Бруно Руффо
Бруно Руффо (італ. Bruno Ruffo; 9 грудня 1920, Колоньйола-ай-Коллі, Венето, 10 лютого 2007, Верона) — італійський мотогонщик. Триразовий чемпіон світу з шосейно-кільцевих мотогонок серії Гран-Прі: двічі у класі 250cc (1949 та 1951 роки) та у 125cc (1950).
| Бруно Руффо італ. Bruno Ruffo | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Національність |  італієць |
| Громадянство | Італія Королівство Італія |
| Народження | 9 грудня 1920 Колоньйола-ай-Коллі, Італія |
| Смерть | 10 лютого 2007 Верона, Італія |
| Спорт | |
| Вид спорту | мотоспорт |
| Дисципліна | MotoGP: 125cc, 250cc, 500cc |
 Бруно Руффо у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Бруно Руффо був сином механіка, який керував майстернею мотоциклів. У гонках дебютував у віці 17 років.[1]
У дебютному сезоні чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів серії Гран-Прі, що проходив під егідою Міжнародної мотоциклетної федерації в 1949 році, Бруно на мотоциклі Moto Guzzi став найкращим.
В наступному сезоні Руффо, за вказівкою керівництва Moto Guzzi, змушений був поступитись у боротьбі партнеру по команді Даріо Амброзіні, посівши за підсумками чемпіонату третє місце. Натомість він сконцентрував свої зусилля над виступами у класі 125cc за команду Mondial, з якою став дворазовим чемпіоном світу.
У сезоні 1951 році Бруно вдруге виграв чемпіонат в класі 250cc, здобувши чотири перемоги на етапах.
У сезоні 1952 році він продовжував виступати за Moto Guzzi в класі 250cc. Він був 2-им на Гран-Прі Нідерландів в Ассені позаду свого товариша по команді Енріко Лорензетті, який пізніше став чемпіоном. Руффо встановив найшвидше коло в трьох з чотирьох Гран-Прі сезону, в яких брав участь. Під час Гран-Прі Німеччини Руффо зазнав зіткнення з Лорензетті, зламавши обидві ноги і отримавши важкі травми, після яких він так і не оговтався. Після довгого одужання, він повернувся в 1953 році і виграв дві гонки національного рівня в Сіракузах і в Местре. На жаль, під час практики на острові Мен, він знову попав у аварію, пошкодивши зламані ноги знову. Після цього Бруно Руффо у віці 32 років вирішив залишити гонки.[1]
Бруно завершив професійну кар'єру в 1952 році після аварії і відкрив успішний бізнес з прокату автомобілів у Вероні.[1]
У 1955 році президент Італії Джованні Гронкі нагородив Бруно орденом за заслуги перед Італійською республікою. У 2003 році президент Карло Чампі зробив Руффо кавалером ордена за заслуги перед Італійською республікою, поставивши Бруно в один ряд із такими чемпіонами, як Джакомо Агостіні, П'єр Паоло Б'янкі, Еугеніо Лаззаріні та Карло Уббіалі.
Статистика виступів
ред.MotoGP
ред.У розрізі сезонів
ред.| Сезон | Клас | Мотоцикл | Гонки | Пер | Под | НК | Очки | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1949 | 250cc | Moto Guzzi | 3 | 1 | 2 | 0 | 24 | 1 |
| 1950 | 125cc | Mondial | 3 | 1 | 2 | 1 | 17 | 1 |
| 250cc | Moto Guzzi | 1 | 0 | 1 | 0 | 6 | 3 | |
| 1951 | 250cc | Moto Guzzi | 4 | 2 | 4 | 3 | 22 | 1 |
| 500cc | Moto Guzzi | 1 | 0 | 0 | 0 | 2 | 19 | |
| 1952 | 250cc | Moto Guzzi | 2 | 0 | 1 | 1 | 7 | 6 |
| всього | 14 | 4 | 10 | 5 | 78 | |||
Примітки
ред.- ↑ а б в Bruno Ruffo. www.motorsportmemorial.org. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 28 травня 2013.
Джерела
ред.- Профіль [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.] на офіційному сайті MotoGP (англ.)