюмінію, хрому вживаються при протравному фарбуванні тканин. Ацетат свинцю(II) (свинцевий цукор) — отруйна речовина, ацетат міді — зелена фарба.
Див. також
ред.Джерела
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Це незавершена стаття з органічної хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |